Способи iнтеграцiСЧ змiсту початкового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
iтнiй науковiй студентськiй конференцiСЧ Тернопiльського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi
Володимира Гнатюка.
Структура дослiдження. Дипломна робота складаСФться зi вступу, двох роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел (64 найменування), додаткiв. Обсяг роботи 107 сторiнок друкованого тексту.
Роздiл 1. Проблема iнтеграцiСЧ змiсту навчання в педагогiчнiй теорiСЧ i практицi
1.1 Змiст поняття тАЮiнтеграцiя навчаннятАЭ. РЖсторичний аспект проблеми iнтеграцiСЧ змiсту освiти
РЖнтеграцiя СФ однiСФю з найперспективнiших iнновацiй, яка здатна вирiшити чисельнi проблеми системи сучасноСЧ початковоСЧ освiти. Звичайно, система iнтегрованого навчання ще недостатньо опрацьована, а тому неоднозначно сприймаСФться багатьма педагогами. РЗСЧ повне теоретичне обТСрунтування та запровадження у практику навчання справа майбутнього.
Але вже сьогоднi СФ очевидним, що тАЮiнтегроване навчання як нiяке iнше закладаСФ новi умови дiяльностi вчителiв та учнiв, СФ дiючою моделлю активiзацiСЧ iнтелектуальноСЧ дiяльностi та розвиваючих прийомiв навчаннятАЭ [25, 14]. РЖнтеграцiя зобовязуСФ до використання рiзноманiтних форм викладання, що маСФ вплив на ефективнiсть сприйняття учнями навчального матерiалу. Вона стаСФ для всiх СЧСЧ учасникiв i вчителiв, i учнiв, i батькiв школою спiвпрацi та взаСФмодiСЧ, що допомагаСФ разом просуватися до спiльноСЧ мети.
ОсвоСФння iдеСЧ iнтеграцiСЧ знань, як показуСФ практика зарубiжних краСЧн (Угорщина, Фiнляндiя, Нiмеччина) та вiтчизняноСЧ педагогiки, даСФ можливiсть формувати в учнiв якiсно новi знання, що характеризуються вищим рiвнем мислення, динамiчнiстю застосування у нових ситуацiях, пiдвищення СЧх дiСФвостi й систематичностi [26]. Таким чином, iнтегрування СФ якiсно вiдмiнним способом структурування, презентацiСЧ та засвоСФння програмового змiсту, що уможливлюСФ системний виклад знань у нових органiчних взаСФмозвязках.
Особливо актуальним СФ iнтегрування рiзнопредметних знань у початковiй ланцi освiти, оскiльки для молодших школярiв властиве нерозчленоване сприйняття обСФктiв навколишнього свiту, без усвiдомлення СЧх iсторичних ознак. Системний аналiз складових цiлого, синтезуюче порiвняння з iншими становить для учнiв значнi утруднення. Одночасно цi операцiСЧ лише формуються у напрямку вiд загального до конкретного [48, 132].
Поняття iнтеграцiя це тАЮпроцес пристосування i обСФднання розрiзнених елементiв в СФдине цiле при умовi СЧх цiльовоСЧ та функцiональноСЧ однотипностiтАЭ [26, 28]. РЖнтеграцiя виникла як явище фундаментальних наук на фонi своСФСЧ протилежностi диференцiацiСЧ. Остання ж заклала основи i необхiднiсть iнтеграцiСЧ.
РЖнтеграцiя передбачаСФ тАЮвстановлення i посилення взаСФмозвязкiв мiж наукамитАЭ [50, 36]. Процес iнтеграцiСЧ за своСФю суттю близький до система-тизацiСЧ. РЖнтеграцiя тАЮмеханiзм самоорганiзацiСЧ хаосу знаньтАЭ [30, 5]. РЖнтеграцiя (вiд лат. Integеr цiлий) може бути розглянута як мета i шлях створення цiлiсностi. Системнi цiлiснi знання це стан, результат, до якого можна прийти, здiйснюючи iнтеграцiю.
РЖнтеграцiя процес, рух, що прагне до цiлiсностiтАЭ. РЖ.М.Козловська визначаСФ цей термiн як тАЮпроцес зближення й звязку наук, який дiСФ поряд з процесом диференцiацiСЧ, що являСФ собою вищу форму втiлення мiж предметних звязкiв на якiсно новому рiвнi навчаннятАЭ [28, 32].
РЖсторичний шлях розвитку i формування уявлень про iнтеграцiю змiсту освiти i навчання подiляСФться на два перiоди:
1. Видiлення категорiСЧ "iнтеграцiя" з науки i фiлософiСЧ.
2. Формування концепцiСЧ "РЖнтеграцiя" [51, 57].
Вперше поняття "iнтеграцiя" було використано в ХVII столiттi Я.А. Ко-менським у працi "Велика дидактика": "Все, що знаходиться у взаСФмозвязку, повинно викладатися у такому ж взаСФмозвязку". Його наступником був Й.-Г.Песталоццi. У творi "Лiнгард i Гертруда" iнтеграцiя розглядалась як метод навчання. Далi нiмецький вчений i педагог Гербарт видiлив основнi етапи навчання (ХVIII ст.): 1) яснiсть (зрозумiлiсть); 2) асоцiацiя; 3) система (iнтеграцiя) можливiсть самостiйно скласти картину свiту.
У ХРЖХ столiттi К.Ушинський зробив найбiльший внесок у розробку iнтегрованих курсiв. Вiн розробив модель, структуру, напрямки iнтеграцiСЧ. РЖнтеграцiСФю письма i читання вченому вдалося створити аналiтико-синтетичний метод навчання грамоти.
Наступний перiод формування уявлень про iнтеграцiю змiсту освiти припадаСФ на ХХ столiття. Вченi росiйськоСЧ школи Каптеров, Блонський заперечували багатопредметнiсть у школi i при цьому розмежували iнтеграцiю i мiжпредметнi звязки.
На початку ХХ ст. зявляСФться "Концепцiя працi". Головна iдея СЧСЧ навчити працювати, комплексно пiдходячи до навчання. У 1907 роцi виникаСФ "Концепцiя звязку з мистецтвом". В серединi ХХ ст. з усiх можливих концепцiй видiлено такi напрямки iнтеграцiСЧ:
1) iнтеграцiя на основi працi;
2) iнтеграцiя на основi взаСФмозвязку загального i спецiального;
3) iнтеграцiя на основi мистецтва та культурознавства;
4) iнтеграцiя на основi центрiв за iнтересами [36, 9-10].
Загалом можна говорити про рiзнi концепцiСЧ комплексностi в iсторiСЧ освiти УкраСЧни ХХ ст. У 20-тi роки iснували три спрямування, якi представляли Г. РЖваниця, О. Музиченко та РЖ.Соколянський.
Перша концепцiя комплексностi розроблена вiдомим педагогом-украСЧнiстом ГригорiСФм РЖваницею. Вiд самого початку поширення iдей комплексностi вчений вiдгукнувся працею "Комплексний метод" (1923), де розглянув його як