Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
розмахом як ранiше.
Розповсюдженою формою подiбного звязку стали депутатськi групи, якi обСФднували депутатiв рiзних Рад, що працювали на одному пiдприСФмствi, в однiй установi або в учбовому закладi.
РозширяСФться коло постiйних комiсiй Рад. До 1966 р. Рада Союзу ВерховноСЧ Ради СРСР мала 4 постiйнi комiсiСЧ, а Рада Нацiональностей 5. У 1966 р. кожною палатою ВерховноСЧ Ради СРСР було створено по 10, а в подальшi роки ще по 6 постiйних комiсiй. У СЧх числi в 1969 р. в Верховнiй Радi СРСР була створена постiйна комiсiя з справ молодi. КомiсiСЧ утворювалися у основних напрямах державного, господарського i соцiально-культурного будiвництва, а також з окремих питань дiяльностi ВерховноСЧ Ради СРСР.
Положенням про постiйнi комiсiСЧ Ради Союзу i Ради Нацiональностей ВерховноСЧ Ради СРСР передбачало широкi права постiйних комiсiй. Вони могли контролювати центральнi органи управлiння i мiiевi органи влади. Зокрема, вони мали право заслуховувати представникiв Уряду СРСР, мiнiстерств, вiдомств СРСР, iнших загальносоюзних органiзацiй, а також представникiв республiканських i мiiевих державних органiв i органiзацiй.
Постiйнi комiсiСЧ працювали в тiсному звязку з громадськiстю, спiвробiтничали з громадськими органiзацiями, узагальнювали i обговорювали пропозицiСЧ громадян.
_У перiод мiж сесiям ВерховноСЧ Ради СРСР дiяльнiсть постiйних комiсiй Ради Союзу i Ради Нацiональностей координував Президiю ВерховноСЧ Ради СРСР. КомiсiСЧ в своСЧй роботi використали i технiчний апарат ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради.
Депутати всiх Рад були повязанi з виборцями. Вони звiтували в своСЧх округах, намагалися добитись позитивного рiшення рiзних життСФвих питань, якi стосувались виборцiв. В 1976 роцi Президiя ВерховноСЧ Ради узагальнила цю практику та прийняла спецiальну постанову , яка зокрема, зобовязувала всi державнi органи оперативно реагувати на всi депутатськi запити , вимоги , прохання.
Конституцiя СРСР 1977 року та КонституцiСЧ союзних республiк не внесли принципових змiн в систему Рад. Однак, було змiнено саму назву органiв влади. Ради депутатiв трудящих були названi Радами народних депутатiв, що було бiльш точним.
Серед iнших змiн можна вiдмiтити вiдмiну строку повноважень Рад. Строк повноважень ВерховноСЧ Ради СРСР збiльшений з 4 до 5 рокiв, а мiiевих Рад з 2 до 2,5 рокiв.
Конституцiя розширила повноваження Рад народних депутатiв , вiдобразивши органiчне поСФднання загальнодержавних та мiiевих iнтересiв в СЧх дiяльностi. Вона закрiпила за мiiевими Радами право координацiСЧ та контролю дiяльностi розташованих на СЧСЧ територiСЧ пiдприСФмств, установ i органiзацiй вищого пiдпорядкування в галузi землекористування, охорони природи , будiвництва, виробництва товарiв народного споживання , обслуговування населення, дотримання законодавства.
Певна реорганiзацiя була проведена i в правоохоронних органах. Вона мала на метi вiдновлення централiзованого управлiння. У 1966 р. було знову створене Мiнiстерство правоохорони суспiльного Союзу СРСР, що пiдпорядкувало собi аналогiчнi республiканськi мiнiстерства. Пiзнiше всi вони були знову перейменованi в мiнiстерства внутрiшнiх справ. Така назва бiльше вiдповiдала змiсту роботи МВС, оскiльки тi його компетенцiСЧ вiдносилася не тiльки охорона громадського порядку, але i деякi iншi важливi функцiСЧ, наприклад, пожежна охорона i
Централiзацiя органiв внутрiшнiх справ була, однак, не безмежна. Вони були подвiйно пiдкоренi як по вертикалi вiдповiдному мiнiстерству, так i по горизонталi мiiевим Радам. Також iснувала необхiднiсть звязку мiлiцiСЧ з громадськiстю, в тому числi з такими масовими органiзацiями, як добровiльна народна дружина.
Дружини при всiй СЧх недосконалостi цiлком себе виправдали. Звичайно, дружинники, озброСФнi тiльки червоними повязками, не могли вступити в бiй з небезпечними злочинцями, однак, сама СЧх присутнiсть на вулицях, в суспiльних мiiях вже впливало на хулiганськi елементи, примушувала памятати всякого роду нестiйких осiб про те, що за протиправнi дiяння можна понести вiдповiдальнiсть.
У черговий раз було звернути увага i на таку форму участi громадськостi в охоронi правопорядку, як товариськi суди. Було передбачено створення при виконкомах районних Рад суспiльних рад по роботi товариських судiв як керiвних органiв для них. Вводився iнститут оскарження рiшень товариських судiв у виконкоми мiiевих Рад. Мiнiстерству юстицiСЧ доручалось вжити заходiв до посилення правовоСЧ допомоги, в тому числi методичноСЧ, товариським судам з боку судiв i органiв юстицiСЧ. На органи мiлiцiСЧ був покладений адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiiь позбавлення свободи. Таким чином, вживалися певнi заходи по боротьбi iз злочиннiстю i не можна сказати, що вони не давали результату.
Разом з тим була в певнiй мiрi вдосконалена паспортна система. У 1974р. передбачалася паспортизацiя усього дорослого населення краСЧни, в тому числi i сiльського, чого досi не було. Одночасно вводилися визначенi, але не дуже iстотнi полегшення в прописку. Все це дещо розширило свободу пересування громадян, однак в принципi така свобода не була передбачена i новою конституцiСФю. Паспортний контроль i прописка як i ранiше знаходилися в компетенцiСЧ мiлiцiСЧ.
Прийняття КонституцiСЧ СРСР 1977 р. спричинило оновлення законодавства i про правоохороннi органи. У 1979 р. вийшов новий закон про Верховний Суд Союзу, що виходив з традицiйних для радянськоСЧ судовоСЧ системи принципiв. Верховний суд виконував