Geum.ru

Медицина, физкультура, здравоохранение

  • 9141. Характеристика ушных лекарственных средств
    Дипломная работа пополнение в коллекции 15.02.2012

    Rp.: Ac. borici 0.3. salicylici 0.25.0aethylici 70% 5 ml. D. S. По 4-5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Zinci sulfatis 0.025 (0.1)5.0aethylici 70% 5 ml. D. S. По 5-6 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Tannini 0.5hydrochloride 0.15aethylici 70% 10 ml. D. S. По3-5 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки..: Ac. borici 0.3. Hydrogenii peroxydi dilutaeaethylici 95% ana 5 ml. D. S. По 6-8 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки..: Ac. salicylici 0.20.1 (0.2)aethylici 70% 10 ml. D. S. По 3-5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Furacilini 0.01aethylici 70% 15 ml. D. S. по5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Ac. borici 0.3. Furacilini 0.02%aethylici 95% ana 5 ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Mefenamini-natrii 0.025 (0.05)aethylici 70% 10 ml. D. S. По 6-8 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки..: Ureae purae 0.2aethylici 70% 10 ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Streptocidi 0.2(Urotropini) 0.75aethylici 70% 10 ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки..: Sulfacili-natrii 0.5aethylici 70% 10 ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2-3 паза в сутки..: Polymyxini M sulfatis 0.1 (0.5)aethylici 70% 10 ml. D. S. По 5-6 капель в слуховой проход 3 раза в сутки (эффекти вен вотношении синегнойной палочки)..: Laevomycetini 0.25 (0.1)aethylici 70% 10ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки..: Sol. Novoimanini spirituofae 1% 10 ml. S. Развести 1 мл раствора новоиманина 9 мл 70% этилового спир- та, закапывать в слуховой проход по 5 капель 2-3 раза в сутки..: Sol. Zinci sulfatis 0.25 (0.1)% 10 ml. S. По 5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Succi Kalanchoes 10 ml. S. По 5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Polymyxini M sulfatis 1000000 ED. Natrii chloride isotonicae 20 ml. D. S. По 5 капель в слуховой проход 2 раза в сутки..: Benzylpenicillini-natrii 100000 EDsolubilis 1.0. Adrenalini hydrochloride 0.1% gtts. X. Natrii chloride isotonicae 10 ml. D. S. По 6-8 капель в слуховой проход 2-3 раза в сутки (при обост- рении отита)..: Sol. Chinosoli 0.1% 10 ml. S. По 5-6 капель в слуховой проход..: Iodinoli 100 ml. S. По 5-10 капель в слуховой проход 1-2 раза в сутки. [10].: Novocaini 2.0borici 3.0aethylici 70% 100 ml. D. S. По2 капли в ухо.

  • 9142. Характеристика физических качеств
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

    В заключение можно сделать вывод, что физические качества это интегральная оценка подвижности звеньев тела. Различают две формы её проявления: активную, характеризуемую величиной амплитуды движений при самостоятельном выполнении упражнений, благодаря своим мышечным усилиям; пассивную, характеризуемую максимальной величиной амплитуды движений, достигаемой при действии внешних сил. Различают также общую и специальную гибкость. Общая характеризует подвижность во всех суставах тела и позволяет выполнять разнообразные движения с большой амплитудой. Специальная гибкость предельная подвижность в отдельных суставах, определяющая эффективность спортивной или профессионально-прикладной деятельности. Развивают гибкость с помощью упражнений на растягивание мышц и связок. В общем виде их можно классифицировать не только по активной и пассивной направленности, но и по характеру работы мышц. Различают динамические, статические, а также смешанные стато-динамические упражнения. Гибкость зависит от: строения суставов, эластичности мышц, связок, суставных сумок, психического состояния, степени активности растягиваемых мышц, разминки, массажа, температуры тела и среды, суточной периодики, возраста, уровня силовой подготовленности, исходного положения тела и его частей, ритма движения, предварительного напряжения мышц.

  • 9143. Характеристика Чехии и Словакии с точки зрения организации туризма
    Курсовой проект пополнение в коллекции 16.08.2010

    РегионЧехияСловакияДата основания1 января 19931 января 1993Религиозный составАтеисты - 59 %, католики - 27%, чешские братья (протестанты) - 1%, гуситы (протестанты) - 1%.Большинство граждан словакии (69 %) католики; вторая по величине группа протестанты (11 %, лютеране (главным образом словаки) и реформаты (главным образом венгры) ), греко-католики (4 %) и православные (1 %).Этнический составЧехи составляют 90,4% (из них выделяют моравцев и силезцев 13,6%), словаки 1,9%, поляки 0,6%, немцы 0,5%, румыны и цыгане 0,3%, венгры 0,2%, прочие 0,5%.85,8% населения составляют словаки, значительна доля венгров 9,7%, румын и цыган 1,6%, чехов 1,1%.Государственный языкчешскийсловацкийНациональный характерОтличительная черта чехов - спокойствие. В Чехии вы не увидите агрессивности и спешки. Все делается в размеренном темпе, без спешки и траты нервных клеток. Чехи - отходчивые люди, доброжелательные, гостеприимные и приветливые. Очень любят рассказывать старинные легенды, связанные с историей Праги. Также им свойственна практичность. Они сдержаны, справедливы.Основные черты национального характера словаков добродушие и гостеприимство. Словаки очень серьезно относятся к религии. Большинство населения католики, также много протестантов и евангелистов. В Восточной Словакии есть православные. Словаки очень чтят свои обычаи. Это видно по отношению к памятникам архитектуры и природе.Праздники

    • 1 января День восстановления независимого чешского государства
    • 8 мая День победы
    • 5 июля День славянских святых Кирилла и Мефодия
    • 6 июля День казни Яна Гуса
    • 28 сентября День чешской государственности
    • 28 октября День возникновения независимой Чехословацкой республики
    • 17 ноября День борьбы за свободу и демократию
    • 1 января День образования Словацкой республики
    • 5 июля День Св. Кирилла и Св. Мефодия
    • 29 августа День Словацкого Национального Восстания
    • 1 сентября День Конституции Словацкой республики
    • 17 ноября День борьбы за свободу и демократиюКухняЧешская кухня имеет немало общего с австрийской и характеризуется частым употреблением мяса, особенно свинины. Рыба повседневно употребляется в южной Чехии, где традиционно разводится в прудах (в основном карпы). Основные блюда - мясо и кнедлики (вариант клёцек) с разнообразными подливками. Чехия славна хорошим пивом и неплохим вином. Словацкая кухня имеет немало общего с венгерской и чешской, но в отличие от чешской характеризуется более частым использованием сыра и овощей. Самое популярное словацкое блюдо - галушки с брынзой. Словакия славна своими овечьими сырами - брынзой, оштьепком, пареницей, корбачиком, которые вырабатываются в горных областях страны. Популярен и субпродукты от произвоства овечьих сыров - жинчица и масла - пахта.АрхитектураВ Чехии находится много замков, самыми известными являются Карлштейн, Конопиште, Глубока, Пражский Град и так далее. Есть и множество городов с отлично сохранившейся средневековой архитектурой - Прага, Брно, Чешский Крумлов, Микулов и так далее.В Словакии находится много замков, самыми известными являются Бойнице, Спишский Град, Оравский Град, Братиславкий Град и так далее. Есть и множество городов с отлично сохранившейся средневековой архитектурой - Братислава, Кошице, Банская Штьявница, Левоча, Бардейов, Прешов и так далее.
      • Заключение

  • 9144. Характеристики основных форм оздоровительной культуры
    Статья пополнение в коллекции 09.12.2008

    Хатха-йога -- это составная часть индийской йоги, которая включает в себя систему физических упражнений, направленных на совершенствование человеческого тела и функций внутренних органов. Она состоит из статических поз (асан),, дыхательных упражнений и элементов психорегуляции. Влияние на организм асан зависит по крайней мере от двух факторов: сильного растяжения нервных стволов и мышечных рецепторов, усиления кровотока в определенном органе (или органах) в результате изменения положения тела. При возбуждении рецепторов возникает мощный поток импульсов в ЦНС, стимулирующий деятельность соответствующих нервных центров и внутренних органов. В позе «ширса-сана» (стойка на голове) увеличивается приток крови к головному мозгу, в позе лотоса -- к органам малого таза. Выполнение специальных дыхательных упражнений (контролируемое дыхание), связанных с задержкой дыхания, помимо нервно-рефлекторного влияния на организм способствует увеличению жизненной емкости легких и повышает устойчивость организма к гипоксии. «Сава-сана» («мертвая поза») с полной мышечной релаксацией и погружением в полудремотное состояние используется для более быстрого и полного восстановления организма после сильных мышечных напряжений в статических позах. Стимуляция восстановительных процессов и повышение эффективности отдыха происходит благодаря снижению потока импульсов от расслабленных мышц в ЦНС, а также усилению кровотока в работавших мышечных группах.

  • 9145. Харчові інфекції, їх різновиди
    Информация пополнение в коллекции 19.01.2011

    Загальні заходи щодо запобігання виникненню харчових інфекцій:

    1. дотримання правил особистої гігієни кухарями;
    2. обов'язкове щорічне обстеження на бактеріоносійство поварів, кондитерів та інших працівників закладів громадського харчування;
    3. дотримання чистоти на робочому місці;
    4. знищення переносників захворювань: мух, тарганів і гризунів; * старанне миття і дезінфекція столового посуду;
    5. кип'ятіння води з відкритих водойм у разі використанні її в їжу і для пиття; старанне миття овочів, фруктів, ягід, які вживаються в сирому вигляді; кип'ятіння молока, теплове оброблення страв з непастеризованого сиру; проведення вторинного теплового оброблення у процесі приготування страв, що швидко псуються (холодців, паштетів, відварного м'яса та ін.);
    6. зберігання всієї готової продукції в холодильнику або в гарячому вигляді за 65°С не довше від встановлених термінів;
    7. постійний суворий контроль за водопостачанням і забезпечення населення якісною водою;
    8. дотримання норм і правил щодо запобігання забрудненню молока, молочних продуктів на етапах збирання, транспортування, перероблення та реалізації;
    9. добре проварювання і просмажування м'яса під час готування кулінарних страв;
    10. проведення широкої санітарно-роз'яснювальної роботи серед населення.
  • 9146. Харчові отруєння мікробного походження
    Информация пополнение в коллекции 15.01.2011

    Загальні заходи щодо запобігання виникненню харчових отруєнь мікробного походження:

    1. здійснення санітарного та санітарно-ветеринарного нагляду і контролю за процесами забою тварин, виловлювання й оброблення великої риби, виробництва ковбасних виробів;
    2. контроль за виготовленням кондитерських і хлібобулочних виробів;
    3. контроль за виготовленням, зберіганням і реалізацією готових страв у їдальнях, харчоблоках дитячих установ, буфетах і закладах громадського харчування;
    4. запобігання забрудненню харчових продуктів і сировини мікроорганізмами;
    5. забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов, які виключають можливість розмноження мікроорганізмів в їжі й утворення токсинів;
    6. дотримання поточності технологічного процесу, що виключає контакт сировини та сирої продукції з готовими виробами на всіх етапах виробництва;
    7. максимальна автоматизація і механізація виробничих процесів на харчових підприємствах;
    8. забезпечення виробництва справним холодильним обладнанням;
    9. використання лабораторних методів контролю за якістю харчової продукції і теплового оброблення;
    10. дотримання санітарно-гігієнічних правил та умов отримання, зберігання і транспортування молока, якості оброблення молочного посуду, обладнання та інвентарю, режиму пастеризації, технології виготовлення молочної продукції;
    11. ефективне проведення планових дератизаційних заходів;
    12. бактеріологічний контроль щодо харчових продуктів, дотримання санітарно-гігієнічного режиму й особистої гігієни персоналом;
    13. дотримання умов зберігання та термінів реалізації харчових продуктів, встановлених режимів теплового оброблення їжі, особливо із субпродуктів, фаршу, яєць, виготовлення холодцю, котлет, ліверних і кров'яних ковбас, салатів, тістечок.
  • 9147. Харчування активних туристських подорожей
    Курсовой проект пополнение в коллекции 08.02.2011

    В усі види робіт і відпочинку в що залишилися 16 год у добу енерговитрати на основний обмін входять складовою частиною. Так, якщо витрати енергії при ходьбі по рівній дорозі зі швидкістю 4 км/год з рюкзаком масою 10 кг за 1 год становлять 200 ккал, те це означає, що 70 ккал склали витрати на основний обмін, а 130 ккал - безпосередньо на фізичну роботу - ходьбу. Під впливом прийому їжі витрата енергії підвищується, що пов'язане з посиленням окисних процесів, При цьому основний обмін збільшується на 10-15% у добу. Найбільше підвищення основного обміну викликає прийом білків-30-40%, вуглеводи збільшують обмін на 4-7%, на 4-14%. У цьому складається специфічно динамічна дія їжі. Основний обмін і специфічно динамічна дія їжі належать до нерегульованого (але залежної від волі людини) витратам енергії. Різні форми фізичної діяльності, їхня інтенсивність і тривалість істотно впливають на витрату енергії. Але ці витрати залежно від умов і волі людини можуть значно збільшуватися або зменшуються. Так, при ходьбі в середньому темпі з рюкзаком масою до 15 кг енергії витрачається в 5 разів більше, ніж при спокої, при ходьбі на лижах зі швидкістю до 10 км/год без рюкзака - в 10 разів більше. В окремих випадках при виконанні тривалої й важкої роботи, з якої зіштовхуються туристи при проведенні складних походів, добова витрата енергії може доходити до 8 000 ккал. Зміна інтенсивності обміну речовин і енергії відбувається не тільки при виконанні фізичної роботи, але й під впливом емоцій і метеорологічних факторів - температури й вологості повітря, сили вітру, барометричного тиску й т.п. Численні дослідження показують, що витрати енергії людини, що перебуває в стані спокою на більших висотах, аналогічні витратам людини, що робить досить інтенсивну роботу в умовах долини. Енергетичні витрати залежать також і від підготовленості організму до виконання даної роботи, від його тренованості. Ясно, що при виконанні однакової роботи витрата енергії в тренованого туриста буде нижча, тому що хімічні процеси в м'язах у нього протікають більш экономічно, що, у свою чергу, забезпечує більше помірну діяльність органів подиху й кровообігу. Витрати енергії при відпочинку на маршруті й роботах на біваку. Відпочинок на маршруті при чистому 7,5-вартовому ходовому часі (досить напружений режим руху) становить 2год - 6 малих привалів по 10 хв і 2 більших привали по 30 хв. За цей час організм затрачає близько 250 ккал. Роботи з організації й зняття біваку займають до 1,5 год (250 ккал). Їжа на біваку (вечеря й сніданок) триває 1 год (120 ккал). Роботи на біваку: заготівля дров, пристрій кухні, водопостачання, перевдягання, сушіння спорядження, ведення щоденника, розбір підсумків минулого дня й постановка завдання наступного дня й т.п. - тривають близько 3,5 год (500 ккал). Вечірній і ранковий туалет-0,5 год (60 ккал). Якщо підсумувати енергетичні витрати на основний обмін, специфічно динамічна дія їжі й витрати при відпочинку на маршруті, вийде величина 2000 ккал. Це дуже важлива величина при розрахунку можливих витрат енергії в туристичному поході. Вона присутня в будь-якому виді туризму, у спортивній подорожі будь-якої категорії складності. Звичайно, вона може трохи змінюватися. Так, у лижній подорожі за рахунок постійного знаходження туриста на холоді вона трохи вища. Але головне полягає в тому, що з певним ступенем вірогідності її можна вважати постійною величиною, основою, до якої потім додаються головні витрати, зв'язані безпосередньо з рухом по маршруті. А ці витрати вже залежать і від виду туризму, і від категорії складності подорожі. Витрати енергії на рух по маршруті. Так, у лижному поході значно більша вага рюкзака, ніж у літньому пішому поході, викликаний додатковою кількістю особистого майна (коврик під спальний мішок, запасні теплі речі, рукавиці, бівуачне взуття), суспільного спорядження (утеплений намет, піч, збільшена кількість бензину при походах по безлісних районах), більший об'єм робіт але пристрою біваку в умовах глибокого снігу, більша складність пересування (необхідність постійного троплення лижні, додаткова вагове навантаження - до 5 кг за рахунок лиж) - і все це в умовах постійної негативної температури, що жадає від організму додаткових витрат енергії для підтримки температури тіла на рівні 37°С, - призводять до більших, ніж у пішому літньому поході, енергетичних витрат. У той же час лижний туризм із погляду енерговитрат трохи уступає гірському. Вага лиж у лижній подорожі компенсується вагою особистого спорядження в горському (льодоруб, кішки, карабіни, пояс, обв'язка). Вага ж суспільного спорядження значно більша (основні й допоміжні мотузки, скельні молотки, гаки, карабіни й т.п.). Як і лижні, гірські походи, особливо високих категорій складності, проходять в умовах глибокого снігу, низьких температур, відсутності води. Але характер гірських перешкод вимагає при їхньому подоланні не тільки більш високої тактичної підготовленості, але й більших фізичних зусиль. Крім того, турист у високогір'ї постійно перебуває в умовах сухого, розрідженого, з низьким змістом кисню, повітря. Облік цих і інших факторів дозволив докторові медичних наук, майстрові спорту по туризму Ю. Шалькову запропонувати наступну систему коефіцієнтів енерговитрат по видах туризму: якщо витрати енергії в пішохідних подорожах прийняти за 1, то для лижних сходів вони складуть 1,2, для гірських-1,5 і для водних - 0,7 вихідної величини. Що ж стосується залежності енерговитрат від категорії складності походів, то вважається, що кожна наступна категорія складності супроводжується збільшенням витрат (від базового - пішохідного виду туризму) на 500 ккал. З обліком зазначених вище коефіцієнтів можна вивести величини витрат енергії для походів різної категорії складності й по інших видах туризму. Однак ці пропозиції, дуже важливі по своїй суті, все-таки мають деякі недоліки. Помітний занадто великий розкид витрат енергії залежно від виду туризму. Так, мінімальне їхнє значення для походів І категорії складності по водному туризмі становить 1 750 ккал, а по гірському туризмі - 3 750 ккал. Більш того, тільки що було відзначено, що загальна кількість витрат на всі дії туриста (крім чисто ходового часу) дорівнює 2 000 ккал у добу. А тут разом з рухом по маршруті - всього 1750 ккал. Навряд чи для вихідного для всієї таблиці значення витрат анергії в пішохідному поході Й категорії складності варто давати 20-процентну вилку - 2 500-3 000 ккал. Більш правильно це питання вирішується в такий спосіб: розглянутий похід має довжина 130 км і проходиться за 6 днів, тобто по 22 км у день. Чистий ходовий час при швидкості руху 4 км/год = 5,5 год. Відомо, що при такій швидкості руху по рівній дорозі енерговитрати становлять 200 ккал/ч. У такий спосіб подолання 22 км зажадає витрати: 200 ккалх5,5 год =1100 ккал. З огляду на, що постійні витрати для будь-якого виду туризму й для походів будь-якої категорії складності становлять 2000 ккал, одержуємо конкретне значення енерговитрат для пішохідного походу Й категорії складності: 2000 ккал+1100 ккал=1 ==3100 ккал. Це значення й береться за основу. Не дуже правильно підходити до розрахунку енерговитрат залежно від категорії складності пішохідних маршрутів шляхом механічної добавки 500 ккал до кожної попередньої категорії. Тут варто враховувати різницю в кількості днів (наприклад, різниця в тривалості походів між І ю ІІ, ІІ ю ІІІ категоріями складності становить 2 дні, між ІІІ й ІV, ІV і V категоріями - 3 дні, між V і V ускладненої - 4 дні, що зовсім але однозначно позначається на вазі рюкзака, тобто він збільшується не на однакову величину. Ще більше значення має різниця в кількість і якості перешкод. Тому доцільно за вихідну величину різниці брати не 500, а 300 ккал, тобто якщо похід І категорії складності по витратах оцінюється 3000 ккал, то похід ІІ категорії-3400, a ІІІ - 3700 ккал. Потім додаємо по 400 ккал: ІV категорія-4100, а V - 4 500 ккал. І нарешті, для V ускладненої категорії різниця зростає до 500 ккал - 5 000 ккал. Надмірно низько оцінені енерговитрати у водних подорожах. Встановлено, що якщо вихідна вага рюкзака в складних пішохідних походах становить у середньому 35 кг, то у водних - до 60 кг, що вимагає при далеких підходах до води організації човникового перенесення вантажів, пов'язаних з 3-кратним збільшенням довжини пішохідної ділянки. Так, щоб пройти 10 км по пішохідній частині маршруту, воднику спочатку потрібно перенести на цю відстань приблизно 35 кг вантажу, потім повернутися назад і перенести що залишилися 25 кг, тобто пройти 30 км. Водні походи нерідко передбачають пішохідні переходи з верхів'їв однієї ріки у верхів'я іншої. І якщо технічна складність цих переходів не занадто більша, то вагарні навантаження досягають порою більших величин. У походах високих категорій складності нерідкі обноси спорядження й продуктів харчування по березі. У результаті подолання складних водних перешкод турист нерідко промокає буквально до нитки, а охолодження організму призводить до додаткових довгострокових енерговитрат для підтримки нормальної температури тіла й т.д. Тому більш правильним буде вважати коефіцієнт енерговитрат для водного туризму не 0,7, а 0,8 для водних походів І-ІІІ категорії складності й 0,9 - для ІV-V ускладненої категорій складності. Енерговитрати в гірських подорожах мають надмірно високий коефіцієнт - 1,5, завдяки чому витрати для походів вищої категорії складності оцінюються занадто високо і більше 7 000 ккал (для подорожей V категорії складності - до 7500 ккал, а V ускладненої-до 8250 ккал). Подібні витрати мають місце тільки в особливі дні, коли за якимись причинами, що різко ускладнили характер маршруту (снігопад при русі на скельній ділянці, сильний вітер і т.п.), робочий день триває 12-14 год. В цілому ж більш правильним буде використання коефіцієнта 1,3. З обліком всіх вищесказаних зауважень і пропозицій можна рекомендувати наступну таблицю енерговитрат по видах туризму й категоріях складності туристичних подорожей.

  • 9148. Хвойная долгожительница
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Используют живицу при лечении радикулитов. Чайную ложку живицы на масле или спирте, втирают на больную область до тех пор пока кожа не покраснеет. Затем, обернутое в марлю ржаное тесто приложить на 40-50 минут, накрыть его бумагой и толстым слоем ваты (теплым платком). Делать такие компрессы через день (можно использовать повторно приготовленную опару). Во время процедуры возможно появление чувства жжения, оно легко снимается при выпивании чайной ложки муки, разведенной теплым чаем или молоком. Можно использовать тесто без дрожжей как только оно станет кислым, взять тряпочку или марлю сложенную вчетверо и наложить на больное место, поверх нее тесто толщиной 1-2 см. В тесто должно быть добавлено 15-20 капель живицы. Проделывать ежедневно на ночь. Достаточно 10 сеансов. Можно использовать живицу и как самостоятельный компресс на больные места. Так же для профилактики радикулита используется легкий массаж с постепенным втиранием вдоль всех позвонков.

  • 9149. Хвороба Ходжкіна
    Информация пополнение в коллекции 17.01.2011

    Диференціальну діагностику доводиться проводити з багатьма захворюваннями. Збільшення лімфатичних вузлів середостіння і коріння легенів спостерігається при саркоїдозі, в цьому випадку поразка звичайна двостороння. При розмежуванні лімфогранулематоза і первинного туберкульозу, для якого також характерна одностороння поразка прикореневих лімфатичних вузлів, необхідно враховувати відсутність залучення до процесу при туберкульозі лімфатичних вузлів медіастинальної групи. Туберкульозний процес, як і ЛГМ, частіше вражає шийну групу ЛУ. Для туберкульозного лімфаденіту характерні щільні, спаяні з навколишніми тканинами, хворобливі ЛУ з перифокальною інфільтрацією, чого не спостерігається у даної пацієнтки. При лімфаденопатії такої локалізації потрібно думати про можливість бронхогенного раку легенів, пухлини середостіння іншого вигляду. Локальне збільшення ЛУ може бути обумовлене хворобою “котячої подряпини”. Лімфогранулематоз доводиться диференціювати з неходжкінскими лімфомами і позакістковомозковми проявами інших гемобластозів. Підозрювати лімфогранулематоз слід і при високій лихоманці без лімфаденопатії після виключення у хворих інфекції, в першу чергу підгострого інфекційного ендокардиту, СЧВ, пухлин іншої природи, в цій ситуації проводять детальне дослідження, направлене на виявлення важкодоступних лімфатичних вузлів, і тому числі діагностичні торако-і лапаротомію.

  • 9150. Хвороби нігтів
    Информация пополнение в коллекции 16.12.2010

    Отже, знаючи тепер особливості мікроанатоміі нігтьового апарату, можна описати процес зростання нігтя в усіх його подробицях. Слід відразу зазначити, що всі аспекти цього процесу можуть з'явитися визначальними факторами для вибору косметичного лікування нігтів у даного клієнта. Розставляючи всі крапки над «i», майстер манікюру повинен віддавати собі звіт в тому, що, по-перше, форма і структура нігтів генетично залежні. По-друге, форма, структура та швидкість зростання, незважаючи на генетичний чинник, можуть змінюватися в результаті впливу величезної кількості зовнішніх і внутрішніх впливів на протязі всього життя людини. По-третє, сучасна нігтьова косметологія має в своєму розпорядженні як величезними можливостями для створення умов для відновлення нормальної функції нігтів, так і методами естетичного виправлення різних дефектів - навіть таких, при яких неможливе відновлення натурального нігтя і його повноцінних функцій. Щоб полегшити розуміння процесу росту нігтів, розділимо його на дві складові: зростання нігтя в товщину і довжину. Ці два показники нерівнозначні, оскільки на першому місці завжди буде стояти зростання нігтя в довжину, обумовлений матриксом. Товщина нігтя спочатку також визначається матриксом і лише частково епітелієм нігтьового ложа. Тепер можна спробувати відповісти на питання багатьох нейл-дизайнерів, чому в одних людей нігті товсті, а в інших тонкі і що за цим стоїть. Відповідь була отримана зовсім недавно.

  • 9151. Хвороби очей
    Информация пополнение в коллекции 08.03.2010

    Глаукома може розвиватися не тільки поступово, а й у вигляді гострого нападу (вища ступінь розладу регуляції внутрішньо-очного тиску). Можливе виникнення гострого глаукоматозного нападу без яких-небудь зовнішніх причин. В інших випадках появі нападу сприяють психоемоційні стресові стани, фізичні перенапруги і інші фактори (зловживання курінням, спиртними напоями, підняття вантажів, робота з нахилами тіла, порушення режиму харчування і т.д.). Клінічна картина нападу: різкий головний біль, який віддає в скроню і щелепу, різкий біль в оці. Око стає червоним, твердим, як камінь, рогівка каламутна, зіниця широка, реакція зіниці на світло відсутня, знижується зір (аж до сліпоти). Внутрішньо-очний тиск під час нападу може підвищуватись до 5060мм рт. ст. Нерідко гострий напад глаукоми супроводжується нудотою і блювотою, що можна помилково сприйняти за шлунково-кишкове отруєння. Іноді болі віддають в ділянку серця, що теж може призвести до діагностичної помилки. Так, замість негайного використання засобів, понижуючих внутрішньо-очний тиск, приймають медикаменти, які повинні покращити стан при отруєнні чи нападі стенокардії, а насправді лише погіршують перебіг глаукоматозного процесу (промивання шлунку, прийом валідолу, атропіну, нітрогліцерину і таке інше). Правильна діагностика і своєчасне комплексне консервативне лікування, як правило, протягом доби ліквідують гострий напад глаукоми, відновлюють зір, нормалізують стан ока і внутрішньо-очний тиск. Отже, такого хворого потрібно терміново доставити в очне відділення лікарні. Якщо за 24 години напад ліквідувати не вдається, необхідне оперативне лікування через 6 годин. Якщо напад ліквідовано через 24 години, тоді операція рекомендована через 6 днів.

  • 9152. Хвороби системи крові
    Информация пополнение в коллекции 26.11.2009

    Білки плазми крові виконують наступні функції:

    1. Альбуміни створюють онкотичний тиск, регулюють об'єм циркулюючої крові та інтенсивність утворення сечі.
    2. Альбуміни є білковим резервом організму, з якого утворюються амінокислоти.
    3. Альбуміни та глобуліни (альфа-і бета -) виконують транспортну функцію, переносячи гормони, залізо, ліпіди тощо.
    4. Гамма-глобуліни є антитілами, вони виконують захисну функцію, беручи участь в забезпеченні імунітету (стійкість організму до інфекційних захворювань).
    5. Білки крові підтримують її в'язкість, а це призводить до підтримання тиску в судинах.
    6. Білки мають буферні властивості, тобто зберігають сталість реакції
    7. Фібриноген бере участь у згортанні крові і, таким чином, зупинці кровотечі. Кількість глюкози у крові коливається в межах 3,33-5,55 м моль/л. Вона
  • 9153. Хеликобактерии
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2010

    На протяжении истории изучения инфекции H. pylori учеными и исследователями многих стран отрабатывались различные подходы к терапии воспалительных заболеваний верхних отделов пищеварительного тракта, ассоциированных с этим микроорганизмом. Изучалась эффективность использования как монокомпонентной схемы лечения антибиотиками, так и комбинации препаратов разных групп. В результате этих исследований было показано, что одни антибактериальные препараты не способны оказывать свое воздействие в условиях обитания H. pylori (в кислой среде желудка), для эффективного применения других больным было необходимо принимать очень большие дозы препарата, а при применении третьих быстро развивалась резистентность микроорганизма к используемым лекарственным средствам. Тем не менее к настоящему времени разработаны такие схемы лечения, которые способны эффективно бороться с H. pylori, добиваясь его полной эрадикации (уничтожения) в короткие сроки, и достигать длительной ремиссии заболевания. Для эффективного лечения гастроэнтерологических заболеваний, ассоциированных с хеликобактерной инфекцией, необходимо применение специфических антибактериальных препаратов. Учитывая ту экологическую нишу, которую занимают эти микроорганизмы, проводимая антибактериальная терапия должна отвечать некоторым требованиям, а именно: 1. Используемые препараты должны эффективно воздействовать на Н. pylori;

  • 9154. Химико-фармакологическое исследование лопуха войлочного
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    3. Все экстракты проявляют противовоспалительную активность, но сухой экстракт корней на 70% этаноле оказался более эффективным при хроническом воспалении, а сухой экстракт листьев на 25, 40% этаноле - при остром асептическом воспалении.

  • 9155. Химиотерапия рака мочевого пузыря
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    При инвазивном РМП применяется системная полихимиотерапия, основными компонентами которой являются цисплатин и метотрексат. Наибольшее признание получили комбинации MVAC (метотрексат, винбластин, адриамицин, цисплатин) и CMV (цисплатин, метотрексат, винбластин). Разработанные первоначально для лечения диссеминированного РМП эти схемы с успехом стали применять при местно-распространенном процессе в комбинации с оперативным лечением. Химиотерапия местно-распространенного инвазивного РМП может использоваться в нескольких вариантах: как предоперационная (неоадъювантная), в том числе в сочетании с лучевой терапией, и как послеоперационная (адъювантная).
    Перед неоадъювантной химиотерапией ставятся следующие задачи: во-первых, уменьшение размеров или стадии опухоли, что увеличивает абластичность операции и позволяет у отдельных больных сохранить функционирующий мочевой пузырь; во-вторых, воздействие на микрометастазы. Последнее касается, главным образом, группы больных с местной распространенностью опухоли, соответствующей Т3 - T4а, у которых велика вероятность наличия микрометастазов к началу лечения.
    К положительным качествам неоадъювантной химиотерапии относят следующие:
    1) В результате проведения неоадъювантной ХТ возникает возможность определения химиочувствительности опухоли in vivo. Это очень важный момент, так как он позволяет своевременно сориентироваться относительно дальнейшего лечения больного. В тех случаях, когда ХТ оказалась неэффективной, больному предлагается цистэктомия. Если же после проведения двух курсов лечения отмечается значительное уменьшение опухоли (более 50%), то может быть продолжена ХТ до полной регрессии или добавлена лучевая терапия.
    2) Предполагая, что "ответ" микрометастазов будет таким же, как и первичной опухоли, можно надеяться на улучшение результатов лечения. Раннее начало лечения микрометастазов повышает возможности ХТ, так как препараты воздействуют на малые объемы наиболее активной части клеток.
    Но особенно важно то, что нерезектабельная опухоль может быть переведена в резектабельную и при полной ее регрессии имеется возможность сохранить мочевой пузырь.
    Наряду с достоинствами неоадъювантная ХТ имеет и определенные недостатки:
    1) Не все больные нуждаются в химиотерапии по поводу микрометастазов. Прежде всего это относится к больным со стадиями заболевания Т2-Т3а. Вероятность наличия отдаленных метастазов у этой группы больных достаточно низка, а 5-летняя выживаемость после цистэктомии составляет 60-70% и практически не улучшается при применении неоадъювантной ХТ. В то же время необходимо отметить, что используемая комбинированная ХТ достаточно токсична, наблюдаются и летальные исходы от осложнений лечения (по данным ОНЦ РАМН, в 1,4% случаев).
    2) При неэффективности неоадъювантной ХТ или неправильной интерпретации "ответа" опухоли на лечение упускается время для радикальной операции.
    Анализ литературных и собственных данных показывает, что частота полных регрессий опухоли при неоадъювантной ХТ составляет 10-47%, а суммарная эффективность доcтигает 80%. Эффективность неоадъювантной ХТ зависит от стадии заболевания. При опухолях, ограниченных стенкой мочевого пузыря, частота полных регрессий достигает 83%, а при поражениях, распространяющихся на паравезикальную клетчатку или переходящих на соседние структуры, не превышает 32% [4].
    Одним из основных вопросов, возникающих при проведении неоадъювантной ХТ инвазивного РМП, является оценка эффекта. Практически все авторы отмечают, что у ряда больных опухоль уменьшается в размерах, уменьшается стадия заболевания, но оценить истиную величину регрессии опухоли крайне сложно. Несмотря на применение самых современных методов исследования (КТ, МРТ) ошибка достигает 30-40%. По данным ОНЦ, у 75% больных с клинически полной регрессией опухоли, которым была произведена цистэктомия, гистологически находили опухолевые клетки в толще стенки мочевого пузыря. По данным литературы, у больных с клинически полной регрессией опухоли после химиотерапии частота рецидива РМП достигает 71%. Таким образом, достижение клинически полной регрессии не говорит об излечении больного.
    Учитывая несовершенство методов диагностики, большинство специалистов выполняют цистэктомию даже больным с клинически полной регрессией опухоли и лишь немногие оставляют подобных пациентов под наблюдением. Мочевой пузырь удается сохранить у 42,9-92% больных с клинически полной регрессией и у 16,7 - 35% всех пациентов, получавших неоадъювантную ХТ.
    Практически все авторы отмечают прогностическое значение неоадъювантной ХТ на отдаленные результаты лечения больных инвазивным РМП, т.е. выживаемость больных, достигших полной регрессии опухоли, значительно выше, чем пациентов с частичной регрессией или леченных без эффекта. По данным ОНЦ РАМН, 5-летняя выживаемость больных с клинически полной регрессией опухоли после неоадъювантной химиотерапии составила 86%, с частичной регрессией - 40%, а больных, лечение которых было неэффективным, - 16%.
    Высокая частота объективных регрессий опухоли в результате проведения неоадъювантной ХТ, уменьшение стадии заболевания, благоприятные отдаленные результаты, полученные исследователями в нерандомизированных исследованиях, привели к тому, что с применением неоадъювантной ХТ связывались надежды на значительное улучшение результатов лечения больных инвазивным РМП. Однако проведение крупных рандомизированных исследований показало, что выживаемость больных, подвергнутых ХТ и цистэктомии, сравнима с выживаемостью пациентов, которым была произведена только цистэктомия.
    Изучение литературных данных показывает, что единой точки зрения на целесообразность проведения неоадъювантной ХТ у больных инвазивным РМП до сих пор нет. Некоторые авторы полагают, что неоадъювантная химиотерапия улучшает результаты лечения больных инвазивным РМП по сравнению с только цистэктомией. Другие заключают, что неоадъювантная ХТ приблизительно на 15% улучшает результаты лечения РМП при стадиях Т3b-Т4 по сравнению с только цистэктомией и не влияет на выживаемость больных со стадиями Т2-Т3а.
    Ряд исследователей считает, что у тщательно отобранных больных со стадиями Т2-Т3а может быть сохранен мочевой пузырь. Наконец, существует точка зрения, что неоадъювантная ХТ не улучшает общей выживаемости и не позволяет сохранить мочевой пузырь у большинства больных. Этот подход лишь разделяет больных на пациентов с хорошим прогнозом (тех, кто достиг полной регрессии опухоли) и плохим прогнозом (леченные с частичным эффектом или без эффекта).
    На наш взгляд, применение неоадъювантной ХТ оправдано у больных инвазивным РМП, так как у "ответивших" на лечение уменьшаются размеры опухоли, подавляется наиболее актвная и злокачественная часть опухолевых клеток и тем самым создаются условия для улучшения результатов последующего оперативного лечения. У части пациентов уменьшение размеров опухоли позволяет выполнить им органосохраняющую операцию.
    Решение о проведении адъювантной химиотерапии принимается после выполнения радикальной операции, чаще всего - цистэктомии. Считается, что послеоперационную химиотерапию следует назначать в следующих случаях: 1) при гистологически подтвержденных метастазах в удаленных регионарных лимфатических узлах; 2) при опухолевой инфильтрации паравезикальной клетчатки; 3) при обнаружении опухолевых клеток в просвете лимфатических или кровеносных сосудов удаленной первичной опухоли. Т. е. показанием к проведению адъювантной химиотерапии служит большая вероятность развития рецидива заболевания. Используют те же схемы химиотерапии, что и для неоадъювантного лечения - MVAC и CMV.
    Преимуществом адъювантной химиотерапии является то, что она воздействует на предполагаемые микрометастазы; минимальный объем опухоли создает наиболее благоприятные условия для достижения положительного результата. Кроме того, химиотерапия проводится после операции, и в случае ее неэффективности не теряется время до радикального хирургического лечения, как это может быть при проведении неоадъювантной химиотерапии.
    Основным недостатком послеоперационной химиотерапии является отсутствие контроля за ее эффективностью, так как уже удалена опухоль, по реакции которой можно было бы судить о действенности лечения. Предполагается, что часть пациентов получает заведомо неэффективную терапию, которая может привести к нежелательным последствиям.
    Мнения об эффективности адъювантной химиотерапии различны. Многие авторы считают, что она позволяет улучшить отдаленные результаты лечения в группе больных с высоким риском развития рецидива в среднем на 20-30%.
    В последнее время хорошие результаты получены при использовании химиолучевого лечения больных инвазивным РМП. Химиопрепараты используются как в виде монотерапии (цисплатин), так и в комбинациях (CMV и др.). Лечение применяется у больных, которым не показана цистэктомия или как неоадъювантная терапия перед цистэктомией. "Ответ" на химиолучевую терапию превышает 70%, а 5-летняя выживаемость больных, не подвергнутых цистэктомии, - 50%; причем выживаемость пациентов, "ответивших" на лечение, достигает 70%. Высокая частота полных регрессий позволяет рассчитывать на сохранение мочевого пузыря у значительного числа больных.

  • 9156. Химические вещества лекарственного растительного сырья
    Информация пополнение в коллекции 07.06.2012

    Для поглощения эфирного масла применяют специально приготовленную смесь из 3 частей свиного и 2 частей бычьего сала. Смесь намазывают слоем 3 мм с обеих сторон на стеклянные пластинки площадью 50 х 50 см, вставленные в деревянные рамки высотой около 5 см. На слой намазанного жира накладывают тонкую металлическую сетку, на которую насыпают цветы, и рамки ставят одну на другую приблизительно в рост человека. Цветы в зависимости от их свойств оставляют в рамках на сутки и более и, когда они перестанут издавать запах, заменяют свежими. В дальнейшем жир соскребают со стекол и, подобно жиру, полученному способом настаивания, применяют для приготовления косметических препаратов или, получив спиртовой раствор эфирного масла, применяют его для приготовления духов. Иногда для поглощения эфирных масел применяют активированный уголь. Цветы помещают в бак и продувают через них воздух или инертный газ, который затем направляют в цилиндр, заполненный активированным углем. Из насыщенного таким образом активированного угля эфирное масло извлекают спиртом или другими обычно применяемыми для экстракции растворителями.

  • 9157. Химические ожоги пищевода.
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Кислоты вызывают больше повреждений в желудке, чем в пищеводе. Раннее появление ожогов полости рта (или их отсутствие) и наличие дисфагии не отражает степени повреждения пищевода. Оценка степени повреждения требует срочного проведения эндоскопии. При лечении ожогов пищевода рекомендуют немедленно назначать кортикостероиды и антибиотики широкого спектра действия.

  • 9158. Химический ожог пищевода, желудка
    Информация пополнение в коллекции 05.03.2011

    Неотложная терапия; необходимы срочная госпитализация, парентеральное введение обезболивающих средств (для борьбы с шоком), введение желудочного зонда, обильно смазанного маслом, для выведения желудочного содержимого и промывания желудка с целью нейтрализации едкого вещества. При отравлениях щелочами желудок промывают разведенным раствором уксусной кислоты (36%) или растительным маслом, при отравлениях кислотами слабым (2%) раствором натрия гидрокарбоната. В сомнительных случаях желудок промывают молоком. До введения зонда назначают обильное питье слабых растворов уксусной кислоты или гидрокарбоната натрия (в зависимости от характера яда) или же молока (1 /г-2 стакана взрослому). Промывание с помощью зонда проводят после предварительного введения под кожу наркотических анальгетиков (промедол 1 мл 2% раствора) и атропина сульфата (1 мл 0,1% раствора), а также местной анестезии полости рта и глотки 2% раствором дикаина. Промывание желудка эффективно только в первые 6ч после отравления. Необходима дезинтоксикационная терапия. Парентерально вводят гемодез, реополиглюкин, солевые растворы. Для профилактики и лечения инфекционных осложнений назначают парентерально антибиотики широкого спектра действия (ампициллина натриевая соль, ампиокс, гентамицина сульфат, цефамезин и др.). Чтобы уменьшить развитие рубцовых изменений в пищеводе, назначают препараты гормонов коры надпочечников парентерально. В зависимости от характера принятого яда и особенностей клинической картины применяют средства, нормализующие деятельность сердечно-сосудистой системы, функцию почек, при значительной кровопотере проводят гемостатическую и кровезамещающую терапию и т.д.

  • 9159. Химия и Стоматология (Химия в моей будущей профессии)
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Зубоврачевание является одним из древнейших разделов медицины. Как показывают результаты исследований костей раннего периода, заболевания кариесом и парадонтитом встречались во все времена, начиная с самого раннего периода человеческой истории. Исключительно широко кариес распространился с начала ХХ века и по настоящее время, в связи с употреблением в пищу легкоусвояемых продуктов, богатых углеводами, и не способных очищать зубы. Однако лечение больных зубов в течение многих веков сводилось главным образом к их удалению. Конечно, попытки лечения зубов предпринимались неоднократно. Но поскольку почти все они были связаны с необходимостью "проникнуть" в больной зуб, а сделать это удавалось далеко не всегда, попытки эти крайне редко приводили к успеху. Все-таки еще в древности врачеватели зубов пытались воздействовать на ткани зуба: в IХ веке до н.э. народы Майя осуществляли углубления в зубах с помощью круглой трубки, похожей по форме на соломинку для питья, изготовленной из нефрита или меди. При подготовке полости трубку вращали ладонями рук или при помощи веревки. В качестве абразивного материала использовался мелко истолченный в воде кварц , что позволяло на зубах вырезать круглые отверстия, а в I веке нашей эры древнеримский хирург Архиген, врач императора Траяна, одним из первых с лечебной целью просверлил полость зуба трепаном.

  • 9160. Химия и Стоматология (Химия в моей будущей профессии)
    Информация пополнение в коллекции 01.09.2010