Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
авжди конкретна.
49.Поняття практики, ii форми та роль в пiзнаннi
Практика (вiд грек. дiяння) СФ матерiальна, чуттСФво-спрямована дiяльнiсть людини по освоСФнню i перетворенню природних та та соцiальних обСФктiв.Пiзнання носить суспiльний характер, який зумовлюСФться працею i мовою. Пiзнання вiдображаСФ реальну дiйснiсть не прямо, а опосередковано через матерiально-практичну дiяльнiсть. Практика породжуСФ потребу в нових матерiалах, джерелах енергii i т. п., i це стимулюСФ розвиток пiзнання. Отже, iсторичний розвиток практики СФ рушiйною силою пiзнання. Та частина фiлософii, яка займаСФться пiзнанням, називаСФться гносеологiСФю. Як вiдомо, питання про можливiсть пiзнання свiту СФ зворотною стороною основного питання фiлософii про вiдношення мислення до буття, свiдомостi до матерii, до природи. Наукова фiлософiя вважаСФ, що свiт можна пiзнати таким, яким вiн СФ, що в реальнiй дiйсностi немаСФ нiчого такого, чого не мiг би рано чи пiзно збагнути розум людини. Напрям у фiлософii, що заперечуСФ або пiддаСФ сумнiву можливiсть пiзнання природи, суспiльства, називаСФться агностицизмом. Таке твердження агностикiв обТСрунтовуСФться головним чином посиланням на наявну рiзницю мiж тим, яким наш свiт здаСФться i яким вiн СФ насправдi.
Пiзнання як процес являСФ собою дiалектичну СФднiсть субСФктивного й обСФктивного. СубСФктом пiзнання СФ не свiдомiсть сама по собi, а матерiальна iстота, яка маСФ свiдомiсть суспiльна людина.
ОбСФктом пiзнання СФ фрагменти обСФктивноi реальностi, якi потрапили в коло практичноi i пiзнавальноi дiяльностi людини. З розвитком суспiльства обСФктом пiзнання стаСФ й саме пiзнання, мислення людини. Процес пiзнання маСФ суспiльно-iсторичний характер. Усi людськi пiзнавальнi здiбностi, i насамперед мислення, не данi людинi вiд природи, вони сформувалися на основi працi, суспiльного виробництва. Окрема людина навчаСФться мислити разом iз засвоСФнням мови й набутих людством знань.
50. Наукове та буденне пiзнання iх особливостi. Специфiка i структура наукового пiзнання.
Наукове пiзнання це такий рiвень функцiонування свiдомостi, в результатi якого одержуСФться нове знання не тiльки для окремого субСФкта, а й для суспiльства в цiлому. Новi знання СФ результатом професiональноi дiяльностi вчених. Науковi знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на iндивiдуальний i загальнолюдський досвiд, на суспiльну практику.
Розрiзняють емпiричний та теоретичний рiвнi наукового пiзнання.
Емпiричний це такий рiвень знання, змiст якого в основному одержано з досвiду (iз спостережень та експериментiв), пiдданого деякiй рацiональнiй обробцi, тобто сформульованого певною мовою. Емпiричнi знання спираються на емпiричнi факти й спiввiдношення, данi спостереження, показання приладiв, записанi в протокол, зведенi в таблицю чи поданi графiчно тощо.
Теоретичне пiзнання це пояснення пiдстав вiдтворення. Теоретичне знання маСФ загальний i необхiдний характер i мiстить вiдомостi про внутрiшнi закономiрностi спостережуваних явищ. На цьому рiвнi ми одержуСФмо знання не тiльки за допомогою досвiду, а й абстрактного мислення. Теоретичне знання включаСФ систему понять, суджень, абстракцiй, частковi й загальнi теорii. Перевага теоретичного знання полягаСФ в тому, що воно даСФ розумiння сутi загального закону i може передбачити майбутнСФ.
Метафiзичний пiдхiд до розумiння емпiричного i теоретичного рiвнiв пiзнання виявляСФться в запереченнi СФдностi мiж ними або абсолютизацii одного з них. Емпiричне пiзнання може випереджати теоретичне, а теоретичне емпiричне. Суперечностi мiж емпiричним i теоретичним знанням вирiшуються практикою, яка СФ основою пiзнання i критерiСФм iстини.
&n