Шпоры по международной экономике
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?фiв при iх збереженнi в торгiвлi з iншими краiнами. Типовими прикладами СФ РДвропейська асоцiацiя вiльноi торгiвлi (1960 р.), зона вiльноi торгiвлi "США-Канада" (1988 р.), Пiвнiчноамериканська угода про вiльну торгiвлю (НАФТА)." *Митний союз являСФ собою угоду двох або декiлькох держав, що передбачаСФ усунення внутрiшнiх тарифiв та встановлення спiльного зовнiшнього тарифу. Такi угоди дiяли у Бенiлюксi (з 1948 р.), в РДвропейському союзi (з 1968 р.). *У рамках спiльного ринку забезпечуСФться вiльний рух не тiльки товарiв, а й послуг, капiталiв та громадян (робочоi сили). Такi умови економiчних взаСФмовiдносин у цiлому характернi тепер для РДвропейського Союзу.* В економiчному союзi вiльний рух факторiв i результатiв виробництва доповнюСФться гармонiзацiСФю внутрiшньоi та зовнiшньоi економiчноi полiтики. В краiнах-учасницях функцiонуСФ, як правило, СФдина грошова одиниця. На основi економiчних створюються полiтичнi союзи, в яких поряд з економiчною забезпечуСФться й полiтична iнтеграцiя.
92. Шляхи формування i фактори ефективностi регiональних мiжнародних iнтеграцiйних угрупувань.
Для створення економiчного iнтеграцiйного угрупування двох чи кiлькоi краiн необхiдно певнi полiтики-правовi (сумiснiсть полiтичних устроiв та основного законодавства краiн), економiчнi (крiтерiй розвитку краiн, iх ресурсний та технологiчний потенцiал, ступiнь зрiлостi ринкових вiдносин), соцiально-культурнi та iнфраструктурнi умови.
При цьому економiчнi iнтеграцiйнi угрупування можуть формуватися рiзними шляхами: * тАЬзнизу-догоритАЭ, у процесi поглиблення iнтернацiоналiзацii та транснацiоналiзацii господарського життя, коли домовленостям мiж краiнами рол створення зони вiльноi торгiвлi, митного союзу чи спiльного ринку передуСФ досить тривалий перiод розвитку мiжнародних економiчних звязкiв на рiвнi пiдприСФмцiв, фiрм та корпорацiй. Цi звязки активно пiдтримуються на державному рiвнi i водночас розробляються й реалiзуються широкомасштабнi двостороннi проекти поглиблення мiжнародного економiчного спiвробiтництва. Саме таким шляхом розвивались iнтеграцiйнi процеси у Пiвнiчнiй Америцi насамперед мiж США та Канадою. *тАЬзгори-донизутАЭ, коли з рiзних полiтичних та соцiально- економiчних причин створюСФться iнтеграцiйне угрупування краiн, якi ще не повнiстю вiдповiдають критерiям iнтеграцiйноi сумiсностi, але в процесi подальшого регульованого i скоординованого на наднацiональному рiвнi спiвробiтництва досягають тiСФi чи iншоi форми мiжнародноi економiчноi iнтеграцii, * переважно таким шляхом розвивалась економiчна iнтеграцiя в РДвропi через дво- i багатостороннi переговори i асоцiйовану участь окремих краiн у д,яльностi iнтеграцiйних угруповань, як, вже функцiонують Зокрема, такий шлях характерний для сьогодення кра.н Схiдноi РДвропи як, ставлять за мету iнтеграцiю до РДвропейського Союзу.
Ефективнiсть мiжнародноi регiональноi економiчноi iнтеграцii досягаСФться за рахунок таких чинникiв: * усунення дискримiнацii та барСФрiв мiж краiнами-учасницями iнтеграцiйних угрупувань у русi товарiв та послуг, капiталу, *стандартизацiя та унiфiкацiя у виробничо-комерцiйнiй сферi, *динамiчного ефекту завдяки розширенню ринку та економii на масштабах виробництва, *забезпечення достатнього рiвня конкуренцii.
Для зрiлих iнтеграцiйних угрупувань (спiльний ринок, економiчний та полiтичнi союзи) характернi:* синхронiзацiя процесiв вiдтворення; * створення господарського комплексу з тiсними взаСФмозвязками нацiональних економiк з прiоритетом власного розподiлу працi; *особливi механiзми регулювання, переважно через наднацiональнi органи; *узгоджена полiтика як у взаСФмних економiчних вiдносинах, так i у вiдносинах з iншими краiнами та групами краiн.
Проте, незважаючи на очевиднi економiчнi переваги, процеси мiжнародноi регiональноi економiчноi iнтеграцii вiдбуваються на тлi складного переплетiння полiтичних i соцiально-економiчних проблем. Основнi чинники, що зумовлюють виникнення й iснування згаданих проблем, такi: * полiтико-правовi, економiчнi та соцiально-культурнi вiдмiнностi краiн-учасниць; *зростання затрат при реалiзацii регулiвних функцiй на наднацiональному рiвнi; *суперечностi розширення складу iнтеграцiйних угруповань, *iдеологiчнi розходження.
93. РДвропейський Союз, його склад, напрямки i перспективи розвитку.
РДС являСФ собою iнтеграцiйне угруповання пятнадцяти захiдноСФвропейських краiн (Нiмеччини, Великобританii, Францii, РЖталii, РЖспанii, Нiдерландiв, Бельгii, Люксембургу, Данii, РЖрландii, Португалii, Грецii, Австрii, Фiнляндii, Швецii), якi прагнуть до економiчноi та полiтичноi СФдностi, частково вiдмовляючись вiд своiх нацiональних суверенiтетiв.Початком захiдноСФвропейськоi економiчноi iнтеграцii можна вважати 1950 р., коли було запропоновано створити РДвропейську Федерацiю, що грунтуСФться на економiчному обСФднаннi. Мета: передбачалась iнтеграцiя в гiрничо-металургiйних галузях, де традицiйно велась жорстка конкурентна боротьба. РДвропейське обСФднання вугiлля i сталi (РДОВС) було створено ФРН, ФранцiСФю, РЖталiСФю, БельгiСФю, Нiдерландами, Люксембургом 1951 року (Паризька угода) i почало функцiонувати з 1952 р. Римський договiр про створення РДЕС i РДвроатому був пiдписаний 1957 року i набрав чинностi з 1958р. Римським договором передбачалося лiквiдувати всi нацiональнi барСФри на шляху вiльного руху товарiв, послуг, капiталiв та робочоi сили мiж краiнами-учасницями