Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
б интеллектуальной интуиции как непосредственном, усмотрении умом некоторых положений, не требующих доказательств. К ним относятся аксиомы, постулаты и т.п. Интуитивным iитается также знание, к которому приходят внезапно, когда какая-либо идея возникает без осознания мыслительного процесса, кото-рый к ней привел.
Сознание является свойством особым образом организованной материи - человеческого мозга, продуктом общественно-го развития, высшей формой отражения действительности.
1. Сознание возникло на определенном этапе развития материи, на ее основе, по своему происхождению вторично.
2. Сознание- свойство материального органа - мозга. Являясь идеальным, оно функционирует на основе происходящих в мозгу физиологических процессов и, значит, психическое определяется физическим, зависит от него, вторично.
3. Возникающий в сознании образ предмета обусловлен в конечном iете реально существующим материальным предметом. Отражение обусловлено отражаемым, зависит от него, и, следовательно, вторично.
45. матерiальне та iдеальне. Свiдомасть i мова.
Свiдомiсть це найвища, притаманна тiльки людям i повязана з мовою функцiя мозку, яка полягаСФ в узагальненому i цiлеспрямованому вiдображеннi дiйсностi, в попереднiй уявнiй побудовi дiй i передбаченнi iх результатiв, у розумному регулюваннi i самоконтролi поведiнки людини. Вона не тiльки вiдображаСФ, а й творить свiт на основi практичноi дiяльностi.
Свiдомiсть вивчають багато наук: фiлософiя, соцiологiя, психологiя, мовознавство, педагогiка, кiбернетика, iнформатика. Протягом вiкiв точаться суперечки щодо ii сутностi. Богослови розглядають свiдомiсть як iскру божественного розуму. РЖдеалiсти вважають свiдомiсть первинною щодо матерii, вона, на iхню думку, незалежна вiд матерii, навпаки, остання СФ продуктом першоi. Матерiалiстична фiлософiя i психологiя вважають свiдомiсть функцiСФю мозку i вiдбиттям зовнiшнього свiту. Незважаючи на розбiжнiсть думок, усi фiлософи згоднi, що свiдомiсть це реальнiсть, i вона вiдiграСФ величезну роль у життi людини та суспiльства в цiлому.
Головними ознаками свiдомостi СФ вiдображення свiту, вiдношення, цiлепокладання, управлiння. Свiдомiсть як вiдображення вiдтворюСФ насамперед форми людськоi дiяльностi i через них форми природного буття. Специфiка свiдомостi як вiдношення полягаСФ в ii нацiленостi на буття, на пiзнання, освоСФння того, що лежить поза свiдомiстю, на розкриття його сутностi. Водночас обСФктом розгляду свiдомостi може бути вона сама та ii носii, тобто свiдомiсть повязана з самосвiдомiстю. Вихiдним пунктом людського ставлення до свiту СФ перетворення його вiдповiдно до людських потреб, що набираСФ форми цiлепокладання створення iдеальноi моделi бажаного майбутнього, визначення мети i засобiв, розробки програми дiяльностi. Свiдомiсть не зводиться повнiстю до мислення, поняття, пiзнання i знання, вона охоплюСФ як рацiональне, так i чуттСФве вiдображення дiйсностi, як пiзнавальне, так i емоцiйно-оцiночне ставлення людини до свiту. Всi цi компоненти слiд розглядати як елементи цiлiсного процесу предметно-матерiального, теоретичного та духовно-практичного способiв освоСФння свiту.
Основними елементами свiдомостi, якi перебувають у дiалектичному взаСФмозвязку, СФ: усвiдомлення явищ, знання, самосвiдомiсть, емоцii, воля. Розвиток свiдомостi це, насамперед збагачення ii новими знаннями про навколишнiй свiт i про саму людину. Пiзнання речей маСФ рiзний рiвень, глибину проникнення в обСФкт i ступiнь ясностi розумiння. Звiдси повсякденне, наукове, фiлософське, естетичне i релiгiйне усвiдомлення свiту, а також чуттСФвий i рацiональний рiвнi свiдомостi.
Генетичною передумовою виникнення свiдомостi СФ загальна властивiсть усiх наявних предметiв i явищ як природних, так i соцiальних, властивiсть вiдображення.
46.Проблемма пiзнаваностi свiту. Сутнiсть агностицизму.
Практика (вiд грек. дiяння) СФ матерiальна, чуттСФво-спрямована дiяльнiсть людини по освоСФнню i перетворенню природних та та соцiальних обСФктiв.Пiзнання носить суспiльний характер, який зумовлюСФться працею i мовою. Пiзнання вiдображаСФ реальну дiйснiсть не прямо, а опосередковано через матерiально-практичну дiяльнiсть. Практика породжуСФ потребу в нових матерiалах, джерелах енергii i т. п., i це стимулюСФ розвиток пiзнання. Отже, iсторичний розвиток практики СФ рушiйною силою пiзнання. Та частина фiлософii, яка займаСФться пiзнанням, називаСФться гносеологiСФю. Як вiдомо, питання про можливiсть пiзнання свiту СФ зворотною стороною основного питання фiлософii про вiдношення мислення до буття, свiдомостi до матерii, до природи. Наукова фiлософiя вважаСФ, що свiт мо