Валютнi операцii банку (на прикладi дiяльностi АКБ "Приватбанк")
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
В·а надiйнiсть локальноi системи, i за втiлення в життя стратегiчних цiлей, сформульованих на рiвнi вищого керiвництва банку.
Згiдно статтi 44 (Управлiння ризиками) Закону Украiни Про банки та банкiвську дiяльнiсть [2], банки створюють постiйно дiючий пiдроздiл з питань аналiзу та управлiння ризиками, що маСФ вiдповiдати за встановлення лiмiтiв щодо окремих операцiй, лiмiтiв ризикiв контр-партнерiв, краiн контр-партнерiв, структури балансу вiдповiдно до рiшень правлiння (ради директорiв) з питань полiтики щодо ризикованостi та прибутковостi дiяльностi банку.
Для забезпечення додаткових заходiв з метою управлiння ризиками банки створюють постiйно дiючi комiтети, зокрема:
1) кредитний комiтет, який щомiсячно оцiнюСФ якiсть активiв банку та готуСФ пропозицii щодо формування резервiв на покриття можливих збиткiв вiд iх знецiнення;
2) комiтет з питань управлiння активами та пасивами, який щомiсячно розглядаСФ собiвартiсть пасивiв та прибутковiсть активiв i приймаСФ рiшення щодо полiтики вiдсотковоi маржi, розглядаСФ питання вiдповiдностi строковостi активiв та пасивiв та надаСФ вiдповiдним пiдроздiлам банку рекомендацii щодо усунення розбiжностей у часi, що виникають;
3) тарифний комiтет, який щомiсячно аналiзуСФ спiввiдношення собiвартостi послуг та ринковоi конкурентоспроможностi дiючих тарифiв, вiдповiдаСФ за полiтику банку з питань операцiйних доходiв.
Важливим аспектом управлiння валютним ризиком СФ практика централiзованого регулювання валютноi позицii уповноважених банкiв. У загальному випадку учасники валютного ринку мають самi визначати той рiвень валютного ризику, який вони згоднi прийняти для отримання прибуткiв. Однак для тих субСФктiв господарськоi дiяльностi, фiнансовий стан яких зачiпаСФ iнтереси великоi частини населення i впливаСФ на стан суспiльства в цiлому, рiвень позицiйного валютного ризику може регулюватися централiзовано встановленням нормативiв i певних вимог. До цiСФi категорii належать передусiм комерцiйнi банки. Такий пiдхiд базуСФться на тому, що банкiвський бiзнес полягаСФ у наданнi послуг клiСФнтам i не повинен включати ризик, не повязаний з необхiднiстю проведення цих операцiй. Банк СФ посередником мiж клiСФнтом i валютним ринком, тому валютну позицiю банку необхiдно встановлювати на рiвнi, який вiдбиваСФ нормальнi потреби щодо проведення клiСФнтських операцiй. Менеджментовi банкiв бажано утримуватися вiд спекулятивних операцiй обмеженням величини вiдкритоi валютноi позицii. Утiм, досить часто банки все ж проводять такi операцii, використовуючи сприятливу конюнктуру валютного ринку для отримання додаткового (спекулятивного) доходу.
Практика обмеження валютного ризику комерцiйних банкiв у рiзних краiнах вiдрiзняСФться. Подекуди функцiю управлiння валютними позицiями комерцiйних банкiв виконують центральнi банки, установлюючи нормативнi вимоги щодо iх максимально допустимого розмiру. Наприклад, у Великий Британii розраховуСФться норматив достатностi капiталу банкiв для здiйснення операцiй з iноземною валютою. В iнших краiнах, наприклад у США, валютна позицiя банкiв централiзовано не регулюСФться, управлiння нею керiвництво банку здiйснюСФ самостiйно, встановлюючи лiмiти експозицii та валютного ризику для дилерiв рiзних рангiв. Водночас валютна експозицiя банку маСФ бути оголошена на ринку, щоб акцiонери i клiСФнти знали про рiвень валютного ризику цiСФi кредитноi установи. Оскiльки американськi банки не виключають повнiстю валютного ризику, то для страхування створюСФться резерв на покриття втрат вiд валютних операцiй, який становить у середньому до 8% величини капiталу банку.
В Украiнi дiяльнiсть комерцiйних банкiв на валютному ринку регулюСФ Нацiональний банк Украiни через лiцензування валютних операцiй та встановлення обовязкових нормативiв. Починаючи з 2002 року для контролю за рiвнем валютного ризику комерцiйних банкiв запроваджено норматив ризикулiцензування валютних операцiй та встановлення обовязкових нормативiв. Починаючи з 2002 року для контролю за рiвнем валютного ризику комерцiйних банкiв запроваджено норматив ризику загальноi вiдкритоi (довгоi/короткоi) валютноi позицii, у тому числi норматив для обмеження ризику загальноi довгоi валютноi позицii i норматив для обмеження ризику загальноi короткоi валютноi позицii банку.
Для запобiгання можливостi валютних спекуляцiй комерцiйними банками НБУ не лише контролюСФ дотримання ними встановлених нормативiв вiдкритоi валютноi позицii, а й суворо обмежуСФ перелiк операцiй, якi банки можуть здiйснювати власним коштом. Сукупний вплив обмежень i правил здiйснення валютних операцiй призводить до того, що навiть маючи можливiсть провести операцii з iноземною валютою власним коштом на мiжбанкiвському ринку, банки часто вiдмовляються вiд цього. Наприклад, виступаючи як покупець валюти, банк зобовязаний сплатити збiр на обовязкове державне пенсiйне страхування в розмiрi 1% суми (в гривнях), витраченоi на купiвлю валюти, що зазвичай перевищуСФ суму доходу вiд курсовоi рiзницi за зовнiшньою та внутрiшньою угодами.
Правила валютного регулювання, затвердженi НБУ [20], практично повнiстю унеможливили проведення спекулятивних операцiй з валютою. Дилери банкiв вважають, що для проведення арбiтражних операцiй ринок став нелiквiдним, i динамiка внутрiшнього валютного курсу за таких обставин цiлком залежить вiд кiлькостi заявок на купiвлю чи продаж валюти. Цi зусилля спрямовано на забезпечення поступового та прогнозованого руху обмiнного курсу гривнi з орiСФнтацiСФю валютного ринку на обмеження спекулятивноi дiяльностi. Проте централiзоване регулювання валютноi позицii комерцiйних б?/p>