Викладання основ петрикiвського розпису в школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?й книзi "Настiнне малювання (Днiпропетровщина)" вона написала, що в тi роки широке розповсюдження в Петрикiвцi i в сусiднiх з нею селах мали так званi "мальовки" розпис на паперi. Вони вивозились навiть для продажу на Полтавщину. Розпис робився на аркушах паперу i ними прикрашалися пiч i сволок, а над вiкнами вiшались розписнi рушники з тонкого цигаркового паперу. Варто вiдзначити, що композицiя орнаментiв, призначена для тiСФi або iншоi частини iнтерСФру продовжувала традицiю попереднiх елементiв декору. Так, наприклад, форматки орнаментованого паперу для прикраси комина печi рiзали прямокутниками (11.5х12.5 см) трохи меншими, нiж звичайний селянський кахель (11-17х22 см), яким ранiше облицьовували печi.
Великою рiзноманiтнiстю мотивiв вiдзначаються вузенькi смужки з паперу для прикрашення сволока - "лиштва", "кайма" та "мереживо до полицi". Виникли i зовсiм новi форми петрикiвського розпису на паперi: букети рiзних квiтiв i декоративнi панно[11,с.8-9].
Органiзованих, колективiстських форм творчiсть петрикiвських майстрiв почала набувати пiсля революцii, коли по всiй Украiнi утворювалися промисловi артiлi. Зявилася така i в Петрикiвцi. Датою ii заснування пiд назвою "Вiльна селянка" вважаСФться 1929 рiк, однак достеменних архiвних даних на пiдтвердження цього немаСФ. Спершу тут займалися вишивкою сорочок, блузок, наволочок, пiдковдрникiв, робили малюнки на килимках, полотнi, подушечках. Працювали, звiсно, вдома, бо свого примiщення артiль не мала. А першими ii художниками на чолi з О.Ф.Стативою були: РДвдокiя Клюпа-Щербина, Марiя Тимошенко-Чорнуська, Ганна Завгородня-Прудникова. Найгрунтовнiшим i найпослiдовнiшим систематизатором творчостi петрикiвських майстрiв був Олександр Федосiйович Статива. Вiн свого часу закiнчив Миргородське художнСФ училище. Потiм працював у школах Петрикiвського району i до 1935 року зiбрав понад 300 мальовок. Саме тодi в КиСФвi органiзувалася Республiканська виставка народного мистецтва. Були запрошенi народнi майстри з усiСФi Украiни. Статива надiслав до державного музею народного мистецтва сто зразкiв. Участь у цьому найвагомiшому для тих часiв показi своiх творiв взяли Тетяна Пата, Надiя Бiлокiнь, Ганна Павленко, Василь Вовк, Ярина та Ганна Пилипенко. Усi вони були нагородженi грамотами та дипломами першого ступеня, а пiзнiше отримали звання "майстер народноi творчостi". Там же, при Киiвському державному музеi украiнського народного мистецтва, вiдкрилися експериментальнi майстернi, у яких працювали народнi майстри i художники-професiонали. Творча спiвдружнiсть була дуже корисна, бо поклала початок зближенню народного декоративного мистецтва з художньою промисловiстю[18,с.11].
Вiдразу ж пiсля виставки вiдкрилася в Петрикiвцi школа декоративного малювання, яка готувала художникiв-конструкторiв для рiзних галузей промисловостi. Вона вiдiграла велику роль у пiдвищеннi iх майстерностi та забезпечила правильне теоретичне керiвництво. РЖнiцiатором органiзацii школи був художник О.Ф.Статива, який зумiв залучити до викладання в школi i художникiв-професiоналiв i майстрiв народного мистецтва[11,с.9-10]. Сам Статива був душею школи. Як згадуСФ Галина Завгородня-Прудникова, Статива був "людиною гостинною, уважною, перед святом обовязково привiтаСФ листiвкою. Любив пiснi, вишивку, красу. Йому було дуже боляче бачити без вишиваного рушника iкону. РЖ от одного разу його запросили реставрувати iкони у Бiлiй Церквi. Ще до вiйни, разом з Лiсним Андроном. Атеiстична влада цього йому не простила. Репресивний апарат спрацював - i не стало Андрона Лiсного. А Статива О.Ф. пiсля перебування у вязницi хоч i повернувся, та не змiг на повну силу розкрити свiй талант, який вiн до того так щедро дарував людям." Доживав Олександр Федосiйович свого вiку у злиднях, але до останнього залишився невтомним популяризатором творчостi петрикiвських майстрiв[18,с.11].
Але повернiмося до школи декоративного малювання. В нiй викладали Ф.П.Усипенко (пiзнiше учасник вiйськово-художньоi студii iм. М.Б.Грекова в Москвi), днiпропетровський художник Балахонов та iн. РЖнструкторами по композицii i виробничому навчанню (украiнський орнамент) були народний майстер Петрикiвки Т.Пата та ii талановита дочка Текля Кучеренко (1906 - 1953) [11,с.10].
Школа iснувала з 1936 по 1941 рiк. З неi вийшло цiле поколiння майстрiв-"петрикiвцiв": заслужений майстер народноi творчостi УРСР Марфа Тимченко, РДвдокiя Клюпа, Галина Прудникова, Векла Кучеренко, Ганна Данилейко, Марiя Шишацька, Федiр Панко, Василь Соколенко та iншi [12,с.128].
З радiстю i любовю передавала Тетяна Пата численним учням традицiйнi основи композицii народного декоративного розпису, знайомила iх з побудовою окремих орнаментальних мотивiв, i з правилами поСФднання кольорiв. Кольорами, що найчастiше використовуються в петрикiвському декоративному розписi, СФ жовтий, темножовтий, жовтогарячий, червоний i рожевий, синiй i блакитний, жовтозелений, подекуди бронза.
Викладати композицiю i керувати виробничим навчанням у школi декоративного малювання допомагала Патi ii дочка, талановита художниця Текля Леонтiiвна Кучеренко, котру пiсля закiнчення школи залишили при нiй iнструктором. Вона виконала ряд робiт для Днiпропетровського обласного Будинку народноi творчостi.
РЖз запалом вiддаючись педагогiчнiй роботi, Пата в той же час брала активну участь у багатьох всесоюзних i республiканських виставках народноi творчостi. За участь у першiй украiнськiй виставцi народного мистецт