Экологическое сознание как фактор развития украинского общества
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
В·межнi можливостi для технiчного освоСФння дiйсностi[54, 81]. У перспективi - практичне освоСФння iнших планет, iх пристосування до потреб людини, керування (!) фiзико-хiмiчними параметрами природного середовища[там же]. Тим самим автор даСФ приклад технологiчного оптимiзму та очевидного антропоцентризму.
Цiкавий пiдхiд до аналiзу екологiчних уявлень повязаний зi спробою окреслити для кожноi iсторичноi епохи специфiчнi архетипи людського сприйняття природи[47]. ВказуСФться, що для первiсного суспiльства характерна нерозрiзненiсть соцiальних та природних основ способу життя, як той, що зумовлюСФ переживання поСФднання людини i природи. В античностi природа сприймаСФться як обСФкт трудовоi дiяльностi людини, в Середнi вiки як символ божества. Для епохи Вiдродження характерне переважання образу природи-стихii, яка пiдлягаСФ культурному устрою. Саме в цей перiод, на думку автора, формуСФться установка на панування людини над природою. Новий час знаменуСФ всемогутнiсть людського розуму, вiдповiдно, природа тут невичерпне джерело багатства. Неможна не помiтити, що викладена теорiя звернена насамперед до СФвропейськоi культури, описуючи якийсь унiфiкований шлях розвитку екологiчних уявлень у фiлогенезi, у той час як динамiка екологiчних уявлень тiсно повязана з iсторiСФю етносiв[45, 33, 90]. Разом з тим, спроба аналiзу домiнуючих у суспiльствi уявлень, якi зумовлюють сприйняття навколишнього свiту з природою, СФ безперечно продуктивною.
Сучасне ставлення до природи формувалося при характерному для Нового часу наслiдуваннi iдеям свободи i прогресу[39]. В якостi умов для виникнення сучасноi категорii волi С.Г.Кара-Мурза називаСФ панування атомiстичних уявлень в картинi свiту, впевненiсть у поверненнях фундаментальних процесiв та iдею безмежностi. РЖнакше кажучи, повинна бути перевага механiстичноi картини свiту, зумовлене розвитком приватного капiталу. Воля стаСФ домiнуючою iдеСФю лише в тому випадку, коли не вiдчуваСФться близькостi межi, непереборних обмежень. РЖдея свободи припускала можливiсть безперервноi експансii[там же, 22]. Для вiдчуття свободи i безмежностi прогресу вимагалось, щоб у картинi свiту людина могла бути виведена за межi природи, протистояти iй. Культурну основу для цього Кара-Мурза бачить у науцi Нового часу: панування механiцизму, атомiзму, пiзнiше - введення розумiння стрiла часу у звязку з вiдкриттям циклу Карно[69]. Розвиток науки в ХХ столiттi призводить до формування новоi картини свiту, у переваганнi в нiй категорiй незворотностi й самоорганiзацii, до розвитку теорii систем, що самоорганiзовуються. Це та основа, на якiй можливе створення новоi iдеологii, нового розумiння ролi людини в свiтi.
Пiднесення уваги до проблеми взаСФмодii суспiльства i природи в ХХ столiттi було викликано публiкацiСФю другоi доповiдi Римському клубу Межi росту, пiдготованого Медоузом, Месародiчем, Пестелем на основi моделi Форестера[67]. Розрахунки показали, що якщо темпи розвитку виробництва збережуться, то на початку третього тисячолiття людство очiкуСФ колапс. В якостi способу запобiгання катастрофи автори висунули провокацiйну концепцiю Нульового росту за що зазнали критики i з права i злiва[див. 68, 67, 50]. Заклики обмежити промислове зростання, рiст чисельностi населення, рiст споживання, викликали хвилю обурення. Але саме радикалiзм авторiв, iх послiдовнiсть примусили широкi маси населення замислитися про майбутнiй розвиток людства. (Доказом цьому СФ той факт, що опублiкована двома роками ранiше близька за змiстом, але витримана в спокiйних тонах робота Янча[91], практично залишилась непомiченою[67]). Якщо ранiше проблема Суспiльство-природа розглядалося в основному як проблема забруднення довкiлля i звертала увагу переважно вузького кола спецiалiстiв, то зараз вона стала осмислюватися як глобальна проблема, вiд вирiшення якоi вже сьогоднi залежить наше майбутнСФ. РЖ автори, якi розглядають цю проблему, приходять до розумiння того, що ii вирiшення лежить не стiльки в областi технологii, скiльки в областi психологiчноi, в галузi створення.
Аналiзуючи вороже ставлення людини до природи, Е.Фром бачить основнi причини кризи людства в прагненнi володiння, споживання, самовiдчуження[82]. Вихiд з кризи Е.Фром повязуСФ з формуванням новоi людини, з необхiднiстю переваги почуття буття над почуттям володiння, зi здоровим споживанням. Також А.Печеi [68] пише про необхiднiсть нових людських якостей, про формування нового гуманiзму, почуття глобальностi, нетерпимостi до насильства. Багато авторiв говорять про необхiднiсть усвiдомлення людиною себе частиною природи, переживання звязку з природою як цiнностi[21, 79, 89, 52, 87, 76]. У формуваннi екологiчного iмперативу вбачаСФ спасiння людства Н.РЖ.МоiсеСФв[57].
Висуваються iдеi формування нового типу створення (позначеного як екологiчне [31] або екоонтологiчне [87]). Багато авторiв обТСрунтовують необхiднiсть екологiзацii навчання[77, 78, 58 та iн.].
У рамках християнськоi парадигми глобальноi екологiчноi кризи розглядаСФться як сучасний Апокалiпсис, покликаний змiнити свiтогляд людини. Вихiд з кризи повязуСФться зi страхом неоднорiдного, а останнього смертного грiха самознищення[40].
Активно розвиваються вже вiдомi i зявляються новi мiждиiиплiнарнi галузi наукового значення, якi вивчають рiзнi аспекти проблеми взаСФмодii i взаСФмовпливу людського суспiльства i довкiлля (загальна екологiя, фiлософiя технiки, психологiя життСФвого середовища, психологiчна географiя i под.)[див. 35, 32, 83 та iн.]. Мог