Викладання основ петрикiвського розпису в школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
о вжитку.
Традицii настiнного розпису щiльно повязувались з iншими видами оформлення iнтерСФру. У давнину селяни самi виготовляли тканини для одягу та прикрашання житла , самi ткали килими, займалися вишиванням рушникiв, виготовленням рельСФфних або розписаних кахлiв для облицювання печi, що займала бiльшу частину хати. Квiтчастими килимами прикрашали стiну бiля лiжка, iнколи ними завiшували вiкна i застеляли лави. Крiм того стiни прикрашались вишитими рушниками, котрi вiшались над дверима, на покутi i на вiльних простiнках. Згодом цi декоративнi елементи були майже повнiстю замiненi кольористим настiнним розписом. Кольористий розпис пiд "килим" замiнив справжнiй тканий килим, що висiв ранiше на стiнцi над лiжком; розпис над дверима i вiкнами та в простiнках замiнив вишитi рушники, а розпис печi розписнi кахлi.
Настiнний розпис виконувався, як правило, жiнками за допомогою дуже простих засобiв i матерiалiв. Основними барвними матерiалами були кольоровi глини i саморобнi рослиннi фарби. Останнi виготовлялись домашнiм способом iз рiзних трав, листя, ягiд та квiтiв. Так, наприклад, зелену фарбу видобували з пирiю, синю з квiтiв пролiска, жовту з цибульного лушпиння, оранжеву з кори молодих яблуневих пагiнцiв, червону i фiолетову з соку вишень та шовковицi. Вживали також такi природнi барвники як вохра, глей та сажа.
Фарби з кольорових глин, глею i сажi отримували, розтираючи цi матерiали на порох, а потiм розводили iх на молоцi або яйцях. Рослиннi соки також змiшували з молоком i жовтками.
Розпис провадився за допомогою ганчiрки ("вiхтя"), щiточками, колоссям, звязаним у пучок, а iнколи i просто пальцем. Петрикiвцi крiм цих способiв нанесення розпису користувалися тонесенькими саморобними щiточками iз котячоi шерстi.
Петрикiвський розпис, як настiнний, так i на побутових предметах скринях, барабанах, вiялках, спинках саней, вiдомий з минулого столiття. РЖз поколiння в поколiння, все бiльше удосконалюючись, передавались традицii петрикiвськоi орнаментики. На протязi багатьох десятилiть iз петрикiвських селян видiлилась група напiвпрофесiональних майстрiв. Розписували сани, вiялки i скринi й вивозили iх на продаж. Розпис на паперi, як i писанка, символiзуСФ зародок життя, циклiчнiсть розвитку живого, цвiтiння.
Темперний живопис застосовувався, головним чином, в настiнних розписах, а деревянi предмети вжитку розписувались олiйними фарбами, або ж, як це робиться i тепер, розведеними на жовтках яСФць з домiшкою оцту.
Самобутнiй по своiй сутi, виконаний з великим смаком i знанням законiв орнаментальноi композицii, петрикiвський декоративний розпис маСФ специфiчнi особливостi, що чiтко вiдрiзняють його вiд розпису навiть сусiднiх з Петрикiвкою сiл. Характерною особливiстю петрикiвського розпису СФ, перш за все, переважання рослинного (здебiльшого квiткового орнаменту) i створення фантастичних, небувалих у природi форм квiтiв, в основi яких лежить уважне спостереження мiiевоi флори. Прикладом цього СФ традицiйна "цибулька", схожа на розрiзану навпiл цибулю. Дрiбнi ж листочки, виконанi легкими вiдривчастими мазками, називаються "папороттю". Такими ж тонесенькими мазками, якi складають враження чогось пухнастого, легенького як повiтря, роблять пестики квiтiв i бутони.
Ажурнiсть i графiчна чiткiсть малюнка, вiртуознiсть його виконання досягаються за допомогою щiточки iз котячоi шерстi. Такою щiточкою петрикiвцi досягають пухнастих i перистих зображень рослин, особливо листя. РЖнколи квiти в петрикiвському розписi поСФднуються чи замiнюються ягодами, наприклад виноградом i калиною, тут же умiщуються i птахи, що дзьобають ягоди. Рiдше зустрiчаються зображення тварини i людини.
Украiнське мистецтво зберiгаСФ невичерпнi багатства орнаментальних мотивiв, нагромадженi у процесi iсторичного розвитку. На жаль, невiдомими залишилися iмена багатьох i багатьох майстрiв народного мистецтва, що прикрашали побут украiнського народу[11,с.3-7].
У Петрикiвцi було багато селянок-майстринь, котрi розписували хати та виготовляли "мальовки" на продаж, але лише однiй з них судилося зiграти винятково важливу роль у дальшому розвитку петрикiвського декоративного розпису. Це була Тетяна Якимiвна Пата. Народилася вона у 1884 роцi в сiмi безземельного селянина-бiдняка Якима Мартиненка. Всi його дiти змалечку поневiрялися по наймах. А чотирнадцятирiчна Тетянка почала заробляти собi на хлiб малюванням, ходила "квiтчати" комини до свят або весiль, розписувала скринi та вiялки, що iх робили на продаж односельчани. Водночас вона почала малювати яСФчною темперою на паперi квiти та ягоди. Коли в 1913 роцi до Петрикiвки приiхала петербурзька художниця РД.К.РДвенбах, яка за порадою директора Катеринославського краСФзнавчого музею Д.РЖ.Яворницького хотiла тут ознайомитися з народною творчiстю, то iй дуже сподобалися малюнки Тетяни Якимiвни. Вона стала запрошувати майстриню переiхати жити i працювати до Петербурга. Але подружжя Патiв не побажало кидати рiдне село. Очевидно завдяки РДвенбах тодi ж потрапили малюнки Тетяни Пати в музеi Днiпропетровська, КиСФва та Санкт-Петербурга. Це намальованi тоненьким пензликом грона червоноi калини з пожовклим листям, квiти та ягоди лiсовоi суницi тощо. Коли в 1914 роцi загинув на одному з фронтiв iмперiалiстичноi вiйни чоловiк Леонтiй, залишилася Тетяна Пата удовою з чотирма малими дiтьми[12,с.127-128].
У 1925, 1927 i 1928 рр. Петрикiвку вiдвiдала РД.В.Берченко, що займалася збиранням розписiв. В сво?/p>