Особливості формування зимових скупчень Горлиці кільчатої
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
мка линьки при одним-двох старих махових пірях. На початку червня звичайно починає мінятися дрібне контурне перо й вчасно випадання I махового пера воно майже повністю міняється. Потім наприкінці червня випадають першорядне махове піря й кермове піря послідовно в напрямку до вершини крила; повне їхнє відростання закінчується у вересні. Кермові випадають і відростають швидше, ніж махові, причому їхнє випадання не залежить від зміни махових, але може збігатися з випаданням IV-V або VI махових (Мекленбурцев, 1951; Іванов і ін., 1953).
Процес линьки розділяється на 11 стадій, з них 10 перших відповідають зміні 10 першорядних махових, а 11-я представляє дорастання піря. Тривалість линьки 153-191 день. Багато особин сполучають процес линьки з розмноженням.
Линка починається з випадання великого верхнього пера, що криє, X махового, після його відростання на третину випадає X махове. Все більші криючі першорядних махових переміняються у відповідності зі своїми маховими, а більші криючі другорядних махових випадають в іншій послідовності на V-VI стадіях линьки. Найбільше інтенсивно йде линька на V стадії, коли вона охоплює більшість тіла і починається зміна другорядних махових і кермових. Другорядні махові міняються швидко й в іншій послідовності, чим першорядні. Порядок зміни кермових варіює, іноді друга пара міняється раніше або одночасно з першої, третя пари міняється місцями із четвертої, але частіше заміна йде в правильному порядку. Нижні й верхні криючі хвоста міняються одночасно зі зміною першої пари кермових, закінчується процес вчасно випадання шостої пари кермових. Зміна піря, крильця збігається з VI-VIII стадіями. На X стадії міняються всі нижні криючі крила й перше махове. Зміна контурного пера йде починаючи з першої й закінчуючи XI стадіями (Котів, 19746; Носків, Котів, 1976).
Линька молодих горлиць починається у віці 5-6 тиж, її тривалість становить 170-194 дні. При тривалих температурах повітря в південних районах линка йде й узимку, довжина світлового дня ролі не грає (Котів, 19746). У молодих птахів третього виводка линка затягається до весни. Зміна ювенільного вбрання на дорослий починається до повного відростання першорядного махового піря.
Розділ 2. Основні підвиди роду Горлиця
Підвидова систематика
Виділяють два або три підвиди (Степанян, 1975; Howard, Moore, 1984), з них на території Східної Європи й Північної Азії зустрічаються два.
1.Streptopelia decaocto decaocto Columba risoria var. decaocto Frivaldszky, 1838, Tarsasag Evkonyvei, 3 (18341836), (3), з 183, Туреччина
Відрізняється загальним блідо-сірим фарбуванням черева, сірувато-білими вершинами кермових, відносно коротким хвостом, менш великими розмірами.
2.Streptopelia decaocto stoliczkae Turtur stoliczkae Hume, 1874, Stray Feathers II, з 519, Кашгария
Фарбування більше бліде, голова й шия винно-рожеві з ясно-сірим нальотом, спинна сторона світліше, ніж в S. 9. decaocto, зоб, груди й черево ясно-рожеві, на череві слабкий сірий наліт.
Значна географічна й індивідуальна мінливість розмірів і фарбування утрудняє виділення підвидів. Ареали визнаних трьох підвидів частково перекриваються. Розходження зводяться до розмірів, деталям фарбування тіла, голого кільця навколо очей, особливостям екології. Найбільші сумніви викличе правочинність виділення підвиду S. d. stoliczkae (Степанян, 1975), що населяє Західний Китай і незначну частину Південно-Східного Казахстану (Howard, Moore, 1984).
Поширення. Основний, вихідний ареал розташовується в Південній Азії й включає південні райони Ірану, Афганістану, Індію, Бірму, Китай, Індокитай (без Малакки), південь Кореї і Японії (куди, імовірно, була завезена), Сирію, Палестину, Месопотамію, південну половину Малої Азії. У цей час заселила всю Європу (крім Іспанії й Португалії) аж до північних районів Скандинавії у Швеції до 60 с. ш., у Норвегії до центральних областей. Східну Європу й Північну Азію проникнула двома шляхами. На сході розселення йшло з Кашгарии в долину р. Або, розселенню сприяв, очевидно, завезення птахів (Долгушин, 19626). В 30- 40-х роках східна границя проходила по сел. Карабулак, Саркан, до заходу - до Алма-Ати й Фрунзе, Чимкента й Ташкента, але майже повністю зникла із Семиріччя (Шнитников, 1949; Мекленбурцев, 1951). До теперішнього часу в результаті наступної потужної хвилі експансії заселила всі середньоазіатські республіки, гніздиться в м. Кушка, у селах долини Мургаба й Теджена. Повідомлень про знаходження в полонинах Таджикистану й Киргизстану ще немає. У Казахстані зустрічається в південно-східних районах Илийской долини, з 1930 р. зявилася в населених пунктах Алакульской улоговини, до 1985 р. розселилася до м. Усть-Каменогорська й у південні райони Алтайського краю. Процес розселення цього підвиду триває (рис. 1).
Розселення кільчастих горлиць номінального підвиду розцінюється як феномен XX в, в області зоогеографії. Воно йшло з Малої Азії й Балкан спочатку повільно в обхід гірських систем Південної Європи, потім надзвичайно стрімко на рівнинах. За 35 років вид заселив практично всі міста й села Європи, крім Іспанії й Португалії, на площі 1,7 млн. км2. У роки інтенсивного розселення зі сприятливими погодними умовами птаха роблять кидки на сотні кілометрів, закріплюються в нових населених пунктах, після чого розселяються відцентрово з нього (Благосклонов, 1979). Картина розселення в Східній Європі така: в 1944 р. уперше почали гніздитися в м. Мукачеве, в 1947 р. у м. Ужгороді. Подальше заселення західних областей України йшло стрімко в такий спосіб: Львів, Самбор- 1949 р., Дрогобич, Труска-Вец, Стрий-1953 р., Чернівці-1952 р., Івано-Франківськ, Коломиї, Зн