Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? навколишнього чуттСФвого змiнного свiту. Але речi навколишнього свiту не СФ чимось чисто матерiальним, бо чиста матерiя це нiщо. РЖдеi, за Платоном, СФ не що iнше, як речi, тiльки позбавленi просторово-часовоi обмеженостi, очищенi вiд матерii, увiчненi i досконалi. Речi повсякденного свiту СФ чимось менш досконалим i становлять копiю якогось оригiналу, його тiнь. Цим оригiналом СФ iдея.
Згiдно з вченням Платона процес пiзнання являСФ собою процес пригадування душi. Це властиве тiльки людськiй душi, яка до переселення в тiло iснуСФ в царствi iдей. Вселяючись у тiло, душа забуваСФ про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати забуте. Пiзнання ж iстинноi дiйсностi свiту iдей можливе лише за допомогою розуму. Методами пiзнання, з точки зору Платона, СФ дiалектика та математика. Дiалектика здатнiсть ставити питання i давати вiдповiдi на них. Математика (геометрiя) здатна вивести людину iз свiту почуттiв та невизначеностi у свiт iдеального сущого.
Людина та суспiльство у вченнi Платона iснують як СФдине цiле. РЖндивiдуальна добродiйнiсть i суспiльна справедливiсть це два основнi полюси людського життя, якi мають бути узгодженi мiж собою. Звiдси необхiднiсть вiдповiдного суспiльного укладу буття, за iдеал якого править узгодженiсть окремоi людськоi добродiйностi з державним ладом у цiлому. Розглядаючи форми державностi, Платон визначаСФ двi правильнi з них монархiю та аристократiю. Сюди вiн вiдносить i демократiю, якщо остання дотримуСФться законiв, чотири неправильнi беззаконну демократiю, теократiю, олiгархiю i тиранiю. Першу модель iдеальноi держави Платон розробляСФ у дiалозi Держава. За своiми основними рисами iдеальна держава у Платона це полiс. Його полiiе правлiння кращих (аристократiя). Цiнними для сьогодення СФ iдеi Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а маСФ дiяти на благо суспiльства, i керувати нею повиннi чеснi i квалiфiкованi люди (фiлософи). Саме в цьому напрямi йдуть зараз дискусii про роль держави у суспiльствi та ii морально-професiйний уклад.
13. Фiлософiя Арiстотеля та ii вплив на розвиток фiлософськоi думки.
Арiстотель (384 - 322 рр. до н.е.) провiдний фiлософ класичного перiоду, який у своiх поглядах поСФднував матерiалiзм з iдеалiзмом. Навчався у Платона в Академii, був вихователем 13-рiчного Олександра Македонського, створив свою фiлософську школу Лiкей. Згодом ii назвали школою перипатетикiв (вiд грец. прогулянка).
Арiстотель пiддаСФ критицi вчення свого вчителя Платона. Критика ця мала принциповий характер: Платон менi друг, але iстина дорожча. З точки зору Арiстотеля суще не може iснувати окремо вiд речей. Буття у нього iснуСФ як СФднiсть матерii та форми. Матерiю Арiстотель розглядаСФ як можливiсть. Для того щоб iз можливостi виникло щось дiйсне, матерiя повинна мати форму, яка перетворюСФ ii на актуальне суще. Наприклад, якщо ми вiзьмемо мiдну кулю, то матерiСФю для неi буде мiдь, а формою кулеподiбнiсть; по вiдношенню до живоi iстоти матерiСФю СФ ii тiлесний склад, а формою душа, котра забезпечуСФ СФднiсть i цiлiснiсть всiх ii тiлесних частин. Форма, за Арiстотелем, активне начало, тодi як матерiя пасивна. Матерiя подiльна до нескiнченностi, форма неподiльна i тотожна самiй речi. Найвищою сутнiстю Арiстотель вважаСФ чисту (очищену, звiльнену вiд матерii) форму. Врештi-решт Арiстотель доводить вiдрив матерii вiд форми. Звiльнена вiд матерii форма це вiчний двигун, який СФ джерелом руху i життя, космiчного цiлого. В цьому якраз i виявляСФться iдеалiзм у фiлософii Арiстотеля. Саме через те, що Арiстотель вважав першоосновою форму, а не матерiю, теологи середньовiччя залучали його до фундаторiв богословя (поряд з Платоном), оскiльки безтiлесна форма Арiстотеля успiшно збiгалася з образом безтiлесного, але всемогутнього бога.
Узагальнюючи сутнiсть старогрецького вчення про буття, можна дiйти таких висновкiв. Для бiльшостi фiлософiв характерне дуалiстичне протиставлення двох начал: буття i небуття у Парменiда, атомiв i пустоти у Демокрiта, iдеi i матерii у Платона, форми i матерii у Арiстотеля. За допомогою цих двох начал фiлософи намагалися пояснити буття свiту та людини. РЖ другий важливий момент. Старогрецькi мислителi як матерiалiсти, так i iдеалiсти, були космiстами, iхнi погляди були спрямованi на розкриття таСФмниць природи,космосу.
Знати, за Арiстотелем, значить знати загальне, бо воно СФ першоначалом за своiм буттям. Унiверсалii (категорii) структурують хаос уявлень (чуттСФву цiлiснiсть) i роблять останню пiзнаваною. Арiстотель визначаСФ 10 основних категорiй: сутнiсть, кiлькiсть, якiсть, вiдношення, мiiе, час, стан, володiння, дiя, страждання.
Арiстотель фундатор формальноi логiки. Вiн визначив три основнi закони логiки: