Психология

3741. Основи психодіагностики
Контрольная работа пополнение в коллекции 18.11.2009

У пятидисяті роки зявився термін «психологічна оцінка». Цей термін отримав останнім часом досить широке поширення, набув офіційний статус, підтвердженням чого служать численні керівництва, різні журнали, присвячені проблемам психологічної оцінки. «Коротка психологічна енциклопедія» розкриває зміст цього поняття через мету, яка полягає у вивченні (оцінюванні) питань і проблем психічного здоровя, що виникають у життєдіяльності людини. У вищезгаданій енциклопедії вказується на те, що треба проводити межу між психологічною оцінкою і тестуванням. Оцінка - це збір та інтеграція даних, які можуть бути отримані різними шляхами, наприклад за допомогою інтерв'ю, спостереження за поведінкою, психологічних тестів, фізіологічних або психофізіологічних вимірювань, спеціальної апаратури і т. п. Тестування - це вимір психологічних характеристик за допомогою процедур, заснованих на відтворенні якихось реалій поведінки. Таким чином, психологічна оцінка - поняття більш широке, ніж психологічне тестування. Оцінка проводиться за допомогою не тільки тестів. У той же час, якщо проаналізувати зміст посібників та журналів з психологічної оцінки, то легко переконатися, що це поняття найчастіше виступає в якості синоніма психологічного тестування, який охоплює весь спектр психологічних вимірів: від психічних функцій до особистості. Проте поява та поширення терміну «психологічна оцінка» - це наслідок усвідомлення дослідниками того факту, що пізнання індивідуально-психологічних відмінностей, настільки тісно пов'язане з тестами, ними не обмежується. Крім тестів (стандартизованих процедур) розвивається внетестовая діагностика, пов'язаний-ва з якісними оцінками. У цьому розумінні поняття психологічної оцінки близьке предмету психологічної діагностики.
3742. Основи психології управління
Контрольная работа пополнение в коллекции 30.07.2010

Аналітична психологія була заснована швейцарським психологом К. Г. Юнгом (1875 - 1961). Він розглядав процес психічного розвитку індивіда як асиміляцію свідомістю змісту особистого і колективного несвідомого. За Юнгом, центром психіки є архетип Самості (від грецького початковий образ, ідея). Поняття самість у Юнга вживається як архетип колективного несвідомого. За Юнгом, розвиток особистості у процесі її індивідуалізації йде від свідомості до особистого несвідомого, а від нього до колективного несвідомого, центром якого є самість. Юнг зазначає, що в міфах, казках, сновидіннях символами Самості часто виступають мудрий дідусь, хрест, коло, квадрат та інші символи Цілісності. За Юнгом, Самість неможливо виявити емпірично. Він використовує це поняття для обґрунтування самореалізації індивіда. Самореалізація, на думку Юнга, відбувається шляхом занурення у глибини колективного несвідомого. Кінцевою метою індивідуального розвитку є досягнення особистістої неповторності. Згідно з Юнгом, людська психіка поєднує в собі різноманітні архетипи. Всі вони розглядаються Юнгом як глибинний, початковий образ, який людина сприймає тільки інтуїтивним шляхом і який в результаті несвідомої діяльності виявляється на поверхні свідомості в формі різноманітних уявлень, символів, які є важливим ґрунтом для уяви, фантазії. Термін "своє" використовується в аналітичній психології для оцінки суб'єктивного внутрішнього бачення, яке складається у суб'єкта про самого себе, про свої почуття, помисли, тощо. Вживається і поняття "своє глибинне". Воно означає сукупність знань людини про свій внутрішній світ, не залежений від зовнішньої реальності. Юнг ввів поняття "комплекс" сукупність взаємопов'язаних, емоційно заряджених ідей. У психоаналізі комплекс трактується як несвідоме психічне утворення, яке виникає внаслідок витіснення зі свідомості ідей, пов'язаних із значимими для індивіда переживаннями. Вживається, поняття "комплекс" меншовартості, переваги, тощо.
3743. Основи психолого-управлінського консультування
Контрольная работа пополнение в коллекции 18.01.2011
У становленні управлінського консультування вирізняється кілька етапів, які характеризуються такими особливостями:
1. Впровадження окремих елементів наукового управління та консультування друга половина ХІХ століття. Увага зосереджується на питаннях ефективності роботи підприємств.
2. Розширення сфер консультування на основі загальної теорії управління. початок ХХ століття.. Відкриваються спеціальні консультативні фірми, приділяється значна увага консультуванню з проблем управління людськими ресурсами.
3. Виникнення й удосконалення систем управлінського консультування як спеціалізованого виду професійної діяльності від середини 40-х рр. по теперішній час. Значно зростають консультативні фірми, розширюються та диференціюються їх послуги, глобалізується їх діяльність.
3744. Основи формування соціальних стереотипів
Информация пополнение в коллекции 19.10.2010

Виходячи зі свого уявлення про категорію, Олпорт затверджує, що У. Липпман саме її мав на увазі, говорячи про стереотип. Полемізуючи з Липпманом, він говорить: «Стереотип не тотожний категорії. Він, скоріше, фіксована ідея, що супроводжує категорію. Наприклад, категорія «негр» може втримуватися в розумі просто як нейтральне, стверджуюче поняття, що ставиться просто до расової приналежності. Стереотип з'являється, коли і якщо спочатку нейтральна категорія наповнюється «образами» негра й судженнями про нього як музичному, ледачому, марновірному й т.п.». Іншими словами, Олпорт ділить стереотип Липпмана на дві частини й визнає лише за «образом-картинкою» право називатися стереотипом. На наш погляд, подібний розподіл не має принципового значення; категорія, «наповнена» образом, і є стереотип Липпмана, розділити їх можна лише теоретично. Однак Олпорт не випадково наполягає на різному тлумаченні. Для Липпмана яскравий емоційний образ - це обов'язкова ознака будь-якої категорії, пов'язаної із ціннісною структурою особистості. Олпорт же обмежує сферу дії стереотипу тим аспектом, що пов'язаний із внутрішніми психологічними процесами, у першу чергу такими, як витиснення, проекція, раціоналізація й іншими - захисними в їх класичному фрейдистському розумінні. Висновок, до якого приходить Оллпорт, відповідає його логіці: стереотип і стереотипне мислення суть сумні привілеї особистості певного типу - невротичної, «авторитарної» і т.п.
3745. Основні види діяльності (гра, навчання, праця) на різних вікових етапах
Курсовой проект пополнение в коллекции 03.11.2010
1. Маклаков А.Г. Общая психология. - СПб.: Питер, 2001. - 592 с.
2. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М.: Издательство "Москва", 1959. - 426 с.
3. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / 2-е изд. - СПб.: Питер, 2001. -272 с.
4. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. - Л.: Издательство Ленинградского Университета, 1990. - 256 с.
5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2007. - 713 с.
6. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. - М.: Педагогика, 1983.
7. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М., 1960. - 456 с.
8. Эльконин Д.Б. Детская психология: Учеб. пос. для студ. вузов.3-е изд., стер. - М.: Академия, 2006. - 384 с.
9. Ананьєв Б.Г. Труд как важнейшее условие развития чуствительности // Вопросы психологии. - 1955. - № 1
10. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии, 1971, № 4
11. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия", 1999. - 456 с.
12. Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 112 с.
13. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ "Сфера", 2001. - 464с.
14. Хрестоматия по возрастной психологии. Учебное пособие для студентов: Сост.Л.М. Семенюк. Под ред. Д.И. Фельдштейна. - Издание 2-е, дополненное. М.: Институт практической психологии, 1996. - 304 с.
15. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). - М.: Гардарики, 2005. - 349 с.
3746. Основні напрями сучасної психології релігії
Курсовой проект пополнение в коллекции 16.09.2010

У 20-ті 40-ві роки XX ст. в американській психології релігії помітно посилились апологетичні тенденції. Одночасно закладаються основи пастирської психології і психотерапії. У післявоєнні роки, як підкреслює М. Попова, актуалізувалися прикладні дослідження: «вплив релігійності на політичні симпатії, виробничі, сімейно-побутові, моральні відносини» [12, с. 22]. У той самий період психоаналіз у класичній і сучасній модифікаціях теж починає проникати в царину американської психології релігії. Психологія релігії в Європі опиралась на досягнення археології, антропології, етнографії, зауважувала М. Попова. Саме в Франції розмежування психології релігії та теології було найпомітнішим. Автор, детально досліджуючи предмет психології релігії, не знаходить позитивного потенціалу в зарубіжних напрацюваннях, вважаючи їх методологічно обмеженими тому, що їх репрезентанти ігнорували соціальні чинники. Дослідниця з неприхованою антипатією ставиться до практичного характеру буржуазної психології релігії, зокрема пастирської психології та психотерапії, які повністю підпорядковані церкві та теології. На її думку, психологія релігії перетворюється на придаток практичної теології, оскільки психологи-релігієзнавці почали активно співпрацювати «з релігійними організаціями в створенні психологічно обґрунтованої системи методів релігійного впливу» [12, с. 211]. М. Попова звертає увагу на нові форми приходської та позаприходської роботи священнослужителів з віруючими, що ґрунтуються на принципах і методах наукової психології. І, хоча автор критично ставиться до співпраці психологів і теологів, її розвідки ознайомили науковий вітчизняний загал з особливостями трансформації зарубіжної психології релігії. М. Попова наголошує на однобічному використанні християнством даних психології з метою застосування її в повсякденній діяльності священнослужителів і зміцнення позицій теології. Проте слід визнати поміркованість автора в осмисленні етапів становлення та розгортання психології релігії. Показовою в цьому сенсі є виважена узагальнююча характеристика релігії в контексті психоаналізу 3. Фройда, К.-Г. Юнга, Е. Фромма.
3747. Основні напрямки в розвитку психіатрії
Информация пополнение в коллекции 21.08.2010

Думка Фрейда про підпорядкування свідомої волі людини несвідомим інстинктивним бажанням і потягам зустріла, однак, протидія як з боку багатьох психологів і психіатрів, так і з боку інтелектуальної громадськості. У Європі, а потім і в Америці сформувався гуманістичний напрямок у філософії й психології, що зробила великий вплив на розвиток психіатрії. Представники його, не заперечуючи факт біологічної сутності людини, переконані, що не можна пізнати людський розум тільки лише на цій основі. Своєрідність природи людини, писав французький письменник і філософ Жан-Поль Сартр (1905-1980), складається в його силі творити себе. Немає такої речі для людини, як правда або реальність, якщо тільки він сам не бере участь у ній, не усвідомлює її, не має з нею яких-небудь зв'язків. Тільки така «живаючи правда» здатна впливати на рівні буття, включаючи те, що називають несвідомим або підсвідомим, але завжди утримуючим у собі елементи свідомості. Один із засновників теорії екзистенціалізму датський філософ Серен Кьеркегор (1813-1855) писав, що сенс життя полягає в пізнанні Я, що перетворює життя у вищий її прояв - екзистенцію, дух, здатний до вільного вибору людиною моралі, етики й релігії, свого поводження. Сприйнявши ідеї християнської релігії, гуманістична психологія затверджує первинність і неповторність властивостей кожної індивідуальності, проникнути в які можна лише шляхом «вживання».. Потрібно навчитися інтуїтивно уявляти собі, що відбувається в душі людини, щось неусвідомлюване й недовідне. Загальним для всіх напрямків гуманістичної психології є заперечення традиційного наукового пізнання функцій людського організму. Останні як об'єктивно існуючі процеси взагалі не повинні зачіпати інтереси психолога-екзистенціаліста, що перебуває «по іншу сторону пізнання» і повинен лише шляхом суб'єктивного аналізу проясняти власні припущення.
3748. Основні ознаки моральної свідомості особистості як вищі етичні цінності
Курсовой проект пополнение в коллекции 14.10.2010

Поняття «чиста» й «спокійна» совість (аналогічно - «нечиста» й «тривожна») часто розглядають як аналогічні. Зрозуміло, між ними є взаємозвязок, але їх слід розрізняти як змістовну й емоційну характеристики даного морально-психологічного явища. Це не завжди враховується, коли специфіку совісті бачать в тому, що вона залишиться чистою навіть і в тому випадку, якщо людина й переконається, що вчинила погано. Очевидно тут мається на увазі емоційно нестурбована совість: але ж ступінь її чистоти визначається як моральним змістом вчинків, так й адекватністю її відображення в самосвідомості субєкта. Виправданий спокій совісті своєрідний субєктивний індикатор її моральної чистоти: людям з чистою совістю нічого соромитись й ні в чому себе докоряти, оскільки їх мотиви й дії чесні й бездоганні, відповідають їх переконанням й прогресивним принципам суспільства, а тому перебувають у формах моральної вдоволеності собою, впевненості в своїй правоті. Чистота совісті - міра моральної бездоганності особистості в цілому, навпаки нечиста совість у внутрішньому визнанні людиною власної непорядності, не достойності, які часто переживаються в станах «хворобливої» совісті (сорому, ганьби, провини, каяття, відчаю і т.п.). Совість заплямована тому й стривожена, що субєкт усвідомлює, часто тяжко переживає розрив між повинним і явним, моральними знаннями й моральними мотивами своїх вчинків. Разом з тим, душевний спокій ще не говорить про чистоту совісті, він може бути симптомом моральної інфантильності, черствості до оточуючих, байдужості до власного обовязку, цинічної безвідповідальності й пасивності «прекрасної душі», котра боїться заплямувати себе зіткненням з дійсністю. Лише той, хто не володіє ні власним розумом, ні власною позицією, ні власною совістю не здатний пережити тих мук совісті, коли субєктивні бажання людини повстають проти обєктивних поглядів її власного розуму. Актуально чи інактуально совість присутня в свідомості та самосвідомості індивіда як реальний процес чи потенційна здатність, іноді «засипаючи», чи знову «пробуджуючись», причому голос її може то посилюватись, то слабнути. «Розтягувана» чи «еластична» совість є не що інше, як моральна безпринципність заради егоїстичних інтересів, що веде до безсовісності, аморалізму. Нема підстав цілком зводити спокійну совість до безсовісності чи до чистої совісті, як недостатньо протиставляти її угризінням совісті. Спокій совісті як тимчасовий емоційний етап може бути наслідком необізнаності індивіда про порочність вчинку чи впевненість в тому, що він випадковий, вибачливий, виправданий. Але ж можна усвідомлювати й власну провину, не відчуваючи глибоких угризінь совісті, оскільки формально засвоєні норми не перетворились в переконання, а їх виконання не стало потребою особистості. В цьому випадку не обурлива «совість» стає синонімом душевної підлості, моральної глухоти. З іншого боку, чиста совість залишається постійно тривожною через підвищену вимогливість до себе, чи надмірну делікатність, мнимість. Неспокійна совість як стійкий прояв морального максималізму стає вірною ознакою і необхідною умовою безкомпромісної самокритичності і принциповості, нетерпимості до найменших відступів від особистих переконань, активного прагнення наблизитись до морального ідеалу.
3749. Основні проблеми психології праці
Информация пополнение в коллекции 04.01.2011

При відповіді на це питання краще скористатися відомим принципом: "Чим складніше дана проблема, тим простіше слід її осмислювати". (Оскільки зайва (часто декоративна) серйозність ще більше ускладнює питання і робить його майже нерозв'язним, хоча і створює ілюзію "серйозної" розмови.) Наприклад, можна було б запитати себе: "Чим принципово відрізняється людина (як носій психіки) від явно неживого предмету (від дошки, столу і тому подібне)?" Можлива відповідь: на будь-яку нашу конкретну дію неживий предмет реагує практично однаково, тоді як людина здатна на непередбачувану реакцію. Людина часто навіть сам не знає, як він відреагує на ті або інші дії, як поведеться в тих або інших ситуаціях, а ось стіл точно "знає", як треба себе вести. Якщо ж стіл (як неживий об'єкт) раптом відреагує інакше, то це буде сприйнято як справжнє диво. Оскільки навіть людина не завжди знає, як він поведеться в певних ситуаціях, то це заставляє його постійно роздумувати про свою можливу поведінку, тобто здійснювати те, що називається "рефлексією", роздумом про свою власну діяльність. При цьому сама рефлексія визначається як "специфічна людська здатність, яка дозволяє йому зробити свої думки, емоційні стани, свої дії і стосунки, взагалі всього себе предметом спеціального розгляду (аналізу і оцінки) і практичного перетворення (аж до самопожертвування в ім'я високих цілей і смерті "за други своя")".
3750. Основні теорії особистості
Информация пополнение в коллекции 27.12.2010

Природознавчі відкриття останніх десятиліть XX ст. відхиляють завісу над явищами, важко зясовуваними з погляду традиційної науки. Структура особистості з позицій трансперсонологів частіше за все містить гіпотези про наявність «вищого Я», «тонкого світу», «абсолютної свідомості» і подвійного розуміння людської природи: як обєкта матеріального світу й одночасно як поля свідомості. Псі-явища, які традиційна психологія зазвичай відносить до парапсихологічних, вже давно вивчаються, завдяки чому зявилося багато нових відкриттів і теорій устрою світобудови і психіки людини. Так, явища телекинезу, ясновидіння, телепатії, біолокаційний ефект, «шкірний зір», дистанційне екстрасенсорне цілительство, можливо, зясовні з погляду трансперсональної психології, проте потребують наукових доказів їхньої природи. Поки ми можемо говорити тільки про певні концепції, що тією або іншою мірою пояснюють природу цих феноменів. Наприклад, концепція хвильової структури світу з погляду квантової механіки перегукується з холотропним модусом свідомості С.Гроффа так само, як і концепція багатовимірності простору-часу; гіпотеза В.І. Вернадського про наявність всесвітнього розуму (ноосфери) пояснює теорію колективного несвідомого К.Юнга, положення теорії особистості Р. Ассаджіолі. Безумовно, це цілком новий підхід як у психології, так і в природничих науках; жодна з цих теорій поки не претендує на закінчену теорію, а отже, ми стоїмо на порозі нових відкриттів.
3751. Основні форми пам'яті
Курсовой проект пополнение в коллекции 14.01.2011

Запам'ятовування, збереження й наступне відтворення індивідом його досвіду називається пам'яттю. У пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення й забування. Зазначені процеси не є автономними психічними здатностями. Вони формуються в діяльності й визначаються нею. Запам'ятовування певного матеріалу пов'язане з нагромадженням індивідуального досвіду в процесі життєдіяльності. Використання в подальшій діяльності того, що запам'яталося, вимагає відтворення. Випадання ж певного матеріалу з діяльності веде до його забування. Збереження матеріалу в пам'яті залежить від участі його в діяльності особистості, оскільки в кожен даний момент поводження людини визначається всім її життєвим досвідом.
3752. Основные виды деятельности ребенка дошкольного возраста
Дипломная работа пополнение в коллекции 23.08.2011

В дошкольном детстве в основном завершается долгой и сложный процесс овладения речью. К 7 годам язык для ребенка становится действительно родным. Развивается звуковая сторона речи. Младшие дошкольники начинают осознавать особенности своего произношения. Интенсивно растет словарный состав речи. Как и на предыдущем возрастном этапе, здесь велики индивидуальные различия: у одних детей словарный запас оказывается больше, у других - меньше, что зависит от условий их жизни, от того, как и сколько с ними общаются близкие взрослые. Приведем средние данные по В. Штерну. В 1,5 года ребенок активно использует примерно 100 слов, в 3 года - 1000-1100, в 6 лет - 2500-3000 слов. Развивается грамматический строй речи. Детьми усваиваются закономерности морфологического порядка (строение слова) и синтаксического (построение фразы). Ребенок 3-5 лет верно улавливает значения "взрослых" слов, хотя и применяет их иногда неправильно. Слова, создаваемые самим ребенком по законам грамматики родного языка, всегда узнаваемы, иногда очень удачны и непременно - оригинальны. Эту детскую способность к самостоятельному словообразованию часто называют словотворчеством. К.И. Чуковский в своей замечательной книге «От двух до пяти» собрал много примеров детского словотворчества (От мятных лепешек во рту - сквознячок; У лысого голова - босиком; Смотри, как налужил дождь; Уж лучше я непокушанный пойду гулять; Мама сердится, но быстро удобряется; ползук - червяк; мазелин - вазелин; мокрес - компрес) [2, с. 55].
3753. Основные виды и функции социальных норм
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

Могут быть выделены нормы по сферам ценностей - идеологические, политические, экономические, эстетические, моральные, нравственные, организационные и другие. Нормы различаются по группам носителей, по принадлежности тех или иных норм нормативно-ценностной культуры социальной группы. Нормы по целям для реализации которой они создаются и используются (нормы обслуживающие цели, перспективные и близкие, конечные и непосредственные). По способу образования возникающие спонтанно, стихийно, в процессе взаимодействия социальных групп.
3754. Основные виды мышления
Курсовой проект пополнение в коллекции 31.12.2010

Изучением развития мышления занимались такие ученые как Л.М. Веккер, Л.С. Выготский, С.Л. Рубинштейн, Д.Б. Эльконин, Р.С. Немов, П.П. Блонский, П.Я. Гальперин, Б.С. Волков, и мн. другие. Мышление является деятельностью, опирающейся на систему понятий, направленной на решение задач, подчиненной цели, учитывающей условия, в которых задача осуществляется. Для успешного выполнения задачи необходимо постоянно удерживать эту цель, осуществлять программу операций, сличать ход выполнения с ожидаемым результатом. На основе этого сличения происходит коррекция неправильных ходов. В современной психологии принята и распространена следующая несколько условная классификация видов мышления по таким различным основаниям, как: генезис развития; характер решаемых задач; степень развернутости; степени новизны и оригинальности; средства мышления; функции мышления и т.д. К разрешению задач мышление идет с помощью многообразных операций, таких как сравнение, анализ, синтез, абстракция и обобщение. К индивидуальным особенностям мышления специалисты относят такие качества ума как: широта мышления, самостоятельность мышления, быстрота, торопливость и критичность ума. Мышление совершается по законам, общим для всех людей, вместе с тем в мышлении проявляются возрастные и индивидуальные особенности человека. Начальное обучение “подхватывает" и использует ту форму мышления, которая возникла еще у детей-дошкольников. Большинство детских психологов называют основным видом мышления в младшем школьном возрасте наглядно-образное. К концу обучения в начальной школе происходит переход от наглядно-образного мышления к словесно-логическому. Этот переход осуществляется за счет процесса обучения, то есть в процессе приобретения детьми определенных знаний. При влиянии обучения у детей младшего школьного возраста формируется осознанное критическое мышление; активно формируется умение планировать свои действия; формируется такие приемы логического мышления как сравнение, обобщение и объединение. Таким образом, под влиянием обучения мышление детей становится более произвольным, более программируемым, более сознательным, более планируемым, т.е. оно становится словесно-логическим.
3755. Основные виды общения и их характеристики
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

5) Неспособность читать невербальные функции формы партнера. Сложность выявления их. Следовательно, нужно повышать профессионализм (тренинг и т.д.). Здесь сказывается опыт: “Что бы это значило? в профессиональном виде деятельности, но не только в семье!!!
3756. Основные виды памяти и их характеристика
Курсовой проект пополнение в коллекции 27.07.2012

№ п/пПонятиеОпределение1Генетическая памятьтакая, в которой информация хранится в генотипе, передается и воспроизводится по наследству.2Двигательная памятьзапоминание и сохранение, а при необходимости и воспроизведение с достаточной точностью многообразных сложных движений.3Долговременная памятьпамять, способная хранить информацию в течение практически неограниченного срока.4Зрительная памятьпамять, способная сохранять и воспроизводить зрительные образы.5Кратковременная памятьспособ хранения информации в течение короткого промежутка времени.6Мгновенная памятьполное остаточное впечатление, которое возникает от непосредственного восприятия стимулов.7Мнестическая деятельностьпроцесс преднамеренного заучивания и воспроизведения следов.8Непроизвольная памятьтакое запоминание и воспроизведение, которое происходит автоматически и без особых усилий со стороны человека, без постановки им перед собой специальной мнемической задачи.9Оперативная памятьрассчитанная на хранение информации в течение определенного, заранее заданного срока, в диапазоне от нескольких секунд до нескольких дней.10Память психофизиологический и культурный процессы, выполняющие в жизни функции запоминания, сохранения и воспроизведения информации.11Произвольная памятьпамять при которой мнемическая задача обязательно присутствует, а сам процесс запоминания или воспроизведения требует волевых усилий.
3757. Основные виды памяти и их характеристика
Курсовой проект пополнение в коллекции 12.01.2009

Так как в основе памяти лежит известная пластичность нашего нервного вещества, то само собой разумеется, что природные силы памяти не могут быть увеличены или уменьшены никакими другими средствами, кроме тех, которые непосредственно ведут к расслаблению и восстановлению нервной системы. Сильное малокровие, наличие в организме ядов, общая расслабленность нервной системы связываются конечно, с ослаблением памяти. И всякое питание, усиление и укрепление нервной системы восстанавливают память. Поэтому Джеймс считает несомненным тот факт, что природные качества нашей памяти не могут быть улучшены никакими упражнениями. Однако запоминание может легко быть улучшено при помощи упражнений и воспитания. Мейман нашел, что его испытуемый в результате нескольких недель упражнений сократил время для заучивания бессмысленных слогов, сократил время для заучивания 12 слогов с 56 повторений до 25 и с другой 18 до 6. Запоминание есть деятельность, и, как таковая, она может быть улучшена при помощи упражнений. Могут быть выработаны специальные навыки и умения запомнить. И первый эффект воспитания памяти заключается именно в улучшении запоминании. Далее, память в специальных отношениях может быть всегда улучшена и усиленна, хотя это и не означает повышение природной способности памяти. Мы помним, что психологически память означает связь, устанавливающую между одной и другой реакцией. Чем большим количеством ассоциаций мы располагаем, тем легче устанавливается новая ассоциация и, следовательно, повышается качество нашей специальной памяти. Надо отметить, то, что прежде называлась памятью, представляет из себя сложную и комбинированную форму поведения, начиная с простой реакции и кончая сложными мыслительными рефлексами. В зависимости от этого путем специальных упражнений могут быть улучшены как отдельные стороны поведения так и самые главные взаимные соединения его различных частей.
3758. Основные виды человеческой деятельности
Информация пополнение в коллекции 02.11.2009

Звуки, издаваемые животными, это всего лишь, безусловно рефлекторное выражение различных внутренних биологических состояний. Ф.Энгельс писал, что под влиянием необходимых совместных согласованных действий неразвитая гортань обезьяны медленно, но неуклонно преобразовывалась, и человек постепенно научился произносить членораздельные звуки. Так появился тончайший анатомо-физиологический аппарат речевого общения орган речи, свойственный только человеку. К периферическим органам речи относятся органы дыхания, гортань, голосовые связки, зубы, губы. Центры речи находятся в разных отделах головного мозга: механизм произнесения звука находится в лобных долях мозга, слушания и понимания речи в височных. И.П.Павлов писал: В человеке прибавляется, можно думать, специально в его лобных долях, которых нет у животных в таком размере, другая система сигнализации. Другая система сигнализации вторая сигнальная система, слова, произносимые, слышимые и видимые в виде текста. Слова служат для называния всего, что человек воспринимает, слова употребляются людьми для взаимного общения, словами выражается мысль человека.
3759. Основные виды человеческой деятельности: труд, игра, учение, общение
Контрольная работа пополнение в коллекции 08.09.2010

Возникнув и развиваясь в процессе деятельности и длительной эволюции человека, познавательные психические процессы неразрывно связаны с работой головного мозга как материальной основы психики. Многочисленные потоки нервных импульсов, продуцируемых воздействиями раздражителей среды в рецепторных аппаратах органов чувств, являются жизненно значимым условием нормального функционирования мозговых структур, обеспечивающих, с одной стороны, прием, сохранение и переработку поступающей информации. А с другой - создание программ практических действий и контроль за их выполнением. Успешный выбор сигналов среды, существенных для деятельности, сохранение их следов, выработка нужных программ поведения и его саморегуляция возможны лишь при наличии оптимального тонуса - определенного уровня бодрствования коры головного мозга, который поддерживается импульсацией, поступающей от рецепторов. Нехватка любого вида информации (световой, звуковой, тактильной и т.д.) снижает тонус мозговых структур, вызывает явление сенсорного голода (от латинского sensus - ощущение), нарушающего адекватность процесса восприятия человеком окружающего его мира. Это может выражаться в повышенной утомляемости, снижении работоспособности, эмоциональной неустойчивости индивида, а иногда в обманах органов чувств - иллюзиях, галлюцинациях, в потере ощущения собственного "Я". Дело в том, что образы чувственного восприятия зависят не только от действия раздражителей среды, но и от самого воспринимающего субъекта - конкретного живого человека с его мыслями и чувствами, направленностью мотиваций, жизненным опытом. Такая зависимость восприятия от индивидуальных особенностей психики в психологии известна как понятие "апперцепция". Все психические процессы: ощущения и восприятия, речь, память и мышление, воображение, составляющие познавательную сферу личности, никогда не отрываются от наглядно-чувственного опыта, практики, деятельности. И эта связь находит свое выражение в характеристиках различных видов психического отражения, свойственного человеку. Так, в зависимости от преобладающего рода деятельности, различают образную, эмоциональную, двигательную, словесно-логическую память; предметное, наглядно-образное или отвлеченное мышление; непосредственное или опосредованное сознательной целью воображение.
3760. Основные вопросы конфликтологии
Контрольная работа пополнение в коллекции 25.05.2012

Б. Ф. Поршнев выделил 3 вида контрсуггестии: избегание, авторитет и непонимание. Избегание подразумевает уклонение от контактов с партнером (человек невнимателен, не слушает, не смотрит на собеседника, находит повод отвлечься). Избегание проявляется не только уходе от общения с другим человеком, но и уклонение от определенных ситуаций. Например, люди, которые не хотят, чтобы на их мнение или решение оказывали влияние просто не приходят на заседания или на назначенную встречу. Действие авторитета заключается в том, что, разделив всех людей на авторитетных, человек доверяет только первым и отказывает в доверии вторым. Можно найти много оснований для присвоения конкретному человеку авторитета (статус, превосходство в параметрах, привлекательность в конкретных ситуациях и т.п.) Определяются основания собственной историей и основными ценностями. Эффективность общения будет зависеть от характера формирования представлений об авторитете у собеседника. Иногда опасная информация может исходить и от людей, которым мы в целом доверяем. В тихом случае защититься мы можем с помощью своеобразного непонимания самого сообщения.

Blog

Психология