Экологическое сознание как фактор развития украинского общества
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?жуючи проблему екологiчноi вiдповiдальностi, виявляють двi традицii ставлення до природи i розгляду морально-етичних аспектiв цього ставлення[див. 25, 26]. Традицiя пiдкорення виявляСФться у прагненнi до панування над природою, у визнаннi людини керманичем довiреною йому природою i вiдповiдальнiсть за своi дii, яка витiкаСФ звiдси, та iх наслiдки. Джерела цiСФi традицii Пасмор вбачаСФ в давньогрецькiй фiлософii. Так, Арiстотель визнавав, що тварини страждають, але вважав при цьому, що страждання - iх доля. Стоiк Хрисип вiдмовляСФ тваринам i в стражданнях, вони тiльки наче б вiдчувають. Ще далi йде Сенека, вiдхиляючи цi питання, як незначнi. Також i в християнськiй традицii спостерiгаСФться подвiйний стандарт. Ось як Августин коментуСФ зцiлення Христом бiснуватого через переселення бiсiв у свиней та смертi цих тварин: Тварини вмирають у муках, але це не маСФ для них особливого значення, так як, не маючи розумноi душi, звiр не повязаний з нами спiльнiстю природи[цит. по 26, 45]. Таким чином у руслi стоiцизму, платонiзму, арiстотелiзму та бiблейського вчення про людину як вiнцем творiння розвивалась традицiя пiдкорення. РЖнший напрямок традицiя спiвробiтництва характеризуСФться ставленням до тварин, як до рiвноправних iстот, як до партнерiв i супроводжуСФться неутилiтарним ставленням до свiту. Прояв цiСФi традицii Пасмор бачить в давньоiудейськiй культурi, але, заперечуСФ Л.РЖ.Василенко, саме тут практикувалось зцiлення людськоi провини кровю невинноi iстоти[25]. Слiд зазначити умовнiсть у видiленнi двох названих тенденцiй, бiльш складний, неоднозначний характер ставлення людини до природи.
У захiдноСФвропейськiй культурно-iсторичнiй традицii субСФктом вiдповiдальностi могли бути тiльки люди. Борг по вiдношенню до природи в кiнцевому рахунку виявлявся боргом по вiдношенню до людей. Вiдповiдно до логiки цiСФi традицii ставлення людини до природи за змiстом, формою i суттю вiдрiзняСФться вiд ставлення людини до людини. Вiдмiннiсть ця задаСФться рiзною структурою стосункiв: якщо ставлення людини до людини - двостороннСФ, то ставлення людини до природи - ставлення одностороннСФ, тобто вплив природи на людину позбавлений моральноi сутi (порушення принципу симетрii в моральних стосунках, обТСрунтованого Кантом). НапрошуСФться висновок, що моральний змiст ставлення людини до природи може розвиватися тодi, коли людина бачить у природi iншу людину, взаСФмодiСФ з природою, вступаСФ у взаСФмодiю з суспiльством[34]. (Зауважимо, що ставлення первiсноi людини до природи, представлене в мiфологii, включало можливiсть та необхiднiсть вiдповiдноi дii, тобто спочатку природа сприймалася не як обСФкт, а як субСФкт взаСФмодii. У порiвняннi з позицiСФю Швейцера, який закликав до вiдмови вiд праТСматичного i соцiоцентричного ставлення до природи, тут робиться крок назад.
Ще бiльш потужнi антропоцентриськi установки стоять за положенням про те, що природа може усвiдомлюватися як цiннiсть тiльки в ходi ii перетворення, i значить, розвиток перетворюючих зусиль веде до позитивноi змiни системи людських цiнностей: з ростом можливостей перетворення свiту зростаСФ i вiдчуття вiдповiдальностi за довкiлля[84]. ВважаСФться, що включення природи в галузь моральних вiдносин можливо тiльки в умовах керування людини природою, пiдпорядкованостi ii собi. Бiльш вiдвертим у викладеннi своСФi позицii був Епiкур: По вiдношенню до тих тварин, якi не можуть укладати угоди, щоб не завдавати шкоди i не потерпати вiд неi, немаСФ нi справедливостi, нi несправедливостi, точно так як i по вiдношенню до тих народiв, якi не можуть або не хочуть укладати угоди, щоб не спричиняти та не потерпати вiд такоi шкоди[36].
На звязок цiннiсних установок суспiльства i процесу технiчного освоСФння природи зазначаСФ Н.М.Мамедов[54]. НаголошуСФться, що знаряддя часiв палеолiту та неолiту характеризувались схожiстю операцiй, якi ними виконувались у рiзних реТСiонах планети i залишались таким ж протягом 100-200 тисяч рокiв. Змiни цiСФi схожостi вiдбувалися в цiннiсних орiСФнтацiях суспiльства. Так, для Давнього Сходу був характерний подiл землi на основi високого рiвня розвитку iригацiйних систем з отриманням стабiльних врожаiв, що не давало стимулiв до перетворення i призводило до домiнування в системi цiнностей релiгiйних мотивiв, до абсолютизацii естетичного освоСФння дiйсностi, яке СФ гальмом у технiчному освоСФннi. (У дiйсностi аграрнi цивiлiзацii Близького Сходу прийшли до занепаду та краху в результатi антропогенноi екологiчноi кризи, а високорозвинений подiл землi Китаю спричинив змiну ландшафту та виснаження ТСрунту; також слiд згадати про перенаселення Китаю та РЖндii й невирiшенi у звязку з цим проблеми[24]). Динамiчнiсть соцiально-економiчноi структури Грецii, розвиток ремесел, торгiвлi, мореплавства, на думку автора, спричинили змiну в цiннiсних орiСФнтацiях, а саме вiдчуження природи вiд богiв i формуванню утилiтарного ставлення до природи. Норми поведiнки шукались не в божих або природних установленнях, а в свiтi людей. Характерний для Риму праТСматизм веде до розвитку технiки i екстенсивного господарювання. Панування церкви в середньовiчнiй РДвропi було фактором, який стримував технiчне освоСФння природи, а пожвавлення соцiально-економiчного життя при капiталiстичному виробництвi Мамедов повязуСФ iз зростанням утилiтарного ставлення до природи. Цiннiснi орiСФнтацii самого автора викладенi в його словах: Безперечно, розробка науковоi основи засобiв екологiчного виробництва вiдкриСФ бе?/p>