Хвороби очей
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Хвороби очей
В звичайному життi людина навряд чи помiчаСФ, що живе створiння не маСФ сильнiшого i вiрнiшого охоронця, нiж орган зору. МиттСФвого погляду достатньо, щоб замiнити тисячi слiв i звукiв. Око це дистантний аналiзатор вищого порядку. Йому притаманне просторове сприйняття глибини, перемiщення предметiв, iх вiддаленостi, якостi. Око СФ найважливiшою складовою частиною оптико-вегетативноi (або фотоенергетичноi) системи органiзму: око гiпоталамус гiпофiз. Завдяки стимулюючiй дii свiтла у внутрiшньому середовищi органiзму виробляються гормони цiлого ряду ендокринних залоз: гiпофiза, щитовидноi, наднирникових, статевих та iнших. Отже, очi забезпечують не тiльки зiр, але i гармонiйний розвиток всiх органiв i систем органiзму.
Добре вiдомо, що навiть незначна втрата зору може змiнити долю людини. Що важливiше: жити слiпим чи померти? Бiльшiсть свiтових лiтературних творiв вiдповiдають так на це питання: позбавити людину зору гiрша кара, нiж позбавити ii життя. Софокловський цар Едип, впевнившись, що саме вiн причина всякого лиха на землi, для спокути власноi провини перед богом i людьми не вбиваСФ, а ослiплюСФ себе. В Антонii i Клеопатрi служниця Клеопатри РЖрас, дiзнавшись, що володарка погрожуСФ вiддати ii римським рабам, вирiшуСФ вирвати очi. В романi Язвицького РЖван Третiй володар всiСФi Русi князь Шемяка не вбиваСФ князя Василя, а iз помсти випалюСФ йому очi. Шиллер казав, що вмерти це дурниця, але бачити i ослiпнути незрiвнянно тяжче. Уельс i Шекспiр вважали, що смерть менше нещастя, нiж слiпота.
РЖснуСФ ряд хвороб, якi не загрожують смертю, але позбавляють людину радостi сприймати оточуючий наiудовий свiт сонця i фарб.
Темна вода, жовта вода, зелена катаракта, очна мiгрень, глаукома це назви, якi дали люди однiй з найпiдступнiших хвороб ока. Поширена думка, що ii звичайний наслiдок слiпота.
Першi припущення про те, що кардинальна причина глаукоми, головний ii прояв пiдвищення внутрiшньо очного тиску, були висловленi ще в XVIII столiттi. Цей факт науково пiдтверджений i остаточно визнаний трохи менше як столiття тому. Хворобу стали iнодi називати очною гiпертонiСФю, i медицина перейшла до розвязання наступного питання: чому пiдвищуСФться тиск усерединi очного яблука. "асне кажучи, вирiшення цих проблем i сьогоднi залишаСФться змiстом дослiджень, якi ведуть офтальмологи всього свiту. Надзвичайний прогрес науки i технiки наших днiв дозволяСФ припустити, що тiльки тепер ми безпосередньо пiдiйшли до вiдповiдi на всi цi питання. З розвязанням iх вiдкриваСФться можливiсть вирiшити найголовнiше: як лiкувати глаукому.
Що ж таке глаукома? Чому людина, до цього здорова, звертаСФться до очного лiкаря? Що вона вiдчуваСФ на початку захворювання? На цi запитання iснуСФ майже стiльки вiдповiдей, скiльки хворих: прояви цiСФi недуги надзвичайно рiзноманiтнi. Глаукома захворювання з певним симптомокомплексом, в якому на першому мiii стоiть пiдвищення внутрiшньо-очного тиску. Глаукома СФ найчастiшою причиною слiпоти у всьому свiтi (21%).
Видiляють вроджену та набуту форми захворювання.
Вроджена глаукома найбiльш тяжка патологiя очей у новонароджених, яка частiше, нiж iншi очнi захворювання, рано приводить до слiпоти. Вроджену глаукому нерiдко називають гiдрофтальмом (водянка ока) чи буфтальмом (бичаче око). Процеiастiше двостороннiй. ЗустрiчаСФться приблизно 1 випадок на 10000 дiтей. Хвороба може носити спадковий (сiмейний характер) чи зумовлена порушеннями у внутрiшньоутробному перiодi, частiше зустрiчаСФться у хлопчикiв. Пiзно виявлена i неоперована вроджена глаукома у дiтей закiнчуСФться повною слiпотою ще в дошкiльному вiцi.
В залежностi вiд того, чи розвиваСФться набута глаукома самостiйно, чи пiдвищення внутрiшньо-очного тиску СФ результатом iншого захворювання ока, розрiзняють ii первинну i вторинну форми.
Причинами первинноi глаукоми можуть бути загальнi захворювання, хвороби серцево-судинноi i нервовоi систем, порушення обмiну речовин, дiя на органiзм подразникiв, зокрема таких, як тривалi нервовi переживання. Первинна глаукома, як правило, уражаСФ обидва ока по черзi.
Причиною вторинноi глаукоми можуть бути: наслiдки травми ока, опiки, тромбоз судин сiткiвки, запалення внутрiшнiх оболонок ока, внутрiшньо-очнi пухлини, катаракта, деякi дистрофiчнi i дегенеративнi захворювання ока.
Не слiд ототожнювати глаукому i симптоматичну гiпертензiю ока. До останньоi належать тi випадки пiдвищення внутрiшньо-очного тиску, коли гiпертензiя ока СФ лише симптомом. Якщо основне захворювання вилiковуСФться, то i внутрiшньо-очний тиск нормалiзуСФться. До симптоматичних гiпертензiй вiдносять глаукомо-циклiтичнi кризи, увеiти з гiпертензiСФю, а також випадки пiдвищення офтальмотонуса, якi викликанi тимчасовим порушенням регуляцii внутрiшньо-очного тиску в результатi iнтоксикацiй, дiенцефальних i ендокринних розладiв, тривалого введення в великих дозах деяких гормональних препаратiв. Симптоматичнi гiпертензii частiше звязанi з гiперсекрецiСФю водянистоi вологи, хоча порушення вiдтоку тимчасового характеру (набряк трабекули, ексудат i кров в кутi передньоi камери) можуть мати мiiе.
Отож, термiн глаукома обСФднуСФ велику групу захворювань очей, яка характеризуСФться постiйним чи перiодичним пiдвищенням внутрiшньо-очного тиску з наступним розвитком типових дефектiв поля зору, зниженням центрального зору i атрофiСФю зорового нерву. В?/p>