Основні види діяльності (гра, навчання, праця) на різних вікових етапах
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
Київський Національний Університет
Імені Тараса Шевченка
Інститут післядипломної освіти
КУРСОВА РОБОТА
З курсу: "Загальна психологія"
На тему: "Основні види діяльності (гра, навчання, праця) на різних вікових етапах"
Виконала: ст. гр. 199.29
Бодра Т.Л.
Перевірила:
доц. Ставицька С.О.
КИЇВ 2010 р.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Характерні особливості основних видів діяльності
1.1 Гра як основний вид діяльності
1.2 Навчання як основний вид діяльності
1.3 Праця як основний вид діяльності
Розділ 2 .Основні види діяльності на різних вікових етапах
2.1 Периодизація розвитку
2.2 Основні види діяльності старшого дошкільного віку
2.3 Основні види діяльності молодшого школяра
2.4 Основні види діяльності старшого школяра
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження: Діяльнісний підхід в своїх методологічних установках і теоретичних узагальненнях є досить актуальним на сьогоднішній день. Сама ж категорія діяльності являється ключовою у вирішенні таких капітальних проблем, як проблема свідомості людини, її генезису, історичного й онтогенетичного розвитку, проблема її внутрішньої будови, що в свою чергу дозволяє розкрити основи теоретичного вивчення людини, її поведінки, психічних якостей. Тому формування і узагальнення теоретичних засад в цьому напрямку є важливим завданням психологічної науки.
Діяльнісний підхід став справжнім надбанням вітчизняної психології. Відповідно до нього психіка розвивається в результаті діяльності (життєдіяльності). Під діяльністю розуміють активну взаємодію індивіда з середовищем, спрямовану на задоволення його потреб. Цей підхід передбачає нерозривний звязок індивіда з середовищем і його активну взаємодію з ним як необхідну умову розвитку психіки [1, с.130].
Дана теорія мала велике значення для розвитку вітчизняної психології. Вона була створена в радянський період, була центральною психологічною теорією й розвивалася протягом більш, ніж 50 років. Розробка й розвиток даної теорії повязана з іменами таких відомих вітчизняних психологів, як Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, А.Р. Лурія, А.В. Запорожець, П.Я. Гальперін та ін. Значимість цієї теорії у вітчизняній психології обумовлена тим, що, по-перше, праця й діяльність відіграють вирішальну роль у походженні свідомості й розвитку психіки людини. Це точка зору дотепер є основною в методології досліджень вітчизняних психологів. По-друге, психологічна теорія діяльності, виходячи з даної точки зору, розкриває роль діяльності в прояві психічних феноменів людини, у тому числі й свідомості. Справа в тому, що судити про людину і її особливості ми можемо лише за результатами її діяльності.
Психологічна теорія діяльності стала розвиватись наприкінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Головна відмінність даної теорії полягає в тому, що вона опирається на основні принципи діалектичного матеріалізму й використає головну тезу цього філософського напрямку: не свідомість визначає буття та діяльність людини, а навпаки, буття та діяльність людини визначають її свідомість. Найбільш повно теорія діяльності викладена в працях А.Н. Леонтьєва [6].
Даний підхід передбачає, що діяльність - це динамічна система взаємодії субєкта зі світом. У процесі цієї взаємодії відбувається виникнення психічного образу і його втілення в обєкті, а також реалізація субєктом своїх відносин з навколишньою реальністю. Будь-який найпростіший акт діяльності є формою прояву активності субєкта, а це означає, що будь-яка діяльність має спонукальні причини й спрямована на досягнення певних результатів.
Спонукальними причинами діяльності людини є мотиви - сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність субєкта й визначають спрямованість діяльності. Саме мотив, спонукаючи до діяльності, визначає її спрямованість, тобто визначає її мету і завдання.
Ціль - це усвідомлений образ передбаченого результату, на досягнення якого спрямована дія людини. Метою може бути який-небудь предмет, явище або певна дія. Завдання - це задана в певних умовах (наприклад, у проблемній ситуації) ціль діяльності, що повинна бути досягнута шляхом перетворення цих умов відповідно до певної процедури. Будь-яке завдання завжди містить у собі наступне: вимоги, або ціль, які потрібно досягнути; умови, тобто відомий компонент постановки завдання; невідоме, котре треба знайти, щоб досягти мети.
Можна узагальнити й виділити властиві всім людям основні види діяльності. Вони будуть відповідати загальним потребам і тим видам соціальної людської активності, у які неминуче включається кожна людина в процесі свого індивідуального розвитку. Такими видами діяльності є гра, навчання й праця.
Діяльність людини - це досить складне й різноманітне явище, оскільки її здійсненні задіяні всі компоненти ієрархічної структури людини: фізіологічний, психічний і соціальний.
Основними поняттями даної теорії є діяльність, свідомість й особистість.
Існує 4 основні принципи психологічної теорії діяльності [2, с.251]:
1. Свідомість не може розглядатись як замкнена в самій собі: вона повинна проявлятись в діяльності.
2. Поведінку не можна розглядати у відриві від с?/p>