Соцiофункцiональний аналiз лiсових ландшафтiв ВолинськоСЧ областi
Дипломная работа - Сельское хозяйство
Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство
?нi, де знаходилися сплавнi шляхи ВiслянськоСЧ водноСЧ системи. У вiсiмнадцятому на початку девятнадцятого столiття хижацька рубка лiсiв Прикарпаття спричинила зменшення площ букових, дубових, ялицево смерекових лiсiв. Крiм того у шiстнадцятому i сiмнадцятому столiттях лiси Карпат, Правобережного, захiдного лiсостепу i прилеглих до нього районiв широколистяних лiсiв Полiсся розкорчовувалися пiд орнi землi, а з вiсiмнадцятого столiття це поширилося i на Лiвобережжя.
Хоча за останнi тисячу рокiв природнi умови майже не змiнилися, господарська дiяльнiсть людини спричинила скорочення лiсових площ у 2-3 рази.
В девятнадцятому столiттi на мiii колишнiх великих лiсових масивiв лишились невеликi СЧх площi, особливо в Лiсостепу. На Полiссi переважали хвойнi, але були i дубовi, березовi лiси, вiльшаники, осичники, iнодi зустрiчалися явiр, черешня, на пiвденному заходi липа, вяз, клен гостролистий, берест. Часто зустрiчались вербняки та осокорняки.
Лiсистiсть Лiсостепу зменшилась порiвняно з першим тисячолiттям н. е. у 4 4,5 рази; площi лiсiв займали листянi породи, 25% - хвойнi. В листяних лiсах переважав дуб ( 50% ), а також були поширенi бук, граб, ясен. Найвища лiсистiсть була на заходi, а саме у верхнiй частинi басейну Пiвденного Бугу та у ПриднiпровСЧ.
В Степу лiси росли в заплавах, балках на пiщаних рiчкових терасах i були представленнi сосновими, дубовими деревостанами з домiшками ясена, береста, липи, а на Правобережжi грабовi лiси. На пiвночi майже всi балки у верхiв`ях були вкритi старими високопродуктивними лiсами iз дуба, ясена, клена гостролистого, береста, липи, осики з пiдлiском з лiщини, свидини, клена татарського. На пiвднi областi лiсiв майже не було. З середини девятнадцятого столiття до початку двадцятого столiття пiвнiчна частина Херсонщини через сухий клiмат втратила багато лiсових площ.
За даними М.О. ЦвСФткова, лiсистiсть УкраСЧни з кiнця вiсiмнадцятого столiття по 1914 рiк зменшилася в 1,6 рази. Найбiльш рiзко вона скоротилася в Полтавськiй, Харкiвськiй, Чернiгiвськiй та КиСЧвськiй губернiях.
В девятнадцятому столiттi для цукробуряковоСЧ промисловостi використовувалось деревне паливо, для чого вирубувались дубовi, сосновi лiси Полiсся i Лiсостепу, а в Карпатах буковi лiси. Лишилися i поновлювалися граб, клен, липа, береза, осика. На УкраСЧнi з`явилось сотнi тисяч га необлiснених пустирiв i малоцiнних насаджень. В Карпатах це викликало поширення вiтровалiв через послаблення деревостанiв у лiсах, де переважала смерека. НесвоСФчасна розробка вiтровалiв привела до поширення короСЧдiв, якi завдали шкоди дубовим i буковим лiсам. Ця i iншi причини зумовили зменшення площ цих лiсiв за останнi сто рокiв на 25%. На Полiссi створювались сосновi монокультури, якi згодом повсюдно виявились враженими кореневою губкою. За роки радянськоСЧ влади проводилось лiсонасадження та лiсове господарство на науковiй основi, що зменшили низку цих проблем. Тепер в державних лiсах 50% вритих лiсом земель це штучнi насадження. За даними наукових публiкацiй [ ], лiсистiсть УкраСЧни становить 15,6% з переважанням в Карпатах ( 40,5% ) i на Полiссi ( 26,1% ). Ще в 1977 роцi вона становила 12,9% . а в 1987 роцi 14,2% з таким розподiлом: на Полiссi- 26,1%, в Лiсостепу- 12,2%, у Степу- 3,8%, в Карпатах- 40,5%, в Кримських горах- 32%.
РОЗДРЖЛ 2. ФУНКЦРЖОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛРЖСОВИХ ЛАНДШАФТРЖВ РЖ ЧИННИКИ РЗХ ТРАНСФОРМАЦРЖРЗ
Лiсовi ландшафти геосистеми, складовi географiчноСЧ оболонки. Геосистеми як компоненти природи виконують певнi природнi функцiСЧ, забезпечуючи цим самим стабiльнiсть у функцiонуваннi географiчноСЧ оболонки. Людина використовуСФ цi функцiСЧ для задоволення власних потреб, i, якщо це робиться при дотриманнi певних умов, то цей баланс не порушуСФться. Тому виникло поняття тАЬфункцiй ландшафтутАЭ (О.А.Мiнц, В.С.Преображенський, 1970; П.Елiам, 1983; Е.Нiмман, 1977; А.Балалiкас, 1977), зокрема лiсового. Пiд ним розумiють суспiльно важливу мету, якоСЧ суспiльство досягаСФ за рахунок геосмстеми або за СЧСЧ участю ( В.П.Преображенський та iн. , 1988 ).
ФункцiСЧ геосистем постiйно розширюються за рахунок потреб суспiльства.
Рiзнi вченi по-рiзному визначають функцiональнi типи геосистем. Е.Нiмман (1977 ) розрiзняСФ 4 типи функцiй: виробничi ( задоволення промислового та сiльськогосподарського виробництва енергетичними та речовинними ресурсами ); анропоекологiчнi (зумовлюють здоровтАЭя людини ); етичнi та естетичнi; тАЬландескультурнiтАЭ (не досить чiтко визначена група функцiй, що включаСФ вилучення вiдходiв, самоочищення геосистеми i т. п. ); В.С.Преображенський (1980) видiляСФ такi функцiСЧ: ресурсно-вiдновлювальну; середовище-вiдновлювальну; ресурсозберiгаючу або ресурсовмiсну; iнформацiйну ( надання матерiалiв для наукових дослiджень, виховання тощо ); естетичну; функцiю простору для господарськоСЧ дiяльностi. В.РЖ.Тимчинський та П.Г.Тищенко ( 1981 ) видiляють 12 функцiональьних типiв геосистем: заповiднi, мисливсько-промисловi, лiсогосподарськi, рекреацiйнi, лучно-пасовищнi, землеробськi, водогосподарськi, селитебнi, шляхово-транспортнi, промисловi, гiрсько-промисловi, не використовуванi.
Коли геосистема виконуСФ кiлька функцiй то видiляють промiжнi типи, наприклад, заповiдно-рекреацiйнi.функцiональнi типи подiляються на пiдтипи, наприклад, лiсогосподарськi на: експлуатацiйнi, захиснi, резервнi тощо. Для деяких пiдтипiв видiляють функцiональнi види геосистеми. Наприклад, для захисного лiсогосподарсько пiдтипу: ТСрунтозахиснi, водозахиснi, санiтарнi тощо.
Г.О.Бачинський подаСФ схему функцiонального значення лiсових