Курсовой проект

16361. Особливості та інструменти митно-тарифного регулювання міжнародної економічної діяльності в Франції відносно експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії в Україну та з України
Юриспруденция, право, государство

Ïåðåäáà÷àºòüñÿ, ùî óêðà¿íñüêà ñèñòåìà òåõí³÷íîãî ðåãóëþâàííÿ ïåðåõîäèòü äî òàêî¿, äå îáîâÿçêîâèìè äëÿ äîòðèìàííÿ º òåõí³÷í³ ðåãëàìåíòè (ÿê³ âèçíà÷àþòü õàðàêòåðèñòèêè òîâàðó, àáî ïîâÿçàí³ ç íèì âèðîáíè÷³ ïðîöåñè ÷è ñïîñîáè âèðîáíèöòâà, âêëþ÷àþ÷è àäì³í³ñòðàòèâí³ ïîëîæåííÿ). Â òîé æå ÷àñ, äîòðèìàííÿ ñòàíäàðòó (ÿêèé âèçíà÷àº ïðèçíà÷åí³ äëÿ çàãàëüíîãî ³ áàãàòîðàçîâîãî âèêîðèñòàííÿ ïðàâèëà, ³íñòðóêö³¿ àáî õàðàêòåðèñòèêè òîâàð³â ÷è ïîâÿçàíèõ ç íèìè âèðîáíè÷èõ ïðîöåñ³â àáî ñïîñîá³â âèðîáíèöòâà) íå º îáîâÿçêîâèì. Ïðîòå ðîçøèðþâàòèìåòüñÿ ïðàêòèêà âèçíàííÿ äåêëàðàö³¿ ïîñòà÷àëüíèêà (âèðîáíèêà) ïðî â³äïîâ³äí³ñòü, òà ñêîðî÷óâàòèìåòüñÿ ïåðåë³ê òîâàð³â, ÿê³ ï³äëÿãàþòü îáîâÿçêîâ³é ñåðòèô³êàö³¿ òðåòüîþ ñòîðîíîþ. Ðàçîì ç öèì çàïðîâàäæóâàòèìåòüñÿ ñèñòåìà ðèíêîâîãî íàãëÿäó, òîáòî ïîñò³éíå ñïîñòåðåæåííÿ çà â³äïîâ³äí³ñòþ ïðîäóêö³¿, ââåäåíî¿ â îá³ã, òåõí³÷íèì ðåãëàìåíòàì, ïðàâîì³ðí³ñòþ çàñòîñóâàííÿ íà í³é Íàö³îíàëüíîãî çíàêà â³äïîâ³äíîñò³, ïîâíîòîþ ³ äîñòîâ³ðí³ñòþ ³íôîðìàö³¿ ïðî òàêó ïðîäóêö³þ.
16362. Особливості та труднощі відмінювання прикметників у німецькій мові
Иностранные языки
1. Займенники "der, ein, kein, dieser, jener",присвійні займенники разом із займенниковим прикметником "Pronominaladjektiv" (ander, solch) або з числівником, які стоять перед прикметником, який виконує функцію означення, відмінюються так само, як і прикметник, тобто прикметник є керуючим. Це добре помітно на прикладі: der andere kleine Junge, kein anderer verhaltener Grund, der Verlust meines vielen gesparten Geldes, unsere drei lieben Kinder.
2. Якщо ж на місці займенникового прикметника або числівника стоїть справжній займенник, то відмінюватися прикметник буде відповідного до того, що вимагає саме цей займенник, напр.: ein jeder redliche Mensch.
3. Коли присвійний займенник стоїть після вказівного займенника "dieser" або "jener", буде в даному випадку прикметник по відміні, відповідній присвійному займеннику, змінюватися, тобто по мішаному типу, напр.: dieses mein großes Glück.
16363. Особливості тактики допиту потерпілого
Юриспруденция, право, государство
З моменту визнання особи потерпілою вона вправі мати представника, який користується такими ж правами що й потерпілий (крім права давати показання). Представник потерпілого не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам останнього. Повнолітній і дієздатний потерпілий може будь-коли відмовитися від представника. Потерпілий у кримінальному судочинстві має, як права, так і обовязки. Щодо прав, то серед них виділяють такі:
1. Давати показання у справі або відмовитись від давання показань. Давання показань право, а не обовязок потерпілого. Він має можливість відмовитися від давання показань відповідальності за відмову від давання показань не несе. Проте, він несе кримінальну відповідальність за давання заздалегідь явно неправдивих показань за ст. 384 Кримінального кодексу України (надалі КК України). Відповідно до ст. 19 КПК України потерпілий має право давати показання рідною мовою або користуватися послугами перекладача. Оплата перекладача здійснюється за рахунок держави.
2. Подавати докази. Потерпілий має право надати слідчому або суду наявні в його розпорядженні доказові матеріали (документи, матеріали звукозапису або кінозйомки, речові докази тощо). Особа, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, зобовязана прийняти подані докази, склавши протокол, копія якого надається потерпілому. Якщо докази представлені в ході судового розгляду, цей факт відзначається в протоколі судового розгляду.
3. Заявляти клопотання та відводи. Право заявляти клопотання може бути реалізовано потерпілим на будь-якій стадії процесу. Заявлені потерпілим клопотання розглядаються слідчим у добовий термін. Про результати їхнього розгляду потерпілий повинний бути своєчасно повідомлений. Відвід може бути заявлений потерпілим слідчому, дізнавачу, прокурору, судді, захиснику, експерту, спеціалісту, перекладачу, секретарю судового засідання, тобто практично будь-кому з учасників процесу, крім тих, хто має і відстоює в процесі свої інтереси. Закон надає можливість слідчому, дізнавачу, прокурору, судді, захиснику, експерту, спеціалісту, перекладачу, секретарю судового засідання, обвинувачу брати участь у справі за умови їхньої обєктивності, неупередженості і тільки у випадку, коли вони не зацікавленні у розвязанні справи. За наявності невідповідності зазначених осіб даним вимогам потерпілий має право заявити їм відвід.
4. Знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах, в яких попереднє слідство не провадилось, - після віддання обвинуваченого до суду. Дане право по закінченні попереднього слідства реалізується предявленням слідчим потерпілому всіх матеріалів справи в підшитому і пронумерованому виді разом із речовими доказами і матеріалами технічного документування. Про ознайомлення потерпілого зі справою складається протокол, у якому вказуються всі зроблені ним заяви і клопотання.
5. Брати участь у судовому розгляді. Дане право служить основною гарантією захисту прав і свобод потерпілого. Тут, в умовах гласності судового процесу, він може брати участь у судовому слідстві і досліджувати всі докази в справі, заявляти клопотання, брати участь у допитах свідків і здійснювати інші дії відповідно до закону і встановленого судом порядку.
6. Подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду та постанову судді, а за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки. Дії і рішення вказаних вище осіб можуть бути оскаржені потерпілим: дії та рішення слідчого та органу дізнання прокурору і суду, а дії і рішення слідчого, крім того, - начальнику слідчого відділу; дії і рішення прокурора вищому прокурору або в суд; дії і рішення суду у вищу судову інстанцію. Будь-які дії і рішення можуть бути оскарженні в суді. Поряд із цим потерпілий, як і будь-який інший громадянин України, може оскаржити здійснювані дії або прийняті рішення, що торкаються його інтересів, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на осіб, що ведуть процес, обовязку повідомляти потерпілого про прийняті рішення, розяснювати виникаючі з цього права потерпілого, не припускати порушень його прав, сприяти їх реалізації.
7. Право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення потерпілий має по справах приватного обвинувачення. Більше того, коли в результаті судового розгляду прокурор переконається, що дані судового слідства не підтверджують предявленого підсудному обвинувачення і відмовляється від обвинувачення, суд розяснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку потерпілий самостійно підтримує обвинувачення.
16364. Особливості територіально–галузевої структури Автономної Республіки Крим
География

Для значного підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону необхідно забезпечення умов щодо створення розвинутої інженерної та транспортної інфраструктури, збільшення пропускної спроможності магістральних ліній, збільшення потужності теплоелектростанцій, газифікації населених пунктів, збільшення пропускної спроможності, підвищення рівня технічної категорії автомобільних доріг, створення та розвиток цілісної інноваційної інфраструктури, спрямованої на наближення показника енергоємності валового внутрішнього продукту до рівня розвинутих країн світу, цілодобову подачу питної води споживачам не менше ніж у 90 % населених пунктів, охоплення централізованим водовідведенням до 96 % у великих містах і до 50 % у сільській місцевості, приведення в експлуатаційний стан берегоукріплювальних споруд, інженерного захисту узбережжя від негативної дії зсувних та абразійних процесів, поліпшення стану меліорованих земель, підвищення урожайності зернових, збільшення обсягу виробництва, кормових культур, що дасть змогу забезпечити тваринництво кормами з метою підвищення забезпеченості населення республіки та відпочиваючих продуктами переробки рослинництва та тваринництва, упорядкування забудови прибережних територій, збереження та раціональне використання унікальних природних та інших ресурсів морського берега Криму, памяток історії і культури, чіткого визначення статусу курортних територій державного і місцевого значення, визначення додаткових площ земель, що мають природні лікувальні властивості, з метою їх подальшого оздоровчого використання.
16365. Особливості технології виробництва паштету "Козацький" в умовах ВАТ "Любинський м’ясопереробний комбінат"
Производство и Промышленность
16366. Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах
Производство и Промышленность
16367. Особливості технологічного процесу виробництва десертної продукції
Разное

До смако-ароматичних речовин відносять плодово-ягідні екстракти. Вони являють собою освітлені згущені плодові та ягідні соки, що містять від 44% (чорносмородиновий) до 62% (виноградний) сухих речовин. Екстракти можна отримувати з усіх видів плодів і ягід, але купажуванням соків, додавання різних речовин, у тому числі барвників, харчових кислот, цукру та інше не допускаються. Екстракти повинні мати смак і запах відповідних соків, повністю розчинятися у воді, не містити сторонніх домішок. Кислотність екстрактів залежить від вихідної сировини і коливається від 3 (яблучного) до 20% (журавлинним). До недоліків плодово-ягідних екстрактів слід віднести відсутність пектинових та інших біологічно активних речовин, видаляємих при освітлення соків, і вітаміну С, які руйнуються при їх уваріванні. Сухі плодові напівфабрикати майже повністю зберігають вітамін С, пектинові та інші біологічно активні речовини. Їх одержують із плодових пюре, змішаних з крохмалем і висушених. Під час сушіння під дією високої темІератури крохмаль клейстерізується і модифікується органічними кислотами пюре. В результаті одержують напівфабрикат, який набуває здатність утворювати клейстер при змішуванні з холодною водою, і кисіль можна приготувати практично миттєво. Смак-ароматичною сировиною є також какао-порошок, швидкорозчинні кави, ванілін, деякі есенції, а також харчові кислоти - лимонна, винно-кам'яна. Структуроформуючими компонентами для десертів служать желатин, пектин, агар-агар. Крохмаль картопляний і кукурудзяний дають хороші, але непрозорі студні. Новою перспективною сировиною цієї групи можуть з'явитися різні фікоколлоїди, одержані з морських водоростей, - альгинату, каррагініну та ін. В якості структуроформуючих компонентів застосовують термічно оброблену (прогріту) манну крупу марки «М» або пшеничне борошно, що дають після взбивання в непрозорі страви. За рецептурами солодкі страви поділяють на три види. Концентрати на плодових або ягідних екстрактах або плодових напівфабрикатах: кисіль (з крохмалем), желе (з желатином, агар-агаром) і муси (з манною крупою). У цих продуктах міститься (у%): цукру - 64, плодово-ягідного екстракту - 6-9, кислоти - 0,5-1. Молочні десерти суттєво відрізняються від попередніх: по-перше, основним компонентом в них є молоко, по-друге, смак-ароматичними добавками служать какао, кава, ванілін та есенції - лимонна, апельсинова, миндальная. Кислоту в десерти цього виду не додають. У залежності від застосовуваного компоненту розрізняють три різновиди молочних десертів: кисіль (на крохмалі), креми желейні (на желатині, агар-агарі і т. п.) і креми заварні (на пшеничному борошні). У назвах даного виду десерту відбивається смакова добавка, наприклад кисіль молочно-шоколадний (з какао), крем желейний ванільний, крем заварний кавовий та ін. удинги десертні складаються з суміші цукру, кукурудзяного крохмалю. В залежності від виду фрукту та смакової добавки бувають наступні десертні пудинги - миндальний, лимонний, апельсиновий, ванільний, кавовий і шоколадний та інш. При оцінці якості десертів визначають органолептичні показники. За фізико-хімічними показниками визначають (у%): вологість - 6-9,5; вміст цукру - 37-89; кислот (у перерахунку на лимонну) - 0,5-1,6; мінеральних домішок - 0,01; металлопрімесей - 0,0003. Не допускаються сторонні домішки, а також зараженість шкідниками.
16368. Особливості трансформаційного періоду для економіки України
Экономика

Нові риси відтворення основного капіталу, що виникли в Україні в трансформаційний період, можуть бути осмислені правильно лише за умови врахування впливу на цей процес зміни форми власності. За роки реформування 32% основних фондів країни залишились у державній власності, в комунальній власності їх питома вага сягає 24,2%, в колективній - 38,2%, в приватній - 5,3%. Державна форма власності перестала бути домінуючою. Але відносна прогресивність цієї трансформації простежується лише в кількісному аспекті, оскільки оптимальний обсяг державної власності на засоби виробництва має не спускатися нижче ЗО - 35%. Необхідні докорінні якісні зміни реформування власності не випливають автоматично з процесу роздержавлення, і тому їх не було досягнуто протягом перехідного періоду. Проте процеси економічного реформування істотно вплинули на відтворення основних виробничих фондів та їх використання. Розглядаючи ефективність розвитку основних виробничих фондів як однієї зі складових продуктивних сил, треба враховувати уроки історії, які свідчать, що економічні формації відрізняються одна від одної не тим, що виробляється, а тим, яким знаряддям праці і в яких умовах воно виробляється, тобто засобами виробництва. Отже, ефективність відтворення і використання основних фондів залежить від науково-технічного прогресу та зміни економічного середовища.
16369. Особливості тренувального процесу біатлоністів
Медицина, физкультура, здравоохранение

Відомо, що під час сну з роботи виключається м'язова система, знижується діяльність нервових, серцево-судинної, інших систем. Сон забезпечує відновлення сил організму, що утомився за день. Задача ранкової зарядки полягає в тому, щоб полегшити перехід від сну до пильнування, швидше «зарядити» організм, привести спочатку в дію загальмовані сном системи й органи і лише потім приступити до виконання спеціалізованого комплексу вправ. От чому ранкову зарядку необхідно неодмінно починати з повільного бігу 1 - 2 км і закінчувати прискоренням 50 - 100 м. Після бігу - комплекс загально-розвиваючих вправ для розвитку м'язів плечового пояса, тулуба, ніг, поступового тренування сили, витривалості, гнучкості, рівноваги, координації, уміння розслаблювати м'яза. Дуже корисні для починаючих біатлоністів вправи з гумовими амортизаторами (еластичним еспандером, шнуром). Імітуючи поперемінні й одночасні лижні ходи, закріпивши еластичний шнур до опори, спортсмен одержує одночасно і фізичне навантаження, і удосконалює технікові лижних ходів. У самостійних заняттях необхідно строго дозувати навантаження. Відомий радянський учений, хірург Н. М. Амосов рекомендує практично здоровим людям виконувати вправи до 50 разів кожну. Отже, ранкова зарядка може складатися з невеликої кількості вправ (8 - 10) з повторенням кожного 25 і більш раз. Закінчувати зарядку необхідно згинанням і розгинанням рук в упорі лежачи або підтягуванням на поперечині. Кількість повторень цих вправ повинне складати 50 % від максимально можливого. Наприклад, максимальне число підтягувань - 4 рази, то в ранковій зарядці необхідно підтягуватися 2 рази, якщо максимальне число згинань і розгинань рук в упорі лежачи 14 разів, то в ранковій зарядці їх потрібно виконувати 7 разів. Протягом 2 - 3 тижнів рекомендується доводити кількість повторень до 70 80 % від максимально можливого [9, 138].
16370. Особливості туризму та готельного бізнесу в країнах Азії
Медицина, физкультура, здравоохранение

Пекін, що знаходиться на південь від плато Шаньсі, хоч і не найстародавніше місто країни, але один з найцікавіших. Обов'язково варто оглянути "Заборонене місто" - найбільший з тих, що збереглися в світі палацових комплексів імператорського палацу Гугун (Палац старих правителів, XV в.), обнесений середньовічною стіною і буквально насичений історичними спорудами (більше 9 тис. будов). Сьогодні в багатьох приміщеннях відкриті музейні експозиції, виставлені збори імператорських скарбів, колекції годинників, маріонетки, якнайдавніші зразки кольорової кераміки, нефритові вироби, вироби з бронзи, похоронні статуї часів імператора Цинь Шихуана, твори каліграфії, живопис, різьблення і інші вироби прикладного мистецтва. Не менш цікаві одна з найкрупніших площ світу - Тяньаньмень ("площа Воріт небесного спокою", 880х500 м.), "Передні ворота" Цзянмень і ворота Тянаньмень (1651 р.), Літній Палац (Іхеюань, 12 км. від Пекіна), імператорські парки Бейхай ("північне море") і Іхеюань ("парк безтурботного відпочинку"), обнесений двома стінами Храм Неба "Тяньтань" (1420 р.) із знаменитою Хуйінбі ("Стіна повертаного звуку"), "кругле місто" Туаньчен з "павільйоном Відбитого сяйва" Ченгуандянь і "Стіною дев'яти драконовий" Цзюлунбі. Також цікаві храм буддиста Юнхегун (1694-1746 рр.), "храм Конфуція" Кунмяо (1306 р.) на північний схід від парку Бейхай, даоський храм Байюньгуань, мавзолей Мао Цзедуна "Мао чжуси цзиняньтан", музей китайської революції, один із старих мостів в Китаї - Лугоуцяо (Міст Мазко Порожнисто, 1189 р.), Національна галерея, парк Цян-Тан з гробницями 13 імператорів династії Мін і "алеєю тварин" (50 км. на північ від Пекіна), комплекс будівель музеїв Історії Китаю і Історії китайської революції, Парк світу з копіями найвідоміших споруд світу, "підземне місто" часів "Культурної революції" і просто колосальна кількість храмів.
16371. Особливості управління організацією
Менеджмент

З переходом агропромислових об'єктів господарювання України на ринкові відносини, між ними порушився інформаційний взаємозв'язок. Інформація про обсяги виробництва, реалізації продукції, витрати, доходи, ціни, обслуговуючий персонал, зарплату, технологію, організацію управління в підприємстві є недоступною для багатьох виробничників та науковців і вважається комерційною таємницею, пізнання якої може призвести до втрати конкурентних переваг, спричинити негативні наслідки в розвитку економіки підприємства. У зв'язку з цим виникає проблема управління сільськогосподарським підприємством в умовах змін і невизначеності його розвитку, яка нині набуває актуальності й потребує розв'язання. Безумовно, сказати, що взагалі немає ніякої інформації про господарську діяльність сільськогосподарських підприємств не можна. Статистична інформація, яка надається Державним комітетом статистики України є неповною і не доходить до кожного окремого підприємства, не розкриває його господарську діяльність. Основні показники сільськогосподарських підприємств наводяться у статистичних бюлетенях в узагальненому вигляді у розрізі областей. Використання навіть цієї інформації дає змогу при відповідному її аналізі, за середніми показниками робити певні висновки про діяльність підприємств конкретної області. [8].
16372. Особливості управління підприємством в умовах ринкового середовища
Экономика
Ознаки структуризації ринківВид ринку
- Субєктний склад
- споживачів
- виробників
- проміжних продавців
- державних установ
- міжнародних виробників, продавців і посередників
- Продуктово-ресурсне наповнення
- продовольчих і непродовольчих товарів
- знарядь і предметів праці та інших товарів виробничого призначення
- житла, землі, природних багатств і корисних копалин
- побутових, транспортних, комунальних та інших послуг
- валюти, грошей і цінних паперів
- Елементно-технологічні звязки
- засобів виробництва
- предметів споживання
- інновацій та інформації
- інвестиційних ресурсів
- робочої сили
- валютний
- грошово-кредитний
- Територіально-просторова організація
- місцевий (локальний)
- регіональний
- національний
- транснаціональний
- світовий
Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.
16373. Особливості уяви та її розвиток в дошкільному та молодшому шкільному віці
Психология

З усього, що нам відомо про уяву, слідує розуміння її як вкрай складного за своїм складом процесу, як сказав Л.С.Виготський психологічної системи. «Аналіз діяльності уяви показує, що, тільки підходячи до цього виду діяльності як до системи, ми знаходимо можливість описувати ті важливі зміни, які в ній виявляються». [2, с.817].
Зважаючи на те, що уява виявляється в різних формах, як більш простих, так і більш складних, природно припустити, що в міру розвитку людини, розвиваються і форми прояву її уяви, до того ж по лінії ускладнення: з простіших (мимовільних), у більш складні (довільні). Такий хід розвитку цього процесу аналогічний розвитку вищих психічних функцій, виділених Л.С.Виготським. [2]. Отже, уява у вищих, найбільш складних формах свого прояву, таких як довільна, а особливо творча, є вищою психічною функцією, а отже механізмом розвитку цього процесу і є механізм розвитку вищих психічних функцій механізм інтеріоризації, найбільш повно описаний Л.С.Виготським. [2].
Розвиток вищих психічних функцій, зокрема довільної уяви, носить історичний характер і включає в себе три етапи: інтерпсихічний, екстрапсихічний і інтрапсихічний етапи. Активні форми уяви з'являються вперше в дитячому віці. Інтерпсихічний етап тісно пов'язаний із спілкуванням дитини і дорослого, зі спонукаючою ініціативою з боку дорослого, коли той активізує процес уяви, прохаючи її зробити що-небудь. Екстрапсихічний етап орієнтований на зовнішній світ і супроводжується зовнішньої (гучною) промовою, яка використовується дитиною як замінник маніпулювання реальними предметами. Інтрапсихічний же етап знаменує появу дійсно довільної форми уяви, що існує безпосередньо у внутрішній формі, що знаходить своє відображення насамперед у характері ігор дитини. Таким чином, уява, як і будь-яка інша психічна функція, з'являється в процесі свого розвитку двічі: спочатку як функція колективної поведінки, як засіб соціального пристосування, тобто в соціальному плані, а потім як спосіб індивідуальної поведінки, як засіб особистого пристосування, тобто в психологічному плані. Саме цей перехід функції з зовнішньої форми у внутрішню був названий Л.С.Виготським інтеріоризацією. Таким чином, ми бачимо, що за вищими, довільними формами уяви стоять соціальні, реальні відносини між людьми. [2].
16374. Особливості фізичного виховання дітей з особливими вадами
Педагогика
1. Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения речи (в норме и патологии). М.: Педагогика, 1977. 176 с.
2. Волкова Г.А. Логопедическая ритмика: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1985. 191 с.
3. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика: Воспитание и обучение дошкольников с нарушениями слуха: Учеб. Пособие для студ. высш. учебн. заведений. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. - 304 с.
4. Детский голос. / Под ред. В. И. Шацкой. М.: Педагогика. 1970. 232 с.
5. Ермакова И. И. Коррекция ринолалии у детей и подростков. М.: Просвещение. 1984. 142 с.
6. Ермолаев В. Г., Лебедева Н. Ф. Особенности развития голосового аппарата у детей и вытекающие отсюда требования к охране детских певческих голосов//Развитие детского голоса. М., 1963. С. 111123.
7. Ермолаев В. Г., Морозов В. П.. Лебедева Н. Ф. Руководство по фониатрин. Л.: Медицина. 1970. 270 с.
8. Зарицкий Л. А., Тринос В. А., Тринос Л. А. Практическая фониатрия. Киев: Вища школа. 1984. 168 с.
9. Зееман М. Расстройства речи в детском возрасте: Пер. с чешск. М.: Медгиз. 1962. С. 284295.
10. Игры в логопедической работе с детьми: Кн.для логопедов. / Под ред. Сост. В.И. Селивестрова. М.: Просвещение, 1987. 142 с.
11. Калита М. Лоагритмические проблемы в рисунках. // Дошкольное воспитание. 1989. - № 1. С. 11 13.
12. Коржова А. Афизическое воспитание детей с нарушениями слуха // Дошкольное воспитание аномальных детей / Под ред. Л. П. Носковой. М., 1993. 182 с.
13. Кривда І. Влітку на майданчику.// Дошкільне виховання. 1999. - № 6. С. 26 27.
14. Крушевская И. И. Профилактика в фониатрии и ее социально-экономическая эффективность. //Вестн. оторинолар. 1984. № I. С. 4043.
15. Логопедия: Учебник для студ. дефектологических фак-тов вузов. / Под ред. Л.С. Волковой, Н.С. Шаховской. М.: ВЛАДОС, 1998. 680 с.
16. Лукьянова Е. А. Дыхание в хореографии. М.: Искусство, 1979. т-185с.
17. Максимов И. Фониатрня: Пер. с болг. М.: Медицина, 1987. 288 с.
18. Мамерчук А.С. Дидактичний матеріал для виправлення мовних недоліків: Навчальний посібник для вчителів-логопедів, вчителів і вихователів шкіл та дитсадків. К.: Райдуга, 1995. 403 с.
19. Николаевская В. П. Физические методы лечения в оториноларингологии. М.: Медицина. 1989. 381 с.
20. Орлова О.С. К вопросу о спастической дисфонии. //Актуальные проблемы логопедии. М.. 1980. С. 8691.
21. Орлова О.С. Акустические характеристики голоса при спастической дисфонии. //Преодолемие речевых нарушений у детей и взрослых. М.. 1981. С. 114124.
22. Правдина О.В. Логопедия: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1973. 272 с.
23. Савченко М.А. Методика виправлення вад мови у дітей. К.: Рад. школа, 1983. 165 с.
24. Соснин Г. П., Крицкий А. В. Ортопедическое исправление речи у детей с расщелиной неба. Минск: Беларусь. 1984. С. 3538.
25. Таптапова С. Л. Коррекционно-педагогическая работа при нарушениях голоса. М.: Просвещение, 1984. 110 с.
26. Ткаченко Т. Использование физминуток для развития пальцевой моторики у дошкольником с нарушением речи. // Дошкольное воспитание. 1989. - № 3. С.36 40.
27. Трофимова Г. В. Развитие движений у дошкольников с нарушениями слуха. - М, 1979. 240 с.
28. Трофимова Г. В. Проблема гиподинамии в специальных дошкольных учреждениях и пути ее преодоления // Дефектология. 1978. № 4. - С. 74 83.
29. Феличева Т.Б. и др. Основы логопедии: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1989. 223 с.
30. Физическое воспитание // Воспитание и обучение глухих детей дошкольного возраста: Программа. М., 1991. - 32 с.
31. Физическое воспитание // Воспитание и обучение слабослышащих детей дошкольного возраста : Программа. М., 1991. - 28 с.
32. Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения: Практикум по логопедии. М.: Просвещение, 1989. 238 с.
33. Фомичев М. И. Основы фониатрии. Л.: Медгиз, 1949. 186 с.
34. Хватцева М.Е. Логопедическая работа с детьми дошкольного возраста: Пособие для студентов. М.: Учпедгиз, 1961. 270 с.
16375. Особливості фізичного розвитку дітей дошкільного віку
Медицина, физкультура, здравоохранение
1. Е.С.Вільчковський "Заняття з фізичної культури в дитячому садку", Київ, "Радянська школа", 1974
2. Е.С.Вільчковський "Методика фізичного виховання у дитячому садку" , Київ "Радянська школа", 1979
3. В.В.Гориневский, "Физическое образование. Пособие для воспитателей, преподавателей учебных заведений и лиц, занимающихся физическим образованием". Спб., 1913.
4. Т.І.Дмитренко "Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку" , К., "Вища школа " , 1973
5. Т.І.Дмитренко "Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку", К., "Вища школа " , 1976
6. О.B.Жеребцов. "Физкультура и труд". Москва.1986.
7. М.В. Зімкін " Фізіологічна характеристика сили, швидкості, витривалості", ФиС, 1956.
8. "Інструктивно методичні рекомендації щодо організації фізкультурно оздоровчої роботи в навчально виховних закладах України", Міністерство освіти України, 2006р
9. А.В.Кенеман , Д.В.Хухлаєва "Теорія и методика физического воспитания детей дошкольного возраста", М., "Просвещение", 1972
10. С.Я. Лайзане ""Физическая культура для малышей", М., "Просвещение", 1978
11. Ю.Ф.Луури "Физическое воспитание детей дошкольного возраста" , М., "Просвещкние", 1991
12. А.Н.Крестовников, " Очерки по физиологии физических упражнений", ФиС, 1952
13. Лехтман Абрамович Р.Я. и Фрадкина Ф.И. "Этапы развития игры детей и действий с предметами в раннем детстве", Медгиз, 1049 .
14. Л.П.Матвеев "Теорія фізичного виховання", ФиС, 1959
15. Т.И.Осокина "Физическая культура в детском саду" , М., "Просвещение", 1978
16. И. П. Павлов "Двадцатилетний опыт обьективного изучения высшей нервной деятельности. Изд. 7.М., Медгиз, 1907.
17. А.Е. Покровский "Детские игры и гимнастика в отношении здоров"я и воспитания младенца" , 1893 .
18. И.Н.Саркизов Серазини "Путь к здоровью, силе и долгой жизни", ФиС, 1957
19. Фигурин Н.Л. и Денисова М.П. "Этапы развития ребенка от рождения до одного года. Сб. "Вопросы генетической рефлексологии". 1929.
20. Чиж Ю.А. „Фізична культура джерело здоров"я", Київ, „Здоров"я" 1977.
21. М.К.Шейко "Рухливі ігри дошкільників", 3 те вид. К., "Радянська школа", 1972
16376. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
Юриспруденция, право, государство

Слідами коліс можна визначити вид транспортного засобу, його марку й модель. Повнота відображення конструктивних ознак у слідах коліс залежить від характеру руху транспортного засобу. При прямолінійному русі сліди передніх коліс перекриваються слідами задніх коліс, і тому тут відображаються тільки ознаки задніх коліс: ширина колії, кількість коліс на осі, вид і марка шини. При русі на повороті залишаються сліди передньої й задньої осей, сліди коліс причепа або напівпричепа. Перекритими тут виявляються тільки сліди першої задньої осі тривісних автомобілів, тому вивчення слідів краще проводити на місці, де транспортний засіб робив маневр. Для визначення типу й виду транспорту визначаються кількість пар коліс, що залишила сліди, кількість осей і ширина колії для кожної осі, а якщо колеса спарені, то ширина колії для зовнішньої пари й внутрішньої. Ширина колії визначається за допомогою виміру відстані між серединою лівого й правого колеса на кожній осі. При визначенні осей варто мати на увазі, що колеса передньої осі рухаються по більшому радіусі, чим задні, а колеса причепа й напівпричепа - по найменшому. Для колісного транспорту різних видів, марок і моделей призначаються пневматичні шини, що розрізняються по посадковому діаметрі, ширині профілю шини, малюнку протектора. Зовнішній діаметр шини обчислюється по довжині її окружності. Довжина окружності шини визначається шляхом виміру відстані між двома послідовними відбитками в сліді однієї й тої ж особливості бігової частини шини. При обчисленні зовнішнього діаметра необхідно враховувати можливі погрішності, що залежать від внутрішнього тиску, ваги вантажу, швидкості руху й стану дорожнього покриття. Ширина профілю шини може бути визначена по ширині об'ємного сліду, однак і тут необхідно враховувати можливості перекручування справжньої величини залежно від зазначених причин. Малюнок протектора розташований на біговій поверхні шини й тому добре відображається як у поверхневих, так і об'ємних слідах. Тип і модель шини визначаються шляхом порівняння отриманих при огляді на місці події слідів з даними таблиць і каталогів, а також зі зразками колекцій шин. У процесі експлуатації шини зношуються, ушкоджуються й ремонтуються, у результаті чого відбувається нагромадження загальних і часткових ідентифікаційних ознак, що відображаються в слідах. До загальних ознак шин крім, їхніх конструктивних ознак, ставляться: загальний ступінь зношеності шини, що характеризується ступенем виразності малюнка протектора: наявність механічних ушкоджень у вигляді тріщин, розривів, проколів, малюнок відновленого (наварного) протектора. До часткових ознак ставляться особливості зношування шини внаслідок неправильного балансування коліс або її установки, особливості форми, величини й розташування проколів, розривів і тріщин, дефекти рельєфних елементів відновленого протектора. Сліди пневматичних шин мотоциклів, моторолерів, колісних тракторів і гужових візків мають природу, однакову зі слідами коліс автомобіля. Сліди пневматичних шин коліс гужових візків також відображають загальні й часткові ознаки колеса. До загальних ознак ставляться зовнішній діаметр колеса, наявність, вид і спосіб кріплення обіду, шини, ширина колеса й шини. Частковими ознаками є особливості кріплення шини, шви, тріщини й інші дефекти на робочій поверхні колеса. Сліди гусениць утворюються траками, що становлять гусеницю. Вони залишаються у вигляді двох смуг, відстань між центрами яких відповідає ширині колії. Слідами траків можна визначити тип і модель трактора й зробити його ідентифікацію. Загальними ознаками є: кількість траків на гусениці, форма й величина траків, відстань між траками, загальний характер рельєфу траків. До часткових ознак ставляться особливості деформації країв траків, конфігурація й розміри дефектів на їхні поверхні, розходження у відстанях між окремими траками. Сліди полозів залишаються при русі гужових саней або аеросаней. Сліди полозів - це сліди ковзання, утворені площиною, тому їхнє ідентифікаційне значення не так велике, як слідів коліс або гусениць. Як загальні ознаки в них відображаються ширина колії, ширина полозів, ширина напрямного жолоба або планки. Як часткові ознаки іноді можуть відобразитися нерівності рельєфу, розташовані на кінцях полозів. Сліди неходової частини транспортних засобів залишаються при наїздах, зіткненнях і зачіпанні транспортом, що рухається, нерухливих предметів. Своєрідність цих слідів полягає в тім, що їхнє виникнення на слідосприймаючому предметі сполучено з утворенням слідів і на самому транспортному засобі. Утворення слідів дозволяє їх використати для розшуку, що зник з місця події транспортного засобу й для реконструкції обстановки події по розташуванню слідів на об'єктах зіткнення. Ці сліди, будучи утворені різними складовими частинами кузова або, навпаки, на кузові, як і всякі інші сліди-відображення, можуть бути використані для встановлення групової приналежності або ідентифікації їхнього транспортного засобу, що залишило, або того предмета, що залишив сліди на транспортному засобі. Як правило, факт взаємного контакту вірогідно встановлюється на підставі збігу загальних трасологічних ознак характеру й зони деформації, розмірів і загальної форми слідів, кольору, структури або консистенції слідів-нашарувань і т.д. Сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, виникають при відділенні від нього частин і деталей, які можуть бути використані для розшуку й установлення події, транспортного засобу, що зник з місця події. При дорожньо-транспортному випадку відділитися можуть різні комплектуючі транспортного засобу деталі, наприклад склоочисники, дверні ручки, прокладки, ущільнювачі, болти, гайки, шайби. Відділитися можуть і частини єдиного виробу осколки скління кузова, бампера, облицювання й обробки. По зовнішніх ознаках частини, що відділилася, можна встановити, до якої деталі вона належала. Приналежність установленої деталі тій або іншій марці або моделі транспортного засобу визначається на підставі довідкових даних. Підставою для висновку про те, що затриманий транспортний засіб зник з місця події, є відсутність на ньому знайденої на місці події деталі або частини. Для встановлення приналежності частини, що відділилася, транспортному засобу проводиться трасологічні дослідження слідів зламу або слідів-відображень на деталі, що відділилася, і транспортному засобі. При русі транспортних засобів на дорозі відбуваються різні матеріально-фіксовані зміни, по яких можна судити про напрямок руху транспорту. Визначення напрямку руху транспорту виробляється за ознаками в слідах коліс і по інших ознаках на дорозі. Малюнок протектора шин підвищеної прохідності складається із грунтозацепів, що сходяться під кутом посередині бігової доріжки. На правильно встановленій шині цей кут розкритий убік руху. При пробуксовці коліс викид ґрунту з-під них відбувається убік , протилежний руху. Глибина сліду при цьому зменшується убік руху. Убік напрямку руху звернені відбитки коліс при переїзді через калюжі, стебла чагарнику або трави, кінці переламаних при переїзді колісьми гілок, пологі сторони уступів на дні об'ємних слідів, звуження плям від падаючих крапель масла.
16377. Особливості форм і методів навчання молодших школярів з урахуванням психічного розвитку дитини
Педагогика
1. Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. 384 с.;
2. Ануфрієва О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1998. - №12. - с.41-43.;
3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К., 1992. - Вип.39. - с.3-11;
4. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1993. - №3. - с. 6-10;
5. Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. с. 220-225;
6. Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - с. 38-41;
7. Бутківська П. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. - 1997. - №2. - с.6-8;
8. Васецька П. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початкова школа. - 1999. - №6. - с.7-8;
9. Данилова Л. Формування особистості нового типу // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - с. 59-64;
10. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - с.240-254;
11. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. - К.: ІЗІМН. - 1992. - с.194-210;
12. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;
13. Ісхакова Л. В. Організація групових форм роботи на уроці // Початкова школа. К., 1996. - №7. - с. 28 37;
14. Митнин О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. - 2000. - №12. - с.34-38;
15. Морочковська Л. Індивідуальні особливості школяра: Методика проведення психолого-педагогічного консиліуму // Шкільний світ. - 2001. - №12. - с.2;
16. Прокопенко І., Євдокимов В. Педагогічна технологія. Х.: Основа, 1995. 105 с.;
17. Савченко О.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1998. - 188 с;
18. Третяк Т.М. Розвиток творчості школярів у навчально-виховному процесі // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - с.9-11;
19. Учбова діяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополучностей / В.П. Гапонов, В.А. Георгієвська та ін. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 88 с.
16378. Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю
Экономика
1. Закон України Про акціонерні товариства ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384 )
2. Баканов И. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. 4-е изд.; доп. и перераб. М.: Финансы и статистика.2002.- 416с.
3. Батурин В.М., Керимов В.Э. Финансовый леверидж как эффективный инструмент управления финансовой деятельностью предприятия Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №2.
4. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с.
5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528с.
6. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 2, 2002
7. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 6, 2002
8. Воробьев С.Ю. Стратегия финансирования деятельности предприятия на основе показателей риска. Научные труды IV Международной научно-практической конференции "Фундаментальные и прикладные проблемы приборостроения, информатики, экономики и права". Секция "Экономика", ч. 2 / МГАПИ. - Москва, 2001. - С.10.
9. Демяненко І. В. , Т. А. Говорушко Фінансовий менеджмент: Курс лекцій ден. Та заочної форм навчання К.: НУХТ, 2009. 195 с.
10. Дж К. Ван Горн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 800с.
11. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного. Вид-2-ге ,-К.:КНЕУ, 2001.-528с.
12. Економика предприятия: Учебник под ред.проф. Н.А. Сафронова. - М.: Юристь, 2000. - 584с.
13. И Дихал Бухгалтерский учёт уставного капитала. // Баланс. - 2000. - № 50.
14. Ковалёв В.В. Введение в финансовий менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с.
15. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1997.
16. Коваленко фінансовий менеджмент. К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 120с.
17. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - М: "Финанси и статистика", 1997
18. Л. В. Кузьменко, В.В. Кузьмін «Фінансовий менеджмент», Херсон: 2003, 185 с.
19. Лысенко Ю.Г., Макаров К.Г., Петренко В.Л., Филипов А.В. Леверидж. Экономические приложения. ДонГУ, Юго-Восток, 1999. - 104с.
20. Мельник В. М. Основи економічного аналізу: Короткий теоретично-методичний курс: Навч. посіб. К.: „Кондор”, 2003. 128с.
21. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. Посібник. К.: Ника-Центр, 2003. 228 с.
22. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях ринка: Учеб. пособие. - М.: Висш.шк.,1997. - 192с.:ил.
23. П(С)БУ №2 от 21.06.99г. № 396/3689 "Баланс"
24. Парамонов А.В. Учет и анализ предпринимательского капитала (источник: www.OPTIM.RU.)
25. Степанов Д. Эффект финансового левериджа и специфика его расчета в российских условиях (источник: www.GAAP.RU.)
26. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: изд. "Перспектива", 1995.
27. Т. В. Теплова Финансовые решения: стратегия и тактика: Учебное пособие. - М.: ИЧП "Издательство Магистр", 1998. -284с.
28. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. Г.Г.Кірейцева. Київ: ЦУЛ, 2002.
29. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под редакцией Е.С. Стояновой. - 4-е изд., перераб и доп. - М.: Изд-во "Перспектива", 1999. - 656с.
30. Шим Джей К., Сигел Джоэл Г. Финансовый менеджмент Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с.
16379. Особливості формування зимових скупчень Горлиці кільчатої
Биология

У Львові до початку 70-х років чисельність горлиць досягла 180 особин/км2. У Бресті в 1960 р. була одна пара, в 1964 р. уже більше 100 пара (Федюшин, Долбик, 1967), а взимку 1968 і 1969 р. -близько 900 особин (Рубін, Ярощук, 1969). У Криму заселила всі населені пункти півострова до 1975 р., з'явившись в 1971 р. (Костин, 1983); в 1988 р. у м. Бахчисараєві влітку було понад 20 000 горлиць, а в с. Соколине - близько 350 пар. У Каунасі в 1964-1966 р. зимувало до 80 особин (Навасайтис, 1968). У Тарту в 1967 р. гніздилося всього дві пари (Тамм, 1970). У м. Уральську в сезон 1979/80 р. враховано 58 горлиць (Дебело, 1981). У Тамбові в 1968 р. врахована одна пара, в 1970 - дві пари, узимку 1975/76 р.-50 екз. (Херувимів, 1977). В Одесі взимку 1957/58 р. було 8 особин, в 1958/59 - 18, в 1959/60 - 32, в 1960/61 - 52 екз. (Греков, 1962); в 1983/84 і 1985/86 р. нами тільки на Приморському бульварі було враховано взимку 3200-3500 кільчастих горлиць, а загальна їхня чисельність у місті становила не менш 18 000-25 000 особин. У м. Мелітополі взимку 1987/88 р. було враховано понад 12 000 особин, а у ряді великих сіл Мелітопольского району - по 350-500, у малих селах - до 150-200 горлиць. У с. Копанка (Молдавія) в 1982-1986 р. гніздилося не менш 200-250 пару, у середньому 20-25 пару на 1 км вулиці одноповерхової забудови. У ряді обстежених нами сіл Одеської області в 1982-1987 р. гніздилося по 100-500 пару горлиць, у середньому 15-20 пару на 1 км двосторонньої вулиці. Приблизно, чисельність кільчастої горлиці вже становить сотні тисяч особин на європейській території країни й продовжує збільшуватися за рахунок освоєння нових населених пунктів і насичення біотопів до максимуму.
16380. Особливості формування мовлення у розумово відсталих дітей
Педагогика

Недостатність внутрішнього мовлення при розумовій відсталості позначається на регуляції поведінки у конфліктних ситуаціях, коли безпосередньо бажане суперечить вимогам навколишнього середовища. Конфлікт між "хочу" і "треба" у дітей з нормальним розвитком вирішується через внутрішній діалог, завдяки самопереконанню, зважуванню всіх "за" і "проти". Діти з інтелектуальними вадами не схильні аналізувати наслідків, передбачати результати своєї поведінки, і тому діють імпульсивно. Однак, безперечно, що саме мовлення відіграє істотну роль в організації та упорядкуванні пізнавальної діяльності олігофренів. Залучення мовлення до сприймання, запам'ятовування, пізнання позитивно впливає на ефективність цих процесів. Діти краще впізнають ті предмети, назвами яких вони володіють; якщо дослідження об'єктів супроводжується вербальними поясненнями, це робить їхнє сприймання точнішим і повнішим; обсяг запам'ятовування предметних картинок збільшується, якщо дитина називає вголос кожне зображення. За даними В.Г. Петрової, практичне вивчення предметів сприяє пізнанню їхніх властивостей за умови, що воно супроводжується власним мовленням дитини. Мовлення організовує, упорядковує та активізує мислення школярів, підіймає його на більш високий вербальний рівень.

Blog

Курсовой проект