Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
i державнi органи вiдчували гострий дефiцит в кадрах спецiалiстiв юристiв. Велике значення для лiквiдацiСЧ такого положення мала Постанова ЦК ВКП(б) вiд 5 жовтня 1946 року про юридичну освiту в краСЧнi.
Але очевидно, вiйна вiдклала тАЬна потiм тАЬвирiшення багатьох проблем, заявивших про себе ще в тридцятi роки. Основа СЧх виникнення заключалася в прогресуючому розходженнi мiж дiйсними iнтересами соцiалiзму чи суспiльного устрою, орiСФнтованого на широку i безпосередню участь мас в управлiннi суспiльством i встановленими формами партiйного державного керiвництва та сама адмiнiстративно командна система, в якiй маси вiдiгравали роль тАЬ гвинтикiвтАЭ.
Виразниками назрiваючого в свiдомостi народу невдоволення системою адмiнiстративного керiвництва виступали передусiм фронтовики, а серед них комунiсти. Саме в першi два роки пiсля вiйни проявляСФться тенденцiя демократизацiСЧ внутрiшньопартiйного життя в низових партiйних органах. Збiльшилась критика в адрес виборних органiв, тих СЧх керiвникiв хто порушував уставнi норми.
Вимоги встановлення демократичних принципiв йшли знизу вiд рядових органiв. На звiтно-виборних зборах комунiсти говорили про серйознi недолiки в роботi партiйних комiтетiв, пiддавали критицi бюрократичний стиль керiвництва, прояви адмiнiстрування, зазнавання зi сторони окремих партiйних працiвникiв, СЧх необережного вiдношення до зауважень рядових членiв партiСЧ.
Районнi партiйнi конференцiСЧ, що завершились весною в 1948 роцi , показали пiдмiну партiйним апаратом дiяльностi суспiльних, господарських i культурних органiв. В ЦК поступали багаточисельнi сигнали про те , що райкоми дублюють роботу райвиконкомiв i вiддiлiв сiльського господарства, бiльше заслуховують звiти господарських керiвникiв нiж секретарiв первинних партiйних органiзацiй. в результатi керiвники господарських органiзацiй втрачають самостiйнiсть i вiдповiдальнiсть в роботi i перетворюються в простих виконавцiв.
Такий стиль панував в районному партiйному керiвництвi. Але чи були винуватi в цьому лише районнi працiвники ? Мабуть нi команднi методи керiвництва закрiплювались на всiх рiвнях.
Аналогiчний стиль роботи мав перевагу в середнiй ланцi, в апаратi мiських комiтетiв i обласних комiтетiв. Наприклад, по Брянському обкому партiСЧ було зазначено: тАЬ Бюро обкому працюСФ без плану. Питання на засiданнi бюро готуються погано , з матерiалами члени бюро попередньо не знайомляться. Багато постанов бюро обкому приймаСФ опитуванням , а по сутi одноособово, першим секретарем обкомутАжтАЭ
Можна привести багато прикладiв, що дискредитують стиль роботи середньоСЧ ланки партiйних органiв , його сугубо наказного вiдношення до нижчоСЧ, райкомiвськоСЧ категорiСЧ працiвникiв, до рядових комунiстiв. Партiйнi органи продовжують здiйснювати керiвництво господарським та культурним будiвництвом методами вiйськових рокiв, якi в мирних умовах ставали все бiльше нетерпимими.
Адмiнiстрування, бюрократизм, жорстка регламентацiя, вiдсутнiсть живоСЧ полiтичноСЧ роботи в масах були характернi i для стилю дiяльностi ЦК компартiСЧ союзних республiк другого ешелону вищоСЧ партiйноСЧ iСФрархiСЧ.
Контролем дiяльностi державного апарату займався секретарiат ЦК. Перевiрка роботи мiнiстерств йшла по лiнiСЧ пiдбору i замiни ведучих працiвникiв апарату, але торкалась i безпосередньо керiвництва окремих пiдприСФмств.
Особливо посилилась робота адмiнiстративного вiддiлу ЦК, чиСЧ функцiСЧ, куратора органiв правопорядку, державноСЧ безпеки, все бiльше ускладнювались. Тому на базi були створенi новi вiддiли: кадрiв мiнiстерства державноСЧ безпеки i мiнiстерства внутрiшнiх справ; органiв прокуратури i юстицiСЧ.
Вищий орган влади Верховна Рада СРСР iснувала всього лише номiнально. Всi законодавчi акти. Рiзнi укази i постанови, перед тим як бути проголосованi i одноголосно затвердженi в Верховнiй Радi , пророблялись i санкцiонувались в ЦК партiСЧ . Порядок роботи ВерховноСЧ Ради , час скликання сесiСЧ, процедура пiдготовки i ходу виборiв, на кiнець кандидатури майбутнiх депутатiв затверджувались в секретарiатi ЦК. Тут же приймались рiшення по всiм представникам на посади працiвникiв мiських рад, навiть до голiв райвиконкомiв i СЧх заступникiв, а також розглядалися кандидатури нових депутатiв ВерховноСЧ Ради замiсть вибувших по рiзним причинам.
В першi два-три роки пiсля вiйни, робота Сталiна як секретаря ЦК була достатньо визначеною. Про це можна судити хоча б по тому, що питання всiх кадрових номенклатурних перемiщень, аж до самих голiв райвиконкомiв, директорiв заводiв i командирiв дивiзiСЧ вирiшував вiн. Ним розглядались i затверджувались на протязi року сотнi голiв секретарiату разом з супровiдними матерiалами.
Очолюванi Ждановим комiсiСЧ по пiдготовцi нових Програм i Уставу партiСЧ працював по вказiвцi i пiд контролем Сталiна .
Предбачаючи близькiсть смертi Сталiн мiг розумiти, що одразу пiсля неСЧ почнеться жорстока боротьба за владу в Полiтбюро. Непередбаченi наслiдки цiСФСЧ боротьби могли стати згубними для всiСФСЧ справи, якiй вiн присвятив своСФ життя. Збiльшений же в декiлька разiв склад органiв вищого партiйного керiвництва змiг би взяти ситуацiю пiд контроль. Але Президiум ЦК в повному складi так i не зiбрався. Безспiрно одне: до кiнця правлiння Сталiна назрiвала криза полiтичного керiвництва суспiльством, криза всiСФСЧ командно-бюрократичноСЧ системи.
Причиною цього був пагубний вплив культовоСЧ системи на моральний вигляд партiйних функцiонерiв, р?/p>