Способи iнтеграцiСЧ змiсту початкового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?адковiсть, епiзодичнiсть, уривчастiсть ось головнi умови у вiдборi тем, бо саме вони дають простiр для творчостi педагога й учня.
Таким чином, пiдхiд Музиченка до комплексностi вiдповiдав новiй фiлософiСЧ освiти, що поширювалася в тi часи: дитина в центрi системи, розвиток СЧСЧ мислення, памятi через активнi методи навчання.
О.Музиченко в органiзацiСЧ педагогiчного процесу за комплексною схемою видiляв наступнi моменти: 1) сприйняття зовнiшнього свiту як враження й спостереження; 2) пробудження думки; 3) розвиток мислення; 4) технiка розумовоСЧ працi; 5) органiзацiя мислення; 6) узагальнення як динамiчний, абстрактний процес [42, 34].
В дидактико-методичнiй розробцi iдей комплексностi УкраСЧна маСФ в особi О.Музиченка яскравого представника iндивiдуалiстичноСЧ педагогiки з установкою на емоцiйне пiзнання й самобутнiй розвиток дитини лише на основi комплексного пiдходу до навчання й виховання.
Зовсiм з iнших позицiй розглядав комплекснiсть голова Державного науково-методичного комiтету (ДНМК) Головсоцвосу РЖван Соколянський. Його точка зору широко висвiтлювалась у директивних документах, педагогiчнiй пресi, рiзноманiтних конференцiях; вона дискутувалася серед науковцiв, педагогiв та широкоСЧ педагогiчноСЧ громадськостi [57, 33].
Уже в перших своСЧх виступах вчений стверджував, що лише комплексна система може розвязати покладене на заклади освiти завдання: сформувати пiдростаюче поколiння в дусi класовоСЧ орiСФнтацiСЧ. Виходячи з цього доктринального положення, вiн оцiнював комплексну систему як таку органiзацiю педагогiчного процесу (засобами дидактики й методики виховання), яка вiдповiдала б класовим iнтересам i завданням. Навчально-виховний процес у дитячих установах покликаний був формувати в дитини громадсько-полiтичнi й класовi рефлексiСЧ: "Педагогiчний процес треба розумiти як процес органiзацiСЧ обумовлених форм класовоСЧ поведiнки (для перiоду диктатури пролетарiату) людськоСЧ особистостi або колективу... Набування знань i вивчення оточення мусять проводитись тiльки на базi суспiльно-полiтичноСЧ класово-органiзованоСЧ дитини".
На думку автора концепцiСЧ, комплекснiсть специфiчний засiб органiзацiСЧ педагогiчного процесу. Звiдси намагання вирiшити питання про взаСФмозалежнiсть мiж рiзними факторами педагогiчного процесу. У традицiйних моделях його компоненти розмiщувались (за значущiстю) у такiй послiдовностi. Авторитаризм: 1) педагог; 2) дитина; 3) змiст освiти й методи навчання. Педоцентризм: 1) дитина; 2) педагог; 3) процес навчання [63, 29]. Радянська система змiнюСФ акценти: 1) змiст i методика навчання (або матерiал); 2) дитина; 3) педагог [19, 231].
Соколянський вважав, що цей пiдхiд не вiдповiдаСФ нагальним потребам розвитку радянського суспiльства в УкраСЧнi, i запропонував таку iСФрархiю факторiв: 1) педагог (керiвник); 2) змiст освiти (оточення); 3) дитина (колектив). Однак така послiдовнiсть не вiдповiдала загальноприйнятому на той час пiдходу, де на першому мiii був змiст освiти (матерiал), на другому дитина, а на останньому педагог. Тому цю позицiю критикувала бiльшiсть педагогiв, вбачаючи в нiй повернення до авторитаризму.
Висуваючи на перше мiiе педагога, Соколянський тим самим уникав авторитаризму, бо для цього справдi були вiдсутнi соцiальнi й полiтичнi умови. Але педагог не взяв до уваги, що школа маСФ своСЧ закони розвитку й авторитаризм може там укоренитися швидше, нiж iнший пiдхiд. Велике занепокоСФння у нього викликала вiдсутнiсть конкретних методик щодо впровадження комплексного навчання в школi, бо жодна з iснуючих на той час не вiдповiдала вимогам комплексноСЧ системи. Саме цю вiдсутнiсть вiн вважав найболючiшим мiiем всього педагогiчного процесу.
Цiлком логiчно, що в 20-тi роки найбiльше симпатiй одержала концепцiя РЖ. Соколянського. Вона набула офiцiйного характеру, бо СЧСЧ автор був одним iз наукових керiвникiв системи освiти в УкраСЧнi, провiдником полiтики партiСЧ. РЖ хоча в його пiдходах також не була розроблена конкретна методика застосування комплексiв, чого так бажали вчителi, концепцiя, природно, найбiльше поширилася.
Розглядаючи розвиток iдей комплексностi в УкраСЧнi, не можна обминути позицiю Якова Чепiги. Палкий прихильник iдей нацiонального виховання, вiн ще в 1913 р. виступив на захист виховання, яке ТСрунтувалось би "на психофiзичних особливостях нацiСЧ та на природi людини". На початку 20-х рокiв став переконаним педологом, прихильником концепцiСЧ "нового виховання" й методики роботи нiмецького теоретика експериментальноСЧ педагогiки В.Лая, який вирiшального значення в роботi школи надавав питанням органiзацiСЧ дiяльностi, куди включав усю творчу й практичну дiяльнiсть учнiв та СЧхню поведiнку [1, 27].
З питання комплексного пiдходу, комплексного навчання Я.Чепiга опублiкував серiю статей у газетi "Народний учитель", де давав методичнi поради учителям, як працювати над комплексними темами. Але в цiлому вiн не зовсiм прихильно ставився до iдей комплексностi, бо вважав, що такий пiдхiд не може виступати СФдиним методом навчання й виховання. Вiн був прихильником трудового методу: "РДдиним методом у трудовому вихованнi може бути той, що базуСФ всю свою педагогiчну працю на психологiСЧ дитини, на трьох основних елементах природного навчання "хотiння", "обмiрковування", "дiСЧ". А оскiльки трудовий метод складаСФться з цих елементiв, його можна визнати як СФдиний у здобуваннi знань i взагалi розвитку дитини.
Автор розглядав комплексний метод як елемент трудового, як пiдхiд до навч