Соцiофункцiональний аналiз лiсових ландшафтiв ВолинськоСЧ областi
Дипломная работа - Сельское хозяйство
Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство
силене осушення здiйснювалось в 1960 - 1976 роках привело до зменшення ролi в лiсах болотноСЧ i гiгрофiльноСЧ рослинностi.
У сiмнадцятому вiсiмнадцятому столiттях густота поселенських елементiв становила 5 населених пунктiв на 100 км2, а в лiсостеповiй частинi i бiльше, що зумовлено меншою заболоченiстю та лiсистiстю. В перiод капiталiзму Волинська губернiя була вiдсталим аграрним краСФм, де сiльське населення становило 92,6 % всього населення. На початку двадцятого столiття густота поселенських елементiв становила 6 одиниць на 100 км.2. По територiСЧ було розкидано багато хуторiв. Пiсля ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни децентралiзацiя поселень ще бiльше посилилась. В радянський час штучно була зменшена кiлькiсть поселень бiльше нiж у два рази, порiвняно з 1921 роком, i проводилось укрупнення населених пунктiв. В пiслявоСФнний перiод вирубками нiвелювалась рiзноманiтнiсть породного складу лiсових угрупуваннях. Лише не великими масивами (Берестяно Цуманськi лiси, Маневицька дача ) збереглися полi домiнантнi лiсовi угрупування з участю дуба та сосни в головному ярусi, наявнiстю рiдкiсних неморальних видiв у трав`яному покривi. Рiдкiсними стали угрупування з участю явора i дуба скельного. Все це свiдчить про те, що людина здатна вплинути не лише на розмiри лiсових площ, але й на СЧх породний склад, не насаджуючи нових видiв, а опосередковано, впливаючи на природне вiдновлення через господарську дiяльнiсть.
В двадцятому столiттi прирiст населення незначний через двi свiтовi вiйни, мiграцiСЧ. Це з однiСФСЧ сторони позитивно вплинуло на лiсовi ландшафти через меншу заселенiсть територiСЧ. В шiстдесятi роки чисельнiсть населення зростала через освоСФння Львiвсько Волинського камяновугiльного басейну. З 1994 року прирiст населення СФ вiдСФмний через пiдвищення смертоностi i зниження народжуваностi. На 1997 рiк в областi проживало 1071,8 тис. чол., а густота населення змiнювалася по районах вiд 24,5 до 55,3 чол./км2. Найбiльша вона в пiвденних районах, де незначна залiсненiсть територiСЧ i велика СЧСЧ розоранiсть; найменша в центральних i в пiвнiчних районах через велику лiсистiсть i заболоченiсть територiСЧ.
Першою формою виробництва на Волинi, яка вiдiграСФ дуже важливу роль в народногосподарському комплексi, i яка особливо впливаСФ на змiну площ лiсiв, СФ сiльське господарство, зокрема рослинництво. Воно займаСФ приблизно 688 тис.га земель. Найбiльшi СЧх площi зайнятi зерновими в центральних, пiвденних i в пiвденно захiдних районах, цукровими буряками в пiвденних i центральних районах, льону довгунця в центральнiй i захiднiй частинi областi. Такий розподiл повязаний перш за все з грунтово клiматичними умовами. Малородючi дерново пiдзолистi грунти пiвночi областi зайнятi пiд лiсовими площами, родючiшi освоСФнi сiльським господарством.
Кормовою базою тваринництва, зокрема розведення великоСЧ рогатоСЧ худоби, СФ як сiльське господарство, так природнi пасовища, в ролi яких часто виступають лiсовi угiддя. Це порушуСФ структурнiсть грунту погiршуСФ його повiтряно водний режим, а також лiсова рослиннiсть зазнаСФ механiчних пошкоджень з боку тварин, особливо молодi насадження та трав`янисто чагарниковий покрив. На пiвночi та заходi, тобто в зонi поширення лiсiв, тваринництво розвинуте слабше, що позитивно впливаСФ на збереження лiсiв.
Волинська область iндустрiально слабо розвинута, i це сприяСФ розвитку тут лiсового господарства. Промисловiсть представлена машинобудуванням, хiмiчною, добувною, легкою, харчовою галузями, промисловiстю будiвельних матерiалiв та лiсовою. В основному вони розмiщенi у великих мiстах центральних та пiвденних районiв, а також невеликi пiдприСФмства в районних центрах. Лише карСФри добування корисних копалин невеликими ареалами розкиданi по територiСЧ областi. Тому можна сказати, що вплив промисловостi на лiсовi угiддя СФ невеликим. Добування камяного вугiлля зменшило витрати деревини на паливо, проте лiс став використовуватись для будування шахт.
Лiсохiмiя i деревообробка розвивалась ще на початку девятнадцятого столiття. Ще у 1899 роцi у Волинськiй губернiСЧ налiчувалось 88 заводiв i пiдприСФмств по переробцi лiсовоСЧ сировини. Таке iнтенсивне використання лiсу зумовило скорочення його площi iз 42 % у 1850 роцi до 25,5 % у 1870 роцi. А в 1884 роцi лiсистiсть становила лише 23,4%. Лiсовiдновлення вiдставало, але на початку двадцятого столiття лiсистiсть збiльшилась до 31 %. З 60-х рр. Комплекснi пiдприСФмства по вирощуванню, заготiвлi, обробцi та переробцi лiсовоСЧ сировини, вдосконалило контроль за його використанням. Ведення лiсового господарства та охорону лiсiв державного значення здiйснюють 14 лiсгоспiв Волинського державного лiсогосподарського обСФднання тАЬВолиньлiстАЭ 11 мiжгосподарських лiсгоспiв, деякi сiльськогосподарськi пiдприСФмства. У Володимирi Волинському, Ковельському, Камiнь Каширському, Кiвецiвському, Ратнiвському, Швацькому лiсгоспах нараховуСФться приблизно 250 га лiсонасiннСФвих плантацiй, проте цього не вистачаСФ для повного вiдновлення лiсових ландшафтiв. Тому плануСФться створити додатковi на площi 70 га у Володимир Волинському та Кiвецiвському лiсгоспах. У бiльшостi лiсгоспах розмiри посадки перевищують обсяги рубок, що свiдчить про позитивний баланс лiсовiдновлення. Найбiльше заготовляСФться деревини в Уманському, Кiвецiвському та Маневицькому лiсгоспах. Щорiчно заготовляСФться 300 тис. м3 деревини, але цей показник меншаСФ через нестачу стиглих лiсiв. Окрiм деревини лiс даСФ щороку у великiй розмiрах березового соку, грибiв, ягiд, плодiв, лiкарськоСЧ та т