Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
них напрямiв внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ полiтики СРСР, забезпечення безпеки краСЧни. Якщо Президент не мiг виконувати своСЧ обовязки, то його повноваження повиннi були перейти до голови ВерховноСЧ Ради СРСР, а якщо це неможливо до голови Ради Мiнiстрiв.
Внаслiдок проведеноСЧ реформи пост Президента виявився як би штучною вставкою мiж двома гiлками влади, чiтко не повязаним нi iз законодавчими, нi з виконавчими органами влади. Президент очолював систему органiв державного управлiння СРСР, мав право вiдмiняти постанови i розпорядження уряду, акти мiнiстерств СРСР, припиняти виконання вiдповiдних актiв Рад мiнiстрiв республiк у разах порушення ними КонституцiСЧ i законiв СРСР. Уряд СРСР, будучи виконавчо-розпорядчим органом, зобовязаний був пiдкорятися Президенту СРСР i нiс тепер вiдповiдальнiсть i перед ним, i перед Верховною Радою. Було введено посаду вiце-президента СРСР, на якого покладалося виконання за дорученням Президента окремих його повноважень i замiщення вищоСЧ посадовоСЧ особи у разi вiдсутностi i неможливостi здiйснення ним своСЧх обовязкiв.
Цi змiни спричинили за собою i змiну назви уряду: замiсть Ради Мiнiстрiв СРСР зявився Кабiнет Мiнiстрiв СРСР, очолюваний премСФр-мiнiстром. Виконавчi органи на мiiях не зазнали змiн, ними залишалися виконавчi комiтети мiiевих Рад.
Судовi органи в цей перiод зазнали корiнних змiн, якi почалися на рiвнi СРСР ще в кiнцi 1988 року. В першу чергу, це торкнулося процесу формування судiв. Якщо ранiше суддi районних(мiських) судiв обиралися громадянами району(мiста), а вищестоящi суди обирались вiдповiдними Радами народних депутатiв, то тепер всi суддi, включаючи крайовi та обласнi, повиннi були обиратися вищестоящими Радами народних депутатiв, а суддi Верховного суду СРСР, Верховних судiв союзних республiк, судiв автономних областей та округiв вiдповiдними Радами.
В середин 80-х рокiв пiд дiСФю певних обСФктивних та головним чином субСФктивних факторiв розвиток соцiалiзму в нашiй державi зупиняСФться. Суспiльство вступаСФ на шлях реставрацiСЧ капiталiзму. Спочатку цей процес керiвництво комунiстичноСЧ партiСЧ та держави прикриваСФ легким пафосом тАЬвдосконалення соцiалiзмутАЭ.
Реставрацiя капiталiзму йде в великiй мiрi по шляху приватизацiСЧ державного та громадського майна. Державне майно, яке було накопичене за роки РадянськоСЧ влади переходить в руки кмiтливих дiльцiв. Проходить рiзка соцiальна диференцiацiя. Невелика група населення перетворюСФться в багатiСЧв, але на протилежному полюсi росте безробiття, жебрацтво, бiднiсть.
Висновки
Проаналiзувавши ряд монографiй та лiтератури радянських та вiтчизняних науковцiв можна зробити певнi висновки вiдносно розвитку державного ладу в розглядуваний перiод в СРСР.
На протязi всього перiоду iснування Радянського Союзу постiйно спостерiгаються змiни в його державному, суспiльному ладi, зовнiшнiй та внутрiшнiй дiяльностi. Така не стабiльнiсть зумовлена тим , що державне будiвництво постiйно проходило у вiдповiдностi з думками про нього вищого партiйного керiвництва. Ця тенденцiя простежуСФться не лише в сферi державотворення, а й в iнших галузях життi суспiльства.
З часiв створення СРСР та прийняття його першоСЧ КонституцiСЧ розпочалось проведення реформ, якi були направленi на вiдбудування народного господарства з часiв громадянськоСЧ вiйни та забезпечення новоСЧ системи управлiння державою. Такi завдання радянське керiвництво намагалось реалiзувати шляхом впровадження новоСЧ економiчноСЧ полiтики. Хоча НЕП мав своСЧ позитивнi сторони, та все ж таки був не достатньо продуманий i не враховував багатьох соцiальних та економiчних факторiв, якi iснували в той час .
З приходом до влади Сталiна було взято курс на iндустрiалiзацiю, а згодом був здiйснений перехiд до колективiзацiСЧ. Така полiтика залишила певний негативний вiдбиток на державний та суспiльний лад краСЧни. Щоб якимось чином демократизувати суспiльнi вiдносини, в 1936 роцi була прийнята Конституцiя, яку називають тАЬ Сталiнською тАЬ. Сама по собi вона була одна з найдемократичнiших на той час в свiтi . Але фактично переважна бiльшiсть СЧСЧ положень не виконувались, а iнодi навiть прямо iгнорувалась.
Роки РЖРЖ свiтовоСЧ вiйни стали надзвичайно важким випробуванням для нашого народу. Потребами вiйни було зумовлено реформування державних органiв та переведення СЧх на вiйськовий лад. Це був перiод , коли було майже повнiстю припинено дiяльнiсть всiх органiв, але не вiйськових трибуналiв, якi виконували своСЧ функцiСЧ в повнiй мiрi .
Пiсля закiнчення вiйни настав пiк в правлiннi Сталiна. Вся влада була зосереджена лише в його руках. Вiн керував всiма сферами суспiльного та державного життя краСЧни. Але з моменту його смертi починаСФться розкриття культу особи. Можливо, якби не ХХ зСЧзд ПартiСЧ, то тАЬсталiнiзмтАЭ без Сталiна продовжувався ще декiлька рокiв.
Прихiд до влади Хрущова призвiв до помiтноСЧ лiбералiзацiСЧ суспiльних вiдносин. Економiка заходилась в бiльш менш збалансованому станi, однак чим далi тим бiльше зростало напруження. Але такий полiтичний курс продовжувався не довго. Полiтичний курс БрежнСФва поступово уповiльнював розвиток всiх сфер виробництва та промисловостi. Друга половина його правлiння особливо починаючи з 1975року отримала влучну назву тАЬ епоха застоютАЭ, коли все народне господарство почало розпадатись. Це також вплинуло на дiяльнiсть всiх державних органiв , якi iснували на той час та дiяльнiсть яких була юридично закрi?/p>