Geum.ru


Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия

sp;

30.Позитивiзм та його iсторичнi форми.

РЖсторiя позитивiзму маСФ три перiоди розвитку.

Перший, початковий позитивiзм, представниками якого були О. Конт, Г. Спенсер, О. Михайловський. Програма початкового позитивiзму зводилася до таких засад:

  1. пiзнання необхiдно звiльнити вiд усякоi фiлософськоi iнтерпретацii;
  2. вся традицiйна фiлософiя повинна бути скасована i змiнена спецiальними науками (кожна наука сама собi фiлософiя);
  3. у фiлософii необхiдно прокласти третiй шлях, який подолав би суперечнiсть мiж матерiалiзмом та iдеалiзмом.

Цi та iншi положення були викладенi О. Контом в роботi Курс позитивноi фiлософii; Г. Спенсером в 10-томнику Синтетична фiлософiя.

Другий позитивiзм вирiс з першого. Його вiдомими представниками були: австрiйський фiзик Е. Мах, нiмецький фiлософ Р. Авенарiус, французький математик Ж. А. Пуанкаре.

Вони звернули увагу на факт релятивностi (тобто вiдносностi) наукового знання i зробили висновок про те, що наука не даСФ iстинноi картини реальностi, а надаСФ лише символи, знаки практики. ЗаперечуСФться обСФктивна реальнiсть наших знань. Фiлософiя зводиться до теорii пiзнання, вiдiрваноi вiд свiту.

Третя форма позитивiзму неопозитивiзм, який маСФ два рiзновиди: логiчний позитивiзм i семантичний. Предметом фiлософii, на думку логiчних позитивiстiв, повинна бути логiка науки, логiка мови, логiчний аналiз речень, логiчний синтаксис мови. Другий перiод логiчного позитивiзму це розвиток семантики. Цей напрям визначаСФ мовi головну роль в усiх сферах дiяльностi. Всi соцiальнi колiзii обумовленi недосконалiстю мови та людського спiлкування. Представники: Б. Рассел, А. Тарський, К. Поппер, Л. Вiтченштейн та iн.

31. Фiлософiя психоаналiзу. Фрейдизм та неофрейдизм.

Це фiлософський напрямок, який виник на основi вчення австрiйського психiатра Зигмунда Фрейда. Дослiджуючи як лiкар пацiСФнтiв, Фрейд прийшов до висновку, що значна кiлькiсть захворювань викликана свiдомим iнгiбуванням, витiсненням iнстинктiв, особливо найсильнiшого серед них статевого. Свiдоме виступаСФ своСФрiдним цензором стосовно дiй несвiдомого. ОстаннСФ СФ основою самозбереження людини як бiологiчного виду, тодi як свiдоме СФ сутнiсним вираженням й саме як людини. Постiйна боротьба мiж свiдомим i несвiдомим е причиною нервових стресiв, хвороб. Щоб запобiгти цьому, слiд уважно вивчити всю сукупнiсть причин у iх взаСФмозвязку i лише тодi вживати вiдповiдних заходiв до лiкування неврозiв. Такий пiдхiд Фрейд назвав психоаналiзом. Вiн приходить до висновку, що iнстинкти не слiд грубо гамувати силою волi, а перетворювати, спрямовувати в певну форму дiяльностi. Цей процес перетворення iнстинктiв назвав сублiмацiСФю.

Спираючись на психоаналiз З.Фрейда, його учнi К.Хорнi. Г.Маркузе, Е.Фромм соцiоло-гiзували вчення свого вчителя. Найбiльш вдало це вдалося зробити Е.Фромму. Всi його основнi працi пронизанi iдеСФю психоаналiзу.

Психоаналiз, доповнений Марксом, принципами екзистенцiалiзму i релiгiями Сходу, Е.Фромм називаСФ гуманiстичним психоаналiзом. Основнi положення гуманiстичного психоаналiзу такi:

  1. людина вiдчужена вiд суспiльства i навiть сама вiд себе;
  2. людина людиною не народжуСФться. Вона стаСФ нею в процесi соцiалiзацii;
  3. наша свобода СФ несвободою (ми приреченi на рух вперед, назад вороття немаСФ);
  4. людина може бути вiдносно вiльною в тому випадку, коли вона реалiзуСФ 3 види свободи: економiчну, iнтелектуальну, моральну.

Економiчна свобода це право людини вибирати вид трудовоi дiяльностi; iнтелектуальна право прийняття рiшень вiдповiдно до своiх знань, виховання, смакiв тощо; моральна право до змiни (або збереження) своiх поглядiв, уподобань, кумирiв.

&