Geum.ru

Курсовой проект

  • 16301. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
    История

    До західних провінцій відносилися Корсика, Сардинія, три провінції Іспанії (Бетіка, Лузітанія і Тарраконська Іспанія), чотири галльські (Нарбонська провінція, Аквітанія, Лугудунська Галія і Бельгіка), Нижня і Верхня Германія і провінція Британія. Ці території були в своєму історичному розвитку, соціально-економічному і етнічному відношенні (велику їх частину населяли кельти і галли) єдними і в цілому складали особливу частину Імперії. До часу римського завоювання на території Іспанії і Галії жили численні племена і народності, що ще не досягли рівня зрілого суспільства і національної державності. Розповсюдження римського впливу, вищої культури, класичних форм рабовласництва сприяло соціально-економічному і культурному підйому західної частини Римської імперії, що зробило римський Захід одним з самих романізованих регіонів Імперії. Ефективним знаряддям римського впливу в західних провінціях були численні міста різного типу, засновані в III ст.: найбільш привілейовані римські колонії, латинські колонії, муніципії, місцеві міста. Імперський уряд, заохочуючи активну романізацію, охоче роздавав права римського і латинського громадянства жителям багатьох західних міст. Окрім міст і приписаної до них сільської місцевості в західних провінціях були племінні округи, які знаходилися поза міськими землями і підкорялися безпосередньо римському намісникові. Як у містах, так і в племінних округах більшість місцевих жителів, не рахуючи італійських переселенців, говорили на латинській мові, носили римський одяг, засвоювали римську культуру. Немало вихідців із західних провінцій стали крупними діячами римської культури, наприклад, тільки з Іспанії: Сенека ритор; його син, знаменитий Сенека Молодший великий державний діяч часу Нерона і один з видатних римських філософів; поети Лукан, Марціал, автор найбільш повної сільськогосподарської енциклопедії Колумелла; прославлений ритор Квінтіліан. Для охорони західних провінцій було виділено 10 легіонів (з 25 легіонів римської армії), з них величезна армія в 8 легіонів (близько 80 тис.) стояла на Рейні, охороняючи безпеку західних провінцій від набігів германських і інших племен, що жили на схід від Рейну. Високий ступінь романізації разом з багатими місцевими традиціями кельтських племен або різномовних жителів античної Іспанії дав цікавий синтез соціальноекономічних відносин і культури. Швидкі успіхи романізації, господарський підйом і впровадження вищої культури привели до тісних звязків між західними провінціями і центром Імперії Італією: активна торгівля продуктами харчування, ремісничими продуктами і сировиною, особливо металами, дозволила встановити численні і тісні контакти усередині західної половини Імперії, привела до створення єдиного комплексу, що включає Західне Середземноморя і Західну Європу, створила основи для їх сумісного історичного шляху майбутньому.

  • 16302. Особливості інноваційної педагогічної діяльності
    Педагогика

    Дослідження у сфері соціальної психології, життєва практика свідчать, що група є ефективним інструментом соціально-психологічного впливу на особистість. Як відомо, присутність інших підсилює мотивацію кожного учасника до опанування певних норм і принципів, стратегії та стилю поведінки, збагачує особистісний репертуар рішень, допомагає обрати найадекватніші. Взаємодія у групі сприяє формуванню й розвитку комунікативних навичок, підвищенню самооцінки, подоланню тривожності, агресивності, підсиленню позитивної мотивації поведінки. Для цього у групі має утвердитися спокійна, доброзичлива атмосфера, в якій би кожен індивід убачав джерело психологічного захисту, важливий чинник регуляції своєї поведінки. Розвиток самосвідомості в таких умовах відбувається за неперервного зниження бар'єрів психологічного захисту. Одночасно знижується рівень особистої нещирості, оскільки кожний усвідомлює, що вона утруднює роботу групи.

  • 16303. Особливості інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ та шляхи його оптимізації
    Юриспруденция, право, государство

    Аналіз стану інформатизації, наведений в Концепції розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1997 - 2000 роки, показав, що існуючі банки даних (БД) оперативно-розшукового і оперативно-довідкового призначення, розробка і впровадження яких були здійснені наприкінці 80-х та початку 90-х рр., в чималій мірі застаріли й не виконують покладених на них функцій. Багаторічний досвід практичної експлуатації БД дозволяє визначити їх основні недоліки: неузгодженість при створенні та впровадженні інформаційних банків даних; дублювання збирання і багаторазова переробка однакових даних різними галузевими службами і на різних рівнях; багаточисельність та недосконалість первинних облікових документів; слабкий інформаційний зв'язок між обліково-реєстраційними, оперативно-розшуковими і довідковими фондами різних служб; відсутність реальної та належної інформаційної взаємодії між зацікавленими органами, департаментами й установами (тривалість очікування відповіді на запит, у зв'язку з чим виключається оперативність дій в екстремальних ситуаціях); недостатня повнота і вірогідність даних; несвоєчасне надходження до споживачів оперативно-службової інформації через недосконалість технології подання відомостей в банки даних і слабкого використання сучасних засобів комп'ютерної техніки і зв'язку; практику всілякого роду укриття злочинів від державної статистичної звітності (перекваліфікація злочину з більш тяжкого на менш тяжкий, безпідставні відмови в порушенні кримінальних справ та їх призупинення, неприйняття повідомлень про злочини тощо), що призводить до викривлення реального стану справ; застарілість технічних комплексів МВС, УМВС України в областях, переважна більшість яких виробила свій ресурс; недосконалість організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів МВС, УМВС в областях та в галузевих службах; нераціональне використання відповідного фінансування на підтримку та розвиток інформаційної системи; недосконалість та неврегульованість нормативно-правової бази інформаційних банків даних [11, с. 255].

  • 16304. Особливості книговидання і функціонування засобів масової інформації в сучасній Україні
    Журналистика

    Визначальним чинником перспективного розвитку засобів масової інформації в Україні є активізація звязків з країнами Західної Європи, в яких інтеграційні процеси в економіці, політиці та інших галузях забезпечені сучасними інформаційними системами. Саме з інтеграційними процесами повязана концепція майбутнього європейського інформаційного суспільства. З огляду на це Україні необхідно виробити загальну стратегію інформатизації суспільства, в якій чітко визначити головну мету створення інформаційного суспільства в Україні та основні напрями перспективного розвитку засобів масової інформації, до яких належать:

    • розробка, формування і послідовна реалізація державної політики інформатизації, яка задовольняла б потреби ринкового суспільства, зокрема ринку інновацій, у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
    • визначення національних пріоритетів України у сфері інформатизації відповідних соціально-економічних і політичних цілей перспективного розвитку України;
    • державна підтримка діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційних потреб та інтересів суспільства і громадян;
    • створення сучасної системи доступних баз достовірних даних, інформаційних систем виборчої, податкової, митної, приватизаційної та інших структур;
    • забезпечення освітньої та наукової галузей українського суспільства сучасними інформаційними технологіями, можливостями цілеспрямованої підготовки фахівців системи звязків з громадськістю, особливо інженерно-технічного складу і менеджерів засобів масової інформації, зокрема для глобальних систем звязку;
    • становлення розвиненої національної системи книговидання як галузі, що чинить найбільший вплив на розвиток науки і освіти, на формування світогляду народу та утвердження політичного і духовно-культурного іміджу країни серед світової спільноти;
    • усебічний розвиток інформаційних відносин з розвиненими країнами світу, вигідний обмін технічними й організаційно-технологічними розробками в галузі комунікаційних систем і системи звязків з громадськістю загалом.
  • 16305. Особливості козацького життя та діяльності
    История

    «0хотне» військо. Реєстрового війська, обмеженого числом, не завжди вистачало на потреби української держави. Коли починалася війна, виринала потреба збільшити кадри, й тоді гетьман мобілізував до війська всіх, хто міг носити зброю, закликав, »щоб поспішали не тільки реєстрові, але й нереєстрові; аби добрі молодці, з доброю зброєю - він рад прийняти за товаришів«. Таким способом військо Хмельницького могло доходити й до 200, а то й 300 тисяч. Деякі відділи охотників, що зголошувалися до війська, залишалися у службі довший час як т. зв. затяжне або охотне військо, за відповідною річною платою. Таке військо мало особливу ціну тоді, коли це були фахові вояки, з доброю зброєю, належно виправлені в воєнній тактиці. Так Богдан Хмельницький під Замостям 1648 р. старався притягнути до своєї служби німецьку піхоту, що була в польському війську. До старшини німців він писав: «Просимо ваші милості до себе в компанію, в одне Товариство вірне, під присягою Бога всемогучого. Не лише жадної погуби, але й найменшої кривди від нас не сподівайтеся; хто тепер старшина, той і при нас на становищі і при своїй честі залишиться. Не будете ані голодні, ані голі, ані босі, а навпаки будете вдоволені і мною і обопільним товариством. Думаємо, що ви радо звелите пристати на це, як християни і з роду браття наші, як ті люди, що звикли своїм трудом і шаблею заробляти на шматок хліба, так само, як і ми на цьому світі живимося. І Хмельницькому дійсно повелося зорганізувати деякі німецькі відділи. Так, наприклад, служили в нього драгуни на німецький лад зорганізовані, одягом німці, вірою греки, з нації українці». У великому числі напливали на Україну молдавани, що творили волоську кінноту, а також серби, що втікали з-під турецької влади. Хмельницький мав теж добірний відділ татар.

  • 16306. Особливості компонентів подружньої сумісності та задоволеності шлюбом
    Психология

     

    1. Августинавиюте А. Исследования и совместимость в семье // Семья и личность (психолого-педагогические и медико-психологические проблемы). М., 1981. С. 76 77.
    2. Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю. Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14, Психология. 1989. №2.
    3. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубровская Е.М. Социально- психологические методы исследования супружеских отношений. Спецпрактикум по социальной психологии. Изд-во МГУ, 1987. 120 с.
    4. Андреева Т. В. Семейная психология. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2005. 244 с.
    5. Бондарчук О. І. Психологія сімї: Курс лекцій / МАУП. К., 2001.
    6. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия // Журнал практической психологии и психоанализа. 2000. №2.
    7. Волкова А. Н., Трапезникова Г. М. Методические приемы диагностики супружеских отношений // Вопр. психологии. 1985. № 5. С. 110 116.
    8. Гребенников И. В. Основы семейной жизни - М.: Просвещение, 1991. С. 24 26.
    9. Дружинин В.Н. Психология семьи. М.: КСП, 1996. 160 с.
    10. Кісарчук 3.Г., Єрмусевич О.І. Психологічна допомога сім'ї. Книга 1. Навчальний посібник (у 3 книгах). К.: Главник, 2006. 128 с. (серія «Психол. інструментарій»). 1
    11. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М.: Педагогика, 1987. 160 с.
    12. Ковалев С. В. Психология современной семьи. М.: Просвещение, 1988.
    13. Коннер Р.Ф., Зырянова Ю.И., Каленский М.И., Дроздовский Ю.В. Стратегический подход к семейной психотерапии. Новокузнецк, 1998. 62 с.
    14. Кравець В. П. Психологія сімейного життя: (навчальний посібник для педвузів із спец. “практична психологія”) / М-во о. У.- Тернопіль, 1995. С. 105 121.
    15. Левицкий В.Н. Психология семейных отношений. Рекомендации и тесты. К., 1991. 67 с.
    16. Левкович В. П., Зуськова О. Е. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психол. журн. 1985. Т. 6. № 3. С. 127137.
    17. Обозов Н. Н., Обозова А. Н. Диагностика супружеских затруднений // Психол. журн. 1982. № 3. С. 147151.
    18. Обозов Н. Н., Обозова А. Н. Факторы устойчивости брака. В сб.: Семья и личность. Тезисы докладов Всесоюзной конференции в г. Гродно 2830 сентября 1981 г. М., 1981, с. 4449.
    19. Психологічна допомога сімї: Посіб. / За ред. З. Г. Кісарчук. К.: Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 1998. С. 1520.
    20. Психологія сімї: Курс лекцій. К.: НАУМ, 2001. 208 с.
    21. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. З-те вид., стереотип. К.: Либідь, 2001. 560 с.
    22. Райгородский Д.Я. Психология семьи. Самара: Издательский дом Бахрам; М, 2002.
    23. Семенов Ю.И. Происхождение брака и семьи. М., «Мысль», 1974.
    24. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К.: Веселка, 1998. 214 с.
    25. Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування:Навч. посіб. / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк. К.: Веселка, 1998.
    26. Семья в психологической консультации / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. М.: Педагогика, 1989.
    27. Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справоч. / В. И. Зацепин, Л. Н. Бучинская, И. Н. Гавриленко и др. К.: Политиздат Украины, 1989.
    28. Сысенко В.А. Устойчивость брака: проблемы, факторы и условия. М., 1987. 210 с.
    29. Торохтий В. С. Общая характеристика методики оценки психологического здоровья семьи // Вестн. психосоц. и коррекц.-реабилитацион. работы. 1996. № 4. С. 2030; 1997. № 9. С. 2841; 1998. № 3. С. 3049.
    30. Трапезникова Т.М. Определение согласованности семейных ценностей и ролевых установок в супружеской паре // Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000. - С.486-497.
    31. Трапезникова Т.М. Психологические аспекты семейных отношений // Вестник СПб. ун-та. Философия. Политология. Социология. Психология. Право. - 1992. - Вып.2 (№13). - С.106-111.
    32. Федотова Н. Ф. Некоторые вопросы межличностного познания в семье. В кн.: Психология межличностного познания / Под ред. А. А. Бодалева. М., 1981. 222 с.
    33. Хлопоніна Н.Є. Особливості статеворольової диференціації в сучасній сімї //Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - №16 (111). Луганськ: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2006. С.228-234.
    34. Хлопоніна Н.Є. Функционально-ролевое распределение в современной семье: тенденции традиционности и эгалитарности //Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Зб. наукових праць. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В., 2005. - №3(11) 2005. С.209-215.
    35. Хлопоніна Н.Є. Вплив рольових очікувань подружжя на характер сімейного спілкування //Актуальні проблеми психології. Том 3: Консультативна психологія і психотерапія: Зб. наукових праць Інстиуту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред.Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. К.: Міленіум, 2003. - Вип.2. 228 с. С.132-137.
    36. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 512 с.
    37. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. В. Психология и психотерапия семьи. СПб.: Питер, 1999.
  • 16307. Особливості комунікативної сфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності
    Психология

    В ході дослідження даної роботи був виконаний весь комплекс завдань, вивчена комунікативна сфера батьків дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної компетентності. Було порівняно комунікативно активних матерів з не комунікативно активними. Дослідженням було підтверджено, що мовленнєві особливості матерів впливають на мовленнєву активність дітей. У менш комунікативно активних дітей матері в середньому не вміють контролювати свої емоції та не бажають емоційно зближуватись з іншими людьми. У більш комунікативно активних дітей матері легше йдуть на емоційне зближення з іншими людьми, обирають компетентний стиль спілкування, та баряться з негативними емоціями. Доведено, що у комунікативно активних матерів - комунікативно активні діти. Отже, якщо працювати над своєю комунікативною сферою, та одночасно це буде впливати на комунікативну сферу дитини, що зрозуміло з проаналізованої літератури та підтверджено дослідженням. Чим раніше звертати на це увагу, ти м раніше можна запобігти проблем. Адже уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими. Комунікативні навички дитини розвивають не тільки дитячий садок, дитяче оточення, але й сімя, тому дослідження комунікативних навиків батьків вважається не менш актуальним, ніж дослідження комунікативних навиків дитини певного періоду розвитку.

  • 16308. Особливості конфліктів на початку ХХІ ст. Можливості їх врегулювання
    Юриспруденция, право, государство

    Література

    1. Интернационализация диалога и переговорных процессов. Гостиный двор "Международной жизни" // Международная жизнь. - 1989. - № 1. - С. 147- 157.
    2. Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь. - 1989. - № 8. - С. 129-139.
    3. Исраэлян В.Л. Дипломаты лицом к лицу. - М.: Международные отношения, 1990.
    4. Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры - искусство для всех // Международная жизнь. - 1991. - № 11. - С. 48-55.
    5. Ковалев А.Н. Азбука дипломатии. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Международные отношения, 1988. - ... с.
    6. Лебедева М.М. Трудный путь урегулирования конфликтов // Вестник Московского университета. Серия 18: Социология и политология. 1996. № 2. С. 54-59.
    7. Рубин Дж., СалакюзДж. Фактор силы в международных переговорах // Международная жизнь. - 1990. - № 3. - С. 27-38.
    8. Цыганков П.А. Международные отношения. М.: Новая школа, 1996 (глава XI "Конфликты и сотрудничество в международных отношениях"). С. 242-268.
    9. Кокошин А.А., Кременюк В.А., Сергеев В.М. Вопросы исследования международных переговоров // Мировая экономика и международные отношения. 1988. № 10. С. 3-13.
    10. Кременюк В.А. Формирование системы международного общения // Дипломатический вестник. Год 1987/Под ред. О.Г. Пересыпкина. М.: Международные отношения, 1988. С. 127-142.
    11. Лебедева М. Мировая политика. М.: Аспект-Пресс, 2003. С. 73-162.
    12. Киссинджер Г. Дипломатия. М.: Ладомир, 1997. C. 9-19.
    13. Капітоненко М.Г. Модель “гегемоністичної стабільності” і роль України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 42, част. 2. К.: ІМВ, 2003. С. 41-47.
    14. Капітоненко М.Г. Україна в постбіполярному світі // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип.. 57, ч.1. К.: ІМВ, 2005. С. 23-30.
    15. Интернационализация диалога и переговорных процессов. Гостиный двор "Международной жизни" // Международная жизнь. - 1989. - N 1. - С. 147-157.
    16. Исраэлян В.Л. Дипломаты лицом к лицу. - М.: Международные отношения, 1990.
    17. Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры - искусство для всех // Международная жизнь, 1991, N 11, с. 48-55.
    18. 1994, № 8-9.
    19. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры. - М.: Экономика, 1993.
    20. Лебедева М.М. Вестфальская модель мира и особенности конфликтов на рубеже ХХ1 века. // Космополис, Альманах 1999. С. 132-137.
    21. Лебедева М.М. Отечественные исследования процесса ведения переговоров: истории развития и перспективы // Вестник МГУ. Сер.18. Социология и политология. 2000. N 1. С.154-165.
    22. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, технологии, решении, - М.: Аспект-Пресс, 1997.
    23. Лебедева М.М. Развитие неофициального посредничества в современном мире: тенденции, проблемы, перспективы // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. - 1998, N 3. - С.28-35.
    24. Лебедева М.М., Хрусталев М.А. Основные тенденции в зарубежных исследованиях международных переговоров // Мировая экономика и международные отношения. - 1989. - N 9. - С. 107-111.
    25. Морозов Г. Мировое сообщество и надгосударственность // Мировая экономика и международные отношения. 1997. - № 5.
    26. Морозов Г. Обновление ООН: программа реформ // Международная жизнь. 1998. -№ 4.
    27. Нергеш Я. Поле битвы - стол переговоров: Пер. с венгр. - М.: Международные отношения, 1989.
    28. Фукуяма Ф. Войны будущего // НГ, 11 февраля 1995 г.
    29. Цыганков П.А. Международные отношения. - М.: Новая школа, 1996 (глава Х1. “Конфликты и сотрудничество в международных отношениях.”, с.242-268).
    30. Чумиков А.Н. Управление конфликтом и конфликтное управление как новые парадигмы мышления и действия // Социол. исследов., 1995. N 3. - с.52-57.
    31. Юри У. Преодолевая "нет". Или переговоры с "трудными" людьми. - М.: Наука, 1993.
    32. Юридическая конфликтология / Ред. В.Н. Кудрявцев. М., Институт государства и права, РАН, 1995.
    33. Fukuyama F. The End of the History? / The National Interest. - N 16 (Summer). - 1989. - P. 3-18. Перевод на русский язык. Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии, 1993. - №3.
    34. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. М.: “Academia” “Наука”, 1999.
    35. Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь, 1989. - N 8. -
    36. Киссинджер Г. Дипломатия. - М.: Ладомир, 1997.138-144.
    37. Лебедева М.М. Конфликты внутри и вокруг России: применять силу или вести переговоры? - М.: МГИМО, 1993.
    38. Луков В.Б. Современные дипломатические переговоры: проблемы развития // Дипломатический вестник. Год 1987 / Под ред. О.Г.Пересыпкина. - М.: Международные отношения, 1988. - С. 117-127.
    39. Мир/Peace: Альтернативы войне от античности до конца второй мировой войны. - М.: Наука, Институт Всеобщей истории, 1993.
    40. Нитце П. Прогулка в лесу // Международная жизнь. - 1989. - N 11. - С. 119-134; N 12.- С. 129-138.
    41. Паин Э. Этнические конфликты в политической игре // Независимая газета, 10 июля 1992.
    42. Попов А.А. Причины возникновения и диалектика развития межнациональных конфликтов // Идентичность и конфликт в постсоветских государствах / Под ред. М.Б.Олкотт, В.Тишков, А.Малашенко. - М.: Моск. Центр Карнеги, 1997. - C. 15-43.
    43. Розов. Н.С. Конфликты в геополитике и ценностный подход к переговорам // Международная жизнь, 1993, № 9.
    44. 3. Фролов Д.Б., Воронцова Л.В. Информационное противоборство: история и современное состояние. М.: Горячая линия Телеком, 2004;
    45. 2. Международный терроризм, борьба за геополитическое господство. Монография / под.общей ред. А.В.Возженникова. М.: РАГС, 2005. 56 с.
    46. 3. Моторный И.Д. Современный терроризм и оценка диверсионно-террористической уязвимости гражданских объектов: Монография. Издатель Шумилова И. И. 2004. 45 с.
  • 16309. Особливості кореляційних зв’язків слухових ВП кори головного мозку при фізичній та когнітивній стимуляції
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Альтман Я.А., Войтулевич С.Ф. Слуховые вызваные потенциалы человека и локализация источника звука. СПб.: Наука, 1992.- 136 с.
    2. Батуев А.С. Высшая нервная деятельность. М.: Высшая школа, 1991. 256 с.
    3. Брагина Н.Н., Доброхотова Т.А. Функциональная асимметрия человека. М.: Медицина. 1988. 240 с.
    4. Вольф Н.В., Сенькова Н.И. Половые особенности сезонных изменений функциональной асимметрии мозга в норме и при сезонной депресии // Бюлл СОРАМН. 1995. №3. С. 39.
    5. Гнатюк Р.О. Маленький принц із Задзеркалля // Дзеркало тижня. 2004. №32. С.5-6.
    6. Гнездицкий В.В. Вызванные потенциалы в клинической практике. М.: МЕД пресс-информ, 2003. 246 с.
    7. Голдберг Э., Коста Л. Нейроанатомычыская асимметрия полушарый мозга и способы переработки информации. Нейропсихология сегодня. Под ред. Хомськой Е.Д. М.: Изд-во МГУ. 1995: 8-14.
    8. Горго Ю.Г., Чайченко Г.М. Основи психофізіології. Навч. посібник, - Херсон: Персей 2002. 248 с.
    9. Горев А.С. Динамика ВП при изменении уровня внимания // Новые иследования по возрастной физиологии. 1986. №2 С. 6-9.
    10. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 2000. 373 с.
    11. Жаворонков Л.А. Правши и левши: особенности межполушарной асимметрии мозга и параметров когерентности ЭЭГ // Журн. высш. нерв. деят. 2007. Т.57. №6. С.645- 662.
    12. Костандов Э. А. Роль когнитивного фактора в организации позних слуховых ВП // Физиология человека. 1995. Т.21. №3 С. 5-11.
    13. Кузнєцов І.П. Головні частотні діапазони електричної активності головного мозку людини залежно від типу мануальної асиметрії // Вісник Львівського університету. 2003. №34. С.209-215.
    14. Лапач Г.Ф., Чубенко А.В., Бабич П.М. статистические методы в медикодиалогических исследованиях с использованием Excel. К.: МОРІОН, 2000. 320 с.
    15. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. М.: МГУ, 1973. 301 с.
    16. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Психофизиология. М.: УРАО, 1998. 240 с.
    17. Отмахова И.А., Коновалов В.Ф. Международные различия и взаимовоздействие полушарий // Успіхи физиологических наук. 1988. Т. 19. №1 С. 88-104.
    18. Поручинський А.І. Викликані потенціали мозку при дії подразників різної модальності // Індивідуальні психофзіологічні властивості людини та професійна діяльність. Матеріали 11 наукової конференції. Київ Черкаси. 1997. 156 с.
    19. Приседський Ю.Г. Статистична обробка результатів біологічних експериментів. Донецьк: Касіопея, 1999. 210 с.
    20. Русинов В.С., Гринцель О.М., Болдырьова Г.И., Вакар Е.М. Биопотенциалы головного мезга человека (математичний анализ). М.: Медицина, 1987. 254 с.
    21. Рутман Э,М. Вызванные потенциалы в психологии и психофизиологии. М.: Наука, 1979. 212 с.
    22. Свидерская Н.Е. Осознаваемая и неосознаваемая информация в когнитивной деятельности. Журн. высш. нерв. деят. 1993. 43(2): 271-277.
    23. Семенович А.В. Межполушарная организация психических процессов у левшей. М.: МГУ, 1991. 95 с.
    24. Стрелец В.Б., Клюева И.Г. Компонентный анализ вызванных потенциалов и механизмы их перцепции // Физиологический журнал СССР 1978. Т.4. - №6. С. 985 994.
    25. Фарбер Д.А. Принципы системной структурно-функциональной организации мозка и основные этапы ее формирования // Структурно-функциональная организация розвивающегося мезга. Л.: Наука, 1990. С. 168-177.
    26. Хечинашвили С.Н., Кеванишвили З.Ш. Слуховые ВП человека.- Тбилиси: Собчота сакартвело, 1985.- 365 с.
    27. Хомская Е.Д. Нейропсихология. М.: Питер, 2005. 496 с.
    28. Хомская Е.Д. Нейропсихологический анализ межпопулярной асиметрии могла. М.: Наука. 1986. 206 с.
    29. Хризман Т.П., Еремеева В.Д. Значение ассоциативных систем неокортекса в развитии процессов межсенсорного интеграции у детей//Ассоцыативные системы. Л., 1985. С. 14 25.
    30. Шагас Ч. Вызванные потенциалы мозга в норме и патологи. М.: Мир., 1975. 314 с.
    31. Geshwind N., Galaburda A. Cerebral lateralization. Biological mechanisms, associations, pathology: I. Hypothesis and program of research. Arch. Neurol. 1985. 42(5): 428-459.
  • 16310. Особливості міжособистісного спілкування у підлітків
    Психология

     

    1. Андреева Г.М. Социальная психология.М.: Аспект Пресс, 1996.241 с.
    2. Бодалёв А.А. "Личность и общение. М.: Просвещение, 1983.271 с.
    3. Божович Л. И. "Личность и её формирование в детском возрасте". - М.: Просвещение, 1968. 464 с.
    4. "Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков" под редакцией Эльконина Д. Б., Драгуновой Т.В. - М.: Просвещение, 1967. 372 с.
    5. Григорьева Т. Г. "Основы конструктивного общения. Практикум.- Новосибирск: изд-во Новосибирского университета, 1997. 140 с.
    6. Добрович А.Б. "Воспитателю о психологии и психогигиене общения", М.: Просвещение , 1967. 260 с.
    7. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебное пособие. Ростов на Дону: Издательство "Феникс ", 1997 . 544 с.
    8. Казнова Г.В. Взаимосвязь общественно-полезной деятельности и общения подростков //Вопросы психологии. 1983, №3. - С. 40-45
    9. Киршева А. А., Рябчикова А. А. Психодиагностика личности.- М.: Гелікон, 1995. 198 с.
    10. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. Характер, коммуникабелъность. Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль: Академия развития, 1996. 208 с.
    11. Кон И.С. Психология ранней юности - М.: Просвещение, 1980. 213 с.
    12. Кон И. С. Психология старшеклассника: Пособие для учителя - М.: Просвещение, 1980. 180 с.
    13. Лисина М.И. Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. М.: Педагогика, 1978. 317 с.
    14. Малевин К. О. Мир детства // Подросток, №2 - М, 1982. С. 12-13
    15. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников, М.: Педагогика, 1984. 194 с.
    16. Немов Р.С. Психология. Книга 1: Основы общей психологии. М.: Просвещение, 1994.- 606 с.
    17. Підліток: як йому допомогти / упорядник Т. Гончаренко.- К.: Ред.. загальнопед. Газ., 2004. 120 с.
    18. Поварницына Л.А. Психологический анализ трудностей общения, М.:Педагогика, 1987. 274 с.
    19. Психология современного подростка под редакцией Д.И.Фельдштейна - М.: Педагогика, 1987. 289 с.
    20. Рабочая книга школьного психолога под редакцией Дубровиной И.В., М.: Международная педагогическая академия, 1995. 196 с.
    21. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты.- Самара: изд. Дом "БАХРАХ-М", 2001. 672 с.
    22. Степанов В. Г. Психология трудных школьников. - М.: Академия, 1997. 207 с.
    23. Учителям и родителям о психологии подростка под редакцией Араканова Т.Г. - М.: Высшая школа, 1990. 198 с.
    24. Фельдштейн Д.И. Психологические аспекты изучения современного подростка.// Вопросы психологии. М., 1985, №1
    25. Фельдштейн Д.И. Психологические проблемы общественно-полезной деятельности как условие формирования личности подростка.// Вопросы психологии. М. 1980, №4
    26. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту под редакцией Дубровиной И.В. - М.: Педагогика,1987. 276 с.
    27. Фридман Л.М., Калугина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991. 152 с.
    28. Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. - М.: Интерпракс, 1995. 211 с.
    29. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психологического развития в детском возрасте .// Вопросы психологии. М., 1971, №4
  • 16311. Особливості навчання дітей підліткового віку
    Педагогика

     

    1. АбрамоваГ.С.Возрастная психология. М., 2000.
    2. БабанскийЮ.К.Оптимизация учебновоспитательного процесса: Метод. основы). М.: Просвещение, 1982.
    3. БеловаЛ.К.Современные методы в современном преподавании.// Преподавание истории в школе. 2003, №9.
    4. БондаревскийВ.Б.Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1985.
    5. БорзоваЛ.П.Игры на уроке истории: Метод. пособие для учителя. М.: издательство ВЛАДОС ПРЕСС, 2001.
    6. ВернадскийЮ.К.Методы преподавания истории в старших классах. Л., 1939.
    7. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. институтов / В.В.Давыдов, ДрагуноваТ.В., Л.Б.Ительсон и др.; Под ред. А.В.Петровского. 2-ое изд. испр. и доп. М.: Просвещение, 1979.
    8. ВолковБ.С.Психология подростка. М., 2002.
    9. ВыготскийЛ.С.Педология подростка. М., 1994;
    10. ГалузинськийВ.М. Педагогіка. Київ: Вища школа, 1995;
    11. ДубровинаИ.В.Формирование личности в переходный период: от подросткового к юношескому возрасту. М., 1987;
    12. ДуткевичТ.В.Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. Кам'янець-Подільський, 2002. 96с.;
    13. ИвановаА.Ф.Нетрадиционные формы работы на уроках.// Преподавание истории в школе. 1989, №6.
    14. КалмыковаЗ.И.Продуктивное мышление как основа обучаемости. М., 1981.
    15. КобальВ.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. К., 2003. С.2024;
    16. КолесовД.П.Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. М.: МПСИ Флинта, 2003;
    17. КонИ.С.Психология старшеклассника: Пособие для учителей. ? М.: Просвещение, 1980. ? 192с.;
    18. Константинова М. Школьный год без хлопот. Ростов н\д, 1999.
    19. ЛейтесН.С.Умственные и возрастные способности подростков. М., 1971.
    20. ЛернерИ.Я.Проблемное обучение. М., Знание, 1979. [170171, 182]
    21. ЛихачевБ.Т.Педагогика. М., 2001.
    22. МарковаА.К.Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М.: Просвещение, 1993;
    23. МахмутовМ.И.Организация проблемного обучения в школе. М., Просвещение, 1977.
    24. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей. / Под ред. Ф.П.Коровкина, Н.И.Запорожец. М.: Просвещение, 1980.
    25. Методика преподавания истории в средней школе: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец.// С.А.Ежова, А.В.Дружкова и др. М: Просвещение, 1986.
    26. МорозоваН.Г.Учителю о познавательном интересе. М.: «Знание», 1979.
    27. СаранцевГ.И.Методы обучения как категория методики преподавания.// Педагогика. 1998, №1.
    28. СмирновС.А.Педагогика: педагогические теории. Системы, технологии. М., 1999.
    29. Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра.// Виховна робота в школі, 2006.?№8 ? С.3641.
    30. УшинскийК.Д.Руководство к первоначальному преподаванию. М., Просвещение, 1979.
    31. ШишковС.Е., КальнейВ.А.Мониторинг качества образования в школе. М., Педагогическое общество России, 1999.
    32. ШкаринаИ.Б.Применений информационных технологий в учебном процессе.// Преподавание истории в школе, 2003, №9.
    33. Шулигіна Р.А.Роль педагогічного спілкування у формуванні особистості старшокласника// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. №18 С.9498.
    34. Шулигіна Р.А. Педагогічний такт і професійна етика як необхідні складові педагогічної діяльності у процесі спілкування з учнями// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. К.: Вид. центр КНЛУ, НМАУ, 2002. №19. С.135138.
    35. ЩукинаГ.И.Познавательный интерес в учебной деятельности школьника. Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1972.
    36. ЩурковаН.Е.Культура современного урока. М., Просвещение, 1997.
    37. ЯковлевМ.Н., СахарА.М.Методика и техника урока в школе. М., Просвещение, 1985
  • 16312. Особливості навчання обдарованих учнів у старших класах
    Педагогика

     

    1. БосенкоМ.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості// Шкільний світ. №24. 2001. с.910.
    2. ВащенкоГ. Обдарованість. К., 1999. с.140150.
    3. ВишневськийО.І. Теоретичні основи Української педагогіки. Дрогобич: Коло, 2003. с.4348.
    4. ВолковаН.П. Педагогіка. К.: Видавничий центр «Академія», 2002. с.362366.
    5. ГнатюкО.В.Чинники активності технічно обдарованих підлітків// Обдарована дитина. №2. 2002. с.4448.
    6. ГорайЮ. Творчі здібності та обдарованість// Психолог. 2006. №25. с.12.
    7. Громовий В. Плекати обдарованих// Завуч. №14. 2007. с.1011.
    8. Громова Е. Програма «Розвиток»// Сільська школа України. №31. 2002. с.45.
    9. ЗазимкоО.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості// Обдарована дитина. 1998. №8. с.512.
    10. Ксьонзович І. Обдарованість кінцевий результат, збіг багатьох факторів// Психолог. №19. 2006. с.10.
    11. КульчицькаО.І. Специфіка дитячої обдарованості// Обдарована дитина. 2001. №1. с.310.
    12. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 20012005р.// Управління школою. №7. 2002. с.68.
    13. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості// Шкільний світ. №24. 2001. с.1723.
    14. ЛукашевичО.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку// Обдарована дитина. №2. 2002. с.1723.
    15. МатюшкинА.М.Концепция творческой одаренности// Вопросы психологии. 1989. №6. с.2933.
    16. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти// Рідна школа. №7. 2006. с.7880.
    17. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей// Психолог. №25. 2006. с.2830.
    18. РенськийС. Вундеркінди// Науковий світ. №5. 2005. с.11.
    19. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. К.: «Академвидав», 2006. с.229232.
    20. ЧумаковаМ.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики// Обдарована дитина. №». 2002. с.5356.
  • 16313. Особливості навчання техніці рухів
    Педагогика

     

    1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. М.: Прогресс, 1980.
    2. Ашмарин Б. А. Особенности обучения в физическом воспитании. В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
    3. Белинович В. В. Обучение в физическом воспитании.М.: ФиС, 1958.
    4. Бернштейн Н. А. Физиология движений. В кн. Физиология труда. М., 1934.
    5. Боген М. М. Задачи обучения двигательным действиям. Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
    6. Боген М. М. Спортивная техника как предмет обучения. Теория и практика физической культуры, 1981, № 7.
    7. Вишнева Л. В. Цель деятельности и освоение двигательных действий. Физическая культура в школе, 1979, № 9.
    8. Вяткин Б. А. Темперамент и спортивная деятельность. Физическая культура в школе, 1980, № 8.
    9. Гандельсман А. Б., Смирнов К. М., Физиологические основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1970.
    10. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982.
    11. Гранит Р. Основы регуляции двивжений. М.: Мир, 1973.
    12. Грантынь К. X. Основы обучения физическим упражнениям. В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
    13. Донской Д. Д. Спортивная техника. М: ФиС, 1962 83.
    14. Занков Л. В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. М.: Учпедгиз, 1960.
    15. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений. М.: 1960.
    16. Коробов А. В. Общие указания по обучению. В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
    17. Кочетов А. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. Физическая культура в школе, 1978, № 4.
    18. Крестовников. А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. М.: ФиС, 1951.
    19. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в гимнастике. М.: ФиС, 1959.
    20. Мазниченко В. Д. Обучение движениям (двигательным действиям). В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
    21. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). Малаховка, МОГИФК, 1981.
    22. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1977.
    23. Никифоров В. Технология обучения. Наука и техника, 1981, № И.
    24. Озолин Н. Г. Тренировка легкоатлета. М.: ФиС, 1949.
    25. Озолин Н. Г. Современная система спортивной тренировки.М.: ФиС, 1970.
    26. Решетова 3. И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. Вопросы психологии, 1956, № 1.
    27. Риттер X. И, Принцип активности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    28. Риттер X. И. Принцип прочности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    29. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. М,: Изд-во МГУ, 1975.
    30. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). Львів: Світ, 1993. 184 с.
    31. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. Тернопіль, 2001.
    32. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. М.: Физкультура и спорт, 1984. 151 с.
  • 16314. Особливості навчання учнів різних освітньо-вікових категорій
    Педагогика

    Далі наведені приклади невербального спілкування в різних країнах. Уявіть, що ви в іншій країні, не знаєте мови і ви загубилися за допомогою яких невербальних знаків чи яким іншим способом ви запитаєте як вам добратися до вашого готелю?

    1. Говорячи про себе європеєць покаже рукою на груди. Японець на ніс.
    2. Коли француз або італієць постукають себе по голові, це означає,що він вважає якусь ідею дурною, але якщо іспанець або британець стукне себе по лобі, це означатиме,що він задоволений собою. Тим самим жестом німець викаже своє обурення, а голландець покаже,що думка йому подобається,але він вважає її трохи божевільною
    3. Підняті брови в Німеччині означають захоплення, в Англії- вираз скептицизму
    4. В деяких африканських країнах сміх означає вияв подиву або знічення
    5. В Алжирі та Єгипті жест зазивання схожий з нашим жестом прощання.
    6. Ви є директором школи. У вашому штаті вчителів є вчителі старої закалки, які викладають більше 20 років. На відкритому уроці ви бачите, що викладач добре подає матеріал, учні його вивчають і більшості розуміють, але ви розумієте, що ефективність низька і треба її покращувати, що учні не зацікавлені у предметі і вчаться тільки тому, що «треба». Завдання до кейсу:
    7. Розробіть заходи для покращення мотивації учнів до навчання з даного предмету (предмет оберіть самі).
    8. Які види завдань ви порадите використовувати викладачу більш активно?
    9. Які заходи потрібні вчителю щоб зацікавити учнів?
    10. Як найбільш тактично підійти до даного питання беручи до уваги те, що викладач досвідчений і похилий, працює за своїми методами і не хоче нічого змінювати?
    11. Ви проводите урок історії в 11му класі. Йде обговорення теми другої світової війни. Ви викладаєте матеріал, що наданий в підручнику що стосується ОУН-УПА і свою власну думку. Є учень який не згоден з вашою власною думкою, завязується конфлікт на підставі власної думки учня і його безкомпромісності і небажанні слухати думку вчителя. Учень дратується і злиться і врешті решт збирає речі і покидає клас.
    12. Опишіть вашу подальшу поведінку і обґрунтуйте її.
    13. Чи станете ви повідомляти про даний випадок завуча і батьків учня?
    14. Які способи вирішення даної ситуації ви бачите?
    15. Ви директор школи. Учень з вашої школи регулярно прогулює уроки. Склалася така ситуація, що під час учбового часу учень скоїв адміністративне правопорушення. Батьки не знали про те, що учень прогулює школу і покладають всю відповідальність даної ситуації на вас оскільки це сталося в учбовий час. Чи вважаєте ви себе винними і що потрібно робити у даній ситуації, оскільки за вчинене правопорушення вимагається чималий штраф. Чи повинні ви його оплачувати і чи треба і як карати учня? Чи це треба доручити батькам? Яка буде стратегія вашої поведінки конфліктувати з батьками чи співпрацювати?
    16. Ви вчитель старших класів з охорони безпеки життєдіяльності в курс вашої програми входить тема контрацепції та венеричних захворювань, їх запобігання. Ви помічаєте,що один учень не конспектує вашої лекції, ви питає причину і отримуєте відповіді в якій учень каже, що він зацікавлений в даній темі, але коли батьки побачили перший конспект лекцій з даної теми, то його насварили, сказали: «чому це вас вчать у школі?», нагримали і заборонили приходити на подібні уроки.
    17. Яка буде ваша поведінка?
    18. Чи треба проводити бесіду з батьками учня?
    19. Чи треба повідомляти про цю ситуацію керівництву?
    20. Контроль знань учнів складається з: перевірки виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінки вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях. Такий контроль проводять вчителі, але є також контроль поведінки який проводять батьки. Складається ситуація, коли мати починає дуже сильно контролювати дочку, доходить до того,що влізає у власний простір, читає повідомлення та риється у речах. При чому дочка не давала ніяких для того приводів. Проаналізуйте ситуацію і опишіть які на вашу думку причини її виникнення? Як потрібно вести собі дівчині в даній ситуації і як після цього у них з батьками будуть складатися відносини. Відповідь обґрунтуйте на основі вивченого матеріалу.
    21. Чи легко вирішувати прості задачі?
  • 16315. Особливості національних кухонь різних країн світу на підприємствах ресторанного господарства
    Разное

    Серед закладів ресторанного господарства основне місце займають ресторани, кафе, бари. Вони відіграють помітну роль в організації відпочинку населення. Ці підприємства харчування відвідують не тільки для того, щоб поїсти, але також відмітити ювілей, важливу подію в житті людини, того чи іншого колективу, провести весільне торжество, ділову або офіційну зустріч, просто відпочити в колі близьких людей. В процесі багаторічного розвитку галузі ресторанного господарства склалася складна система обслуговування, що має різні форми. Багато підприємств зосереджують свої зусилля на якій-небудь одній формі чи одному виді обслуговування, тоді як інші вводять більш складні, комбіновані форми. Такий порядок, з одного боку, ускладнює роботу підприємства, але з іншого боку - приваблює велику кількість відвідувачів, відповідно, сприяє зросту обсягу товарообороту і прибутку. Поряд з такими видами обслуговування як обслуговування відвідувачів за столиками в торговому залі, самообслуговування, буфетне обслуговування, виїзне обслуговування, існує така форма обслуговування як бенкет. В наш час проведення бенкетів в ресторані можна порівняти з прем'єрою в театрі, коли трупа має можливість показати всі свої кращі професійні якості великій кількості глядачів. Так і персонал ресторану, обслуговуючи бенкет, повинен гостинно зустріти, продемонструвати високу культуру обслуговування, показати свій професіоналізм і забезпечити гарний настрій всіх учасників заходу, створивши тим самим всі умови для повноцінного відпочинку. Від правильної і чіткої організації роботи обслуговуючого персоналу підприємств ресторанного господарства залежить настрій і самопочуття всіх гостей. Культура обслуговування - один з основних критеріїв в оцінці діяльності офіціантів. Організація бенкетів останнім часом користується великою популярністю. Їх влаштовують на вищому рівні і просто в колі друзів і родичів. Приводом для таких заходів можуть служити різні події: офіційні або дипломатичні зустрічі, зустрічі іноземних послів, прийоми, підписання протоколів, театральні прийоми, заключення ділових угод, памятні дати, сімейні свята. Знання і уміння офіціантів обслуговувати той чи інший бенкетний захід дуже важливі. Необхідно вміти чітко організовувати бенкети, підготувати приміщення, в котрому буде проходити бенкет. Найважливішим в ході того чи іншого бенкету є обслуговування, котре має свої особливості в залежності від виду бенкету. Обслуговуючому персоналу необхідно знати ці особливості, щоб забезпечити проведення бенкету на вищому рівні. Метою написання даної контрольної роботи є розкриття основних особливостей обслуговування бенкетних заходів. Вихідними даними контрольної роботи є: Вид бенкету бенкет-прийом з повним обслуговуванням офіціантами. Привід влаштування заходу ювілей чоловіка. Пора року весна. Місце проведення бенкету зал ресторану „Київський”. Кількість гостей 70 (жінок 20, чоловіків 50) , з них почесних гостей 12 (жінок 4, чоловіків - 8). Час початку бенкету 19.00

  • 16316. Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості
    Менеджмент

     

    1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996.
    2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.
    3. Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1996 року № 473.
    4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного кабінету промислової політики України від 2 лютого 2001 року № 47.
    5. Войтенко Т., Вороная Н. Усе про облік витрат на виробничому підприємстві. Х.: Фактор, 2005. 268 с.
    6. Игумнов Ю. С. Учет и калькулирование себестоимости в промышленности. И.: Недра, 1974. 188 с.
    7. Калькуляция себестоимости в промышленности: Учебник / Под ред. Проф. А. Ш. Моргулиса. М.: Финансы, 1980. 288 с.
    8. Калькуляция себестоимости в промышленности: Учебное пособие В. А. Белобородова, А. П. Чечета, В. Т. Слабинский. 2-е узд., перероб. и доп. М.: Финансы и статистика, 1989. 279 с.
    9. Ластовецький В. О. Проблеми галузевого обліку // Бухгалтерський облік і аудит. 2004. - № 9. с. 29-32.
    10. Мареви Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. 2006. - № 12. с. 19-25.
    11. Новиченко П. П. Учет и калькулирование себестоимости продукции в важливих отреслях промишленности. М.: Економика, 1970. 191 с.
  • 16317. Особливості обліку витрат і виходу продукції м’ясного скотарства
    Менеджмент

     

    1. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. № 507-ХІІ
    2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХІV // Урядовий курєр № 129 від 19.03.1999 р.
    3. План рахунків бухгалтерського обліку. // Головбух. Тематична добірка нормативних матеріалів. 2008 - № 3.
    4. Інструкція від 30.11.99 р. № 291 «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 // Податки та бухгалтерський облік. 2008 р. № 4.
    5. П(С)БО 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.12.99 р. № 318
    6. П(С)БО 9 "Запаси"
    7. Бирюкова И.К., Кодрянский А.В. Бухгалтерский учет в Украине. К.:Знання, 1998
    8. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. К.:КДТЕІ, 2008
    9. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця.-Житомир: ЖІТІ, 2008.-608 с.
    10. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. Учебное пособие. М.: ИНФРА М, 1998.
    11. Нападовська Л. Коментар до Плану рахунків // Економіка. Фінанси. Право. (укр.) № 9 2008.
    12. Нова бухгалтерія. К.: 2007.
    13. Свидерский Е.И. Настольная книга бухгалтера. К., 1999.
    14. Бухгалтерский учет, № 4, 2008г.
    15. Главбух, «Оказание услуг через посредника». № 9, октябрь 1999 г.
    16. Главбух, № 16, 2008 г.
  • 16318. Особливості обліку витрат основного виробництва
    Менеджмент

    №Складові облікової політикиВаріанти облікової політики1.Облік основних засобів1.1Строк експлуатації10 років.1.2 Визначення ліквідаційноївартості1.3Метод амортизації основних засобівВиробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.1.4Вартісна величина належності необоротнихактивів до малоцінних необоротних1.5Методи амортизації інших необоротних матеріальних активівПрямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів, виробничий методи.1.6ПереоцінкаНемає.2.Облік нематеріальних активів2.1Строк корисного використання10 років2.2Методи амортизаціїПрямолінійний метод2.3ПереоцінкаНемає.3.Облік запасів3.1Одиниця обліку запасівКондитерський виріб.3.2Метод оцінки вартості при вибуттіМетод собівартості перших за часомнадходження запасів (ФІФО), який полягає у припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, уякій вони надходили на підприємство.3.3Метод розподілу транспортно заготівельних витратСума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.4.Облік дебіторської заборгованості4.1Метод нарахування резерву сумнівних боргів Метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, за яким величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.5.Облік зобовязань5.1Створення забезпеченьДля відшкодування у майбутньому такихопераційних витрат: на відпусткипрацівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобовязань, реструктуризацію, виконання зобовязань щодо обтяжливих контрактів.6.Облік доходів6.1Оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг для відображення доходуВизначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;7.Облік витрат7.1Тривалість операційного циклу1 рік7.2Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)Сировина і матеріали, енергія технологічна, основна та додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальні потреби, утримання та експлуатація машин та устаткування, загально виробничі витрати, загальногосподарські витрати, підготовка та освоєння виробництва, поза виробничі витрати. 7.3Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витратВитрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу.7.4Нормальна потужність виробництваПонад 10000 тон продукції за рік.7.5База розподілу нормальних загальновиробничих витратВідпрацьований час.8.Облік у будівництві8.1Оцінка ступеня завершеності робіт для визначення доходів і витрат за за будівельним контрактомСпіввідношенням обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі.9.Облік операцій з повязаними сторонами9.1Перелік повязаних осіб10.Облік операцій за сегментами10.1Виділення сегментівГосподарські та географічні. Географічні поділятимуться на виробничі та збутові.10.2Розподіл адміністративних, збутових та інших операційних витрат між сегментамиВказувати у сумі, яка безпосередньо стосується звітного сегмента.11.Облік фінансових витрат11.1Метод обліку фінансовихвитратВключення до фінансових витрат поточного періоду.12.Облік біологічних активів12.1Визначення справедливої вартості біологічних активівЗа цінами на подібні активи.12.2Строк корисного використання довгостроко-вих біологічних активів10 років.13.Організація бухгалтерського обліку13.1Форма організації бухоблікуСтворюючи бухгалтерську службу, очолювану головбухом.13.2Вибір Плану рахунківПлан рахунків бухгалтерського обліку Активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємстві організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 із застосуванням рахунків витрат класів 8 і 9.13.3Вибір форми облікуЖурнально ордерна форма обліку.

  • 16319. Особливості обліку розрахунків з дебіторами на ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"
    Менеджмент

    Для уточнення економічної природи дебіторської і кредиторської заборгованості в своєчасних умовах господарювання необхідно оцінити місце, роль цих економічних явлень на ступінях виробничо-фінансового циклу. Виробничо-фінансовий цикл охоплює поточну діяльність господарчого субєкту з моменту витрачання грошових коштів на закупівлю виробничих ресурсів (тобто періоду виникнення кредиторської заборгованості) до моменту їх потрапляння від реалізації виробничої продукції (інкасації дебіторської заборгованості). У складі виробничо-фінансового циклу визначають операційний цикл, який починається у момент витрачання засобів на закупівлю сировини і закінчується в момент продажу, тобто виникненням у покупця обовязку оплатити товар. Таким чином операційний цикл охоплює увесь час, впродовж якого грошові засоби відволічені в матеріальні запаси (сировина, незавершене виробництво і готова продукція). Виробничий цикл це власний час виробництва, від моменту витрачання матеріалів на виробничі потреби до моменту оприбуткування на склад готової продукції (для галузей матеріального виробництва). Оцінка потреби організації в готівкових грошових коштах і керуванні грошовим обертом неможливі без розрахунку тривалості окремих фаз заготовчих і виробничих процесів, а також процесів реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) і проведення розрахунків з постачальниками і покупцями. На цій основі виявляються сума засобів в запасах і дебіторської заборгованості, а також знаходяться суми, додатково внесені в оборот за рахунок кредиторської заборгованості, які виникають через неспівпадання строків операційного циклу і кредиторською заборгованістю, що визначає потребу у власному оборотному капіталі. Крім того для покращення достовірності результатів запропоновується корегування строку погашення дебіторської і кредиторської заборгованості, а також періоду відволікання засобів в аванси, видані постачальникам, і враховувати скорочення строку розрахунків із покупцями за рахунок отриманих від них авансів, виходячи з тієї частки долі, яку займає відповідна група в загальному обємі розрахунків. Таким чином, вказаний взаємозвязок оборотного капіталу і дебіторської та кредиторської заборгованості використовується для організації контролю грошового обороту господарчого субєкту і досягнення їм оптимального рівня платоспроможності.

  • 16320. Особливості образу "я" курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах
    Психология

    В тісному звязку з формуванням цілісного, неконфліктного образу «Я» іде поняття розуміння та створення життєвих планів, що є важливою стороною загального процесу розвитку особистості. Все це тісно повязане з розвитком психіки, мотиваційними процесами, свідомою поведінкою, безперервною взаємодією субєкта з зовнішнім світом, з активним пошуком себе. Складний і тривалий процес становлення Я-концепції, який іде невідємно від розвитку особистості в цілому, включає в себе самовизначення особистості, регулує її поведінку в учбово-виховному процесі, сприяє вирішенню задач навчання та підготовки до майбутнього життя та професійної діяльності. Позитивне ставлення до себе, до інших, наявність мети та цілей спрямовують активність особистості до майбутніх подій, які в теперішньому вже визначають поведінку і діяльність людини, обумовлюють розвиток її відносин з оточуючою дійсністю. Це те, в чому людина проявляє себе як субєкт життєвого шляху, те, що дає їй наснагу та сили. Гармонійність різних аспектів образу «Я», що формуються та проявляються під час курсантських років, є тією життєдайною та рушійною силою, яка формує потенціал подальшого життя.