Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В±лiк.
2.2 СРСР в роки вiйни
22 червня 1941 року вiйська нацистськоСЧ Нiмеччини та СЧСЧ союзникiв напали на територiю нашоСЧ краСЧни. Тим самим нiмецьке керiвництво розiрвало всi договори, укладенi ним з Радянським Союзом в 1939 роцi.
Труднощi та поразки перших перiодiв вiйни не зламали патрiотичний дух радянського народу, його вiрнiсть Батькiвщинi . розвернулась боротьба за перебудову всього життя на вiйськовий лад , за укрiплення радянських Збройних Сил.
Не менш серйозноСЧ перевiрки зазнала i сама держава, яка вимушена була термiново перебудовуватися на вiйськовий лад. 22 червня 1941 р. Президiя ВерховноСЧ Ради СРСР прийняла Указ Про вiйськове положення, а 29 червня ЦК ВКП(б) i СНК СРСР звернулися до партiйних i радянських органiв з директивою, в якiй була викладена в загальнiй формi програма заходiв КомунiстичноСЧ партiСЧ i держави по боротьбi з фашистським агресором. У цьому документi вказувалося, що державнi i партiйнi органи повиннi викоренити добросердя i безтурботнiсть, вияв яких надзвичайно небезпечний у вiйськових умовах, забезпечити змiцнення суспiльноСЧ, державноСЧ, вiйськовоСЧ i трудовоСЧ диiиплiни, мобiлiзувати всi сили на розгром фашизму.
У новiй обстановцi була проведена серйозна перебудова державного апарату. У умовах вiйськового часу ще бiльш посилилася роль центральних органiв влади i управлiння, хоч разом з тим була проведена i певна децентралiзацiя, викликана необхiднiстю оперативно вирiшувати конкретнi питання управлiння. Значно змiнилася структура управлiнського апарату, зайвi ланки були лiквiдованi, багато якi пiдроздiли паралельноСЧ дiСЧ злитi, штати значно скороченi.
У перiод вiйни зберегли своСЧ повноваження вищi органи державноСЧ влади i управлiння СРСР: Верховна Рада i його Президiя, Рада Народних Комiсарiв, галузевi, а також республiканськi органи влади i управлiння, мiiевi радянськi органи.
Створенi тимчасовi надзвичайнi органи влади i управлiння, включаючи Державний Комiтет Оборони (ДКО), в своСЧй дiяльностi спиралися на апарат Рад i iнших конституцiйних органiв.
Але вiйна внесла своСЧ корективи в органiзацiю i порядок роботи державного апарату. Вона, зокрема, перешкодила проведенню в передбаченi законом термiни чергових виборiв в Ради всiх рiвнiв. Президiя ВерховноСЧ Ради СРСР i президiСЧ Верховних Рад союзних республiк були вимушенi протягом 1941 - 1945 рр. неодноразово вiдкладати проведення чергових виборiв i продовжувати повноваження вiдповiдних Рад. Продовжували виконувати своСЧ обовязки вибранi в передвоСФнний час депутати ВерховноСЧ Ради СРСР, Верховних Рад республiк i мiiевих Рад. Внаслiдок вiйськовоСЧ обстановки i в звязку iз закликом багатьох, а часто i бiльшостi депутатiв в армiю, порушувалися i термiни скликання сесiй Рад. До 1 сiчня 1945 р. з складу мiiевих Рад вибуло бiльше за 59% всiх депутатiв, вибрану до вiйни. Переважна СЧх бiльшiсть билася на фронтi. Пiшли в армiю i бiльше за 38% членiв виконкомiв Рад. За роки вiйни сесiСЧ -ВерховноСЧ Поради СРСР скликалися 3 рази (червень 1942 р., лютий 1944 р., квiтень 1945 р.). На УкраСЧнi пiд час вiйни перша сесiя ВерховноСЧ Ради республiки зiбралася лише на початку 1944 р. З урахуванням конкретних умов скликалися сесiСЧ Верховних Рад i iнших союзних республiк.
У роки вiйни повноважними признавалися сесiСЧ Рад, на яких було присутнiх 2/3 фактичного складу депутатiв, тодi як по КонституцiСЧ в мирний час для цього була потрiбна присутнiсть 2/3 вибраних депутатiв. Зросла роль депутатiв-жiнок.
Природно, посилилося значення виконавчих органiв Рад, ряд виняткових повноважень Рад здiйснювався СЧх виконкомами. Так, виконкоми вищестоящих Рад могли без проведення додаткових виборiв, поповнювати склад виконкомiв нижчестоячих Рад представниками партiйно-радянського активу. Така практика мала найбiльш широке застосування на звiльненiй вiд ворога територiСЧ при вiдновленнi тут органiв РадянськоСЧ влади. Велику роль у вiдновленнi Рад на звiльненiй вiд ворога територiСЧ зiграли спецiальнi партiйно-радянськi оперативнi групи, що створюються для цiСФСЧ мети. По сутi практика виборiв Рад була замiнена системою призначень. Централiзацiя державного управлiння, пiдвищення ролi виконавче-розпорядливих вузькоколегiальних радянських органiв були в умовах ВеликоСЧ ВiтчизняноСЧ вiйни певною мiрою обСФктивно виправданими, оскiльки витiкали з необхiдностi концентрацiСЧ керiвництва всiма силами i ресурсами краСЧни для розгрому ворога.
Пiд час вiйни значно посилилася iнтеграцiя, злиття партiйного i державного керiвництва рiзних рiвнiв. Найважчi задачi вiйськового часу, якi не завжди можна було вирiшити традицiйними методами державного примушення, виконувалися часто комунiстами як виконання партiйного обовязку i вiдповiдальностi за краСЧну.
Природно, в дiяльностi Рад депутатiв трудящих на перший план висунулася функцiя органiзацiСЧ вiйськового захисту Батькiвщини. Органи влади проводили вiйськовi мобiлiзацiСЧ, допомагали в створеннi резервiв, вiдправцi на фронт поповнень, в матерiальному постачаннi вiйськ, займалися оборонним будiвництвом, мiiевою протиповiтряною обороною. Вони у важкiй вiйськовiй обстановцi пiдтримували порядок i органiзованiсть, стежили за неухильним виконанням законiв вiйськового часу. Виконкоми Рад здiйснювали i господарсько-органiзаторську функцiю, беручи участь у вiйськовiй перебудовi народного господарства. На них лежав i такий нелегкий обовязок, як забезпечення у важкiй обстановцi вiйни необхiдних умов життя i працi для н