Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?дових комунiстiв. Система культу особи формувала розум людей. Формувала образ мислення партiйних керiвникiв i членiв партiСЧ. Однi вiрили i були впевненi, що СФдиним безпомилковим iнтерпретатором марксистськоСЧ науки i СФдиною людиною, яка СЧСЧ правильно розвиваСФ i збагачуСФ , вказуСФ СФдиновiрний шлях до соцiалiзму, СФ Сталiн. Отже ,все, що не знаходиться у вiдповiдностi з його думками i вказiвками повинно бути шкiдливим, повинно породжувати зраду марксизму-ленiнiзму. РЖншi навiть вагаючись, були також впевненi, що кожна спроба публiчного виразу своСЧх думок не лише нiчого не змiнить, але й принесе неприСФмнi наслiдки. Ще iншим було все одно, крiм дороги, яка може привести СЧх вигiдного крiсла.
Роздiл 3. Державне будiвництво в роки розвинутого соцiалiзму та при переходi до комунiзму
3.1 Перебудова державного механiзму з часiв розкриття культу особи
Смерть Сталiна в 1953 роцi тримали в таСФмницi майже двi доби . РЖз-за боязнi можливих наслiдкiв для партiСЧ , ЦК , Полiтбюро та краСЧни в цiлому. Як часто стаСФться в умовах i демократiСЧ i диктатури, пiсля смертi великого лiдера розпочинаСФться боротьба за владу. Рiзниця лише в тому, що в умовах демократiСЧ така боротьба йде мирним шляхом в вiдповiдностi з законом та правопорядком, через вибори, а в умовах диктатури вона приводить до змовницькоСЧ кризи, коли декiлька претендентiв намагаються захопити владу чесним або нечесним шляхом . Пiсля страти БерiСЧ, Маленков став на посаду голови правлiння, а Хрущов на посадi Генерального Секретаря партiСЧ. Це було лише тимчасово. Хрущов грав керiвну роль i найбiльш помiтну роль в Полiтбюро i партiСЧ завдяки своСФму практичному вiдношенню до проблем, якi стоять перед краСЧною.
Вiн повинен був чекати три роки , до ХХ ЗСЧзду в 1956 роцi , коли змiг виступити зi своСЧми заявами та викласти своСЧ практичний , прагматичний i конкретний полiтичний курс народу i передусiм партiйного та державного апарату.
Закрите засiдання зСЧзду , що вiдбулося з 24 на 25 лютого. Було справдi iсторичним, пiд час якого тодiшнiй керiвник компартiСЧ пiддав нищiвнiй критицi культ особи Сталiна . вiн процитував секретнi документи, що свiдчили про злочини диктатора, засудив сталiнський терор, i всi судовi процеси , сфабрикованi за допомогою вибитих свiдчень . Хрущов також проiнформував делегатiв, що переважна бiльшiсть членiв i кандидатiв у ЦК, обраних у 1934 роцi були пiзнiше розстрiлянi. Ця iнформацiя справила приголомшливе враження на учасникiв ХХ ЗСЧзду.
Такий субСФктивний фактор як смерть Сталiна , призвiв до серйозних змiн в суспiльному i державному життi, вiдкриваючи по сутi справи новий перiод в iсторiСЧ. Змiнилась зовнiшня i внутрiшня полiтика РадянськоСЧ держави, форма державноСЧ СФдностi, державний механiзм, галузi права, при чому в сторону демократизацiСЧ, лiбералiзацiСЧ, утвердження законностi.
Перебудова державного апарату обумовилась прагненням демократизувати державнi структури , подолати централiзм. Але слiд вiдмiтити, що не всi здiйснюванi мiри вiдповiдали цiй цiлi, а iнколи представляли собою вiдiрванi вiд реального життя, непродуманi проекти, не витримавши навiть короткого випробування практикою.
Перебудова державного апарату зумовлювалась прагненням демократизувати державну структуру, подолати надмiрний централiзм. Однак необхiдно сказати, що далеко не всi мiри , якi здiйснювались вiдповiдали вищевказанiй цiлi, а iнодi представляли собою вiдiрванi вiд реального життя , непродуманi проекти, якi не витримали навiть короткого випробування практикою.
Прагнення до демократизацiСЧ державного життя знаходило своСФ вираження в мiрах, нацiлених на подальше пiдвищення ролi Рад, активiзацiСЧ СЧх дiяльностi, укрiплення звязкiв з народними масами. Це було необхiдно тому, що в роботi Рад виявлялись серйознi недолiки порушувався принцип колегiальностi, сесiСЧ Рад скликались не регулярно, з порушенням строкiв, депутати не завжди звiтували перед виборцями.
Слiд вiдмiтити, що починаючи з другоСЧ половини 50-х рокiв почали проводитись компанiСЧ, якi мали демократичний характер, а по сутi були показними, декларативними, не справляли реальноСЧ дiСЧ на життя . до них вiдносились всенароднi обговорення найважливiших законопроектiв, результати яких навiть офiцiйно мали силу рекомендацiСЧ.
Деякi реорганiзацiСЧ, проведенi в цi роки, мабуть, не мали здорового глузду. До них можна вiднести роздiл в кiнцi 1962 року крайових, обласних Рад депутатiв трудящих на промисловi i сiльськi, яким були вiдповiдно пiдпорядкованi промисловi та господарськi райони. Повна недоречнiсть такоСЧ реорганiзацiСЧ стала очевидною досить швидко: порушилось СФднiсть влади, почалась плутанина в управлiннi.
В 50-тi роки були здiйсненi мiри по укрiпленню правопорядку та законностi. Перш за все був вiдмiнений позасудовий виключний порядок розгляду справ та лiквiдовано особливу Раду при МВС СРСР. Встановлювалось, що справи про контрреволюцiйнi та iншi злочини розглядалися в звичайному процесуальному порядку. Багато незаконно репресованих людей були реабiлiтованi.
РеорганiзацiСЧ пiдлягали i правоохороннi органи. В березнi 1954 року за рахунок видiлення з МВС СРСР вiдповiдних пiдроздiлiв був створений Комiтет державноСЧ безпеки при Радi Мiнiстрiв СРСР. Через деякий час була лiквiдована надмiрна централiзацiя керiвництво органами внутрiшнiх справ. В жовтнi 1956 року управлiння МВС в областях i краях були реорганiзованi в СФдинi управлiння внутрiшнiх справ при виконавчих комiтетах вiдповiдних Рад. Органи мi