Экологическое сознание как фактор развития украинского общества
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
сiльське господарство, промисловiсть i под., потребуСФ стiйкостi, вона повинна вiдповiдати цим законам i принципам. Але досi ми розвивали ii, в головним чином керуючись уявленнями i бажаннями, якi слабо вiдносяться до природних екологiчних законiв. Цей процес нагадуСФ будiвництво хмарочосу без урахування будiвельних норм. Дiйсно, нарощування числа проблем, повязаних зi станом довкiлля та виснаженням ресурсiв, кризи, з якими ми зiштовхнулися, СФ наслiдком i свiдоцтвом хибного шляху розвитку. Не виключено, що ми вже стоiмо на краю прiрви. Але можна вiдмовитися вiд падiння i пiти шляхом стiйкого розвитку, усвiдомивши основнi екологiчнi принципи i пристосувавши до них людську цивiлiзацiю. У рештi решт вiд нас самих залежить, чи вважати стiйкий розвиток метою, гiдною зусиль i жертв, необхiдних для ii досягнення.
Роздiл II
Аналiз сучасних уявлень про стосунки
людина-природа
Проблема взаСФмодii людини, людського суспiльства i природи виникла з появою самоi людини. Але якщо практична проблема взаСФмодii природи i суспiльства маСФ мiiе протягом всiСФi iсторii iх спiвiснування, то наукова, теоретична проблема iдейного вiдображення практичноi взаСФмодii змогла виникнути лише з появою духовною культури вже в соцiально розвиненому суспiльствi. У рефлексивнiй формi екологiчне взаСФмостосунки, по сутi, пронизуСФ всi види суспiльноi свiдомостi i свiтовiдчуття, починаючи з мiфологii та релiгii, переходячи в мистецтво та фiлософiю, у природничi й суспiльнi науки, i, зрештою, стаСФ предметом особливих наукових дослiджень близько ста рокiв тому[45, 23]. Аналiз лiтератури дозволяСФ видiлити рiзнi пiдходи до проблеми розвитку екологiчних уявлень, якi реалiзуються, як правило, в рамках фiлософськоi традицii. При зверненнi до розумiння екологiчнi уявлення мова йде про те, яким чином репрезентуються у побутовiй свiдомостi стосунки людина-природа, як людина уявляСФ положення своСФ i свого соцiуму у навколишньому свiтi, яке мiiе займають у його образi свiту як окремi живi iстоти, так i природа в цiлому.
Прикладом найбiльш змiстовного i багатогранного дослiдження розвитку екологiчних уявлень в фiлогенезi можуть служити Нариси iсторii уявлень про взаСФмостосунки природи i суспiльства[45]. У своСФму аналiзi уявлень про взаСФмостосунки природи i суспiльства Круть РЖ.В. i Забелiн РЖ.М . прагнули до виявлення причин i сутi виникнення i розвитку iдей, якi привели у своiй реалiзацii до сучасного стану бiосфери i вiдповiдно до репрезентацii цього стану в рiзних галузях знань. Автори розрiзняють двi тенденцii ставлення до природи, якi проявляються в мiфах, а пiзнiше i в фiлософських уявленнях: екофiльну, консервативну, спрямовану на гармонiйне сполучення людини з природою, i екофобну - руйнiвну, спрямовану на конфронтацiю з природою. Вiдносно стабiльнi та iзольованi цивiлiзацii Китаю та РЖндii народили, на думку авторiв, екофiльну мiфологiю у бiльшiй мiрi, нiж цивiлiзацii Близького Сходу та Середземноморя. Переважання екофiльних або екофобних тенденцiй i домiнант у поведiнцi людей визначалось соцiальною iсторiСФю етносу, повязаного з геоекологiчними змiнами i ускладненнями у звязку з розвитком економiчних i полiтичних систем i структур. Пiд етносом у цьому випадку розумiСФться специфiчна природно-соцiальна система деякого рiвня органiзацii матерiально-духовного буття[33].
У поглядах давньогрецьких авторiв Круть i Забелiн вбачають прояв екофобноi тенденцii на фонi переважно екофiльного космологiзму досократикiв, Гiпократа, Платона i Арiстотеля, пiзнiх елiнiстiв. Бiльш пiзнСФ християнське свiтоспостереження формувалося в протистояннi з язичеством та iудизмом i з СФресями гностицизму i манiхейства, корiнням якi йдуть у песимiстичну i екофобну iдеологiю близькосхiдних мiфологiй i релiгiй. Саме християнство не було однозначним в екологiчному вiдношеннi i включало в себе як екофобнi (Августин, Бенедикт), так i екофiльнi тенденцii (Франциск Асизький). В епоху Вiдродження домiнуючi позицii займаСФ антропоцентризм. Ще в бiльшiй мiрi проходить вiдчуження людини вiд природи в результатi реформацii, так як звiльняючи людину вiд сакрально-церковного та пiдкоряючи ii мирському, протестантизм створюСФ психологiчну основу для цвiтiння дiяльностi заради дiяльностi, для домiнування прагнення до збагачення, як до самоцiнностi. Колективiстський антропоцентризм та примат матерiальноi дiяльностi i були, вважають Круть i Забелiн, основою iдеологii буржуазii i антиекологiзму Нового часу. Перевага екофобних тенденцiй над екофiльними стаСФ нормою. Прискорення руйнування екосистем, розповсюдження урбанiстичних ландшафтiв, забруднення довкiлля як наслiдку промисловоi революцii XVIII-XIX столiття змушують звернути увагу на негативнi аспекти технiчного прогресу. У фiлософii цю тенденцiю Круть i Забелiн вбачають у працях Гегеля, Шелiнга, Шопенгауера. Однак в основному стурбованiсть взаСФмостосункiв людини з природою висловлювали натуралiсти, природодослiдники, географи (Уолес, Гумбольт). Розвиваються природно-науковi уявлення про взаСФмозалежнiсть людини i природи. У диференцiйованiй науцi XIX столiття виникають бiоекологiя (Гекель) i геоекологiя (Марш). У першiй половинi XX ст. формуСФться загальна теорiя взаСФмодii живоi та неживоi природи. Вчення про бiосферу В.РЖ.Вернадського i про бiогеоценоз В.М.Сукачьова створили основу для формування екологii як науки про екосистеми.
У розвитку загальноi екологii Круть i Забелiн вбачають передумови до в?/p>