Викладання основ петрикiвського розпису в школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
своi варiанти квiтки.
Вправа 17 (дод. 17). На iлюстрацii показано поступовий розвиток будови великих квiткових елементiв. Вправа побудована на основi квiтки "пупянка" (див. впр. 16). Основа може бути рiзною: кулястою, видовженою або розтягнутою по ширинi чи висотi. Залежно вiд форми основи нижньоi частини квiтки вирiшують форму рослинного елемента.
Необхiдно звернути увагу на поступове, за допомогою знайомих прийомiв, створення нового мотиву орнаменту. Обабiч чашечки "пупянка" малюють першi пелюстки, створюючи iх з мазкiв "кривих зерняток".
Вправа 18 (дод. 18). Улюбленi квiти в творчостi петрикiвських майстрiв це гвоздики, чорнобривцi, волошки тощо. Форма квiток гвоздики будуСФться на основi видовженоi чашечки, обабiч якоi розташовують першi пелюстки. Вiд них i починають розгортати форму гвоздики: майже кожний мазок чiтко пiдкреслюють, тонкий вусик "зернятка" протягують вiд центра, формуючи контурний малюнок овальною частиною мазкiв, натискуючи корпусом пензля iз зовнiшнього боку. Центральну частину i квiтки створюють з видовжених мазкiв "кривих зерняток", що закiнчуються поворотом пензля всередину квiтки, де роблять легкий натиск пензля i вiдривають його вiд поверхнi паперу.
Вiялоподiбна форма квiтки чорнобривцiв будуСФться видовженими мазками вусикiв вiд центра, вiд широкоi чашечки основи. На основi цiСФi вправи можна виконати кiлька рiзних мотивiв.
Вправа 19 (дод. 19). Образи квiтково-рослинних мотивiв петрикiвського орнаменту запозичено у природи. На iлюстрацii зображено чотири рiзнi закiнченi квiтки. Перша з них даСФ уявлення про пишну квiтку жоржину в стадii розквiту: тiльки-тiльки почали вiдокремлюватися першi довгi пелюстки вiд центра цибульки. В народному розписi цей мотив iснуСФ як окремий елемент пiд назвою "цибулька". БудуСФться "цибулька" з видовжених мазкiв "кривих зерняток". Створення жоржини починаСФться з малювання "цибульки".
РЖнший мотив квiтка соняшника, яка будуСФться округлими пелюстками "пупянками" (див. дод. 8, 9). Схему ii побудови покладено i в такi мотиви, як барвiнок, рожа та iн.
Вправа 20 (дод. 20). Грона калини, винограду та горошок петрикiвчани роблять кiнчиком пальця. Такi тендiтнi гiлочки та дрiбнi пупянки квiток з хвилястим листям та тоненькими вусиками, як наведено в цiй вправi, СФ допомiжними елементами майже кожноi бiльш-менш складноi композицii.
Вправа 21 (дод. 21). Звернiть увагу на листя рiзноi форми: багатозубчасте овально-видовженоi форми (характерне для петрикiвського розпису), кленове та виноградне. Першi листки малюють на основi видовженого мазка. Верхiвкою кожного листка СФ перший мазок, а вiсь цього мазка середина всього майбутнього зображення (вона нiби даСФ основний напрям малюнка). Уздовж цiСФi уявноi лiнii (у початкових вправах центральну лiнiю можна провести легенько олiвцем), нiби спускаючись, поступово розташовують iншi мазки, кiнчики яких вусики i СФ зубцями листкiв.
Кленовi листки за своСФю будовою складнiшi. Вони складаються з трьох майже однакових частин: тризубчастоi центральноi верхiвки i двох бiчних. Треба починати малювати з центральноi частини, з серединного зубчика, довгенький мазок якого даСФ основну лiнiю нахилу всього листка. Обабiч нього додають два мазки, якi сполучаються знизу. Потiм у такому ж порядку роблять бiчнi частини листка. Готове зображення можна залишити в одному кольорi, або нанести темною фарбою тонесенькi штрихи, пiдкреслюючи спрямованiсть зображення.
Вправа 22 (дод. 22). На iлюстрацii наведено три види багатозубчастого листя "папоротi", якi схожi мiж собою i водночас рiзнi. Будова кожного малюнка така: один центральний мазок, поруч другий, бiчний i так далi. Вправу повторюють. Необхiдно навчитися працювати так, щоб кожний мазок був легким, прозорим.
Вправа 23 (дод. 23). На iлюстрацii показано рiзноманiтне вирiшення листкiв: одне за допомогою мазкiв-"зерняток" видовженоi форми, вусики яких створюють зубчастий контур малюнка; два iнших легкi, нiжнi, з хвилястою лiнiСФю контура утворюють за допомогою маленьких мазкiв-"зерняток", вусики яких тягнуться вiд серединноi лiнii листка, вiд центра. "Зернятка" майже однаковоi чiтко окресленоi форми. Вправа даСФ уявлення про великi можливостi саморобного пензлика. Необхiдно майстерно виконувати цi елементи.
Вправа 24 (дод. 24). Мета навчитися робити "перехiдний мазок".
На пензлик набирають темну фарбу (коричневу), потiм верхiвкою пензля набирають фарбу свiтлого тону (яскраво-жовту). Роблять перший мазок: спочатку тягнуть свiтлий вусик, поступово зявляСФться темнiший вiдтiнок, який в кiнцi мазка набираСФ повноi сили темноi фарби, що була першою, натискують корпусом пензля i закiнчують видовжений мазок. Знову повторюють весь процес для нового мазка. У такий спосiб малюють другий листок, де кожний перехiдний мазок складаСФться i з червоноi (першоi) та жовтоi (другоi) фарби, а в розтяжцi, при переходi вiд першоi до другоi оранжевий. ОстаннСФ завдання вправи поСФднання жовтоi i зеленоi фарб. Такi необхiднi для створення композицiй елементи, як листки, бажано вирiшувати рiзноманiтне.
Вправа 25 (дод. 25). Мета оволодiти технiкою перехiдного мазка у малюваннi квiтки темперними фарбами. В основi нiжного тону фарби, яку беруть на пензлик першою, СФ бiлило. Потiм на кiнчик пензля набирають фарбу темного тону (чисту). Темпера чiткiше пiдкреслюСФ розтяжку кольору, зображення стаСФ рельСФфнiшим, рухливiшим. Бажано пробувати малювати також гуашшю [40,с.135-14