Дизайн-освiта майбутнього вчителя трудового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
сний соцiально-культурний вимiр науково-технiчного прогресу, що переломлюСФ його мету i досягнення з позицiСЧ фактору людини. Роль держави, яка проголошуСФ у своСЧй соцiальнiй полiтицi прiоритет творчоСЧ особистостi, маСФ вирiшальне значення. Поняття проектноСЧ культури передбачаСФ реалiзацiю дизайну не лише у формуваннi предметного середовища, а й як проектноСЧ диiиплiни в освiтi. Саме не тiльки в професiйнiй дизайнерськiй освiтi, але й в усiй системi освiти: в дошкiльних установах, в школi i у вищих навчальних закладах.
В основу дизайнерськоСЧ концепцiСЧ i проекту закладена теорiя проектноСЧ культури, яка СФ науковою платформою сучасного дизайну. Дуже важлива тут ергономiчна сутнiсть ергономiко-дизайнерськоСЧ концепцiСЧ, орiСФнтованоСЧ на проектну культуру, що полягаСФ в поСФднаннi i взаСФмодiСЧ таких психологiчних категорiй як особистiсть, потреба, функцiональний комфорт, та таких феноменiв, як творчiсть, пiзнання, орiСФнтовно-пiзнавальна дiяльнiсть, почуттСФво-емоцiйнi явища. [21]
Домiнуючою категорiСФю, що органiзовуСФ всю дизайнерську дiяльнiсть, СФ особистiсть людини вiльна творча особистiсть, яка володiСФ проектним мисленням. Проектна творча дiяльнiсть в цьому випадку виступаСФ як свiдома потреба людини, що розвиваСФться поряд з iншими потребами.
Фiлософiю проектування потрiбно розумiти як процес, який кладе початок змiнам у штучному середовищi. Як виявилось, найменше потрiбно спрямовувати зусилля на сам розроблюваний обСФкт, а найбiльше на тi змiни, що СЧх повиннi зазнати людина i суспiльство внаслiдок використання цього нового обСФкта.
Людство зробило багато помилок у невiдповiдному використаннi нашого природного середовища. Стан людства маСФ всi ознаки духовно-iнтелектуальноСЧ та економiчноСЧ кризи або й катастрофи. Криза полягаСФ в тому, що людство, як система, опинилося в станi внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ несумiсностi. Тобто несумiсностi внутрiшньоСЧ полiтичноСЧ органiзацiСЧ людського суспiльства i несумiсностi своСФСЧ дiяльностi стосовно навколишнього середовища.
Якщо Бог створив Свiт за своСЧм образом, то людина, як образ Бога, повинна формувати середовище Землi аналогiчно. Але людство ще не досягло повноцiнного розумiння у пiзнаннi людини i суспiльства як "образiв Божих", через що стало нормою потворне у формуваннi сiмСЧ, колективу, держави, предметного середовища Землi.
Потворнiсть помiтна повсюдно i в усiх людських дiяннях. Але цього не помiчають як споживачi, так i науковцi, за всяку цiну рухаючись у напрямку задоволення матерiальних потреб, забуваючи про iстинне призначення людини. Вiдомо, що рацiональне мислення визнавалося унiверсальним в усi часи, тому всi фiлософськi системи Свiту СФ переважно рацiональними. Отже, виникла потреба порушити цей стереотип мислення. Складнiсть мислення полягаСФ в тому, що потрiбно одночасно бачити двоСФдине начало у потрiйних сутностях: тiла, душi та духу, тобто фiзичного, психiчного та духовного змiсту, складаючи пятизначну суть Всього. [15]
Що найбiльше спричиняСФ людинi незручностi i дискомфорт у цьому свiтi це невiдповiдна система людських взаСФмин на економiчному i життСФвому рiвнях та неадекватнiсть створеного предметного середовища: обСФктiв виробництва, житла, населених пунктiв, засобiв пересування, обСФктiв вiдпочинку, предметiв життСФвоСЧ необхiдностi тощо. На жаль, ми заплутались i витворюСФмо щось неймовiрно жахливе на цiй нашiй Землi, як в економiчних вiдносинах, в господарюваннi, так i в формуваннi нашого штучного довкiлля. Всi фiлософськi системи у всi вiки формувались на рацiональнiй основi. Оскiльки людина СФ цiлiсною, тобто i рацiональною, i почуттСФво-емоцiйною, то порушувати такий синкретизм природи людини недопустимо, iнакше ми скотимось до якогось однобiчного абсурду.
Нарештi людство звернулось до такого феномену як дизайн. У фiлософському розумiннi це цiлiсна система мислення, яка здатна творити iдеСЧ у напрямку максимального упорядкування життСФдiяльностi людини i створення СЧСЧ гармонiйного предметного середовища, що базуСФться на багатьох науках.
Дизайнерська творчiсть це i наука, i мистецтво, i технiчна творчiсть, i фiлософiя, i духовна практика, якi разом спрямованi на вивчення i утвердження гармонiСЧ в цiлому i й конкретних гармонiйних системах.
Звужувати поняття дизайну лише до виробничо-технiчноСЧ сфери, як це у нас практикуСФться, СФ повною профанацiСФю, i тому неадекватнiсть його застосування викликаСФ низку непорозумiнь у системi людськоСЧ дiяльностi. В останнiй чвертi XX сторiччя у свiтовому контекстi процес змiни поняттСФвого поля дизайну наблизив дизайн до проектноСЧ культури, яка глибоко проникаСФ в усi сфери дiяльностi людини. Нинi дизайн трактуСФться як предмет наукових дослiджень i практичного проектування в системi "людина предмет середовище суспiльство".
Основна проблема дизайну це людина i предмет, СЧх спiввiдношення i упорядкування. В разi iгнорування культури вiдношень людини i речей, ми губимо це природне коливання мiж емоцiйним i рацiональним. Якщо порушити цi "полюси", ми скотимося до примiтиву, до деградацiСЧ.
Дизайн вийшов на рубiж простору культури, в якому вмiщаються всi досягнення людського Духу. Нинi вже актуальним стаСФ проектування явища суспiльного життя, а також проектування iндивiдноСЧ духовноСЧ сутi людини, без якоСЧ жодне проектування СЧСЧ життСФдiяльностi взагалi неможливе.
Для розумiння того, як формуСФться i конструюСФться наш предметний Свiт, вже в дошкiльних установах i школах повиннi бути впроваджен?/p>