Geum.ru

Курсовой проект

  • 16341. Особливості проведення сучасного уроку історії
    Педагогика

     

    1. Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе.- М., 1984.
    2. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1985.
    3. Белявский И. В., Павлов Л. С. Методика преподавания истории в школе: Пособие для учителей и студентов. М.: Гуманит. Изд. Центр «Поматур», 2001.
    4. Вагин А.А. Методика обучения истории. М., 1972.
    5. Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе. М., 1968.
    6. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Методика преподавания истории в школе. - М., 1999.
    7. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Историческое образование в современной России: Справочно метод. Пособие. М.: ООО «Русское слово учебная книга», 2002.
    8. Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. М., 1988.
    9. Дайри Н.Г. Как подготовить урок истории. М., 1969.
    10. Дайри Н.Г. Современные требования к уроку истории. М., 1978.
    11. Зиновьев МА. Очерки методики преподавания истории. М., 1955.
    12. Иоффе А.Н. Основные стратегии преподавания//Преподавание истории в школе. -2005. - №7.
    13. Историческое образование в современной России: Справочно-методическое пособие для учителей. М., 1997.
    14. Карпова К. А. Интегрированные уроки истории//Преподавание истории в школе. 2004. - №5.
    15. Короткова М. В., Студеникин М. Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях: Практ. Пособие для учителей. М.: Гуманит. Изд. Центр «Владос»,1999.
    16. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. М., 1990.
    17. Кущенко Г. В. Уроки путешествия//Преподавание истории в школе. 2003. - №3.
    18. Лейбенгруб П.С. Дидактические требования к уроку истории в средней школе. М., 1957.
    19. Матулис Т.Н. Методика преподавания истории. М., 1978.
    20. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей / Под ред. Ф.П. Коровкина. М., 1978. Ч. 1.
    21. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей /Под ред. Н. Г. Дайри. М., 1978. Ч. 2.
    22. Милюков Н.П. Изучение истории в области в средней школе.- М.: Просвещение, 1960.
    23. Озерский И.З. Начинающему учителю истории. М., 1989.
    24. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. В 2 ч. М.: «Владос», 1998, -ч. 1.
    25. Степанищев А. Т. Методика преподавания и изучения истории: Учебное пособие для студ. Высш. учеб. заведений: в 2 ч. М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 2002.- ч. 1.
    26. Стражев А.И. Методика преподавания истории. М., 1964.
  • 16342. Особливості процесуального становища Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
    Юриспруденция, право, государство

    Таким чином на основі викладеного вище можна зробити висновки, що український омбудсман наділений повноваженнями та компетенцією подібно до більшості омбудсманів світу. Проте деякі омбудсмани мають значно ширші повноваження. Наприклад, речник громадянських прав Республіки Польща може виступати в адміністративному та цивільному процесі на правах прокурора, а омбудсман Швеції - розпочинати кримінальну справу проти будь-якої посадової особи в межах своєї юрисдикції, якщо, на його думку, для цього є вагомі підстави. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини такими повноваженнями не наділено. Проте, як свідчить перший досвід роботи, необхідність у цьому назріла. Особливо відчутною є неврегульованість статусу Уповноваженого в кримінальному та цивільному процесах і відсутність права внесення касаційного протесту на рішення суду в тих випадках, коли, на думку Уповноваженого, мало місце порушення законодавства при розгляді тієї чи іншої справи. Звернення до суду із заявою про захист прав і свобод осіб, які за станом здоровя чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також участь особисто або через свого представника в судовому процесі є найбільш ефективним у механізмі судочинства. Разом із тим деякі науковці наголошують: хоча Уповноважений і наділений правом брати участь у судових засіданнях, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод указаних осіб, законодавством України не врегульовано його статуса, право участі українського омбудсмана в кримінальних і цивільних процесах чітко не визначено, що може бути використане судом для обмеження ініціативи його щодо захисту прав громадян [9, с.10; 8, с.400, 401]. Із цією думкою ми не погоджуємось, оскільки вона передовсім суперечить чинному процесуальному законодавству. Уповноважений, як і інші органи й особи, яким законом надається право захищати права, свободи й інтереси інших, належать до субєктів, які беруть участь у справі (ст.26 ЦПК). Він може звернутися до суду на захист прав і свобод фізичної особи у всіх видах проваджень: предявити до суду позов, подати заяву про видачу судового наказу або заяву в порядку окремого провадження. Звернувшись до суду із заявою на захист прав і свобод громадянина, омбудсман набуває обсяг процесуальних прав та обовязків (статті 27 і 31 ЦПК) особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду. При цьому він може брати участь не тільки в суді першої інстанції, й подати апеляційну чи касаційну скаргу, а також заяву про перегляд рішення за винятковими або нововиявленими обставинами. Між тим ЦПК не передбачає права Уповноваженого захищати права та свободи інших осіб, які за станом здоровя чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, в інших стадіях процесу, якщо він не ініціював відкриття провадження у справі. Хоча в п.9 Закону й закріплено право омбудсмана бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій (у тому числі й на закритих) за умови згоди субєкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим, таке право не тягне за собою ніяких правових (процесуальних) наслідків. Інакше кажучи, Уповноважений не може вступати в розпочатий процес і захищати чужі інтереси на будь-якій стадії цивільного процесу. У цьому звязку вважаємо, що не можна погодитися з висловленою в юридичній літературі точкою зору щодо необхідності надати Уповноваженому право звертатися до судових інстанцій з метою перевірки судових рішень за наявності даних, що в перебігу судового розгляду мали місце суттєві порушення прав людини, які вплинули на прийняте судове рішення [7, с.4]. Така пропозиція суперечить cт.124 Конституції України, де зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами. Ось чому вона не може бути прийнятною. Разом із тим, на наше переконання, доцільно було б, як це передбачено для прокурора, надати право Уповноваженому та його представникам вступати в справу і здійснювати захист прав заінтересованих осіб, які за станом здоровя чи з інших поважних причин не можуть цього зробити, самостійно на будь-якій стадії цивільного процесу, про що доповнити ч.2 cт.45 ЦПК. Крім того актуальним залишається питання доцільності чи необхідності застосування такої процесуальної форми участі Уповноваженого у цивільному процесі як вступ у процесі розгляду справи для подання висновком за власною ініціативою чи ініціативою суду. На нашу думку, існування даної форми участі омбудсмана у цивільному процесі є не зовсім доцільним, тому слід також внести відповідні зміни у законодавство.

  • 16343. Особливості прояву емоцій дітей середнього шкільного віку як регуляторів пізнавальної поведінки на уроці фізичної культури
    Психология

    3. Принципами відношення до емоцій як ведучому механізму регуляції цілеспрямованої поведінки людини на нашу думку, очевидно, є: 1) пізнаванності; 2) відношення; 3) імовірность; 4)системность; 5)цілісность; 6) індукція; 7) зворотній зв'язк; 8) видово спільність; 9)індивідуальності; 10) навчаємість; 11) керованость; 12) цінність; 13) гуманность.

    1. Фізіологічним субстратом емоцій по існуючих уявах є лімбічна система, гіпоталамус, деякі ядра таламуса, середнього мозку, ретикулярна формація і кора великих півкуль (поясна звивина, гіппокамп й Ін.).
    2. Багатофакторність і полімодальність емоцій значно ускладнюють вивчення їхніх особливостей у дітей шкільного віку.
    3. Багатофакторність і полімодальність емоцій значно ускладнюють вивчення їхніх особливостей у різних категорій населення.
    4. Характерні особливості емоцій дітей середнього шкільного віку: 1) висока емоційна збудливість аж до запальності; 2) стійкість емоційних переживань; 3) суперечливість почуття; 4) переживання що до зовнішньої самооцінки; 5)емоційна єдність з групою, вчителем; 6)залежність від впливу товаришування різної полярності; 7) з`являється почуття власної гідності і самоповаги.
    5. Педфак тори уроку фізкультури полярної емоційної спрямованості: позитивні: цікавість, розуміння, захоплення, радість, турбота, співчуття; негативні: нерозуміння, байдужість, невміння, сором`язливість, страх.
  • 16344. Особливості психологічного клімату в студентських групах першого року навчання
    Психология

    Наступною була методика Г. Айзенка (див. Додаток 3) для визначення типу темпераменту. За цією методикою всю сукупність людських рис можна уявити через 2 основних фактора: екстраверсія (інтроверсія) і нейротизм. Перший з цих факторів біполярний і являю собою характеристику індивідуально психологічного складу людини, крайні полюси якого відповідають орієнтації особистості або на світ зовнішніх обєктів (екстраверсія), або на субєктивний внутрішній світ (інтроверсія). Прийнято вважати, що екстравертам властиві комунікабельність, імпульсивність, гнучкість поведінки, велика ініціативність (але мала наполегливість) і велика соціальна пристосованість. Інтровертам, навпаки ж, властиві некомунікабельність, замкнутість, соціальна пасивність (при достатньо більшій наполегливості), схильність до самоаналізу і труднощі в соціальній адаптації. Другий фактор нейротизм описує деяку властивість-стан, який характеризує людину зі сторони емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів. Фактор цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої люди, що характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю і прекрасною адаптованістю, а на іншому надзвичайно нервові, нестійкі і важко адаптовані. Перетин цих двох біполярних характеристик дозволяє отримати неочікуваний і досить цікавий результат достатньо чітке віднесення людини до одного з чотирьох типів темпераменту:

    • Сангвінік притаманні досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах є причиною недостатньої зосередженості, похапливості, а то й поверховості.
    • Холерик характерний високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і стрімкість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна та рухова врівноваженість холерика може виявитися за умови відсутності належного виховання, в нестримності, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.
    • Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, уповільненістю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівністю, постійністю та глибиною почуттів і настроїв.
    • Меланхоліку властивий низький рівень нервово-психічної активності, стриманість та приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і постійність почуттів, але слабкий їх зовнішній вияв. За умови недостатньої вихованості в меланхоліка можуть розвинутись такі риси, як хвороблива емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до важких внутрішніх переживань.
  • 16345. Особливості роботи з прийомними сім'ями
    Социология

     

    1. Cоціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та наліз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклуваннч / Авт. кол. Л. С. Волинець, Н. М. Комарова. К.: Український ін-т соціологічних досліджень, 1998. 120.
    2. Бевз Г. М. Соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку прийомного батьківства: дис. канд. психол. наук 19.00.05. ЦІППО АПН України К., 2002. 281 с.
    3. Бевз Г.М. Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід. /Л. С Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова та ін. К.: Укр. ін-т. соц. досліджень, 2000. 127 с.
    4. Бевз Г.М., Пеша І. В. Дитина в прийомній сім'ї: нотатки психолога. К.: Укр. ін-т. соц. досліджень. 2001. 101 с.
    5. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М., 1990.
    6. Василькова Ю.В. Лекції по соціальній педагогіці. - М., 1998.
    7. Волинець Л. (та ін.). Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. - К.: УІСД, 1998.
    8. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы социальной работы. М., 1997.
    9. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота (спроба концептуального аналізу). // Соц. політика і соц. робота. 1997. - №1.
    10. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. К.: 2001.
    11. Кравченко Р. І. Перспективи працевлаштування інвалідів з інтелектуальною недостатністю // Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю. - К.:УДЦ ССМ, 2000.
    12. Максакова В.І. Диференційований підхід у вихованні // Магістр. - 1992.
    13. Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. Орел, 1995.
    14. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підгтовки прийомних батьків / Упоряд. Та авт. кол.: Н. М. Комарова, Л. С. Волинець та ін.- К.: Студцентр, 1998. 128 с.
    15. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей у дитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на Конвенції 00Н про права дитини. - К.: УІСД, 1998.
    16. Мудрік А.В. Введення в соціальну педагогіку. М., 1997.
    17. Музыкант В. Л. Теория и практика современной рекламы. М.: Евразийский регион, 1998.
    18. Никитина В. А.Социальная педагогика. М.: ВЛАДОС, 2000.
    19. Обрытько Б. А. Рекламный менеджмент: Конспект лекций. К.: МАУП, 2000. 120 с.
    20. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч. метод. посіб. Ужгород, 2000.
    21. Прийомна сім'я: методика створення та соціального супроводу: науково-методичний посібник / Бевз Г.М., Кузьмінський В. А., Нескучаєва О. І. та ін. К.: Центр стратегічної підтримки, 2003. - 92 с.
    22. Прийомні сім'ї для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями/О. О. Яременко (керівник авт. кол, )., Н. М. Комарова, Р. Я. Левін та ін. К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. 120 с.
    23. Робоча книга соціального педагога. М.; Орел, 1995.
    24. Семенов В.Д. Соціальна педагогіка. Єкатеринбург, 1995.
    25. Соціальна педагогіка: теорія, методика, досвід дослідження. Свердловськ, 1989.
    26. Сюта Б. Піклування про дітей, позбавлених опіки батьків, як соціальна проблема (Україна і світовий досвід) // Права людини в Україні.-1996-1997-Вип. 18
    27. Шуркова Н.Є. Нові технології виховного процесу. М., 1994.
    28. Яскал Л. Виховання і прийомній сім'ї як чинник соціалізації дітей інвалідів // Соціальна політика і соціальна робота. 2000. - № 3,4.
  • 16346. Особливості роботи соціального педагога з молодіжними організаціями і неформальними об’єднаннями
    Педагогика

     

    1. Волков Ю.Г Социология молодежи : [Учебное пособие] / Ю.Г. Волков, В. И. Добреньков, Ф Д. Кадария, И.П. Савченко, В.А. Шаповалов Ростов-н /Д. : Феникс, 2001. 362 с.
    2. Галагузова М.А. Социальная педагогіка : [Курс лекций.] / М.А. Галагузова М., 2000. С. 212227.
    3. Головатый Н. Ф. Социология молодежи : [Курс лекцій]. / Н. Ф. Головатый К., 1999. 264 с.
    4. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. / В.А. Головенько К., 1997. 180 с.
    5. Гущина Т.Ю. Соціалізація та соціальна зрілість особистості / Т.Ю. Гущина // Вісник Національного технічного університету України. К., 2002. №2. С. 9399.
    6. Дупак Н.М. Передумови виховання в учнів культури праці / Н.М. Дупак // Рідна школа. К., 2000. №3. С. 2830.
    7. Євдокимова Г.П. Вибір професії вибір життєвого шляху / Г.П. Євдокимова // Рідна школа. К., 1999. №10 . С. 53.
    8. Журба К.Л. Виховання духовної культури підлітків / К.Л. Журба // Шкільний світ. К., 2004. 34. С. 124.
    9. Кофырин Н.В. Кто уходит в неформалы / Н.В. Кофырин // Аргументы и факты. 1990. - №.13. С. 1.
    10. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. / Н.М. Лавриченко К., 2000. 444 с.
    11. Лукашевич М.П Соціалізація. Виховні механізми і технології : [Навч.-метод посібник.] / М.П Лукашевич К. : ІЗМН, 1998. 112 с.
    12. Мардахаев Л.В. Методика и технология работы социального педагога : [Учеб.- метод, пособие.] / Л.В. Мардахаев М. : Союз, 1999. 154 с.
    13. Мельник Т.Б. Профорієнтаційна робота із школярами в гімназії / Т.Б. Мельник // Рідна школа. К., 2004. №10. С. 1618.
    14. Мудрик А.В. Социализация в «смутное время» / А.В. Мудрик М. : Знание, 1991 80 с.
    15. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. / В.В. Павловский М. : Академический Проект, 2001. 96 с.
    16. Педагогічні умови формування здорового способу життя в учнівської молоді : Посібник / Хімія. Біологія. К., 2004. С. 24.
    17. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. / А.В. Петровский М., 1982. 372 с.
    18. Пропаганда здорового способу життя // Позакласний час. К., 2004. №1920. С. 9597.
    19. Социальная педагогіка / под ред. М.А. Галагузовой М., 2000. 220 с.
    20. Столярчук Л.Н. Педагогические аспекты полоролевого воспитания / Л. Н. Столярчук // Педагогика. К., 2003. №5. С. 3844.
    21. Сухомлинский В.А. [Вибр. твори в 5т.] / В.А. Сухомлинский К. : Рад.школа, 1976. Т 1. 522 с.
    22. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). / Отв.ред. А.М. Панов, Е.И. Холостова. М., 1997. 163 с.
    23. Технології соціально-педагогічної роботи : [Навч.посібник] / за заг.ред.проф. А.Й. Капської. К., 2000. 256 с.
    24. Тюрина В.О. Світогляд і соціалізація особистості / В.О. Тюрина // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. К., 1998. С. 545600.
    25. Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении. / К.Д. Ушинский //Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. М. : Педагогика, 1989. С. 3940.
    26. Фельдштейн Д.И. Методические рекомендации по изучению особенностей неформальных молодёжных объединений. / Д.И. Фельдштейн, Л.А. Радзиховский. М., 1987. 210 с.
    27. Фіцула М.М. Педагогіка. [Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти.] / М.М. Фіцула К. : Академія, 2000 542 с.
    28. Фирсов М.В. Теория социальной работы : [Учеб пособие для студ.высш.учеб.заведений.] / М.В. Фирсов, Е.Г. Студенова М. : Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2000. 492 с.
    29. Формування в учнів впевненості при виборі професії // Рідна школа. К., 2001. №10. С. 3536.
    30. Цехмістер Я.В. До проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді / Я.В. Цехмістер // Педагогіка і психологія. К., 2000 . №1. С. 5956.
    31. Шаповалова Т.Г. Гендерне виховання підростаючого покоління / Т.Г. Шаповалова // Проблеми освіти : Наук. - метод, зб. К., 2002. Випуск 28. С. 157161.
    32. Шептенко П.А. Методика и технология работы социального педагога : [Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений] / П.А. Шептенко, Г.А. Воронина ; под ред. В.А. Сластенина. М., 2001. 208 с.
    33. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И.С. Якиманская // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 2430.
  • 16347. Особливості розвитку мовлення в дошкільному віці
    Психология

     

    1. Аматьєва О.П. Що впливає на виразність мовлення? Навчання дітей старшого дошкільного віку інтонаційної та жестико-мімічної виразності мовлення // Дитячий садок. 2004. - №19.
    2. Батуев А.С. и др. Психофизиологические аспекты формирования речи в онтогенезе. Вопросы и предложения // Мир психологии. 2003. - №2.
    3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте. Психологические исследования. М.: Просвещение, 1968.
    4. Вашуленко М. Мовленнєвий розвиток дошкільників запорука їхньої наступної успішності //Дитячий садок. 2004. - №20.
    5. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: Союз, 2004.
    6. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. В.С. Мухина, А.А. Хвостов: Учебное пособие для студентов вузов. М.: Академия, 2003.
    7. Вопросы детской и общей психологии / Под ред. Б.Г. Ананьева. М., 1954.
    8. Гавриш Н. Художнє слово і дитяче мовлення // Дитячий садок. 2005. - №2.
    9. Гончаренко А. Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей // Дошкільне виховання. 2004. - №7.
    10. Гончаренко А. Щоб дитина заговорила // Дошкільне виховання. 2005. - №3.
    11. Детская практическая психология: Учебник для студентов вузов // Под ред. Т.Д. Марцинковской. М., 2004.
    12. Исенина Е.И. К вопросу о формировании образа-слова // Вопросы психологии. 1967. - №1.
    13. Исенина Е.И. Начальный период развития речи у детей: проблемы и гипотезы // Вопросы психологии. 1987. - №2.
    14. Інноваційна система підготовки дошкільників до оволодіння писемним мовленням // Практична психологія та соціальна робота. 2001. - №3.
    15. Карпова С.Н. Осознание словесного состава речи дошкольниками. М., 1967.
    16. Кожевникова Т. Школа педагогічної майстерності: Мовленнєвий розвиток дошкільнят // Дошкільне виховання. 2004. -№12.
    17. Колодич О.Б. Сучасні підходи до вивчення мовленнєвої діяльності // Педагогіка і психологія. 2004. - №4.
    18. Кричковська Т.Д. Дитяча психологія: Навчально-методичний комплекс. Ніжин, 2005.
    19. Кричковська Т.Д. Психологія дітей дошкільного віку: Навчально-методичний посібник. Ніжин: НДПУ, 2001.
    20. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Развитие человека от рождения до поздней зрелости: Учебное пособие для студентов вузов. М., 2003.
    21. Леонтьев А.Н. Психология речи (неизданная лекция 1935 года) // Мир психологии. 2003. - №2.
    22. Луценко І. Культура мовленнєвого спілкування: зміст і методи роботи: розвиток мовлення // Дошкільне виховання. 2004. -№5.
    23. Лурия А.Р. Язык и сознание / Под ред. Е.Д. Хомской. М., 1979.
    24. Люблинская А.А. Детская психология. М., 1971.
    25. Мухина В.С. Детская психология. М., 1985.
    26. Пенькова О. Розвиток мовлення у дітей // Психолог. 2005. -№42.
    27. Нещерет О.І. Психологія мовленнєвої діяльності: Навчально-методичний посібник. Ніжин, 2004.
    28. Психология дошкольника: Хрестоматия. Учебное пособие для студ. пед. Заведений / Сост. Г.А. Урунтаева. 2-е изд. М.: Академия, 2000.
    29. Рубан О. Розвиток звязного мовлення. Індивідуальна робота в підготовчій до школи групі // Дошкільне виховання. 1983. - №4.
    30. Стрюк К. Ще раз про розвиток мовлення: Пріоритетні напрями розвитку мовленнєвої діяльності дошкільнят // Дитячий садок. 2004. - №47.
    31. Харченко В. Им нужен собеседник…: О развитии речи дошкольника // Семья и школа. 1983. - №3.
  • 16348. Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії
    География

     

    1. Економічна і соціальна географія світу: / Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О.Любіцева та ін.; За ред. Б.П. Яценка. К.: Прок-Бізнес, 2004. 351 с.: іл., карти.
    2. Економічний потенціал регіону: пріоритети використання: монографія / І.М. Школа, Т.М. Ореховська, І.Д.Козменко та ін.; за ред. І.М. Школи. Чернівці, 2003. 455 с.
    3. І.Г. Яремчук Економіка природокористування. К.: Пошуково-видавниче агентство „Книга Памяті Болгарії”, Видавничий центр „Просвіта”, 2000. 431 с.
    4. Іщюк С.І. Розміщення продуктивних силі територіальна організація виробництва: Навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. К.: Вид. Паливода А.В., 2002. 260 с.
    5. Клименков В.Г. Водні ресурси Болгарії, їх використання та охорона // Географія. 2004. - №19. Жовтень. с. 8-11.
    6. Л.Є. Сімків Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Конспект лекцій. Івано-Франківськ, 2003. 188 с.
    7. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П. Г. Географія: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма та відповіді на всі запитання. К.: Вид. Товариство „Знання”, КОО, 1998. 829
    8. Оптимізація природокористування в 5-ти т.: навч. посіб. Т.1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка / Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М. А. К.: Кондор,2004. 291 с.
    9. Паламарчук О.М., Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія Болгарії з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. К.: „Знання”, 1998. 416 с.: іл. Бібліограф.: с. 406-412.
    10. Розміщення продуктивних сил: Підручник /В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюка, В.Ф.Семенова. 3-тє вид., випр. і доп. К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. 353
    11. Руденко В.П. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу Укр. К.: Вища шк., 1993. 180 с.
    12. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу Болгарії. У 3-х частинах: Підручник.:ВД „ К.-М. Академія” Чернівці: Зелена Буковина, 1999. 568 с.
    13. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посібник. К.: Вікар,2002. 374 с.
    14. Петров В. Поблеми і перспективи розвитку промисловості Болгарії. ВД К.-М. Академія” Київ 1999. 568 с.
  • 16349. Особливості розвитку рибного ставкового господарства
    Сельское хозяйство

    У водойму також надходять органічні речовини. Їхня кількість залежить від характеру водозбірної площі, клімату, ґрунту, рослинного покриву, характеру господарської діяльності людини. Органічні речовини, що надійшли з донних відкладень і з водозбірної площі, а також організми, що розмножилися при фотосинтетичній діяльності і згодом відмирають (фітопланктон, макрофіти, фітобентос), розкладаються і перетворюються при участі бактерій і найпростіших. При цьому мікроорганізми не просто руйнують органічну речовину, а перетворюють її, переводячи у більш доступний стан для харчування тварин. Одночасно протікають і процеси деструкції, у результаті яких у воду надходять біогени, необхідні для розвитку водоростей. При слабкій утилізації органічна речовина осідає на дно водойми, поглинає велику кількість кисню, погіршує кисневий режим. В міру нагромадження у водоймах невикористаної органічної речовини відбувається старіння екосистем. Воно відбувається повільніше, якщо основними продуцентами органічної речовини є планктонні водорості. Однак і при інтенсивному розвитку фітопланктону, але слабкому його споживанні рослиноїдними безхребетними, значна частина первинної продукції також залишається недовикористаною і відкладається на дні водойми. Таким чином, оцінка продуктивності водойми, проведена тільки по величині первинної продукції, може привести до помилок, оскільки значна частина органічної речовини випадає з продукційних процесів і може негативно впливати на їх протікання.

  • 16350. Особливості розвитку самостійності підлітків підліткового віку в навчально-виховному процесі
    Педагогика

    Підлітковий вік, період розвитку дітей від 11 -12 до 15 -16 років. Підлітковий вік називають також перехідним віком, тому що він характеризується поступовим переходом від дитинства до дорослості. До 17-18 ст. Підлітковий вік не виділявся в життєвому циклі людини в особливий період. Етап дитинства закінчувався разом із статевим дозріванням, після якого більшість молодих людей відразу вступали у дорослий світ. Внаслідок акселерації статеве дозрівання відбувається в сучасних умовах кількома роками раніше, ніж у минулому, в той час як психологічне та соціальне дорослішання відстрочені, збільшивши проміжний період між дитинством і дорослість. За рівнем і характером психічного розвитку підлітковий вік - типова епоха дитинства. З іншого боку, підліток - зростаючий людина, що стоїть на порозі дорослого життя. Досягнутий рівень розвитку, збільшені можливості підлітка викликають у нього потреба в самостійності, самоствердженні, визнання з боку дорослих його прав і потенційних можливостей. Дорослі ж, підкреслюючи, що підліток вже не маленька дитина, і пред'являючи до нього підвищені вимоги, часто продовжують відмовляти йому в праві на самостійність, в можливостях для самоствердження. Таке двоїсте суперечливе становище підлітка загрожує різними ускладненнями в міжособистісних відносинах, які виливаються в конфлікти і приймають різноманітні форми протесту. Тому підлітковий вік іноді називають «важким», «критичним». [3, 207].

  • 16351. Особливості розвитку українсько-німецького співробітництва
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Спільна декларація про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччина від 09.06.1993 року; (1)
    2. Угода про культурне співробітництво від 15.02.1993 року; (2)
    3. Угода про направленні німецьких викладачів у навчальні заклади України від 10.06.1993 року; (3)
    4. Угода в сфері молодіжної політики від 27.08.1993 року; (4)
    5. Виступ Федерального канцлера ФРН Г.Коля на офіційному прийомі у Києві від імені Глави Української держави // Урядовий курєр. 1996. 5 верес.; (5)
    6. Гайкен Е. На головних напрямах співробітництва // Політика і час. 1996. № 12; (6)
    7. Гількес П. "Україна нація в Європі" // Німеччина. 1997. № 6. С. 33. (7)
    8. Йоханнес Еберт: "Усі програми Гете-Інституту ми створюємо з місцевими партнерами" // День - №123, четвер, 2 липня 1998 року. (8)
    9. Костенко Ю. Курс на стабільне партнерство // Політика і час. 1996. № 12. (9)4
    10. Кравчук Л. Нова Україна у Новій Європі // Політика і час. 1992. № 2. (10)
    11. Кудряченко А. Про стан і поліпшення українсько-німецьких звязків // Нова політика. 1996. № 4. (11)
    12. 2. Кудряченко А. Україна Німеччина: можливості невичерпні, інтерес обопільний // Віче. 1994. № 7. С. 147153.
    13. 6. Макаревич М. Посланець німецької культури // Політика і час. 1996. № 12. С. 5052.
    14. Під знаком енергополітики. Друга німецько-українська консультаційна зустріч у Києві // Deutschland. 1999. № 4. (12)
    15. Поточний архів Міністерства закордонних справ України, фонд ДМД, спр. 441. (13)
    16. Свідчення стратегічного партнерства // Урядовий курєр. 1998. 5 лют. (14)
    17. Славісти-україністи з Грайсвальда поповнили бібліотеку // Німеччина. 1998. № 4. С. 33. (15)
    18. 7. Солошенко В. В. Науково-технічне та гуманітарне співробітництво України й Німеччини в 90-ті рр. XX ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія: Вип. 47. К., 2000. С. 5053.
    19. Старостенко Г. Перспективи розширення Європейського Союзу на Схід // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. Наук.пр. - Вип. 6, частина ІІ. К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 1998. (16)
    20. Старостенко Г., Німецьке бачення нового європейського порядку та Україна у ньому // Науковий вісник дипломатичної академії України. 2002. (17)
    21. Cтаростенко Г. Співробітництво України та ФРН у контексті європейської інтеграції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. Наук.пр. - Вип. 34, частина ІІ. К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2002. (18)
    22. Старостенко Г. Розвиток українсько-німецьких відносин: політичний аспект співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. Наук.пр. - Вип. 42, частина ІІ. К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2003. (19)
    23. Химинець В.В. Історична динаміка геополітичних змін в Європі на початку ХХІ століття і відносини між Україною та ФРН // Науковий вісник Дипломатичної академії України. К., 2004. Вип.10 (1). (20)
    24. Химинець В.В. Українсько-німецькі політичні відносини на початку ХХІ століття // Міжнародні звязки України: наукові пошуки і знахідки. К., 2005. Вип. 14. (21)
    25. Химинець В. Друга урядова "велика коаліція" та українсько-німецькі відносини на сучасному етапі // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Історія. 2006. Вип. № 27. (22)
    26. Химинець В.В. Німецько-російські відносини: історичні уроки для України (1998-2005 рр.) // Міжнародні звязки України: наукові пошуки і знахідки. К., 2006. № 15.(23)
    27. 5. Хоружий Г. На регіональному рівні // Політика і час. 1996. № 12. С. 2831.
    28. Чекаленко Л. Зовнішня політика України. К., 2006. 712 с. (24)
  • 16352. Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України
    География

    Група (Бразилія, Індія, Мексика, Аргентина тощо), у якій завдяки розвитку інших галузей, що працюють на світовий ринок, створені можливості для зростання машинобудування, яке великою мірою контролюється іноземним капіталом. У найменш розвинутих країнах машинобудування представлене здебільшого ремонтними та збиральними підприємствами. Західна Європа, Японія, США є основними постачальниками виробів високої складності для світового ринку. "Нові" машинобудівні країни продукують масові товари середнього технічного рівня, у них відбувається ускладнення машинобудівних виробництв. У світовому машинобудуванні сформувалося чотири регіони: Північноамериканський регіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ. Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна. Західноєвропейський регіон виробляє 2530% продукції світового машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Завозиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але працемістка, з Японії та країн, що розвиваються. Східно- та Південно-Східно-Азіатський регіон з центром у Японії виробляє 20% світової продукції машинобудування. У Японії машинобудування досягло високого ступеня структурного й науково-технічного розвитку тільки-но на початку 80-х років. Чільним напрямом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфіко-ваних і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової техніки, регіон завозить продукцію найвищої складності з США та Західної Європи. Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком верстатобудування (Чехія, Україна, Росія), автомобілебудування (Угорщина, Україна, Білорусь, Росія), авіа- та ракетобудування (Україна, Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військового машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робоча сила, в деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військова техніка) їх продукція не поступається світовим аналогам, але, з другого боку, виробництво застаріло, потребує модернізації і залучення значних інвестицій. В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формується п'ятий регіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин), літаків, автомобілів, суднобудування в Бразилії; авіа- та автомобілебудування в Аргентині. Виробництво металообробного устаткування зосереджене у Західній Європі, Північній Америці та Японії (90%). За загальним обсягом його випуску перед ведуть Японія, Німеччина, США, Італія, Швейцарія, Франція, Великобританія. Більшість розвинутих та усі країни, що розвиваються, імпортують металообробне устаткування. У міжнародному поділі пратті Швейцарії, Німеччині, США, Великобританії та Швеції властива спеціалізація на випуску особливо складних різновидів обладнання. Серед країн, що розвиваються, досить потужне виробництво металообробного устаткування е в Індії та Бразилії.

  • 16353. Особливості розмноження птахів різних видів на прикладі гусака сірого, журавля та великого строкатого дятла
    Биология

    Вивчаючи міграції птахів, вчені користуються сучасними методами досліджень із застосуванням складної техніки (напр., радарів, космічних кораблів). Проте найпоширенішими методами вивчення цього явища залишаються методи візуального спостереження та методи мічення птахів. Спостерігаючи за мігруючими птахами за допомогою бінокля чи просто неозброєним оком, можна багато чого дізнатися нового щодо міграції птахів, напрямку перельоту, висоти польоту, чисельності зграй тощо. Дуже корисними є фенологічні спостереження за термінами міграції птахів (тобто визначення термінів прильоту чи відльоту птахів). Серед методів мічення птахів є багато тих, що використовуються для вивчення їхніх міграцій. Найпопулярнішими з них е кільцювання птахів. Цей метод полягає у тому, що на ногу птаха одягається легке металеве кільце, на якому обов'язково мають бути вказані номер та адреса центру кільцювання. Існують певні правила, яких потрібно дотримуватися при кільцюванні птахів. Із цими правилами можна ознайомитися в Українському центрі. Може статися таке, друзі, що до вас потрапить птах із кільцем на лапці, який живий і може далі летіти. Отож, якщо таке трапиться, обов'язково прочитайте надпис на кільці, не знімаючи його, перепишіть все, що зазначено на ньому, на окремий аркуш паперу, спробуйте визначити вид птаха. Цю інформацію надішліть до Українського центру кільцювання, додавши ще такі відомості: де і коли ви побачили птаха, а також свою адресу. Вам згодом надішлють відповідь про те, де й коли цей птах був окільцьований. Птаха з кільцем слід випустити, щоб експеримент продовжувався у природі. Якщо вам трапиться окільцьований поранений або мертвий птах, чи птах із кільцем, добутий на полюванні, треба спробувати визначити його вид і зняти з нього кільце. Кільце разом із вашою адресою та повідомленням про те, де і коли було знайдено птаха, перешліть до Українського центру кільцювання. За цього випадку ви теж тримаєте відповідь із центру кільцювання.

  • 16354. Особливості сегментації міжнародних цільових ринків
    Маркетинг

    Необхідно відібрати ті важливі ринки, на які підприємство буде виходити в першу чергу і для яких воно буде розробляти програми маркетинг-міксу (комбінація збутово-політичних інструментів, за допомогою яких підприємство впливає на цільові групи на вибраному ринку). Загальна послідовність рішень, які приймаються при розробці політики підприємства відносно ринків, показано на рис. 1.

    1. Основне завдання початкового етапу полягає в тому, щоб визначити межі ринку, його потенціал, місткість, перспективи росту, важливіші типи і вимоги покупців, форми і методи збуту, структуру і позиції конкурентів. Підприємство у результаті проведення цього етапу повинно вирішити: наскільки прийнятний цей ринок загалом і чи треба надалі глибше вивчати цей ринок або шукати нову форму прикладення капіталу, тобто перейти на випуск іншої продукції для зовсім іншого ринку.
    2. У випадку позитивної відповіді на питання про прийняття цього ринку загалом, треба вирішити, який тип маркетингу вибирати: масовий, товарно-диференційований чи цільовий.
    3. Якщо підприємство випускає стандартну продукцію середнього рівня якості, розраховану на масового покупця, продуктова програма підприємства невелика, то такому підприємству навряд чи є сенс ділити весь ринок такої продукції на окремі сегменти і пристосовувати свій маркетинг-мікс до кожного сегмента. Набагато простіше і дешевше розробити стандартний маркетинг-мікс для всієї продуктивної програми: один товар один ринок один комплекс маркетингу. В цьому випадку йдеться про масовий маркетинг.
    4. Якщо підприємство випускає обмежену номенклатуру продукції, яка відрізняється у досить вузьких межах за цінами, якістю та обслуговуванням, то є сенс, як і в першому випадку, не звертати увагу на можливі відмінності споживчих ринків і пропонувати цим ринкам різні, які мало відрізняються один від одного, товари, змінюючи лише зовнішній вигляд, упакування та інші параметри самого товару. У цьому випадку підприємство має: один товар в декількох модифікаціях один ринок один загальний маркетинг-мікс з варіантами продуктового міксу. Такий підхід отримав назву товарно-диференційованого маркетингу.
  • 16355. Особливості сімейного виховання дітей з порушенням мовлення
    Педагогика

    Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Виявляйте свою кмітливість.

    1. може статися , що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступного разу він не зможе виконати завдання , незважаючи на ваші натяки й підказки, докладно поясніть спосіб вирішення , запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.
    2. Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу , а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи.
    3. Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запамятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно!
  • 16356. Особливості справляння внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
    Банковское дело

    НарахуванняПлатники внесківБаза нарахуванняСтавка внесківЮридичні особи всіх форм власності і систем оподаткування (в т.ч. платники єдиного податку), їх філіали і інші відособлені підрозділи, які мають окремий баланс і ведуть розрахунки із застрахованими особами; (окрім платників фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП)Оплата праці (в т.ч. в натуральній формі), винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів (далі-СПД), які оподатковують з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності4% - за працівників інвалідів; 33,2% - за інших працівників, а також осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорамиДипломатичні представництва, консульські установи України, філіали, представництва і інші відособлені підрозділи підприємств і організацій (у тому числі і міжнародних), які мають самостійний баланс і здійснюють розрахунки із застрахованими особамиОплата праці (в т.ч. в натуральній формі), винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів (далі-СПД), які оподатковують з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності4% - за працівників інвалідів; 33,2% - за інших працівників, а також осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорамиІноземні дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філіали, представництва, інші відособлені підрозділи іноземних підприємств і організацій, міжнародних організацій, розташованих на території УкраїниОплата праці (в т.ч. в натуральній формі), винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів (далі-СПД), які оподатковують з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності4% - за працівників інвалідів; 33,2% - за інших працівників, а також осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорамиПідприємства, що використовують працю найнятих робітників з числа осіб льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотахОплата праці (в т.ч. в натуральній формі), винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів (далі-СПД), які оподатковують з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності42% - за осіб льотних екіпажів; 33,2% - за інших працівників і осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами; 4% - за працівників інвалідівПриватні підприємці незалежно від системи оподаткування і інші особи, що використовують найману працюОплата праці (в т.ч. в натуральній формі), винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів (далі-СПД), які оподатковують з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності33,2% - за найманих працівників і осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорамиПлатники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) Зарплата, винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів, оподатковувані податком з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатностіз 01.01.2009р. - 26,56% - за всіх працівників, в т.ч. інвалідів; 33,2% - осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами,Військові частини, інші органи, що виплачують грошове забезпеченняГрошове забезпечення33,2%Підприємства всеукраїнських суспільних організацій інвалідів, де кількість інвалідів складає не менше 50% загальної чисельності працюючоїЗарплата, винагорода за роботи, послуги з цивільно-правових договорів, оподатковувані податком з доходів фізичних осіб, і допомога з тимчасової непрацездатності4% - за всіх працівників; 33,2% - осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорамиПриватні підприємці на загальній системі оподаткування і члени їх сімей, які беруть участь у веденні ними підприємницької діяльності (за себе і членів сім'ї) Сума доходу (прибутку), одержаного від відповідної діяльності, предмету обкладення податком з доходів33,2%, але не менше мінімального страхового внеску, який складає 33,2% від мінімальної зарплатиОсоби, що забезпечують себероботою самостійно (займаються адвокатською, нотаріальною, творчою і іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від неї) Сума доходу (прибутку), одержаного від відповідної діяльності, предмету обкладення податком з доходів33,2%, але не менше мінімального страхового внеску, який складає 33,2% від мінімальної зарплатиПриватні підприємці - платники фіксованого і єдиного податку (за себе) Постанова КМУ №366з 1 травня 2009г. не менше мінімального страхового внеску

  • 16357. Особливості спрямованості особистості та її статусу в системі міжособистісних відносин
    Психология

    Експериментальне дослідження функціонально - рольових відносин представлено багатьма традиційними прийомами: опросниками, бесідою, спостереженням, інтерв'ю й ін. Емоційно - оцінні відносини виявляються в безпосередній взаємодії дітей, відбиваючи систему їхніх переваг. Відносно повну картину цих відносин дає социометрический опитування в різних його модифікаціях. Личностно - значеннєві відносини являють собою складні в спільній діяльності необхідні зв'язки, які в ній реалізуються. При цьому мотивом дії кожного учасника таких відносин стає інша людина, той, заради якого, в остаточному підсумку, здійснюється спільна діяльність. Потреба в придбанні й підтримці статусу - одна з важливих соціальних потреб. Неможливість зайняти певне положення в структурі групових відносин або погроза втрати наявного статусу може викликати стан "афекту неадекватності". Афект неадекватності в подібних ситуаціях спостерігається в школярів всіх вікових груп, як у встигаючих, так й у слабких учнів. Пережите ними почуття незадоволеності проявляється в агресії, у відмові виконувати вимоги вчителя, у демонстративному порушенні дисципліни. Протягом всього життя індивід виявляється включеним у різні соціальні групи, у яких відбувається його полова соціалізація. Важливим інструментом полової соціалізації є група однолітків, що пізніше всіх "підключається" до цього процесу, але значення, який важко переоцінити. У цих групах спільна діяльність і спілкування "на рівних" сприяють об'єднанню дітей. Одночасно відбувається протиставлення своєї полової приналежності протилежній підлозі. Ця опозиція виникає, затверджується й відстоюється в спільній діяльності, структура якої змінюється з віком. Такий різкий поділ дітей у процесі спільної діяльності й спілкування на одностатеві об'єднання одержало назви "полової сегрегації". Співтовариства дітей і підлітків, засновані на "полової сегрегації", виникають на певному етапі розвитку суспільства, будучи реальними половозрастными об'єднаннями, регламентованими соціальною структурою суспільства. Стихійна "сегрегація" торкати переважно неофіційної структури дитячої групи, відбиваючи виборчий характер дитячих симпатій й антипатій, дружби й прихильностей.

  • 16358. Особливості стилю і проблематика роману П. Коельйо "Заїр"
    Иностранные языки

    З арабської Алеф це одна з точок простору, в якій зібрані всі інші точки. [25] Описати Алеф неможливо, бо людині не дано осягнути його таємничу невизначену природу. Свідок цього явища можуть лише сказати, що "бачив натовпи жителів Америки, бачив срібну павутину всередині чорної піраміди, бачив лабіринт (це був Лондон), бачив безкінечну кількість очей навколо себе…бачив циркуляцію моєї темної крові…бачив Алеф, бачив із всіх точок в Алефі земну кулю, і в земній кулі Алеф…бачив своє обличчя і нутрощі".[25] Це місце надихає Карлоса на написання творів. Таким чином, поняття "Алеф" повністю протилежне поняттю "Заїр". В той час як Заїр виступає руйнівною силою підсвідомості людини, Алеф каталізує і сприяє розвитку окремого індивіда. Крім того, Алеф дає можливість спостерігачу одночасно бачити всі речі в світі, тоді як Заїр зациклює людину на одному предметі. Отже, проаналізувавши і зіставивши твори, написані латиноамериканськими письменниками, можна зробити висновок, що всі згадані роботи піддалися явищу інтертекстуальності. Роман "Заїр" П.Коельйо і казка "Заїр" Х. Л. Борхеса мають як відмінні так і подібні риси. Спільним для обох письменників є те, що всі їхні твори спрямовані на пізнання людини: її розуму й душі, фантазії і волі, здатності мислити та необхідності діяти. Підсумовуючи, варто зазначити, що такі абстрактні поняття як "Алеф" та "Заїр" ще часто будуть зустрічатися у літературі, адже інтертекстуальність одна з найголовніших категорій, притаманних епосі сьогодення, тобто постмодернізму. Останнім часом прийом "украплення" в авторський текст уривків різного обсягу й різного ступеня пізнавальності з текстів письменників іншого часу набув значного поширення. Прийом інтертекстуальності один з найважливіших для митців постмодернізму, бо відзначається великим потенціалом у створенні поля натяків, логічних та алогічних асоціацій, настрою гри, він може змінювати емоційні акценти оповіді, надавати їй вражаючої новизни, навіть іншого змісту. У романі "Заїр" П.Коельйо веде естетичну гру з численними сюжетами від Біблії та Гомера до масової літератури, змінює їх, наповнює традиційні моделі новим змістом, що дає можливість сфокусувати актуальні проблеми в особливому ракурсі крізь призму літератури, культури й філософії, показати злободенне з позиції вічності. Таким чином, відомі теми й сюжети отримують нове звучання й розвиток в контексті сучасної постмодерністської епохи.

  • 16359. Особливості стресових станів у дітей різного віку
    Психология

    Якщо уявити особистість людини у вигляді концентричиних кіл, то в самому центрі розташовується ядро «Я» це, те завдяки чому при самих різних обставинах і змінах ми лишаємось самими собою. Наступне коло-це схема тіла самим щільним образом повязана з ядром «Я» і є також склдовим базової характеристики особистості. Схема тіла у людини починає формуватись надзвичайно рано і відіграє важливу роль в подальшому житті. Вона включає в себе і образ свого тіла і його оцінку. Все це починає виникати у немовля разом з батьківськими дотиками. Дитина до якої не торкались і не пестили як це буває у дітей з притулку в наслідку може мати серйозні психологічні порушення. Тож що спричиняє стрес насамперед у дітей ще не увійшовших в реальний світ дорослого життя? Як правило необхідність розлучатись з близькими людьми починаючи з походу в дитячий садочок і закінчуючи самостійним відвідуванням туалету, переміни в звичному ритмі життя-все це початкові причини стресу в ранньому дитячому віці. Часто стреси повязані з розставанням, відвідуванням перукаря, або лікаря. Відношення дитини до цих подій в першу чергу повязано з тим, як їх переживає дорослий діти заражаються пережи-ванням батьків. Розповсюдженою причиною стресу є також розлучення батьків. Світ малюка складається з двох половинок: маминої та батькової. І коли ці половинки розєднуються дитина переносить іноді справжні фізичні страждання, дорослі мають про це памятати. У дитини починає боліти голова, сняться страшні сни. Іноді вона шукає для себе небезпечні ситуації що можуть закінчитись травмою. У дітей різного віку переважаючі причини стресу також різні. Це повязано з тим що в різному віці у дитини різні «зони психічної чутливості» які найбільш вразливі і найбільш підвладні стресу. Батькам зазвичай такі тонкощі невідомі тому іноді важко відрізнити дитячий стрес від виснаження, хворобливості які супроводжують нормальні процеси росту та розвитку дитини. У дітейвід 5 до 10 років можуть спостерігатись біль та розлади включаючи нудоту, підвищену занепокоєність своїм здо-ровям, відмову від відвідування школи та прогулянок з іньшими дітьми, підвищене бажання здаватись хорошим, нервовісьть в рухах, низька само-оцінка, порушення сну та харчування, відставання в школі. Причинами цього являються як правило школа, друзі та неуспіхи або конкуренція в навчанні. Діти в цьому віці починають розуміти що хтось може бути розумніший, сильніший, чи гарніший за них і це являється для них серьйозним психологічним навантаженням. Знущання та образи в школі займають перше місце в списку причин дитячого стресу. Однак діти не завжди залякані тільки однолітками. Часто головним «збудником» стресу являються саме вчителі. Їх боїться і ненавидить кожна десята дитина. Причиною дитячого стресу в будь- якому віці може стати велика сімейна подія, наприклад розлучення, наро-дження ще одної дитини, зміна місця проживання або навчання, навіть смерть домашньої тварини.

  • 16360. Особливості структури та семантики утворення назв чоловіка в англійському слензі
    Иностранные языки

    В сучасній лексикології виділяються три лексико-семантичних поля: "Назви живого: людини, тварини", "Назви продуктів господарчої, технічної та соціальної діяльності людини", "Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій". В англійському сленгу існують ті чи інші відхилення від норми. Тобто, для сленгового світобачення цінні лише ті характеристики, які впливають на виживання та продовження роду. Неприйнятним для сленгу є крайній вияв інтелектуально-емоційних, фізичних або соціальних характеристик. Наприклад, надмірна агресивність особи у Сленгових Лексичних Одиницях (yob - невихована людина, хуліган; rough neck - хуліган, головоріз") є такою ж неприйнятною для носіїв сленгу, як і надмірна толерантність (Gawd-help-us - безпорадна, дратівлива людина). Також невідповідними нормі у сленгу є ознаки надзвичайної фізичної привабливості (Gods gift - надзвичайно привабливий чоловік) і вияв надзвичайної потворності. Надмірно активна соціальна позиція (high-up - авторитетна посадова особа; Mr. Big - можновладець) є відхиленням від норми так само, як і відсутність такої позиції або низький соціальний статус (sod - принижений, зневажений чоловік).