Geum.ru


Соцiофункцiональний аналiз лiсових ландшафтiв ВолинськоСЧ областi

Дипломная работа - Сельское хозяйство

Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство



вi четвертиннi зледенiння. Пiд час Днiпровського зледенiння вся територiя була вкрита льодовиком, лише в рефугiумах ВолинськоСЧ височини збереглася рослиннiсть, яка згодом поширювалася на пiвнiч. Зеров Д.К. ( 1950 р.) вважаСФ, що на пiвночi УкраСЧни пiд час останнього зледенiння панувала лiсостепова рослиннiсть, де були гаСЧ з сосни, берези, у зволожених мiiях верби. Вiн випускаСФ вплив на формування рослинних угрупувань Московського i опосередковано Валдайського зледенiння. Поступово степовi ландшафти на вододiлах почали витiсняти сосна i береза. В середньому голоценi потеплiння призвело до утворення мiшаних лiсiв, зокрема сосново широколистянi з дубом, липою, лiщиною, формування вiльшаникiв. В середньому голоценi появились також смерековi угрупування острiвного характеру через наявнiсть низовин i обводненiсть територiСЧ, що перешкоджало суцiльнiй СЧСЧ мiграцiСЧ. Пiдвищення вологостi у пiзньому голоценi викликало появу бука, ялицi ( Артюшенко, 1957 р. ), й зменшення площ смерекових угрупувань, зменшення ролi граба в лiса.

Сучасний клiмат також вiдiграСФ немалу роль у формуваннi, розвитку та змiнi лiсових ландшафтiв ВолинськоСЧ областi, хоча не основну. Велике значення мають фактори зволоження, рельСФфу, ТСрунтового та лiтологiчного складу територiСЧ. В раритетних фiтоценозах значну участь беруть гiдрофiтнi угрупування, але на них дуже впливаСФ антропогенний фактор, тодi як на суходiльнi фiтоiсторичнi та екологiчнi. На пiдвищенiй захiднiй частинi присутнi рiдкiснi екологiчнi угрупування з сосни та ксерофiтiв у приземних ярусах ( напр., сосновi бори ялiвцево лишайниковi ) i антропогенно рiдкiснi угрупування ( сосновi бори левкобрiСФвi, саротамнусовi ). На пiвднi через поширення крейди - полiдомiнантнi по деревному ярусу угрупування, багатi на флористичний склад фiтоценозу. РЖсторичнi i мiкроклiматичнi, грунтовi умови зумовили острiвне поширення ялинових лiсiв за межами ареалу свого суцiльного поширення. ДостатнСФ зволоження в пониженнях зумовило СЧх приуроченiсть саме до цих мiкро - форм рельСФфу. Рiдкiсними СФ низькоберезовi угрупування на болотах, грабово дубовi лiсовi угрупування тiньового типу; скельнодубовi веснiвково рiзнотравнi лiси; грабово яворовi вiльшини; сосновi бори хамедафно багновi. Екологiчно рiдкiсними також СФ сосновi бори колючоплавоновi й ялiвцево лишайниковi, вплив на формування i поширення яких здiйснюСФ переважно фактор рельСФфу й ТСрунтовий покрив. В багатьох мiiях поширення ялини в даних природно клiматичних умовах СФ екстремальним, тому вона поступово витiсняСФться iншими, бiльш пристосованими до даних умов породами в зони СЧСЧ екологiчного оптимуму, де вона здатна конкурувати з iншими видами, зокрема сосною та вiльхою. Тому для збереження сосново вiльхово ялинових фiтоценозiв необхiдно перш за все зберiгати природнi умови СЧх зростання, зокрема великоСЧ обводненостi територiСЧ СЧх поширення.

За весь iсторичний час iснування географiчноСЧ оболонки, а зокрема лiсових ландшафтiв, постiйно вiдчувався негативний вплив на них i збоку людини, СЧСЧ ростучоСЧ дiяльностi, у рiзних його формах:

  1. агрикультурнiй обезлiснення i розорювання схилiв, яке призводить до яро утворення та ерозiСЧ грунтiв;
  2. сельбищна, урбанiстична, беллоСЧдна ( звтАЭязана з вiйськовими дiями);
  3. лiсоексплуатацiйна використання лiсових ресурсiв, яке довгий час було одностороннiм, нерацiональним, екстенсивним, без достатнього вiдновлення i догляду за лiсами;
  4. техногенна вплив на лiсовi ландшафти рiзних форм господарськоСЧ дiяльностi людини, особливо в перiод розвитку НТП ( це стосуСФться i видобутку корисних копалин, i будiвництва дорiг, i т. п. );
  5. геохiмiчна вплив продуктiв функцiонування пiдприСФмств, транспорту на екологiчний стан лiсових ландшафтiв;
  6. геофiзична вплив теплового, радiоактивного, пилового та iнших видiв фiзичного забруднення.

Такi форми впливу тягнуть за собою ряд наслiдкiв: девамстацiя лiсових ландшафтiв, бiологiчне i бiоценотичне збiднення, генетичне збiднення органiчного свiту, зниження потенцiальноСЧ регенеративноСЧ здатностi природних екосистем i екологiчноСЧ стабiльностi окремих бiомiв, порушення бiогеохiмiчних функцiй живоСЧ речовини i бiогеохiмiчних циклiв у природi.

ПрослiдкуСФмо цей вплив на лiсовi ландшафти за весь перiд iснування людства.

Археологiя говорить, що територiя ВолинськоСЧ областi була заселена ще приблизно пятнадцять тисяч рокiв тому в пiзньому палеолiтi. Це були мисливськi племена. В неолiтi ( 4 тис.р. до н.е ) на пiвднi областi жили племена, якi займалися землеробством, скотарством, мисливством. З часом вони витiснялися iншими. У сьомому десятому столiттях на Волинi склалися раннi феодальнi вiдносини, що сприяло заселенню та освоСФнню нових територiй, виникнення нових мiст: Володимир, Червень, пiзнiше Буськ, Луцьк, Турiйськ, Чорторийськ, Перемиль. Поселення в основному розмiщувались вздовж рiк. РЖнтенсивне освоСФння територiСЧ почалося ще в девятому десятому столiттях, ще за часiв КиСЧвськоСЧ Русi, але особливо великий вплив був на початку сiмнадцятого вiсiмнадцятому столiттях через осушення. Ланцевич С. (1931р.) вказуСФ, що досить iнтенсивне осушення територiСЧ почалося з вiсiмнадцятого столiття. Зниження рiвня води змiнило породний склад лiсiв, хоча i сприяло росту з дубово соснових угрупувань. Екстенсивне осушення здiйснювалось i наприкiнцi девятнадцятого столiття пiд керiвництвом Б.М. Жилiнського та в тридцятих роках двадцятого столiття ( роботи Польського Бюро мелiорацiСЧ Полiсся ). По