Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
итань мiж ними, а також вiдмiна постанов ЗСЧзду Рад та ЦВК союзних республiк. Крiм того , йому надавалися широкi повноваження в сферi правових вiдносин, зовнiшньоСЧ полiтики, оборони держави i тд..
Конституцiя значно розширила повноваження даного органу. Вiн мiг наприклад , дозволяти або вiдмовляти союзним республiкам внутрiшнi позики i укладати угоди про зовнiшнi позики. Коли украСЧнська делегацiя 13 липня 1923 року запропонувала внести поправку до КонституцiСЧ СРСР для того щоб визначити право союзних республiк, самим встановлювати своСЧ доходи та податки, вона була вiдхилена .
Працював ЦВК сесiйно ( наступнi сесiСЧ три рази в рiк, а з 1931 року не менше трьох раз в перiод мiж ЗСЧздами Рад . порядок денний сесiСЧ публiкувався за мiсяць до вiдкриття наступноСЧ сесiСЧ. Оскiльки цей орган працював сесiйно, то велике значення мала Президiя ЦВК СРСР . Президiя була надiлена досить широкими правами, якi були наданi йому пiсля прийняття КонституцiСЧ, якi охарактеризувала його не лише як вищий виконавчий та розпорядчий орган , але й як вищий законодавчий. Президiя видавила декрети, постанови, розпорядження , мала право призупиняти та вiдмiняти постанови ЗСЧздiв Рад, накази РНК , а також вирiшувати спори мiж РНК СРСР та ЦВК союзних республiк, був надiлений правом амнiстiСЧ та помилування по справам, якi вирiшувались судовими або адмiнiстративними органами.
Велике значення мала судова реформа , що проходила в 1922 роцi.
Необхiднiсть судовоСЧ реформи була обумовлена новими завданнями радянського правосуддя, повязанi з переходом до НЕПу, укрiпленням законностi i правопорядку, внесення СФдностi в судову систему. В 1922 роцi було затверджено Положення про судоустрiй РСФСР. в якому були сформульованi завдання радянського правосуддя, визначена система судових органiв, СЧх компетенцiя i порядок дiяльностi.
У вiдповiдностi з Положенням на радянський суд покладалась охорона iнтересiв держави, громадян, СЧх обСФднань та забезпечення правопорядку. Положення встановлювало принцип СФдностi радянського суду. Основною ланкою являлись народнi суди (вони розглядали до 9/10 всiх справ), якi дiяли в складi суддi i двох народних засiдателiв; деякi менш значнi судовi дiСЧ виконував одноособово народний суддя. Суддi та засiдателi обиралися виконкомами Рад (суддi - губвиконкомами з числа робiтникiв, якi були надiленi виборчими правами). Суддi, крiм того, повиннi були мати визначений стаж вiдповiдноСЧ роботи. Половина народних засiдателiв обирались iз робiтникiв, 1/3 з селян, iншi з вiйськовослужбовцiв.
Вiдповiдно до Положення слiдчi знаходились при вiдповiдних слiдчих дiльницях, при губернському судi по кримiнальному вiддiлу. При Верховному судi РСФСР, а для виконання особливо термiнових розслiдувань по важливих справах при вiддiлi прокуратури Народного Комiсарiату ЮстицiСЧ. До слiдчих предявлялись в основному тi ж вимоги, що й до суддiв.
Другою середньою ланкою судовоСЧ системи були губернськi суди, якi дiяли в якостi першоСЧ iнстанцiСЧ по деяким категорiям найбiльш важливих справ i в якостi касацiйноСЧ iнстанцiСЧ по всiм справам, якi розглядались народними судами. Губернськi суди здiйснювали також функцiСЧ управлiння народними судами.
Вищою судовою iнстанцiСФю республiки був Верховний суд , який обирався ВЦВК i який дiяв в складi ПрезидiСЧ, Пленуму та семи колегiй: двох касацiйних i двох судових (по кримiнальним i цивiльним справам), вiйськовоСЧ, вiйськово-транспортноСЧ та диiиплiнарноСЧ. Верховний суд був першою iнстанцiСФю для деяких справ по особливо небезпечним злочинам, касацiйною iнстанцiСФю по вiдношенню вирокiв i рiшень губернських судiв i наглядноСЧ для всiх судових органiв. Верховнi суди були створенi у всiх союзних республiках.
З переходом до мирноСЧ роботи вiдпала необхiднiсть збереження багатообразноСЧ системи революцiйних трибуналiв. Ця система була скорочена i спрощена, а ревтрибунали як надзвичайнi суди часiв громадянськоСЧ вiйни були лiквiдованi. Але зберiгалися вiйськовi трибунали фронтiв (округiв), корпусiв i девiзiй, вiйськово-транспортнi трибунали (в семи мiстах краСЧни), якi дiяли по загальних правилах судочинства. Дiяли також особливi судовi сесiСЧ народних судiв, земельнi та арбiтражнi комiсiСЧ .
Таким чином , перебудова органiзацiСЧ та роботи органiв державноСЧ влади була направлена на пристосування державного керiвництва до умов непу, до умов нормального мирного, будiвництва. В цей перiод в дiяльностi як центрального так i мiiевого апарату, особливо в органах керiвництва народним господарством, стали широко запроваджуватись принципи науковоСЧ органiзацiСЧ працi.
1.2 Державний лад СРСР в роки iндустрiалiзацiСЧ при переходi до колективiзацiСЧ
Особливiстю роботи зСЧздiв Рад та Центрального Виконавчого Комiтету СРСР в даний перiод СФ збiльшення перерв мiж СЧх скликаннями. Наприклад, зСЧзди Рад тепер скликались не щорiчно, а в основному раз в два роки. СуттСФво змiнився соцiальний склад делегатiв членiв ЦВК СРСР. З проведенням масовоСЧ колективiзацiСЧ делегатами вiд селян тепер вибиралися колгоспники: вже на четвертому зСЧздi вони складали 93,5 % всiх делегатiв вiд селян. В результатi створення нових союзних i автономних республiк розширювався склад делегатiв вiд нацiональних районiв.
Задачi будiвництва соцiалiзму потребували подальшоСЧ змiни системи та практики планування. Новi задачi та збiльшення обСФму плановоСЧ роботи призвело до створення нових планових органiв в наркоматах та вiдомствах союзних та автономних республiках. В 19