Використання народознавчого матерiалу на уроках "Я i Украiна" в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
воСФму оцi i сучка недобачаСФ.
В своСФму оцi сучка недобачаСФ.
Праця людину годуСФ, а лiнь марнуСФ.
Праця людину годуСФ.
Якщо говорити про час виникнення прислiвiв та приказок, то зараз важко визначити, з якоi епохи бере початок цей рiзновид народноi мудростi. Найдавнiшi прислiвя та приказки повязанi з усвiдомленням людиною свого мiiя в природi i своСФi дiяльностi. В них можна знайти натяки на епоху матрiархату, залишки зооморфiзму та антропоморфiзму. Росiйський дослiдник В. Анiкiн пояснюСФ походження ряду прислiвiв забобонною уявою первiсноi людини: тАЮЗозуля куСФ - недолю вiщуСФ" - прислiвя, повязане з вiруванням у те, що крик птаха може вiщувати щось фатальне для людини [52].
У ходi розвитку мови однi прислiвя та приказки виходили з ужитку, iншi змiнювали значення. На мiii старих зявлялися новi, вiдображаючи життя прийдешнiх поколiнь. Джерела, якi живили прислiвя та приказки, весь час розширювалися. Стали посилено живити iх писемнi художнi твори та фiлософськi трактати. Але найчастiше прислiвя та приказки зароджувалися в усному спiлкуваннi певного середовища.
Разом прислiвя та приказки становлять начебто звiд правил, якими людина маСФ керуватися у повсякденному життi. Вони рiдко констатують якийсь факт скорiше рекомендують чи застерiгають, схвалюють або засуджують, приказки СФ енциклопедiСФю народного життя. НемаСФ такоi дiлянки побуту, взаСФмостосункiв мiж людьми, якi б не знайшли вiдображення в народнiй мудростi. Видатний педагог К. Ушинський писав, що в прислiвях, тАЮяк у дзеркалi... вiдтворенi всi сторони життя народу: домашня, родинна, рiльнича, лiсна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всiх явищ життя" [32]. Вони не тiльки вiдображають рiзнi обСФкти дiяльностi людини, а й дають свою оцiнку, живуть разом iз народом його турботами й болями, радiють його успiхам, палко захищають i стверджують добро, нещадно карають зло.
ОднiСФю з основних прикмет прислiвiв та приказок СФ той чи iнший ступiнь узагальнення, аж до перенесення названого явища на iншi, начебто не подiбнi до нього. Прислiвя перестаСФ ним бути, коли вживаСФться в буквальному значеннi i правильне тiльки для якогось одного випадку. Коли ми говоримо: тАЮНе той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже", - то, звичайно, не маСФмо на увазi нi меду, нi взагалi солодощiв, якими частуСФ одна людина iншу, а розумiСФмо, що тАЮсолодкiтАЭ - це приСФмнi, але фальшивi слова, якими не слiд вiрити. РЖ власнi iмена, названi у прислiвях, справи не мiняють, бо не означають конкретноi особи: тАЮУ всякоi Домашки своi замашки"; тАЮГриць за волами, i Гриць за дровамитАЭ; тАЮЗбагатiв Кiндрат та й забув, хто його браттАЭ.
Досягти узагальнення у прислiвях найчастiше допомагаСФ метафора (тАЮДивиться псом, а думаСФ вовкомтАЭ; тАЮОрел не ловить мухтАЭ). Широко застосовуваним засобом узагальнення та економного вислову у прислiвях СФ зведення однорiдних членiв до одного з них: тАЮ "iтку i качка прачка"; тАЮНа чужинi i трiска бСФться". Тут сполучник тАЮiтАЭ нiби завершуСФ ряд подiбних понять i виступаСФ замiсть сполучникiв тАЮне тiлькитАЭ, тАЮа i".
Прислiвя здебiльшого мають двочленну будову: тАЭХодив три днi, та виходив злиднiтАЭ; тАЮДешева рибка - погана юшка". Трапляються й складнiшi конструкцii, якi iнодi переростають у короткi народнi усмiшки iз завершеним сюжетом: тАЮХодив рак сiм лiт по воду, а вертаючись, перечепився через порiг, та й розлив, та й каже: отак чорт бере скору роботу!" [20].
Стилiстичну побудову прислiвя урiзноманiтнюють такi прийоми, як ведення дiалогу (тАЮХочу пирогiв, а нема! - Та он, на печi, бери iж! - Не хочу, я думав, що нема! тАЭ), звертання (тАЮЗасмiйся, Матвiйку, дам копiйку! тАЭ, тАЮПосидь, Уляно, бо ще рано! тАЭ), запитання, що передбачають заперечення (тАЮЧи хто видав, щоб ведмiдь лiтав? тАЭ, тАЮХiба що сiре, те й вовк?! тАЭ), або саме заперечення (тАЮНе моСФ просо, не моi горобцi, не буду вiдганятитАЭ), паралелiзми (тАЮЯка хата, такий тин, який батько, такий синтАЭ), протиставлення (антитези) типу бiдний - багатий, розумний - дурень, працьовитий - ледащо.
Для прислiвiв характерне римування вiд приблизноi спiвзвучностi до послiдовного витриманого ритму i досить складноi рими: тАЮСлово - полова, а праця - диво".
Прислiвя та приказки близькi до так званих iдiоматичних зворотiв - сталих словосполучень iз переносним значенням, властивих розмовнiй мовi: тАЮНiколи вгору глянутитАЭ, тАЮНакивати пятами" тощо.
Тематика прислiвiв та приказок рiзноманiтна: про природу, господарську дiяльнiсть людини, про саму людину, риси характеру, родинне життя тощо. У прислiвях та приказках народ знаходив вiдповiдi на всi випадки буття. РЗх тематичний дiапазон такий же рiзноманiтно-колоритний i багатий, як життя - особисте, родинне та громадське - в його iсторичному розвитку.
Найдавнiшими СФ прислiвя i приказки про природу, ii явища, рослинний i тваринний свiт, працю та побут людини. Вони вiдображають взаСФмини людини з природою вiд найдавнiших часiв, коли формувалися початки словесного мистецтва. Природа виступаСФ в них, то як незрозумiла грiзна, ворожа сила, то як помiчник людини. Проте зразки, що дiйшли до нас, уже не вiдображають первiсного свiтогляду, оскiльки протягом столiть погляди на те, чи iнше явище змiнювалися, ведучи до змiн та наповнення новим змiстом i самих прислiвiв. Лише в окремих iз них можна вiдчути вiдголоси давньоi епохи.
Прислiвя та приказки про пори року вживаються переважно в iх прямих значеннях. Це й спостереження над природою рiзного ?/p>