Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
>
1. Закон тотожностi;
2. Закон усунення протирiччя;
3. Закон виключеного третього.
За Арiстотелем проблеми людини вивчаСФ практична фiлософiя, яка складаСФться з двох частин етики та полiтики. Арiстотель фундатор етики евдемонiзму, згiдно з якою найвище благо людини щастя. Щасливою людину робить добродiйнiсть (арете). Чим вище арете, тим повнiше щастя. Арiстотель визначаСФ два види чеснот: етичнi (як середина мiж людськими вадами; наприклад, мужнiсть як середина мiж вiдчаСФм i боягузтвом) та iнтелектуальнi.
Людина це суспiльна тварина, яка надiлена душею та полiтичною свiдомiстю. Найкраще державне обСФднання це полiс. Остаточна мета полiсу щасливе життя. Найкращий лад це правлiння найкращих аристократiв. Арiстотель вважав природним вiдношення рабгосподар, але рабами повиннi були бути не еллiни а варвари.
14.Основнi риси фiлософii Середньовiччя. Схоластика, етапи ii розвитку. Номiналiзм та реалiзм.
ОднiСФю з особливостей середньовiчноi фiлософii е боротьба мiж реалiстами та номiналiстами. Слiд зазначити, що реалiзм у його середньовiчному розумiннi не маСФ нiчого спiльного з сучасним значенням цього термiна. Реалiзм це вчення, згiдно з яким обСФктивна реальнiсть (буття) iснуСФ у виглядi лише загальних понять, або уиiверсалiй. Згiдно з вченням реалiстiв, унiверсалii iснують ранiше вiд речей i незалежно вiд речей, являючи собою думки та iдеi божественного розуму. РЖ тiльки завдяки цьому людський розум маСФ змогу пiзнати сутнiсть речей, бо ця сутнiсть СФ не що iнше, як загальне поняття. Зрозумiло, що для реалiстiв пiзнання можливе лише за допомогою розуму, який маСФ божественну природу.
Термiн номiналiзм походить вiд латинського слова nomen, що означаСФ iмя. На противагу середньовiчному реалiзмовi, номiналiсти вважали, що реально iснують лише поодинокi iндивiдуальнi речi, а загальнi поняття (т. зв. унiверсалiii) лише назви, знаки або iмена, породженi людським мисленням. Основними представниками цього напряму були: Д. Скот, РЖ. Роiелiн, У. Оккам.
Слiд зазначити, що полемiка мiж реалiзмом i номiналiзмом почалася iз суто теологiчноi проблеми про характер реальностi святоi трiйцi.
Реалiзм наполягав на iстотностi, реальностi, СФдностi триСФдиного бога. Номiналiзм же справдi реальними вважав лики (iпостасi) трiйцi. Проте проблема трiйцi була лише зовнiшньою формою, так би мовити офiцiйним приводом, який в умовах середньовiччя мусив бути теологiчного плану. Справжня проблема, що стала предметом гостроi полемiки, була цiлком фiлософською проблемою статусу реальностi категорiй загального i окремого.
Реалiсти, говорячи про СФднiсть божественноi трiйцi, обТСрунтовували по сутi обСФктивно-iдеалiстичну тезу про незалежне вiд матерiально-чуттСФвого свiту iснування iдеального (загальних понять, унiверсалi). Щодо номiналiстiв, то вони, обТСрунтовуючи реальнiсть трiйцi, вiдстоювали реальне iснування одиничного, окремих речей i явищ. Зрештою це i приводило номiналiзм до матерiалiстичноi тези про обСФктивну реальнiсть матерiально-чуттСФвого свiту, що виступав у виглядi суми окремих речей.
Середньовiчна фiлософiя увiйшла в iсторiю фiлософськоi думки пiд назвою схоластики. Головна ознака схоластики полягаСФ у тому, що вона свiдомо розглядаСФ себе як науку, поставлену на службу теологii, як служницю теологii. Проте, незважаючи на ii абстрактну обмеженiсть та апологетизм, вона зробила крок вперед у розробцi ло-гiко-гносеологiчноiта етичноi проблематики, яка СФ досить актуальною для сьогодення (наприклад, вчення про духовний свiт людини).
15. Характернi риси епохи Вiдродження та вiдображення iх у фiлософii того часу. Гуманiзм, пантеiзм, гелiоцентризм.
Фiлософiя Вiдродження охоплюСФ перiод вiд XIV до початку XVII ст. Вона була новою стосовно Середньовiччя, але не новою стосовно античностi. Вiдродження перехiдна епоха, i цим значною мiрою пояснюСФться чимало ii специфiчних рис i насамперед та, завдяки якiй майже синонiмiчною назвою для епохи стаСФ слово гуманiзм.
Для епохи Вiдродження характерним було швидке зростання кiлькостi людей розумовоi працi. Зявляються новi професii, суть яких суперечить теологiчним доктринам. Звичайно, мислителi Вiдродження були далекi вiд ду