Geum.ru

Курсовой проект по предмету Педагогика

  • 1061. Особливості інноваційної педагогічної діяльності
    Курсовые работы Педагогика

    Дослідження у сфері соціальної психології, життєва практика свідчать, що група є ефективним інструментом соціально-психологічного впливу на особистість. Як відомо, присутність інших підсилює мотивацію кожного учасника до опанування певних норм і принципів, стратегії та стилю поведінки, збагачує особистісний репертуар рішень, допомагає обрати найадекватніші. Взаємодія у групі сприяє формуванню й розвитку комунікативних навичок, підвищенню самооцінки, подоланню тривожності, агресивності, підсиленню позитивної мотивації поведінки. Для цього у групі має утвердитися спокійна, доброзичлива атмосфера, в якій би кожен індивід убачав джерело психологічного захисту, важливий чинник регуляції своєї поведінки. Розвиток самосвідомості в таких умовах відбувається за неперервного зниження бар'єрів психологічного захисту. Одночасно знижується рівень особистої нещирості, оскільки кожний усвідомлює, що вона утруднює роботу групи.

  • 1062. Особливості навчання дітей підліткового віку
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. АбрамоваГ.С.Возрастная психология. М., 2000.
    2. БабанскийЮ.К.Оптимизация учебновоспитательного процесса: Метод. основы). М.: Просвещение, 1982.
    3. БеловаЛ.К.Современные методы в современном преподавании.// Преподавание истории в школе. 2003, №9.
    4. БондаревскийВ.Б.Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1985.
    5. БорзоваЛ.П.Игры на уроке истории: Метод. пособие для учителя. М.: издательство ВЛАДОС ПРЕСС, 2001.
    6. ВернадскийЮ.К.Методы преподавания истории в старших классах. Л., 1939.
    7. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. институтов / В.В.Давыдов, ДрагуноваТ.В., Л.Б.Ительсон и др.; Под ред. А.В.Петровского. 2-ое изд. испр. и доп. М.: Просвещение, 1979.
    8. ВолковБ.С.Психология подростка. М., 2002.
    9. ВыготскийЛ.С.Педология подростка. М., 1994;
    10. ГалузинськийВ.М. Педагогіка. Київ: Вища школа, 1995;
    11. ДубровинаИ.В.Формирование личности в переходный период: от подросткового к юношескому возрасту. М., 1987;
    12. ДуткевичТ.В.Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. Кам'янець-Подільський, 2002. 96с.;
    13. ИвановаА.Ф.Нетрадиционные формы работы на уроках.// Преподавание истории в школе. 1989, №6.
    14. КалмыковаЗ.И.Продуктивное мышление как основа обучаемости. М., 1981.
    15. КобальВ.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. К., 2003. С.2024;
    16. КолесовД.П.Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. М.: МПСИ Флинта, 2003;
    17. КонИ.С.Психология старшеклассника: Пособие для учителей. ? М.: Просвещение, 1980. ? 192с.;
    18. Константинова М. Школьный год без хлопот. Ростов н\д, 1999.
    19. ЛейтесН.С.Умственные и возрастные способности подростков. М., 1971.
    20. ЛернерИ.Я.Проблемное обучение. М., Знание, 1979. [170171, 182]
    21. ЛихачевБ.Т.Педагогика. М., 2001.
    22. МарковаА.К.Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М.: Просвещение, 1993;
    23. МахмутовМ.И.Организация проблемного обучения в школе. М., Просвещение, 1977.
    24. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей. / Под ред. Ф.П.Коровкина, Н.И.Запорожец. М.: Просвещение, 1980.
    25. Методика преподавания истории в средней школе: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец.// С.А.Ежова, А.В.Дружкова и др. М: Просвещение, 1986.
    26. МорозоваН.Г.Учителю о познавательном интересе. М.: «Знание», 1979.
    27. СаранцевГ.И.Методы обучения как категория методики преподавания.// Педагогика. 1998, №1.
    28. СмирновС.А.Педагогика: педагогические теории. Системы, технологии. М., 1999.
    29. Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра.// Виховна робота в школі, 2006.?№8 ? С.3641.
    30. УшинскийК.Д.Руководство к первоначальному преподаванию. М., Просвещение, 1979.
    31. ШишковС.Е., КальнейВ.А.Мониторинг качества образования в школе. М., Педагогическое общество России, 1999.
    32. ШкаринаИ.Б.Применений информационных технологий в учебном процессе.// Преподавание истории в школе, 2003, №9.
    33. Шулигіна Р.А.Роль педагогічного спілкування у формуванні особистості старшокласника// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. №18 С.9498.
    34. Шулигіна Р.А. Педагогічний такт і професійна етика як необхідні складові педагогічної діяльності у процесі спілкування з учнями// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. К.: Вид. центр КНЛУ, НМАУ, 2002. №19. С.135138.
    35. ЩукинаГ.И.Познавательный интерес в учебной деятельности школьника. Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1972.
    36. ЩурковаН.Е.Культура современного урока. М., Просвещение, 1997.
    37. ЯковлевМ.Н., СахарА.М.Методика и техника урока в школе. М., Просвещение, 1985
  • 1063. Особливості навчання обдарованих учнів у старших класах
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. БосенкоМ.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості// Шкільний світ. №24. 2001. с.910.
    2. ВащенкоГ. Обдарованість. К., 1999. с.140150.
    3. ВишневськийО.І. Теоретичні основи Української педагогіки. Дрогобич: Коло, 2003. с.4348.
    4. ВолковаН.П. Педагогіка. К.: Видавничий центр «Академія», 2002. с.362366.
    5. ГнатюкО.В.Чинники активності технічно обдарованих підлітків// Обдарована дитина. №2. 2002. с.4448.
    6. ГорайЮ. Творчі здібності та обдарованість// Психолог. 2006. №25. с.12.
    7. Громовий В. Плекати обдарованих// Завуч. №14. 2007. с.1011.
    8. Громова Е. Програма «Розвиток»// Сільська школа України. №31. 2002. с.45.
    9. ЗазимкоО.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості// Обдарована дитина. 1998. №8. с.512.
    10. Ксьонзович І. Обдарованість кінцевий результат, збіг багатьох факторів// Психолог. №19. 2006. с.10.
    11. КульчицькаО.І. Специфіка дитячої обдарованості// Обдарована дитина. 2001. №1. с.310.
    12. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 20012005р.// Управління школою. №7. 2002. с.68.
    13. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості// Шкільний світ. №24. 2001. с.1723.
    14. ЛукашевичО.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку// Обдарована дитина. №2. 2002. с.1723.
    15. МатюшкинА.М.Концепция творческой одаренности// Вопросы психологии. 1989. №6. с.2933.
    16. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти// Рідна школа. №7. 2006. с.7880.
    17. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей// Психолог. №25. 2006. с.2830.
    18. РенськийС. Вундеркінди// Науковий світ. №5. 2005. с.11.
    19. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. К.: «Академвидав», 2006. с.229232.
    20. ЧумаковаМ.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики// Обдарована дитина. №». 2002. с.5356.
  • 1064. Особливості навчання техніці рухів
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. М.: Прогресс, 1980.
    2. Ашмарин Б. А. Особенности обучения в физическом воспитании. В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
    3. Белинович В. В. Обучение в физическом воспитании.М.: ФиС, 1958.
    4. Бернштейн Н. А. Физиология движений. В кн. Физиология труда. М., 1934.
    5. Боген М. М. Задачи обучения двигательным действиям. Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
    6. Боген М. М. Спортивная техника как предмет обучения. Теория и практика физической культуры, 1981, № 7.
    7. Вишнева Л. В. Цель деятельности и освоение двигательных действий. Физическая культура в школе, 1979, № 9.
    8. Вяткин Б. А. Темперамент и спортивная деятельность. Физическая культура в школе, 1980, № 8.
    9. Гандельсман А. Б., Смирнов К. М., Физиологические основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1970.
    10. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982.
    11. Гранит Р. Основы регуляции двивжений. М.: Мир, 1973.
    12. Грантынь К. X. Основы обучения физическим упражнениям. В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
    13. Донской Д. Д. Спортивная техника. М: ФиС, 1962 83.
    14. Занков Л. В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. М.: Учпедгиз, 1960.
    15. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений. М.: 1960.
    16. Коробов А. В. Общие указания по обучению. В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
    17. Кочетов А. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. Физическая культура в школе, 1978, № 4.
    18. Крестовников. А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. М.: ФиС, 1951.
    19. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в гимнастике. М.: ФиС, 1959.
    20. Мазниченко В. Д. Обучение движениям (двигательным действиям). В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
    21. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). Малаховка, МОГИФК, 1981.
    22. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1977.
    23. Никифоров В. Технология обучения. Наука и техника, 1981, № И.
    24. Озолин Н. Г. Тренировка легкоатлета. М.: ФиС, 1949.
    25. Озолин Н. Г. Современная система спортивной тренировки.М.: ФиС, 1970.
    26. Решетова 3. И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. Вопросы психологии, 1956, № 1.
    27. Риттер X. И, Принцип активности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    28. Риттер X. И. Принцип прочности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    29. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. М,: Изд-во МГУ, 1975.
    30. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). Львів: Світ, 1993. 184 с.
    31. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. Тернопіль, 2001.
    32. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. М.: Физкультура и спорт, 1984. 151 с.
  • 1065. Особливості навчання учнів різних освітньо-вікових категорій
    Курсовые работы Педагогика

    Далі наведені приклади невербального спілкування в різних країнах. Уявіть, що ви в іншій країні, не знаєте мови і ви загубилися за допомогою яких невербальних знаків чи яким іншим способом ви запитаєте як вам добратися до вашого готелю?

    1. Говорячи про себе європеєць покаже рукою на груди. Японець на ніс.
    2. Коли француз або італієць постукають себе по голові, це означає,що він вважає якусь ідею дурною, але якщо іспанець або британець стукне себе по лобі, це означатиме,що він задоволений собою. Тим самим жестом німець викаже своє обурення, а голландець покаже,що думка йому подобається,але він вважає її трохи божевільною
    3. Підняті брови в Німеччині означають захоплення, в Англії- вираз скептицизму
    4. В деяких африканських країнах сміх означає вияв подиву або знічення
    5. В Алжирі та Єгипті жест зазивання схожий з нашим жестом прощання.
    6. Ви є директором школи. У вашому штаті вчителів є вчителі старої закалки, які викладають більше 20 років. На відкритому уроці ви бачите, що викладач добре подає матеріал, учні його вивчають і більшості розуміють, але ви розумієте, що ефективність низька і треба її покращувати, що учні не зацікавлені у предметі і вчаться тільки тому, що «треба». Завдання до кейсу:
    7. Розробіть заходи для покращення мотивації учнів до навчання з даного предмету (предмет оберіть самі).
    8. Які види завдань ви порадите використовувати викладачу більш активно?
    9. Які заходи потрібні вчителю щоб зацікавити учнів?
    10. Як найбільш тактично підійти до даного питання беручи до уваги те, що викладач досвідчений і похилий, працює за своїми методами і не хоче нічого змінювати?
    11. Ви проводите урок історії в 11му класі. Йде обговорення теми другої світової війни. Ви викладаєте матеріал, що наданий в підручнику що стосується ОУН-УПА і свою власну думку. Є учень який не згоден з вашою власною думкою, завязується конфлікт на підставі власної думки учня і його безкомпромісності і небажанні слухати думку вчителя. Учень дратується і злиться і врешті решт збирає речі і покидає клас.
    12. Опишіть вашу подальшу поведінку і обґрунтуйте її.
    13. Чи станете ви повідомляти про даний випадок завуча і батьків учня?
    14. Які способи вирішення даної ситуації ви бачите?
    15. Ви директор школи. Учень з вашої школи регулярно прогулює уроки. Склалася така ситуація, що під час учбового часу учень скоїв адміністративне правопорушення. Батьки не знали про те, що учень прогулює школу і покладають всю відповідальність даної ситуації на вас оскільки це сталося в учбовий час. Чи вважаєте ви себе винними і що потрібно робити у даній ситуації, оскільки за вчинене правопорушення вимагається чималий штраф. Чи повинні ви його оплачувати і чи треба і як карати учня? Чи це треба доручити батькам? Яка буде стратегія вашої поведінки конфліктувати з батьками чи співпрацювати?
    16. Ви вчитель старших класів з охорони безпеки життєдіяльності в курс вашої програми входить тема контрацепції та венеричних захворювань, їх запобігання. Ви помічаєте,що один учень не конспектує вашої лекції, ви питає причину і отримуєте відповіді в якій учень каже, що він зацікавлений в даній темі, але коли батьки побачили перший конспект лекцій з даної теми, то його насварили, сказали: «чому це вас вчать у школі?», нагримали і заборонили приходити на подібні уроки.
    17. Яка буде ваша поведінка?
    18. Чи треба проводити бесіду з батьками учня?
    19. Чи треба повідомляти про цю ситуацію керівництву?
    20. Контроль знань учнів складається з: перевірки виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінки вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях. Такий контроль проводять вчителі, але є також контроль поведінки який проводять батьки. Складається ситуація, коли мати починає дуже сильно контролювати дочку, доходить до того,що влізає у власний простір, читає повідомлення та риється у речах. При чому дочка не давала ніяких для того приводів. Проаналізуйте ситуацію і опишіть які на вашу думку причини її виникнення? Як потрібно вести собі дівчині в даній ситуації і як після цього у них з батьками будуть складатися відносини. Відповідь обґрунтуйте на основі вивченого матеріалу.
    21. Чи легко вирішувати прості задачі?
  • 1066. Особливості організації вивчення математики в різновіковій групі
    Курсовые работы Педагогика
  • 1067. Особливості проведення сучасного уроку історії
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе.- М., 1984.
    2. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1985.
    3. Белявский И. В., Павлов Л. С. Методика преподавания истории в школе: Пособие для учителей и студентов. М.: Гуманит. Изд. Центр «Поматур», 2001.
    4. Вагин А.А. Методика обучения истории. М., 1972.
    5. Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе. М., 1968.
    6. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Методика преподавания истории в школе. - М., 1999.
    7. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Историческое образование в современной России: Справочно метод. Пособие. М.: ООО «Русское слово учебная книга», 2002.
    8. Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. М., 1988.
    9. Дайри Н.Г. Как подготовить урок истории. М., 1969.
    10. Дайри Н.Г. Современные требования к уроку истории. М., 1978.
    11. Зиновьев МА. Очерки методики преподавания истории. М., 1955.
    12. Иоффе А.Н. Основные стратегии преподавания//Преподавание истории в школе. -2005. - №7.
    13. Историческое образование в современной России: Справочно-методическое пособие для учителей. М., 1997.
    14. Карпова К. А. Интегрированные уроки истории//Преподавание истории в школе. 2004. - №5.
    15. Короткова М. В., Студеникин М. Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях: Практ. Пособие для учителей. М.: Гуманит. Изд. Центр «Владос»,1999.
    16. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. М., 1990.
    17. Кущенко Г. В. Уроки путешествия//Преподавание истории в школе. 2003. - №3.
    18. Лейбенгруб П.С. Дидактические требования к уроку истории в средней школе. М., 1957.
    19. Матулис Т.Н. Методика преподавания истории. М., 1978.
    20. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей / Под ред. Ф.П. Коровкина. М., 1978. Ч. 1.
    21. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей /Под ред. Н. Г. Дайри. М., 1978. Ч. 2.
    22. Милюков Н.П. Изучение истории в области в средней школе.- М.: Просвещение, 1960.
    23. Озерский И.З. Начинающему учителю истории. М., 1989.
    24. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. В 2 ч. М.: «Владос», 1998, -ч. 1.
    25. Степанищев А. Т. Методика преподавания и изучения истории: Учебное пособие для студ. Высш. учеб. заведений: в 2 ч. М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 2002.- ч. 1.
    26. Стражев А.И. Методика преподавания истории. М., 1964.
  • 1068. Особливості роботи соціального педагога з молодіжними організаціями і неформальними об’єднаннями
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Волков Ю.Г Социология молодежи : [Учебное пособие] / Ю.Г. Волков, В. И. Добреньков, Ф Д. Кадария, И.П. Савченко, В.А. Шаповалов Ростов-н /Д. : Феникс, 2001. 362 с.
    2. Галагузова М.А. Социальная педагогіка : [Курс лекций.] / М.А. Галагузова М., 2000. С. 212227.
    3. Головатый Н. Ф. Социология молодежи : [Курс лекцій]. / Н. Ф. Головатый К., 1999. 264 с.
    4. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. / В.А. Головенько К., 1997. 180 с.
    5. Гущина Т.Ю. Соціалізація та соціальна зрілість особистості / Т.Ю. Гущина // Вісник Національного технічного університету України. К., 2002. №2. С. 9399.
    6. Дупак Н.М. Передумови виховання в учнів культури праці / Н.М. Дупак // Рідна школа. К., 2000. №3. С. 2830.
    7. Євдокимова Г.П. Вибір професії вибір життєвого шляху / Г.П. Євдокимова // Рідна школа. К., 1999. №10 . С. 53.
    8. Журба К.Л. Виховання духовної культури підлітків / К.Л. Журба // Шкільний світ. К., 2004. 34. С. 124.
    9. Кофырин Н.В. Кто уходит в неформалы / Н.В. Кофырин // Аргументы и факты. 1990. - №.13. С. 1.
    10. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. / Н.М. Лавриченко К., 2000. 444 с.
    11. Лукашевич М.П Соціалізація. Виховні механізми і технології : [Навч.-метод посібник.] / М.П Лукашевич К. : ІЗМН, 1998. 112 с.
    12. Мардахаев Л.В. Методика и технология работы социального педагога : [Учеб.- метод, пособие.] / Л.В. Мардахаев М. : Союз, 1999. 154 с.
    13. Мельник Т.Б. Профорієнтаційна робота із школярами в гімназії / Т.Б. Мельник // Рідна школа. К., 2004. №10. С. 1618.
    14. Мудрик А.В. Социализация в «смутное время» / А.В. Мудрик М. : Знание, 1991 80 с.
    15. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. / В.В. Павловский М. : Академический Проект, 2001. 96 с.
    16. Педагогічні умови формування здорового способу життя в учнівської молоді : Посібник / Хімія. Біологія. К., 2004. С. 24.
    17. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. / А.В. Петровский М., 1982. 372 с.
    18. Пропаганда здорового способу життя // Позакласний час. К., 2004. №1920. С. 9597.
    19. Социальная педагогіка / под ред. М.А. Галагузовой М., 2000. 220 с.
    20. Столярчук Л.Н. Педагогические аспекты полоролевого воспитания / Л. Н. Столярчук // Педагогика. К., 2003. №5. С. 3844.
    21. Сухомлинский В.А. [Вибр. твори в 5т.] / В.А. Сухомлинский К. : Рад.школа, 1976. Т 1. 522 с.
    22. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). / Отв.ред. А.М. Панов, Е.И. Холостова. М., 1997. 163 с.
    23. Технології соціально-педагогічної роботи : [Навч.посібник] / за заг.ред.проф. А.Й. Капської. К., 2000. 256 с.
    24. Тюрина В.О. Світогляд і соціалізація особистості / В.О. Тюрина // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. К., 1998. С. 545600.
    25. Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении. / К.Д. Ушинский //Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. М. : Педагогика, 1989. С. 3940.
    26. Фельдштейн Д.И. Методические рекомендации по изучению особенностей неформальных молодёжных объединений. / Д.И. Фельдштейн, Л.А. Радзиховский. М., 1987. 210 с.
    27. Фіцула М.М. Педагогіка. [Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти.] / М.М. Фіцула К. : Академія, 2000 542 с.
    28. Фирсов М.В. Теория социальной работы : [Учеб пособие для студ.высш.учеб.заведений.] / М.В. Фирсов, Е.Г. Студенова М. : Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2000. 492 с.
    29. Формування в учнів впевненості при виборі професії // Рідна школа. К., 2001. №10. С. 3536.
    30. Цехмістер Я.В. До проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді / Я.В. Цехмістер // Педагогіка і психологія. К., 2000 . №1. С. 5956.
    31. Шаповалова Т.Г. Гендерне виховання підростаючого покоління / Т.Г. Шаповалова // Проблеми освіти : Наук. - метод, зб. К., 2002. Випуск 28. С. 157161.
    32. Шептенко П.А. Методика и технология работы социального педагога : [Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений] / П.А. Шептенко, Г.А. Воронина ; под ред. В.А. Сластенина. М., 2001. 208 с.
    33. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И.С. Якиманская // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 2430.
  • 1069. Особливості розвитку самостійності підлітків підліткового віку в навчально-виховному процесі
    Курсовые работы Педагогика

    Підлітковий вік, період розвитку дітей від 11 -12 до 15 -16 років. Підлітковий вік називають також перехідним віком, тому що він характеризується поступовим переходом від дитинства до дорослості. До 17-18 ст. Підлітковий вік не виділявся в життєвому циклі людини в особливий період. Етап дитинства закінчувався разом із статевим дозріванням, після якого більшість молодих людей відразу вступали у дорослий світ. Внаслідок акселерації статеве дозрівання відбувається в сучасних умовах кількома роками раніше, ніж у минулому, в той час як психологічне та соціальне дорослішання відстрочені, збільшивши проміжний період між дитинством і дорослість. За рівнем і характером психічного розвитку підлітковий вік - типова епоха дитинства. З іншого боку, підліток - зростаючий людина, що стоїть на порозі дорослого життя. Досягнутий рівень розвитку, збільшені можливості підлітка викликають у нього потреба в самостійності, самоствердженні, визнання з боку дорослих його прав і потенційних можливостей. Дорослі ж, підкреслюючи, що підліток вже не маленька дитина, і пред'являючи до нього підвищені вимоги, часто продовжують відмовляти йому в праві на самостійність, в можливостях для самоствердження. Таке двоїсте суперечливе становище підлітка загрожує різними ускладненнями в міжособистісних відносинах, які виливаються в конфлікти і приймають різноманітні форми протесту. Тому підлітковий вік іноді називають «важким», «критичним». [3, 207].

  • 1070. Особливості сімейного виховання дітей з порушенням мовлення
    Курсовые работы Педагогика

    Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Виявляйте свою кмітливість.

    1. може статися , що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступного разу він не зможе виконати завдання , незважаючи на ваші натяки й підказки, докладно поясніть спосіб вирішення , запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.
    2. Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу , а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи.
    3. Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запамятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно!
  • 1071. Особливості фізичного виховання дітей з особливими вадами
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения речи (в норме и патологии). М.: Педагогика, 1977. 176 с.
    2. Волкова Г.А. Логопедическая ритмика: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1985. 191 с.
    3. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика: Воспитание и обучение дошкольников с нарушениями слуха: Учеб. Пособие для студ. высш. учебн. заведений. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. - 304 с.
    4. Детский голос. / Под ред. В. И. Шацкой. М.: Педагогика. 1970. 232 с.
    5. Ермакова И. И. Коррекция ринолалии у детей и подростков. М.: Просвещение. 1984. 142 с.
    6. Ермолаев В. Г., Лебедева Н. Ф. Особенности развития голосового аппарата у детей и вытекающие отсюда требования к охране детских певческих голосов//Развитие детского голоса. М., 1963. С. 111123.
    7. Ермолаев В. Г., Морозов В. П.. Лебедева Н. Ф. Руководство по фониатрин. Л.: Медицина. 1970. 270 с.
    8. Зарицкий Л. А., Тринос В. А., Тринос Л. А. Практическая фониатрия. Киев: Вища школа. 1984. 168 с.
    9. Зееман М. Расстройства речи в детском возрасте: Пер. с чешск. М.: Медгиз. 1962. С. 284295.
    10. Игры в логопедической работе с детьми: Кн.для логопедов. / Под ред. Сост. В.И. Селивестрова. М.: Просвещение, 1987. 142 с.
    11. Калита М. Лоагритмические проблемы в рисунках. // Дошкольное воспитание. 1989. - № 1. С. 11 13.
    12. Коржова А. Афизическое воспитание детей с нарушениями слуха // Дошкольное воспитание аномальных детей / Под ред. Л. П. Носковой. М., 1993. 182 с.
    13. Кривда І. Влітку на майданчику.// Дошкільне виховання. 1999. - № 6. С. 26 27.
    14. Крушевская И. И. Профилактика в фониатрии и ее социально-экономическая эффективность. //Вестн. оторинолар. 1984. № I. С. 4043.
    15. Логопедия: Учебник для студ. дефектологических фак-тов вузов. / Под ред. Л.С. Волковой, Н.С. Шаховской. М.: ВЛАДОС, 1998. 680 с.
    16. Лукьянова Е. А. Дыхание в хореографии. М.: Искусство, 1979. т-185с.
    17. Максимов И. Фониатрня: Пер. с болг. М.: Медицина, 1987. 288 с.
    18. Мамерчук А.С. Дидактичний матеріал для виправлення мовних недоліків: Навчальний посібник для вчителів-логопедів, вчителів і вихователів шкіл та дитсадків. К.: Райдуга, 1995. 403 с.
    19. Николаевская В. П. Физические методы лечения в оториноларингологии. М.: Медицина. 1989. 381 с.
    20. Орлова О.С. К вопросу о спастической дисфонии. //Актуальные проблемы логопедии. М.. 1980. С. 8691.
    21. Орлова О.С. Акустические характеристики голоса при спастической дисфонии. //Преодолемие речевых нарушений у детей и взрослых. М.. 1981. С. 114124.
    22. Правдина О.В. Логопедия: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1973. 272 с.
    23. Савченко М.А. Методика виправлення вад мови у дітей. К.: Рад. школа, 1983. 165 с.
    24. Соснин Г. П., Крицкий А. В. Ортопедическое исправление речи у детей с расщелиной неба. Минск: Беларусь. 1984. С. 3538.
    25. Таптапова С. Л. Коррекционно-педагогическая работа при нарушениях голоса. М.: Просвещение, 1984. 110 с.
    26. Ткаченко Т. Использование физминуток для развития пальцевой моторики у дошкольником с нарушением речи. // Дошкольное воспитание. 1989. - № 3. С.36 40.
    27. Трофимова Г. В. Развитие движений у дошкольников с нарушениями слуха. - М, 1979. 240 с.
    28. Трофимова Г. В. Проблема гиподинамии в специальных дошкольных учреждениях и пути ее преодоления // Дефектология. 1978. № 4. - С. 74 83.
    29. Феличева Т.Б. и др. Основы логопедии: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1989. 223 с.
    30. Физическое воспитание // Воспитание и обучение глухих детей дошкольного возраста: Программа. М., 1991. - 32 с.
    31. Физическое воспитание // Воспитание и обучение слабослышащих детей дошкольного возраста : Программа. М., 1991. - 28 с.
    32. Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения: Практикум по логопедии. М.: Просвещение, 1989. 238 с.
    33. Фомичев М. И. Основы фониатрии. Л.: Медгиз, 1949. 186 с.
    34. Хватцева М.Е. Логопедическая работа с детьми дошкольного возраста: Пособие для студентов. М.: Учпедгиз, 1961. 270 с.
  • 1072. Особливості форм і методів навчання молодших школярів з урахуванням психічного розвитку дитини
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. 384 с.;
    2. Ануфрієва О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1998. - №12. - с.41-43.;
    3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К., 1992. - Вип.39. - с.3-11;
    4. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1993. - №3. - с. 6-10;
    5. Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. с. 220-225;
    6. Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - с. 38-41;
    7. Бутківська П. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. - 1997. - №2. - с.6-8;
    8. Васецька П. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початкова школа. - 1999. - №6. - с.7-8;
    9. Данилова Л. Формування особистості нового типу // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - с. 59-64;
    10. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - с.240-254;
    11. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. - К.: ІЗІМН. - 1992. - с.194-210;
    12. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;
    13. Ісхакова Л. В. Організація групових форм роботи на уроці // Початкова школа. К., 1996. - №7. - с. 28 37;
    14. Митнин О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. - 2000. - №12. - с.34-38;
    15. Морочковська Л. Індивідуальні особливості школяра: Методика проведення психолого-педагогічного консиліуму // Шкільний світ. - 2001. - №12. - с.2;
    16. Прокопенко І., Євдокимов В. Педагогічна технологія. Х.: Основа, 1995. 105 с.;
    17. Савченко О.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1998. - 188 с;
    18. Третяк Т.М. Розвиток творчості школярів у навчально-виховному процесі // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - с.9-11;
    19. Учбова діяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополучностей / В.П. Гапонов, В.А. Георгієвська та ін. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 88 с.
  • 1073. Особливості формування мовлення у розумово відсталих дітей
    Курсовые работы Педагогика

    Недостатність внутрішнього мовлення при розумовій відсталості позначається на регуляції поведінки у конфліктних ситуаціях, коли безпосередньо бажане суперечить вимогам навколишнього середовища. Конфлікт між "хочу" і "треба" у дітей з нормальним розвитком вирішується через внутрішній діалог, завдяки самопереконанню, зважуванню всіх "за" і "проти". Діти з інтелектуальними вадами не схильні аналізувати наслідків, передбачати результати своєї поведінки, і тому діють імпульсивно. Однак, безперечно, що саме мовлення відіграє істотну роль в організації та упорядкуванні пізнавальної діяльності олігофренів. Залучення мовлення до сприймання, запам'ятовування, пізнання позитивно впливає на ефективність цих процесів. Діти краще впізнають ті предмети, назвами яких вони володіють; якщо дослідження об'єктів супроводжується вербальними поясненнями, це робить їхнє сприймання точнішим і повнішим; обсяг запам'ятовування предметних картинок збільшується, якщо дитина називає вголос кожне зображення. За даними В.Г. Петрової, практичне вивчення предметів сприяє пізнанню їхніх властивостей за умови, що воно супроводжується власним мовленням дитини. Мовлення організовує, упорядковує та активізує мислення школярів, підіймає його на більш високий вербальний рівень.

  • 1074. Отечественные педагоги-классики о работе со слабыми и отстающими в учении школьниками
    Курсовые работы Педагогика

    Не менее важным принципом является изучение личности в развитии. К.Д. Ушинский требовал от учителя знания истории характера ученика. Часто «разгадка» личности ребенка содержится в условиях семейного воспитания. При этом необходимо выяснить:

    1. Общие данные о домашних условиях (состав семьи, занятия родителей, наличие условий для занятия ученика дома, краткие биографические сведения об ученике, перенесенные болезни, переезды семьи, переход из школы в школу, и так далее).
    2. Кто принимает наиболее активное участие в его воспитании? В чем состоит воспитание в семье? Есть ли система в воспитании, авторитетны ли для ребенка те люди, которые его воспитывают, существуют ли единые требования, правильно ли переменяются поощрения и наказания? В какой мере ребенок предоставлен самому себе? Отношение к ребенку в семье.
    3. Отношение ребенка к родителям (проявление уважения, заботы, и так далее). Отношение к старшим и младшим братьям и сестрам. Отношение к другим членам семьи, соседям.
    4. Участие ребенка в домашнем труде. Есть ли у него определенные трудовые обязанности, какие именно? Как он их выполняет? Напоминают ли ему о них? Отношение ребенка к вещам.
    5. Ребенок садится за уроки: самостоятельно или по требованию взрослых? Справляется сам или нуждается в помощи? Сколько затрачивает времени? Работает сосредоточенно или отвлекается? Контролируют ли его родители в подготовке уроков: следят за тем, чтобы ученик регулярно в определенное время готовил уроки, чтобы не откладывал приготовление на ночное время и так далее?
    6. Как ребенок проводит свободное от учебных занятий время? Занимается ли спортом, посещает технические кружки, музеи, театры, кино? Есть ли у него какое-либо увлечение? Когда и при каких условиях оно возникло? Любит ли ребенок читать и что главным образом читает? Бывают ли у ребенка дома школьные товарищи, ходит ли он к ним, чем они заняты при встрече? С кем дружит ученик, и в чем выражается его дружба?
    7. Как проявляется отношение ребенка к школе? Любит ли он школу, в чем это проявляется? Как реагирует ученик на полученные отметки, как относится к учителю, отдельным предметам, своим товарищам?
  • 1075. Отклоняющееся поведение: понятие и виды
    Курсовые работы Педагогика

    Исследование Дюркгейма «Самоубийство» основано на анализе статистического материала, характеризующего динамику самоубийств в различных европейских странах. Автор решительно отвергает попытки объяснения исследователями явления внесоциальными факторами: психическими, психопатологическими, климатическими, сезонными и т.п. Только социология способна объяснить различия в количестве самоубийств, наблюдаемые в разных странах и в разные периоды. Прослеживая связь самоубийств с принадлежностью к определенным социальным группам, Дюркгейм устанавливает зависимость числа самоубийств от степени ценностно-нормативной интеграции общества (группы). Он выделяет3 основных типа самоубийства, обусловленные различной силой влияния социальных норм на индивида: эгоистическое, альтруистическое и аномическое. Эгоистическое самоубийство имеет место в случае слабого воздействия социальных (групповых) норм на индивида, остающегося наедине с самим собой и утрачивающего в результате смысл жизни. Альтруистическое самоубийство, наоборот, вызывается полным поглощением обществом индивида, отдающего ради него свою жизнь. Наконец, аномическое самоубийство обусловлено состоянием аномии в обществе, когда социальные нормы не просто слабо влияют на индивида (как при эгоистическом самоубийстве), а вообще практически отсутствуют, когда в обществе наблюдается нормативный вакуум, т.е. аномия. Дюркгейм указывает и на 4 тип самоубийства - фаталистский, который должен служить симметричным антиподом аномического самоубийства, но не рассматривает его специально вследствие его незначительной распространенности.

  • 1076. Оценка развития выносливости подростков на уроках физической культуры в школе
    Курсовые работы Педагогика

    Для быстрой адаптации учеников начальных классов к условиям общеобразовательной школы большое влияние оказывают физические упражнения. В общей схеме физического воспитания особое место занимает развития общей выносливости. Она естественно влияет, выступает как важный компонент физического здоровья учеников начальных классов. Уровень развития общей выносливости зависит от функциональных возможностей вегетативной системы организма ребенка, особенностей сердечно - сосудистой и дыхательной системы [12]. Показатели выносливости (особенно статической и скоростной) у детей младшего школьного возраста незначительны. Мощность работы, которую может быть сохранена в течение 9 минут, у детей 9 лет составляет только 40% мощности, сохраняемой взрослыми на протяжении такого же времени. К 10- летнему возрасту дети становятся способными без выраженных признаков снижения работоспособности неоднократно повторять скоростные действия или работу малой интенсивности [4]. Анализ динамики изменений показателей физической подготовки учеников начальных классов, показал неравномерный прирост результатов. По данным исследований (результаты взяты за несколько лет) изменения показателей развития выносливости происходит волнообразно: повышается на конец 1 и 3 класса. Показатели улучшаются на протяжении первой и второй четверти учебного года, в третьей четверти наблюдается снижения показателей с дальнейшим повышениям в четвертой четверти. Общую выносливость необходимо развивать у детей уже в 1-м классе, поскольку в этот период наблюдается лучший результат физической подготовленности и интенсивное приспособление систем организма учеников к физическим нагрузкам.

  • 1077. Оценка уровеня сформированности функций словоизменения и словообразования у детей старшего дошкольного возраста со стёртой дизартрией
    Курсовые работы Педагогика
  • 1078. Оценка физического развития детей 7-15 лет, не занимающихся спортом
    Курсовые работы Педагогика

    При оценке физического развития детей вес тела является одним из основных показателей, характеризующих динамику массы тела. В отличии от длины тела и окружности грудной клетки вес является весьма лабильным показателем сравнительно быстро регулирующим и изменяющимся под влиянием различных экзо - и эндогенных факторов. Поэтому в ряде работ вес не рассматривался изолированно, а в сочетании с другими антропометрическими показателями. Увеличение веса тела так же, как и длина тела происходит неравномерно. Было отмечено, что первоначальный вес ребёнка удваивается к 5-6 месяцам, утраивается - к году; удвоение веса годовалого ребёнка завершается к 6 годам, а утраивается вес у мальчиков к 15 годам, у девочек - к 13 годам. Значительный прирост веса тела у мальчиков и девочек отмечается в периоде полового созревания. В этом периоде (с 10-11 до 14-15 лет) вес тела девочек больше, чем вес тела мальчиков, а с 15 лет темпы прироста веса у мальчиков выше, почему эти соотношения получают противоположную направленность, по сравнению с предыдущим возрастом. Максимум прироста веса у обоих полов совпадает с наибольшем увеличением длины тела. Прирост веса тела происходит не равномерно, это было выяснено и занесено в таблицу, из которой видно что за период от 4 до 20 лет вес тела мальчиков увеличился на 41.1 кг, тогда как вес девочек на 37,65 кг. До 11 лет вес тела мальчиков больше, чем вес тела девочек, а с 11 до 15 лет девочки тяжелее мальчиков. С 15 лет вес тела мальчиков больше, чем вес тела девочек. Кривые изменения веса тела мальчиков и девочек дважды перекрещиваются. Первый перекрёст приходится на 10-11 лет, а второй на 14-15 лет. Межгрупповые различия веса тела в средних величинах у лиц мужского и женского полов достоверны между всеми возрастными группами. Достоверность различия между средними величинами, характеризующие вес тела субъектов обоего пола изменяется в зависимости от возраста. В возрасте 10-11 и 14-15 лет достоверных различий не обнаружено. В эти сроки у исследуемых лиц отсутствуют достоверные различия между длиннотными величинами. (Н.П. Гундобин, 1906)

  • 1079. Ощущение
    Курсовые работы Педагогика

    В основе современного представления о структуре и функции ЦНС лежит нейронная теория, которая представляет собой частный случай клеточной теории. Однако если клеточная теория была сформулирована еще в первой половине XIX столетия, то нейронная теория, рассматривающая мозг как результат функционального объединения отдельных клеточных элементов -нейронов, получила признание только на рубеже нынешнего века. Большую роль в признании нейронной теории сыграли исследования испанского нейрогистолога Р. Ахала и английского физиолога Ч. Шеррингтона. Окончательные доказательства полной структурной обособленности нервных клеток были получены с помощью электронного микроскопа, высокая разрешающая способность которого позволила установить, что каждая нервная клетка на всем своем протяжении окружена пограничной мембраной, и что между мембранами разных нейронов имеются свободные пространства. Наша нервная система построена из двух типов клеток - нервных и глиальных. Причем число глиальных клеток в 8-9 раз превышает число нервных. Число нервных элементов, будучи очень ограниченным, у примитивных организмов, в процессе эволюционного развития нервной системы достигает многих миллиардов у приматов и человека. При этом количество синаптических контактов между нейронами приближается к астрономической цифре. Сложность организации ЦНС проявляется также в том, что структура и функции нейронов различных отделов головного мозга значительно варьируют. Однако необходимым условием анализа деятельности мозга является выделение фундаментальных принципов, лежащих в основе функционирования нейронов и синапсов. Ведь именно эти соединения нейронов обеспечивают все многообразие процессов, связанных с передачей и обработкой информации.

  • 1080. Параллельные прямые в курсе основной школы
    Курсовые работы Педагогика

    Л.С.АтанасянА.В.ПогореловВ.А.Смирнов, И.М.СмирноваГлава III «Параллельные прямые» §1 Признаки параллельных прямых П.24 Определение параллельных прямых - определение параллельных прямых - понятие параллельных отрезков П.25 Признаки параллельности двух прямых - понятие секущей -понятие накрест лежащих углов -понятие односторонних углов - понятие соответственных углов - теорема(1 признак параллельности прямых) - теорема(2 признак параллельности прямых) - теорема(3 признак параллельности прямых) П.26 Практические способы построения параллельных прямых - способ построения параллельных прямых при помощи рейсшины (малки) §2 Аксиома параллельных прямых П.27 Об аксиомах геометрии - понятие аксиомы (примеры некоторых аксиом) П.28 Аксиома параллельных прямых - аксиома параллельных прямых - понятие следствия - следствие 1 (если прямая пересекает одну из 2-х параллельных прямых, то она пересекает и другую) - следствие 2 (если 2 прямые параллельны третьей, то они параллельны) П.29 Теорема об углах, образованных 2-мя параллельными прямыми и секущей - понятие условия и заключения теоремы - понятие теоремы, обратной данной - теорема (если параллельные прямые пересечены секущей, то накрест лежащие углы равны) - теорема обратная первому признаку параллельности прямых - следствие (если прямая перпендикулярна одной из 2-х параллельных прямых, то она перпендикулярна и к другой) - теорема обратная второму признаку параллельности прямых - теорема обратная третьему признаку параллельности прямых - замечание (не всегда обратное утверждение верно, необходима проверка) §20 Сумма углов треугольника 1. Теорема о сумме углов треугольника - теорема о сумме углов треугольника - следствие 1 (о сумме углов равностороннего треугольника) - следствие 2 ( внешний угол треугольника равен сумме двух углов треугольника, не смежных с ним) 2. Некоторые свойства и признаки прямоугольных треугольников - следствие 1 ( сумма двух острых углов прямоугольного треугольника равна 90º) - следствие 2 (медиана прямоугольного треугольника, проведенная к гипотенузе, равна половине гипотенузы) - следствие 3 (катет прямоугольного треугольника равен половине гипотенузы тогда и только тогда, когда угол, лежащий против этого катета, равен 30º) - следствие 4 (треугольник является прямоугольным, если выполнено хотя бы одно из условий: а) один из его углов равен сумме двух других углов; б) медиана, проведенная к одной стороне, равна половине этой стороны) §21 Углы с соответственно параллельными сторонами - углы с соответственно параллельными сторонами - теорема 1 (если стороны одного угла соответственно параллельны сторонам другого, то такие углы либо равны, либо их сумма равна 180º) - углы с соответственно параллельными сторонами не лежащие на одной прямой либо параллельны, либо перпендикулярны §22 Абсолютная геометрия Абсолютная геометрия Постулат Евклида Предложения эквивалентные аксиоме параллельных прямых Н.И.Лобачевский и его геометрия§1 Основные свойства простейших геометрических прямых П.11 Параллельные прямые - определение параллельных прямых - основное свойство: IX. через точку, не лежащую на данной прямой, можно провести на плоскости не более одно прямой, параллельной данной §4 Сумма углов треугольника П.29 Параллельность прямых - теорема 4.1 (две прямые параллельные третьей, параллельны) П.30 Углы образованные при пересечении двух параллельных прямых секущей - понятие секущей - внутренние односторонние углы -внутренние накрест лежащие углы П.31 Признак параллельности прямых - теорема 4.2 (признак параллельности прямых) - следствие (две прямые параллельные третьей, параллельны) - понятие соответственных углов - признак параллельности прямых по соответственным углам - единственность прямой параллельной данной, проведенной через точку не лежащую на данной прямой П.32 Свойство углов, образованных при пересечении параллельных прямых секущей - теорема 4.3 обратная теореме 4.2 о признаке параллельных прямых - следствие из свойства углов, образованных при пересечении параллельных прямых секущей (если прямая перпендикулярна одной из параллельных прямых, то она перпендикулярна и другой) П.33 Сумма углов треугольника - теорема 4.4 ( сумма углов треугольника равна 180º - следствие (у любого треугольника хотя бы два угла острые) П.34 Внешние углы треугольника - внешний угол треугольника - теорема 4.5 (внешний угол треугольника равен сумме двух внутренних углов, е смежных с ним) - следствие (внешний угол треугольника больше любого внутреннего угла не смежного с ним) П.35 Прямоугольный треугольник Определение прямоугольного треугольника - понятие гипотенузы, катета - признак равенства прямоугольных треугольников (по гипотенузе и катету) П.36 Существование и единственность перпендикуляра к прямой - теорема 4.6 (о единственности перпендикуляра к прямой, опущенного из точки не принадлежащей данной прямой) - расстояние от точки до прямой - расстояние между параллельными прямыми П.37 из истории возникновения геометрииГлава V «Параллельность» §27 Параллельные прямые - повторение понятия параллельных прямых - понятие секущая -понятие соответственных углов - понятие внутренних накрест лежащих углов - понятие внутренних односторонних углов - теорема (признак параллельности двух прямых) - следствие 1 (если при перес0435ении двух прямых третьей, соответственные углы равны, то прямые параллельны) - следствие 2 (если при пересечении двух прямых третьей внутренние односторонние углы составляют в сумме 180º, то эти прямые параллельны) - следствие 3 (если две прямые перпендикулярны третьей, то эти прямые параллельны) - аксиома параллельных прямых - теорема обратная признаку параллельности двух прямых - следствие 1 ( если две параллельные прямые пересечены третьей, то соответственные углы равны) - следствие 2 (если две параллельные прямые пересечены третьей, то внутренние односторонние углы составляют в сумме 180º) - исторические сведения (о количестве прямых, проходящих через данную точку и параллельных данной прямой…) §28 Сумма углов многоугольника - теорема о сумме углов произвольного треугольника - следствие 1 (внешний угол треугольника равен сумме двух внутренних, не смежных с ним) - следствие 2 (сумма острых углов прямоугольного треугольника равна 90º) - теорема о сумме углов произвольного n-угольника §29 Параллелограмм -определение параллелограмма - свойства параллелограмма §30 Признаки параллелограмма - теорема (первый признак параллелограмма) - теорема (второй признак параллелограмма) §31 Прямоугольник, ромб, квадрат - определение прямоугольника - теорема (признак прямоугольника) - определение ромба - теорема (признак ромба) - определение квадрата §32 Средняя линия треугольника - средняя линия треугольника - теорема о средней линии треугольника §33 Трапеция - определение трапеции - понятие основания трапеции - понятие боковой стороны трапеции -равнобедренная трапеция - прямоугольная трапеция - средняя линия трапеции - теорема о средней линии трапеции - следствие (прямая, проходящая через середину боковой стороны трапеции и параллельная основаниям, делит боковую сторону пополам) - теорема (Фалеса) - теорема (о пропорциональных отрезках) - следствие (если стороны угла А пересекаются параллельными прямыми в точках В, С и Е, F имеет место равенство ЕВ/АЕ=FC/AF - Исторические сведения