Державний лад СРСР в 1922-1992 рр.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
iв ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради. За час з 1946 по 1954 р. ними було обговорено 37 питань, причому на 5 сесiях розглядалися тiльки державнi бюджети за вiдповiдний, рiк i укази ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР.
25 лютого 1947 р. Рада Нацiональностей ВерховноСЧ Ради СРСР затвердила Положення про комiсiю законодавчих припущень Ради Нацiональностей. У той же день аналогiчне положення затвердила Рада Союзу. Цi комiсiСЧ мали своСФю задачею попереднiй розгляд i пiдготовку законопроектiв, що вносилися на затвердження ВерховноСЧ Ради СРСР. КомiсiСЧ надiлялися правом законодавчоСЧ iнiцiативи i скликалися по мiрi необхiдностi, але не рiдше 1 разу в 3 мiсяцi.
У березнi 1946 р. кiлькiсний склад ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР з метою перетворення його на бiльш оперативний орган був скорочений на 9 чоловiк (з колишнiх 42). У лютому 1947 р. була дещо розширена компетенцiя ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР, до його вiдання було вiднесено денонсацiя мiжнародних договорiв СРСР, встановлення почесних звань СРСР, вiйськових звань, дипломатичних рангiв i iнших спецiальних звань.
Президiя ВерховноСЧ Ради СРСР розглядала також питання про дiяльнiсть органiв влади на мiiях. Спроби вдосконалення мiiевих органiв влади роблять Верховнi Ради союзних i автономних республiк i СЧх ПрезидiСЧ. У 1948 - 1952 рр. ПрезидiСЧ Рад 13 союзних республiк затвердили Положення про постiйнi комiсiСЧ мiiевих Рад. У 1946 р.
Вiдразу по закiнченнi вiйни були скасованi надзвичайнi i iншi органи, викликанi життСФвими потребами вiйськового часу. ФункцiСЧ скасованого ДКО були переданi Радi Народних Комiсарiв. Вiйськово-промисловi наркомати перетворенi на органи управлiння мирними галузями виробництва.
У 1946 р. сталися подальшi змiни у вищих органах управлiння СРСР, союзних i автономних республiк. У березнi цього року Верховна Порада Союзу ухвалила закон про перетворення Ради Народних Комiсарiв СРСР, раднаркомiв союзних i автономних республiк у вiдповiднi Ради Мiнiстрiв, а наркомати в мiнiстерства..
Пошуки бiльш удосконаленоСЧ органiзацiСЧ управлiння народним господарством породили тенденцiю до розукрупнення вiдомств, створення нових галузевих органiв. У лютому 1947 р. в краСЧнi вже було 36 загальносоюзних i 22 союзно-республiканських мiнiстерства. Однак незабаром процес диференцiацiСЧ вiдомств мiняСФться на зворотний. У 1948- 1949 рр. вiдбуваСФться тепер вже обСФднання ряду мiнiстерств. У результатi до березня 1949 р. СЧх кiлькiсть зменшилась до 28 загальносоюзних i 20 союзно-республiканських. У подальшi роки процес створення i скасування вiдомств йшов по сутi безперервно, часто без видимих основ.
Спроби вдосконалення системи органiв державного управлiння проводилися не тiльки за рахунок кiлькiсних змiн, але i шляхом перерозподiлу компетенцiСЧ мiж органами.
Органи державного управлiння багато зробили для успiшного виконання четвертоСЧ пятирiчки i доклали максимальних зусиль для реалiзацiСЧ завдань пятого пятирiчного плану (1951 - 1955 рр.). Постали серйознi задачi по пiдняттю технiчного рiвня всiСФСЧ нашоСЧ промисловостi. Пята пятирiчка за часом спiвпала з початком новоСЧ свiтовоСЧ науково-технiчноСЧ революцiСЧ. У рiзнi сфери економiки владно вторгалася атомна енергетика, електронiка, хiмiя i т. д. Однак в практицi керiвництва народним господарством i його плануваннi все ще допускалися порушення принципу демократичного централiзму. Всi завдання по виробництву i розподiлу продукцiСЧ встановлювалися з центру, що сковувало iнiцiативу i самостiйнiсть мiiевих органiв, приводило до невиправданого розростання державного апарату i посилення канцелярсько-бюрократичних методiв роботи.
Судовi органи перебудовувалися на роботу в мирних умовах. Пiсля закiнчення вiйни в мiiевостях, де ранiше оголошувалося вiйськове положення, вiдновлювалася звичайна пiдсуднiсть вiйськових трибуналiв i звичайний порядок СЧх дiяльностi. З скасуванням вiйськового положення вiйськовi трибунали залiзничного i водного транспорту були реорганiзованi в лiнiйнi i окружнi суди. Були також вiдновленi транспортнi колегiСЧ Верховного суду СРСР.
Вiдповiдно до КонституцiСЧ i Закону про судоустрiй вибори в народнi суди, якi не зумiли провести до вiйни, тепер вiдбулися, причому суддiв обирало безпосередньо населення. Враховуючи, що здiйснення правосуддя вимагало певного життСФвого досвiду, указом ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Поради СРСР 16 вересня 1948 р. був встановлений вiковий ценз для народних суддiв i народних засiдателiв в 23 роки.
Велику роль в полiпшеннi роботи суду зiграв указ ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Поради СРСР вiд 15 червня 1948 р., що встановив вiдповiдальнiсть суддiв перед диiиплiнарними колегiями. Цi колегiСЧ були утворенi при обласних, крайових, Верховних судах СРСР, союзних i автономних республiк, вiйськових трибуналах округiв, флотiв i прирiвняних до них спецiальних судiв.
У 1945 1947 рр. вiйськовi трибунали розбирали справи вiйськових злочинцiв, бувших вiйськовослужбовцiв нiмецькоСЧ армiСЧ, якi здiйснили масовi вбивства, катували цивiльне населення i вiйськовополонених, забирала мирних радянських громадян в Нiмеччину, були вiдповiдальнi за iншi злочини. В 1946 1947 роках Вiйськова колегiя Верховного суду СРСР розглядала справи отаманiв Краснова i Семенова , генерала Шкуро i iнших осiб. Якi активно боролись проти РадянськоСЧ влади i пiсля ЖовтневоСЧ революцiСЧ i в перiод ВВВ.
19 березня 1946 року Верховна Рада СРСР прийняла закон про присудження Прокурору СРСР звання Генерального прокурора СРСР. Пiсля вiйни органи суду, прокуратури i iнш