Особливості формування зимових скупчень Горлиці кільчатої
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
Розділ 1. Загальна характеристика та особливості біології Горлиці кільчастої
1.1 Загальна характеристика й польові ознаки
Рід Streptopelia Bonaparte
Кільчаста горлиця - Streptopelia decaocto (Frivaldszky, 1838)
Collared Dove (англ.), Turkentaube (ньому.) Тоигіогеііа turque (фр.) Син. (панцира.): Coluraba risoria var. decaocto, Turtur risorius
Статус. Гніздівний осілий, у північній області ареалу - частково перелітний вид.
Птах середніх розмірів, типового голубиного складу. Фарбування на відстані однотонна, світло-бура, а не строката, дзьоб тонкий, короткий. Характерний птах сільських населених пунктів і міст. У місцях масового перебування постійно попадається на очі сидячої на проводах, ліхтарних стовпах, дахах будинків, тротуарах і узбіччях доріг, деревах. Злітає й летить із характерним ляскотом крил, поле швидкий, маневрений, на невеликій висоті; привертає увагу довгий східчастий хвіст із широкою білою смугою по краї. По землі пересувається швидкими шажками, посмикуючи головою. Довірлива до людей, потривожений) злітає з-під ніг і сідає поруч на дерево.
Голос кільчастої горлиці в містах півдня Східної Європи й Північної Азії чутний практично цілий рік у звязку з розтягнутими строками розмноження. Фотополяриметр пісня - воркування - звучить як хрипкий глухий односкладовий звук ху-ху-хууу або ту-гуу-гуггууу, багаторазово повторюваний самцем. Індивідуальні розходження в голосі великі й відразу сприймаються на слух. Самки мовчазні, подають голос тільки під час бійок. Воркування кільчастої горлиці більше грубе й уривчасте, чим у єгипетської горлиці. самці, Що Бються, видають хрипкий лемент, що каркає, какррр, какрррр або грубе ту, гру, при сильному збудженні кричать голосно грюггрюггрюгро. Перед спарюванням переслідує самку з лементом вах.
Від звичайної горлиці кільчаста відрізняється одноколірністю: ясно-коричневим забарвленням, короткими тупими крильми, порівняно довгим хвостом, контрастною чорною смугою - півкільцем на задній стороні шиї і, від єгипетської або малої - більшими розмірами, більше світлим забарвленням, наявністю чорного півкільця на шиї. Від справжніх голубів кільчаста горлиця відрізняється відсутністю сизого цвіту у фарбуванні.
1.2 Забарвлення
Самець і самка в шлюбному вбранні. Самець і самка пофарбовані однаково, підлоговий диморфізм відсутній, але фарбування самки при близькому порівнянні більше блякла й тьмяна. Голова й зашийок бурувато-сірі з рожево-винним нальотом, позаду на шиї чорне півкільце з вузької білої облямівкою. Підборіддя й горло майже білі. Верхня частина тіла - спина, плечові, внутрішні другорядні махові, верхні криючі крила й надхвістя одноманітно бурувато-сіра, нерідко з палевим відтінком. Шия попереду й з боків, зоб і груди блідо-рожеві із сіруватим нальотом. Черево, боки й пахвові блідо-сизі, іноді з рожевим нальотом. Підхвістя темно-сизе з білуватими верховими облямівками піря. Першорядні махові бурувато-аспідні, другорядні бурувато-сірі. Із під крила білувато-сизий. Середня пара кермових бурувато-сірі в тон спині, інші кермово-сірі в підстави, ясно-сірі або чисто-білі у вершин. Сезонні вбрання не виражені, але до весни підсилюється насиченість оперення рожево-винними відтінками.
Пухової вбрання. Загальне забарвлення світлувато-жовте. Пташеня покрите рідким твердим волосковидним пухом, довше й густіше на спинній стороні тіла. Довжина пушинок на голові й спині 4-8 мм, на грудях, череві й боках 4-6, до 10-12 мм. Невеликі голі ділянки тіла є на потилиці, боках голови, навколо очей, підборідді, нижній стороні крил, передньої частини стегон, великі аптерії покриті буро-фіолетовою шкірою на черевці. Дзьоб синювато-сірий, кінчик білувато-жовтий, відділений на надклюв`ї чорною смужкою. Ноги сірувато-сині, пазурі ясно-сірі. Очі й вушні отвори закриті. Фарбування райдужки у віці 5-6 днів жовтувата або біла
Гніздової вбрання схоже на вбрання дорослої самки, фарбування нижньої частини тіла світло-бура або світло-палева, без розуватого відтінку, зверху бурувато-сіра. На плечові, внутрішні другорядні махові й сірувато-бурі верхніх верхові облямівки, що криють крила вузькі білуваті. Чорне півкільце на шиї майже непомітно. У міру дорослішання птаха збільшується розвиток білого цвіту на нижній стороні зовнішнього кермового піря (мал. 28).
1.3 Будова й розміри
Першорядних махових 11, перше махове коротше II і III. Кермових 12. Розміри (у мм): довжина крила 160-190 (у середньому 180), довжина хвоста 114-155 (у середньому 130), довжина дзьоба 15,0-18,0, довжина цівки 20,5-26,1. Маса 135- 250 г. Самці трохи крупніше й важче самок.
У перелітних птахів у травні - квітні на про-ві Зміїний маса 128,2-235,0 г (у середньому 193,3) (п= Пикорзюков, 1984). Ноги червонуваті, дзьоб чорний, радужна оболонка ока червона, голе кільце навколо очей білувате або жовте.
Линька. Послідовність зміни вбрань типова для голубів: пухової - гніздової - перший осінній (проміжний) - перший шлюбний (остаточний). У самців налічується 3760-4211, у самок 3455-3659 піря (Котов, 1981). Одна линька в році. Її початком служить випадання X першорядного пора. У дорослих горлиць линька починається в червні й закінчується в жовтні-листопаді, затягається іноді до січня й навіть лютого. Взагалі календарні строки линьки в цього виду непостійні й залежать від ходу строків розмноження, у цілому процес линьки в осілих птахів іде практично цілий рік, майже повністю сполучаючись із процесом розмноження, але частіше за зиму спостерігається затри