Використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?у? Вiдповiддю можуть бути слова литовського поета Е. Межелайтiса: Справжню красу сприймаСФ лише чиста, прекрасна душа. Душа дитинитАж. Як важливо, аби дитяче сприйняття краси збереглося на все життя, бо все, до чого доторкнулося серце в дитинствi, залишаСФться з людиною на завжди.
А й справдi, хiба ж не мистецтво i природа пробуджують у дiтей умiння вiдчувати гармонiю i красу, формують глибину почуттiв, навчають радiти, захоплюватись, спiвпереживати, породжують добро в дитячих душах. Саме життя стверджуСФ, що люди, якi навченi з дитинства розумiти мову природи i по-справжньому ii поцiновувати, вмiють створювати гармонiю, красу i добро в будь-якiй своiй дiяльностi, в рiзних життСФвих ситуацiях, у стосунках з батьками i ровесниками, у судженнях, у взаСФминах з усiм навколишнiм свiтом. А нам, дорослим, потрiбно не спiзнюватись навчити дитину жити за законами краси i добра, вiчними чеснотами людства.
Перед педагогами стоiть важливе завдання - наповнити розум дитини, одухотворити ii серце: навчити захоплюватися краплиною роси на трояндi i красою березового гаю, соловiною пiснею i музикою квiтучого саду, нiжною мелодiСФю струмка. Тiльки тодi, коли мова забарвлюватиме уяву, коли дитина по-справжньому замилуСФться побаченим, - можна висiвати слова, якими вона висловлюватиме почуття i враження.
Природа мозку дитини потребуСФ, щоб ii розум виховувався бiля джерел думки - серед наочних образiв, i насамперед серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на обробку iнформацii про цей образ. Якщо ж шлюзувати дiтей вiд природи, якщо з перших днiв навчання дитини сприймаСФ тiльки слово, то клiтини мозку швидко стомлюються i не справляються з роботою, яку пропонуСФ вчитель.
Своi уроки В.О. Сухомлинський назвав мандрiвками до джерела мислення i мови - до чудовоi краси природи.
В.О. Сухомлинський радив вiдкривати вiконце у свiт краси слова поступово, щоб не перевантажувати розум дитини i не набридати iй.
Видатний педагог говорив, що дитина - це, образно кажучи, квiтка, краса якоi залежить вiд догляду за рослиною. Пiклуватися про красу квiтки необхiдно задовго до початку цвiтiння. Але, на жаль, зустрiчаються батьки, якi, даючи життя дитинi, вважають свою мiсiю завершеною, а що з цiСФi дитини вийде - нехай про потурбуСФться хтось iнший.
У дитинствi формуСФться людське корiння. Нi однiСФi людськоi риси природа не вiдшлiфовуСФ - вона тiльки закладаСФ, а вiдшлiфовувати нам - батькам, педагогам, суспiльству.
Необхiдно так виховувати дiтей, щоб вони дивилися на свiт добрими очима, вмiли берегти життя. Тiльки тодi вони, змужнiючи та прозрiючи розумом i серцем, стануть справжнiми людьми [23;С.23-24].
Пiдсумовуючи вищезазначене, скажемо, що природоохоронну роботу доцiльно проводити безперервно на всiх рiвнях органiзацii навчально-виховного процесу, з усiх предметiв, базуючись на принципах нероздiльного звязку теорii з практикою, науковостi, мiжпредметностi та iндивiдуального пiдходу. Для розвитку природо-пiзнавальних iнтересiв учнiв потрiбно використати деякi методичнi прийоми: рiзноманiтнi за тематикою спостереження, конкретнi науковi дослiдження, комплекснi на мiж предметнiй основi екскурсii, дискусiйне обговорення окремих тем, оформлення iх у виглядi кiно-, фотоматерiалiв, рефератiв, кращих наукових робiт, якi будуть представленнi на вiдповiдних наукових конференцiях.
Для пiдготовки вчителiв з природоохоронноi освiти i виховання учнiв необхiдно пiдготувати та пiдiбрати, тiсно повязанi з проблемами екологii в цiлому i, зокрема, в нашiй державi i рiдному краi. Роботу вчителiв слiд спрямувати на зясування ролi наукових знань як продуктивноi сили суспiльства, стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв, на формування в них переконання, що прогрес суспiльства в цiлому неможливий без екологiчноi свiдомостi кожноi людини на Землi [48;С.30-32].
1.2 Сутнiсть i дидактичнi можливостi екологiчного виховання
Процес розвитку людськоi цивiлiзацii на початку третього тисячолiття супроводжуСФться глибокими кризовими явищами. Все бiльшоi гостроти та актуальностi у сучасну епоху набувають екологiчнi проблеми, якi тiсно повязанi з широким колом технологiчних, суспiльних, соцiально-моральних та iнших питань, що потребують негайного вирiшення. Сучаснi тенденцii економiчного, науково-технiчного та соцiального розвитку суспiльства являються основою для ствердження, що базовою причиною iснуючоi кризи СФ домiнування антропоцентричноi екологiчноi свiдомостi. Тобто екологiчна криза - це, перш за все, криза свiтоглядна, фiлософсько-iдеологiчна. Тому для виходу iз неi потрiбнi нова фiлософiя життя, висока екологiчна культура та свiдомiсть.
Потрiбно зазначити, що у планi формування екологiчно свiдомоi особистостi велика роль належить учителю. Це вiн, маючи певну теоретичну, методичну та методологiчну пiдготовку, з огляду на повсякденну практику спiлкування з тими, кому передаСФ своi знання, стаСФ тiСФю суспiльною силою, яка спроможна вплинути на ситуацiю [11;С.97]. Проте, як свiдчить практика, вчитель початкових класiв недостатньо пiдготовлений до здiйснення таких завдань у сучасних умовах. Тому проблема формування екологiчноi свiдомостi студентiв - майбутнiх педагогiв набуваСФ особливого значення.
Зазначена проблема СФ предметом дослiдження багатьох вчених. Так, на сучасному етапi вивченi рiзноманiтнi аспекти екосвiдомостi. Значну розробку отримали питання визначення, типологii та iнтерпретацii даного феномену (Р. БiджiСФва, А.М. ?/p>