Особливості тактики допиту потерпілого
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Юридичний факультет
Кафедра кримінального процесу і криміналістики
КУРСОВА РОБОТА
На тему :
Особливості тактики допиту потерпілого
Виконала:
Студентка групи ЮРД-51з
Ісмаїлова Емілія
Львів-2011
Зміст
ВСТУП
1. Процесуальний статус потерпілого
2. Зміст і значення допиту у криміналістиці
2.1 Загальні положення процесуального характеру
2.2 Загальні положення тактики допиту
2.3 Підготовка до допиту
2.4 Тактичне забезпечення допиту
2.5 Вибір часу та місця допиту
3. Особливості проведення тактики допиту потерпілих
4. Особливості допиту окремих категорій потерпілих
4.1 Допит неповнолітнього потерпілого
4.2 Допит німого або глухого потерпілого
5. Фіксація і способи перевірки показань потерпілого
6. Особливості судового допиту потерпілого
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Допит потерпілих одна з найбільш поширених слідчих дій. Він являє собою спосіб отримання, засвідчення та перевірку такого виду доказів, як показання названих вище осіб.
Із зовнішнього боку допит потерпілого має схожість з опитуванням, отриманням інтервю і пояснень. Але по суті він відрізняється своєю правовою природою та встановленим порядком проведення допиту. Тобто, допит потерпілого являє собою ефективний засіб отримання доказової інформації та повинен будуватися таким чином, щоб порядок його проведення по можливості дозволив отримати в великій кількості правдиві та значимі для справи дані і в той же час надійно гарантував права людини і громадянина, оберігав честь та гідність допитуваного.
Оскільки Україна стоїть на демократичному шляху розвитку, то ми спробуємо в даній курсовій роботі зясувати, наскільки Українська держава турбується про своїх громадян, як їх оберігає. Адже допит потерпілого це допит особи, яка постраждала від злочину, чиї права було порушено і яка при допиті перебуває у напруженому психологічному стані. Ми спробуємо зясувати, як держава відновлює права потерпілого та, при цьому, як вона в особі своїх представників намагається делікатно отримати їх свідчення. Адже досить часто дача показань потерпілим супроводжується негативними спогадами про подію злочину.
Дослідженню цих питань, а також питань про правове положення потерпілих, підготовки, планування, процесуальних і тактичних особливостей допиту цих осіб спрямована дана курсова робота.
особливість тактика допит потерпілий
1. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ПОТЕРПІЛОГО
В кримінальному процесі, а саме у ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі КПК) визначено, що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому, особа яка проводить дізнання, слідчий і суддя виносить постанову, а суд ухвалу.
Визнання особи потерпілим не залежить від її віку, фізичного чи психічного стану. Для визнання особи потерпілим Закон не вимагає її заяви. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази що злочином, готуванням до нього або замахом на його вчинення їй заподіяно моральну, фізичну, або майнову шкоду.
У випадках, коли внаслідок злочину настала смерть потерпілого, брати участь у справі можуть його близькі родичі, яким закон надає права потерпілого (ч. 5 ст. 49 КПК України). Такими близькими родичами є: батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, бабуся, онуки (п. 11 ст. 32 КПК України). Зазначимо принагідно, що Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації (п. 9 ст. 34) відносить до числа близьких родичів також усиновителів або всиновлених. До участі у справі допускаються не всі близькі родичі потерпілого, а один з них, про що особа, яка провадить розслідування, виносить постанову, а суд ухвалу.
З моменту визнання особи потерпілою вона вправі мати представника, який користується такими ж правами що й потерпілий (крім права давати показання). Представник потерпілого не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам останнього. Повнолітній і дієздатний потерпілий може будь-коли відмовитися від представника. Потерпілий у кримінальному судочинстві має, як права, так і обовязки. Щодо прав, то серед них виділяють такі:
- Давати показання у справі або відмовитись від давання показань. Давання показань право, а не обовязок потерпілого. Він має можливість відмовитися від давання показань відповідальності за відмову від давання показань не несе. Проте, він несе кримінальну відповідальність за давання заздалегідь явно неправдивих показань за ст. 384 Кримінального кодексу України (надалі КК України). Відповідно до ст. 19 КПК України потерпілий має право давати показання рідною мовою або користуватися послугами перекладача. Оплата перекладача здійснюється за рахунок держави.
- Подавати докази. Потерпілий має право надати слідчому або суду наявні в його розпорядженні доказові матеріали (документи, матеріали звукозапису або кінозйомки, речові докази тощо). Особа, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, зобовязана прийняти подані докази, склавши протокол, копія якого надається поте?/p>