Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
аселення областей, мiст, сiл. Активнiсть i вiдповiдальнiсть Рад повсюдно зростала. Зрозумiло, що коли ми говоримо про Ради вiйськового часу, мова йде передусiм про СЧх виконавчi органи.
У центрi Президiя ВерховноСЧ Ради СРСР продовжувала приймати найважливiшi правовi акти. До них вiдносяться укази про мобiлiзацiю в Радянську Армiю i про введення вiйськового положення, акти про створення нових, в тому числi i надзвичайних, державних органiв, про структуру Збройних Сил, про ратифiкацiю мiжнародних договорiв, повязаних з вiйною i СЧСЧ завершенням, про органiзацiю нагородноСЧ справи.
Значно посилилася дiяльнiсть Ради Народних Комiсарiв СРСР. При цьому багато якi найбiльш важливi питання, особливо вiйськово-господарськi, вирiшувалися спiльно апаратами ЦК ВКП(б) i Раднаркому СРСР. Раднарком проробив i величезну органiзаторську роботу, повязану з перемiщенням промислових пiдприСФмств з прифронтових в схiднi райони краСЧни. Велику увагу Раднарком придiляв новому порядку керiвництва вiйськовою економiкою.
Суворi умови ВВВ викликали створення спецiальних надзвичайних органiв надiлених особливими повноваженнями таким вищим надзвичайним органом в краСЧнi був Державний Комiтет Оборони СРСР, створений 30 липня 1941 року, Постановою ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР, Раднаркому та ЦВК ВКП(б).
В 1941 1942 роках ДКО створив мiiевi прифронтовi надзвичайнi органи мiськi комiтети оборони. Вони були створенi в Севастополi, Одесi, Тулi, Ростовi всього бiльш нiж 60 мiстах. Мiськi комiтети оборони обСФднували партiйне керiвництво, громадську та вiйськову владу на мiiях. Представниками комiтетiв оборони були першi секретарi обкомiв або мiськомiв партiСЧ, СЧх членами керiвники мiiевих радянських та вiйськових органiв. Мiськi комiтети оборони керували оборонним будiвництвом, створенням народного ополчення, органiзовували виробництво та ремонт бойовоСЧ технiки та озброСФння.
У роки вiйни для вирiшення конкретних задач створювалися i вузькоспецiальнi надзвичайнi органи. Таким органом, наприклад, була Надзвичайна Державна Комiсiя з встановлення i розслiдування лиходiйств нiмецько-фашистських загарбникiв i СЧх спiльникiв i заподiяного ними збитку громадянам, колгоспам, громадським органiзацiям, державним пiдприСФмствам i установам СРСР. Були утворенi аналогiчнi комiсiСЧ в республiках, областях (краях) i мiстах.
В мiiевостях, оголошених на вiйськовому положеннi, всi функцiСЧ органiв державноСЧ влади в областi оборони, правоохорони суспiльноСЧ i державноСЧ безпеки передавалися вiйськовим радам фронтiв (округiв), армiй, а де не було вiйськових рад вищому командуванню зСФднань.
Нарiвнi з органами вiйськового управлiння продовжували дiяти мiiевi радянськi органи влади i управлiння, якi здiйснювали своСЧ функцiСЧ в усiх iнших сферах державного, господарського i культурного життя. Мiiевi властi були зобовязанi сприяти повною мiрою вiйськовому командуванню у використаннi сил i коштiв даноСЧ мiiевостi для потреб оборони. Указ вiд 22 червня 1941 р. надiляв вiйськовi властi правом притягувати населення до трудовоСЧ повинностi, встановлювати вiйськово-квартирну повиннiсть, мобiлiзувати транспортнi кошти. Вiйськовi властi регулювали режим роботи пiдприСФмств i установ, порядок проведення зборiв i ходiв, роботи торгуючих органiзацiй i комунальних пiдприСФмств, встановлювали правила вiдпустки товарiв населенню. Вони контролювали вСЧзд i виСЧзд з мiiевостi, оголошеноСЧ на вiйськовому положеннi, мали право в адмiнiстративному порядку виселяти з цiСФСЧ зони небажаних осiб. Вiйськовi властi видавали загальнообовязковi для населення даноСЧ мiiевостi постанови, за невиконання яких виннi наказувались в адмiнiстративному порядку до позбавлення свободи до 6 мiсяцiв або штрафу .
Особливо потрiбно сказати про Радянську владу на окупованiй фашистами територiСЧ. Загарбникам не вдалося повнiстю лiквiдувати на окупованiй територiСЧ радянськi державнi органи. У районах, областях i республiках, зайнятих ворогом, зберiгалися або створювалися партiйнi i радянськi органи, що спиралися на партизанський i пiдпiльний рух. "iтку 1943 р. понад 2,9 тис. кв. км радянськоСЧ землi в тилу ворога знаходилося пiд повним контролем партизан. У тилу фашистських вiйськ в рiзний час дiяли 35 обкомiв партiСЧ, 2 обласних партiйних центра, 2 мiжуСЧздних комiтети, 40 горкомiв, 19 райкомiв у великих мiстах, 479 сiльських райкомiв i багато iнших партiйних органiв рiзних рiвнiв. У Ленiнградськiй i Орловськiй областях, на УкраСЧнi i в БiлорусiСЧ скликалися пiдпiльнi сесiСЧ сiльради i райрад, проходили зустрiчi партизан i пiдпiльникiв депутатiв Рад зi своСЧми виборцями. Важливою особливiстю функцiонування РадянськоСЧ влади в тилу ворога було те, що нарiвнi з СЧСЧ деякими традицiйними довоСФнними органами СЧх роль виконувало також командування партизанських формувань. Радянськi органи на окупованiй територiСЧ часом виникали i у виглядi надзвичайних районних трiйок, уповноважених РадянськоСЧ влади i iнших державних установ.
Судова система в роки вiйни не зазнала принципових змiн. Однак посилилась роль вiйськових трибуналiв. Вони , як i ранiше розглядали справи про вiйськовi злочини i про всi iншi злочини скоСФнi вiйськовослужбовцями. Однак в мiiевостях, якi були оголошенi у вiйськовому станi з самого початку вiйни трибуналам були переданi i багато iнших справ, якi вили в компетенцiю загальних судiв: крадiжка соцiалiстичноСЧ власностi, грабежi, розбоСЧ, бандитизм та деякi iншi. Вiйськовi трибунали створ