Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
чертой человеческого существования является то, что он не сам выбирает условия своего существования, он заброшен в мир и подвластен судьбе. От человека не зависит время его рождения и смерти. Это приводит их к мысли, что помимо человеческого существования существует потусторонняя реальность, которая понимается как способ существования человека, состоящий в озабоченности человека, направленной куда-то вне его. Внешний мир представляет среду, мир заботы человека, окружающий человеческое существование и находящийся в неразрывной связи с ним. Пространство и время есть способы человеческого существования. Время - это переживание существованием своей ограниченности, временности. Представление о времени до моего рождения и после смерти - произвольная экстраполяция. Говорить о том, что будет после моей смерти бессмысленно.
33. Релiгiйна фiлософiя. Неотомiзм.
Головними представниками цього напряму СФ Марiтен, Жiльсон, Бохенський. Неотомiзм вiдроджуСФ i модернiзуСФ теiстичне вчення Ф. Аквiнського, поСФднуючи його з фiлософськими системами Канта, Шеллiнга, Гегеля, Руссерля, Хайдеггера, Ясперса.
Неотомiстський реалiзм вiдстоюСФ незалежне вiд людськоi свiдомостi iснування природи i суспiльства, водночас проголошуючи останнi продуктом творчоi дiяльностi Бога та обСФктом його управлiння.Неотомiстична концепцiя буття дуалiстична: абсолютне, надприродне буття i буття, створене Богом. Абсолютне буття Бог. Вiн створив усе iз нiчого. Розум людини, на думку неотомiстiв, неспроможний пiзнати сутнiсть явищ, але вони не заперечують його iснування. Вiра i розум пребувають у гармонiйних вiдносинах, вони не суперечать одне одному, вони доповнюють одне одного. Вони не антиподи, це два джерела одного потоку, два шляхи, що ведуть до однiСФi цiлi (Бога). Розум людини обмежений, йому не все пiдвладне, СФ iстини, яких не осягнеш розумом. Знання, здобутi i за допомогою розуму, повиннi бути постiйно пiд контролем вiри. Вiра розширюСФ можливостi розуму, виступаючи при цьому СФдиним критерiСФм iстин ностi. Рацiональне знання це форма вiри, i в цьому планi фiлософiя мусить бути прислужницею релiгii.Фома Аквiнський (1125/26 - 1274 рр.) один з найвидатнiших представникiв середньовiчноi фiлософii, учень знаменитого теолога, фiлософа i природознавця Альберта Великого. Як i його вчитель, Фома Аквiнськии намагався обгрунтувати основнi принципи християнськоi теологii, спираючись на вчення Арiстотеля. При цьому вчення Арiстотеля було пристосоване таким чином, щоб воно не вступало у протирiччя з догматами церкви.
Пiд буттям Фома Аквiнськии розумiСФ християнського бога, який актом своСФi волi створив свiт i речi, що в ньому iснують. З точки зору Ф. Аквiнського iснуСФ чотири рiвнi буття.
Найнижчий рiвень буття визначаСФ зовнiшню визначенiсть речей, сюди вiдносяться неорганiчнi стихii та мiнерали. На наступному рiвнi перебуваСФ форма, яка являСФ собою кiнцеву причину речей, тому iй притаманна доцiльнiсть, яку ще Арiстотель назвав рослинною душею це рослини. Третiй рiвень тварини. На всiх трьох рiвнях форма по-рiзному входить у матерiю. На четвертому рiвнi форма вже не залежить вiд матерii. Це дух, або розум, розумна душа, найвища iз створеного сущого. Внаслiдок того, що душа не повязана з тiлом, вона не гине зi смертю тiла. Тому розумна душа, за Фомою Аквiнським, наречена самосущою. На вiдмiну вiд неi, душi тварин не СФ самосущими i гинуть разом iз загибеллю тiла. Великого значення надавав Фома Аквiнський розуму.
Розум, за його розумiнням, СФ найвища здiбнiсть, якою надiлена людина, а тому вона здатна розрiзняти добро i зло. Практичний розум це воля, що спрямована не на пiзнання, а на дiяльнiсть, яка керуСФ людськими вчинками i поведiнкою.
Вчення Фоми Аквiнського про людину ТСрунтуСФться на уявленнi про СФднiсть душi i тiла в кожнiй особi. Душа нематерiальна i не субстанцiальна, вона отримуСФ свою завершенiсть тiльки через звязки з тiлом. Особистiсть для Фоми Аквiнського СФ найблагороднiшою в усiй розумнiй природi. За Фомою розум вищий вiд волi, але любов до Бога набагато важливiша за пiзнання його.
34.Розвиток фiлософськоi думки в Украiнi. Загальна характеристика.
<