Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ювались при вiйськових округах, фронтах , флотах та армiях, при корпусах та других зСФднаннях , а також на залiзничних дорогах. Вся система вiйськових трибуналiв очолювалась Верховним судом СРСР, в складi якого дiяли Вiйськова, Вiйськово-залiзнична i Вiйськововоднотранспортна колегiСЧ.
В початковий перiод вiйни в мiiевостях, якi були переведенi на вiйськовий стан та в районах бойових дiй вiйськовi трибунали розглядали справив складi трьох постiйних судiв.
У вiйськовий час нагляд за законнiстю поряд з територiальними прокурорськими органами покладався на вiйськову прокуратуру. Вiйськова прокуратура на чолi з Головним вiйськовим прокурором здiйснювала вищий нагляд за точним виконанням законiв в Збройних Силах. Головна вiйськова прокуратура обСФднувала i направляла дiяльнiсть вiйськових прокуратур бригад дивiзiй, корпусiв, армiй, фронтiв, окремих видiв Збройних Сил та вiйськових округiв. Головний вiйськовий прокурор був безпосередньо пiдпорядкований Прокурору СРСР.
Велика Вiтчизняна вiйна стала подiСФю, яка пiддала жорстокiй перевiрцi весь громадський та державний устрiй нашоСЧ краСЧни. Зовнiшнi функцiСЧ РадянськоСЧ держави були направленi на безпосереднСФ вiдвернення агресiСЧ, створення антигiтлерiвськоСЧ коалiцiСЧ, органiзацiСЧ допомоги народам, якi боролись за визволення вiд фашистських загарбникiв. Внутрiшнi функцiСЧ були зосередженi на економiчне та моральне забезпечення успiшного ведення визвольноСЧ вiйни до переможного кiнця.
2.3 ПiслявоСФнна пiрамiда влади
Зовнiшньо полiтична дiяльнiсть РадянськоСЧ держави в пiслявоСФннi роки здiйснювалась в умовах рiзких змiн спiввiдношення сил на мiжнароднiй аренi. Виникла нова система держав, соцiалiстичний табiр, в склад якого входило тринадцять держав.
Виникнення пiсля другоСЧ свiтовоСЧ вiйни в РДвропi i АзiСЧ великоСЧ групи держав , якi стали називатись народнодемократичними, призвело до розвитку спiвробiтництва i взаСФмодопомоги держав свiтовоСЧ системи соцiалiзму. Першочерговi вiдносини СРСР з цими державами розвиваються на базi звичайних мiжнародних договорiв. Однак СЧх характер принципово вiдрiзняСФться вiд договорiв з капiталiстичними державами. Передусiм вони були направленi на змiцнення табору соцiалiзму. Цi акти стосуються рiзних питань: полiтичних, правових, економiчних, сiльськогосподарських, транспортного звязку, науки , культури та iнших.
Жорстока вiйна принесла колосальнi людськi втрати держави. Тому пiслявоСФннi роки були присвяченi передусiм вiдбудовi народного господарства i подальшого його розвитку.
РЖндустрiалiзацiя нових районiв держави супроводжувалась ростом чисельностi робочого класу i технiчноСЧ iнтелiгенцiСЧ. Разом з тим проходили демографiчнi процеси, повязанi з мiграцiСФю населення. В нових регiонах проходили i суттСФвi соцiальнi змiни. Державна промисловiсть, яка займала все бiльш пануюче положення в економiцi краСЧни, остаточно витiснила приватного пiдприСФмця iз сфери промислового виробництва.
Бiльш складною була соцiалiстична перебудова сiльського господарства . Зразу пiсля вiйни завершилась земельна реформа звiльнених регiонiв, почата ще напередоднi вiйни i тепер була розгорнута з великим розмахом. Ведучою формою в реорганiзацiСЧ сiльського господарства стало створення державних сiльськогосподарських пiдприСФмств радгоспiв. РЗх кiлькiсть невпинно зростала.
В захiдних районах був взятий курс з початку на створення найпростiшоСЧ форми сiльськогосподарськоСЧ кооперацiСЧ товариств: по спiльному придбанню i використанню машин, молочних мелiоративних, кредитних громад.
В 1949 роцi почалась масова колективiзацiя сiльського господарства в Прибалтицi i захiдних землях УкраСЧни i Молдови, в 1950 роцi вона розвернулась в захiднiй БiлорусiСЧ.
Всi цi змiни були обумовленi закiнченням вiйни, необхiднiстю вiдновлення i подальшого розвитку народного господарства, зовнiшньо-полiтичною обстановкою i мали самий прямий i безпосереднiй вплив на змiни в державному апаратi.
В роки вiйни вибори в Ради не проводилися. Пiсля СЧСЧ закiнчення в лютому 1946 р. були проведенi вибори в Верховну Раду СРСР, а через рiк в Верховних Рад союзних i автономних республiк. При цьому до 23 рокiв був пiдвищений вiковий ценз для депутатiв ВерховноСЧ Ради СРСР. Депутатами Верховних Рад союзних i автономних республiк могли обиратися громадяни, що досягли 21 року. У груднi 1947 р., в сiчнi лютому 1948 р. пройшли вибори в мiiевi Ради у всiх союзних республiках. Було обрано майже пiвтора мiльйона депутатiв Рад.
Пiсля прийняття КонституцiСЧ СРСР 1936 р. сталися змiни в найменуваннi, структурi, компетенцiСЧ ряду державних органiв. Тому Верховна Рада СРСР в березнi 1946 р. створила Редакцiйну комiсiю для вироблення пропозицiй про змiну КонституцiСЧ. У лютому 1947 р. Верховна Порада СРСР внесла за пропозицiСФю цiСФСЧ комiсiСЧ ряд змiн в Конституцiю Союзу, що носили переважно редакцiйний характер. Разом з тим була дещо розширена компетенцiя Союзу, зокрема, до його вiдання вiднесли утворення нових автономних областей, встановлення основ законодавства про шлюб i сiмю.
Верховна Рада СРСР в першi пiслявоСФннi роки збиралася частiше, нiж пiд час вiйни, але все ж рiдше, нiж це було передбачене КонституцiСФю (2 рази в рiк). За перiод з 1946 по 1954 р. Верховна Рада СРСР скликалася лише 9 разiв. Обмежене було коло питань, що розглядаються Верховною Радою СРСР. По сутi воно зводилось до внесення змiн в Конституцiю, затвердження народногосподарських планiв, державного бюджету, указ