Викладання основ петрикiвського розпису в школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ва у 1936 роцi Пата була нагороджена Дипломом РЖ ступеня, а на виставцi украiнського народного мистецтва в Москвi в тому ж 1936 роцi iй було присуджено почесне звання майстра народного мистецтва УРСР. Пiд час декади украiнського мистецтва i лiтератури в Москвi у 1951 р. Пата була нагороджена медаллю "За трудову вiдзнаку". Разом iз своiми учнями вона здiйснила ряд розписiв у громадських будинках КиСФва i Москви. Петрикiвських орнаменталiстiв залучали в свiй час для розпису украiнського павiльйону на Всесоюзнiй сiльськогосподарськiй виставцi в Москвi. В КиСФвi вони розписували зали музеiв, палацiв культури, iнтерСФри магазинiв.
Ученицi Тетяни Пати В.Клименко, П.Глущенко, М.Тимченко, сестри Галя i Вiра Павленко розвивали i далi традицii петрикiвського орнаменту, якi знайшли застосування у книжковiй графiцi, розписi фарфору [11,с.11].
З 4 травня 1958 року головним художником артiлi став 34-рiчний Федiр Панко. Свого часу вiн закiнчив Петрикiвську школу декоративного малювання пiд керiвництвом Тетяни Пати. Але з десяток пiслявоСФнних рокiв працював землевпорядником. Новопризначений головний художник всерйоз почав збирати, гуртувати петрикiвськi таланти, котрi на той час займалися чим доведеться. Чимало iх прийшло до заснованого Федором Савичем цеху пiдлакового розпису. Того ж 1958 року у Петрикiвцi вiдкрилася фiлiя Днiпропетровськоi дитячоi художньоi школи, i Панко там теж викладав композицiю петрикiвського орнаменту. З цього часу, власне, i починаСФться свiтова слава самобутнiх майстрiв. У десятках краiн на виставках, ярмарках демонструвалися iхнi роботи. У кожного майстра - свiй стиль, неповторнi риси. Тетяна Пата - це тонкi, навiть фрагментарнi лiнii, коли малюнок робиться, здаСФться. одним дотиком пензля. Мотиви орнаментальних композицiй Галини Пруднiковоi-Завгородньоi традицiйнi фантастичнi квiти та ягоди полуницi. Дивовижний колорит творiв Вiри Клименко. Чiткi лiнii, витончений малюнок, схильний до натуралiзму, - характерна риса численних робiт Федора Панка [18,с.11].
Можна собi тiльки уявити масштаби творчого польоту петрикiвчан, коли у кращi роки фабрика, котра з 1961 року мала назву "Дружба", а вiднедавна "Петрикiвський розпис", видавала до 100 тисяч (!) виробiв щорiчно. РЖ працювало там бiльше 350 чоловiк. Тепер же не випускають i 10% тих обсягiв, отже, i бiльшiсть працюючих розбiглися хто куди. Причини цього для нашоi промисловостi звичнi, хоч тут i без того ускладнюСФ ситуацiю специфiка жанру. Наше нинiшнСФ життя стало занадто прагматичним, а отже, мiiе для сувенiрноi, хай i талановитоi продукцii, знайти в ньому дуже важко.
На початку 90-х Експериментальний цех петрикiвського розпису (нинi - Творче обСФднання "Петрикiвка") очолив Василь Бiленко. Тут же, в центрi, працюють токарi по дереву. РЗхнСФ завдання точити фiгури для розпису. Дерево завозять сюди з усiСФi Украiни.Бо у кожного дерева свiй малюнок. У грушi темно-коричневий, в акацii - темно-зелений, у шовковицi - жовтий. Часто буваСФ так, що створенi природою лiнii надто гарнi, щоб бути схованими за малюнком.
Василь Бiленко прагне вiдроджувати й iншi ремесла (у Петрикiвцi ранiше було близько сорока видiв ремесел). У 1993 роцi зiбрав вiн рiзьбярiв, представникiв своСФрiдного мистецтва, яке в Петрикiвцi було особливо поширене до зруйнування Запорiзькоi Сiчi, доки iснувала потреба в оздобленнi вiйськового знаряддя. У1996 роцi вирiшено вiдкрити музей скринь [18,с.11].
Справдi, таку неповторну iсторiю, котрою у неймовiрних масштабах насичена Петрикiвка, ми просто не маСФмо права забути, розгубити у невпинному вирi життя.
1.2 Дидактичний аналiз рiзних трудових прийомiв у зображеннях петрикiвського розпису
Прилучення учнiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл до надбань нацiональноi культури через заняття народними ремеслами i декоративно-ужитковим мистецтвом в процесi засвоСФння курсу трудового навчання СФ необхiдним. Але для початку слiд визначити, якi види ремесел i народного мистецтва найбiльш придатнi для впровадження у навчально-виховний процес, у якому вiцi доцiльно займатися певним видом творчостi, як узгоджуСФться змiст традицiйних ремiсничо-мистецьких занять з програмами трудового навчання школярiв.
Розiбратися в цих питаннях допомагають публiкацii з питань iсторii, технологii i методики органiзацii занять народними ремеслами i декоративно-ужитковим мистецтвом. Серед вiтчизняних авторiв, що зробили помiтний внесок у розробку даних проблем, можна назвати С.А.Антоновича, О.Боряка, В.Горленка, Р.В.Захарчук-Чугай, М.Станкевич, серед зарубiжних - К.П.Духанiна, В.О.Барадулiна, С.Газаряна, Ф.РЖ.РДгорова, Л.Д.Ронделi, К.М.ССФдова, О.С.Хворостова, Я.Я.Чарнецького, .Я.Федотова та багатьох iнших. Для подальшого аналiзу потрiбно мати достатньо повний перелiк видiв ремесел i народного мистецтва. Оскiльки загальна iх кiлькiсть у перiод найбiльшого розквiту сягала 300, то доцiльно розглянути лише найбiльш уживанi види. Щоб цей розгляд носив обгрунтований i системний характер, необхiдно спочатку визначитися з термiнологiСФю, що описуСФ традицiйнi види виробничо-мистецькоi дiяльностi нашого народу.
Зокрема, пiд декоративно-прикладним мистецтвом розумiСФться iндивiдуальне або частково механiзоване (допомiжнi операцii формоутворення - токарний верстат, гончарний круг тощо) виробництво речей, що поСФднують утилiтарно-ужитковi та художньо-декоративнi якостi. Самостiйними полюсами декоративно-ужиткового мистецтва СФ ремесло - виробництво ужиткових речей з вiдсутньою або мiнiмальною декора