Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 14901. Судоустройство и правоохранительные органы
    Контрольная работа пополнение в коллекции 05.09.2010

    Таким образом, правоохранительные органы это государственные органы, основной функцией которых является охрана законности и правопорядка, защита прав и свобод человека, борьба с преступностью. В общих чертах основные задачи деятельности правоохранительных органов:

    1. Судебные органы, - судебное разбирательство по уголовным, административным и гражданским делам.
    2. Органы административной практики, - выявление, предупреждение и пресечение административных правонарушений в рамках КоАП РФ;
    3. Органы ОРД, - выявление, предупреждение и пресечение правонарушений (в том числе преступлений и административных правонарушений) в рамках Закона «Об оперативно-розыскной деятельности»;
    4. Органы дознания, - проведение предварительного расследования в рамках дознания по уголовным делам. Орган дознания, как и орган предварительного следствия, имеет полномочия на проведение процессуальных мероприятий (в рамках УПК) в связи с поступающей к нему информации о совершении преступления;
    5. Органы предварительного следствия, - проведение предварительного расследования по уголовным делам в форме предварительного следствия (в рамках УПК РФ).
    6. Органы надзора (прокурор), - уголовное преследование в ходе уголовного судопроизводства, надзор за процессуальной деятельностью органов ОРД, дознания и органов предварительного следствия, надзор за соблюдением законодательства и законности;
  • 14902. Суды и судоустройство
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
  • 14903. Суды среднего звена системы судов общей юрисдикции
    Контрольная работа пополнение в коллекции 29.11.2009

    Судебной коллегии по уголовным делам краевого (областного) и равного им суда подсудно рассмотрение в первой инстанции дел: об убийстве при отягчающих обстоятельствах; похищении человека, совершенном организованной группой либо повлекшем по неосторожности смерть потерпевшего или иные тяжкие последствия; изнасиловании, повлекшем по неосторожности смерть потерпевшей, причинение тяжкого вреда здоровью, заражение ВИЧ-инфекцией или иные тяжкие последствия потерпевшей, а также об изнасиловании потерпевшей, заведомо не достигшей 14-летнего возраста; терроризме; захвате заложника при отягчающих обстоятельствах; создании вооруженного формирования, не предусмотренного федеральным законом, а равно руководстве таким формированием; бандитизме; организации преступного сообщества; угоне судна воздушного или водного транспорта либо железнодорожного подвижного состава; организации массовых беспорядков, сопровождавшихся насилием, погромами, поджогами, уничтожением имущества, применением огнестрельного оружия, взрывчатых веществ или взрывных устройств, а также оказанием вооруженного сопротивления представителям власти; пиратстве; нарушении правил безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного или водного транспорта, повлекшем по неосторожности смерть двух или более лиц; приведении в негодность транспортных средств или путей сообщения, повлекшем по неосторожности смерть двух или более лиц; нарушение правил безопасности при строительстве, эксплуатации или ремонте магистральных трубопроводов, повлекшем по неосторожности смерть двух или более лиц; государственной измене; шпионаже; посягательстве на жизнь государственного или общественного деятеля; насильственном захвате власти или насильственном удержании власти; вооруженном мятеже; диверсии; получении взятки при отягчающих обстоятельствах; воспрепятствовании осуществлению правосудия и производству предварительного расследования; посягательстве на жизнь лица, осуществляющего правосудие или предварительное расследование; угрозе или насильственных действиях в связи с осуществлением правосудия или производством предварительного расследования; неуважении к суду; клевете в отношении судьи, присяжного заседателя, прокурора, следователя, лица, производящего дознание, судебного пристава, судебного исполнителя; привлечении заведомо невиновного к уголовной ответственности; незаконном освобождении от уголовной ответственности; незаконном задержании, заключении под стражу или содержании под стражей; принуждение к даче показаний; фальсификации доказательств по уголовному делу; провокации взятки или коммерческого подкупа; вынесении заведомо неправосудных приговора, решения или иного судебного акта; посягательстве на жизнь сотрудника правоохранительного органа; дезорганизации нормальной деятельности учреждений, обеспечивающих изоляцию от общества, совершенной организованной группой либо с применением насилия, опасного для жизни или здоровья; незаконном пересечении охраняемой Государственной границы РФ, совершенном группой лиц по предварительному сговору или организованной группой либо с применением насилия или с угрозой его применения; планировании, подготовке, развязывании или ведении агрессивной войны; публичном призыве к развязыванию агрессивной войны; производстве или распространении оружия массового поражения; применении запрещенных средств и методов ведения войны; геноциде; экоциде; вербовке, обучении, финансировании или ином материальном обеспечении наемника, а равно его использовании в вооруженном конфликте или военных действиях; нападении на лиц или учреждения, которые пользуются международной защитой;

  • 14904. Суды субъектов Российской Федерации
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

    Большинство судов состоит из председателя, его заместителя, секретаря и судей (республики Адыгея, Дагестан, Карелия, Татарстан, Тыва, Саха (Якутия), Кабардино-Балкарская Республика и Свердловская область). В составе конституционных судов республик Башкортостан и Коми имеется председатель, его заместитель и судьи, а в Конституционном Суде Республики Бурятия председатель и судьи. Уставная палата Иркутской области имеет также в своем составе председателя, заместителя председателя и секретарная палата. В формировании конституционных (уставных) судов и других специализированных органов конституционного контроля, как правило, предусмотрено участие нескольких ветвей власти, представленных соответствующими государственными органами. Так Конституционная Палата Республики Адыгея образуется на основе равного представительства от законодательной, исполнительной и судебной ветвей государственной власти (по три члена Палаты от каждой). Для избрания судей Конституционного Суда Республики Тыва ее Президент, Председатель верховного Хурала, сообщество судей представляют Верховному Хуралу до трех кандидатур каждый. Все кандидатуры включаются в бюллетень для тайного голосования. В республике Татарстан половину персонального состава Конституционного Суда представляет парламенту Государственному Совету его Председатель, а другую половину Президент. На паритетных началах законодательным и исполнительным органам власти Ставропольского края образуется его Согласительная палата. По представлению высшего должностного лица субъекта региональным парламентом назначаются или избираются судьи конституционных судов республик Башкортостан, Бурятия, Дагестан, Карелия, Коми и уставных судов Московской и Свердловской областей. По проекту Закона об Уставном суде Тюменской области также предполагается избирать судей по представлению губернатора области. В республике Башкортостан и Свердловской области предложения высшему должностному лицу субъекта Федерации о кандидатах на должность судьи конституционного (уставного) суда вносят депутаты регионального парламента, судебные органы и органы юстиции субъекта Федерации, юридические сообщества, юридические научные и учебные заведения, а в Свердловской области также и прокурор.

  • 14905. Суды субъектов РФ, порядок их формирования, их компетенция
    Информация пополнение в коллекции 10.03.2010

    Выработаны и иные подходы. В Татарстане кандидатов в судьи Конституционного Суда представляют Государственному совету Президент и Председатель Госсовета Республики в равной численности, по три человека. Подобным образом происходит назначение в Курганской области: правом вносить на рассмотрение областной Думы по две кандидатуры (квота) наделены Губернатор области и комитеты облдумы. В Калининградской области губернатор и одна треть депутатов областной Думы вправе представлять кандидатуры (без гарантированного представительства) для назначения областной Думой. В Адыгее обеспечивается представительство по одной кандидатуре от законодательной, исполнительной и судебной ветвей власти. В Иркутской области предложения о кандидатах на должность судей Уставного суда (допускается и самодвижение) прорабатываются специально созданной Губернатором конкурсной комиссией. В Санкт-Петербурге, где действует особое положение о назначении на должность судей Уставного суда, Губернатор вправе при начальном формировании предлагать не более шести кандидатов и в последующем - не более одного; группы депутатов Законодательного собрания в составе не менее семи человек вправе выдвигать не более одного кандидата, Совет судей Санкт-Петербурга - не более шести кандидатов при первичном формировании Суда и не более одного - в последующем. Назначенным на должность (всего на семь мест) считается кандидат, получивший при тайном голосовании наибольшее число голосов по отношению к другим кандидатам, но не менее половины голосов от числа избранных депутатов Законодательного собрания.

  • 14906. Судьба Учредительного Собрания
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    На следующий день,29 ноября, на заседании ЦК РСДРП (б) по предложению Н. И.Бухарина вновь был поставлен вопрос, как быть с Учредительным собранием. Бухарин и поддерживавший его А.Д. Троцкий высказались за создание на основе его революционного Конвента, собрав для этого в Петрограде как можно скорее 400 представителей левого крыла. 5 декабря ЦК РСДРП (б) запретил депутатам Учредительного собрания от большевиков покидать пределы Петрограда, что свидетельствовало о стремлении открыть Учредительное собрание в наиболее благоприятный для левого революционного блока момент. Еще раньше, 3 декабря, определил свою позицию ЦК ПЛСР, приняв постановление, в котором говорилось о том, что отношение левых эсеров к Учредительному собранию будет зависеть от решения им вопросов о мире, о земле, рабочем контроле и отношении к Советам. Однако по мере поступления данных о партийной принадлежности избранных на местах депутатов Учредительного собрания, большевикам и левым эсерам становилось ясно, что левый революционный блок окажется в меньшинстве даже среди требуемых для кворума (400) депутатов. 13 декабря комиссар по делам Учредительного собрания М.С. Урицкий, выступая с докладом по текущему моменту на заседании Петроградского комитета РСДРП (б) признал, что в целом большевики и левые эсеры не составят в Собрании и половины депутатов. Тем не менее, он подтвердил, что Учредительное собрание будет созвано, а вопрос о его ликвидации зависит «от обстоятельств». 20 декабря 1917 года Совнарком постановил открыть Учредительное собрание 5января 1918 года. Вечером следующего дня лидер левых эсеров М. А. Спиридонова, выступая на Всеросийском Чрезвычайном съезде железнодорожников, заявила, что если правая часть депутатов Учредительного собрания встанет на пути социальной революции, «революция перед этими препятствиями не остановится». 22 декабря 1917 года ВЦИК назначил на 8 января 1918 года открытие III Всероссийского съезда Советов, а на 12 декабря III Всеросийского съезда крестьянских депутатов. От имени ВЦИК всем Советам, так же армейским и фронтовым комитетов были посланы телеграммы, в которых указывалось что лозунгу «Вся власть Учредительному собранию» надо противопоставить лозунга «Власть Советам, закрепление Советской республики ». В условиях очевидной большевизации Советов, в том числе крестьянских, и растущего в них к парламентским методам решения социально-экономических вопросов в руководстве ПСР произошла определенная перегруппировка. Все большее влияние в партии завоевывала позиция «центра», смысл которой состоял в разрыве политического блока с кадетами и формировании Учредительным собранием коалиционного социалистического правительства в интересах конструктивного социалистического строительства. Но эта перегруппировка запоздала. 5 января 1918 года, когда Учредительное собрание, наконец, начало свою работу, ЦК ПСР и Бюро эсеровской фракции Собрания не смогли найти общий язык с большевиками и левыми эсерами по вопросам повестки дня и ведению Собрания. Началась бессмысленная конфронтация по поводу оформления принципов Советской власти и ее основных декретов: о земле, о мире, о рабочем контроле и так далее. В свою очередь, большевики и левые эсеры не проявили уступчивости там, где ее можно было проявить ради обличения перехода эсеровского большинства Учредительного собрания на платформу Советской власти. Большевистская и левоэсеровская фракции, не пытаясь остудить политической страсти, демонстративно покинули зал заседаний, чтобы на другой день объявить эсеровское большинство Учредительного собрания «контрреволюционным», а само Собрание распущенным волею революционного народа. При этом расхождение представления о том, что Учредительное собрание не признало Советской власти и ее декреты о земле и мире, документально не подтверждаются. Этот факт не получил широкой огласки ни сразу после роспуска Учредительного собрания, ни в более поздний период.

  • 14907. Судьбы крестьянства в эпоху коллективизции
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008
  • 14908. Судьи – носители судебной власти
    Информация пополнение в коллекции 06.02.2010

    ( в ред. Федерального закона от 21.06.95г. №91-ФЗ)

    1. Полномочия судьи прекращаются по следующим основаниям:
    2. письменное заявление судьи об отставке;
    3. ввиду неспособности по состоянию здоровья или по иным уважительным причинам в течение длительного времени исполнять обязанности судьи. Квалификационная коллегия судей может прекратить полномочия судьи по этим основаниям, однако, она не вправе принять такое решение, если судья вернулся к исполнению своих обязанностей;
    4. письменное заявление судьи о прекращении его полномочий в связи с переходом на другую работу или по иным причинам;
    5. истечение срока полномочий судьи, если они были ограничены определенным сроком;
    6. увольнение судьи военного суда с военной службы по достижении предельного возраста пребывания на военной службе;
    7. прекращение гражданства Российской Федерации;
    8. занятие деятельностью, не совместимой с должностью судьи;
    9. вступление в законную силу обвинительного приговора суда в отношении судьи либо судебного решения о применении к нему принудительных мер медицинского характера;
    10. совершение поступка, позорящего честь и достоинство судьи или умаляющего авторитет судебной власти;
    11. вступление в силу решения суда об ограничении дееспособности судьи либо о признании его недееспособным;
    12. смерть судьи или вступление в законную силу решения суда об объявлении его умершим;
    13. отказ судьи от перевода в другой суд в связи с упразднением или реорганизацией суда;
    14. Полномочия судьи прекращаются решением соответствующей квалификационной коллегии судей, которое может быть обжаловано судьей в Высшую квалификационную коллегию судей в течение 10 дней со дня получения копии решения. Решение Высшей квалификационной коллегии судей может быть обжаловано в Верховный Суд Российской Федерации в тот же срок.
    15. В случае отмены решения квалификационной коллегии судей о прекращении полномочий судьи или отмены состоявшегося о нем обвинительного приговора суда либо судебного решения, указанного в подпункте 8 пункта 1 настоящей статьи, судья подлежит восстановлению в прежней должности с выплатой причитающейся ему заработной платы.
  • 14909. Суміжні права
    Курсовой проект пополнение в коллекции 26.12.2010

    Сумі?жні права? (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Отже, можна дати таке визначення суміжних прав.

  • 14910. Сутність і значення витребування предметів і документів як самостійного способу збирання доказів
    Информация пополнение в коллекции 12.05.2011

    До випадків, коли витребування документів повязано з їх складанням за результатом проведення певних дій, відносяться проведення ревізії. Ревізія, відповідно до п. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», являє собою метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За результатами перевірки складається акт перевірки - довідка або доповідна записка. Проводиться вказана діяльність відповідно до «Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів», затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління Державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 26.11.1999 р. № 107 [8]. При порушенні кримінальної справи акт ревізії як офіційний документ (ст. 83 КПК України) може бути визнаний джерелом доказів. Але проведення ревізії у кримінальній справі є процесуальним способом збирання доказів. Така ревізія втрачає свій адміністративний характер та із засобу господарського контролю перетворюється на кримінально-процесуальну дію [6, с. 102-104], а ревізор як особа, що володіє спеціальними знаннями, - у спеціаліста. Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення у справі документальної ревізії, часто слугує неякісний акт документальної ревізії, що була призначена певним відомством до порушення кримінальної справи, або зібрані у процесі слідства бухгалтерські документи та інші матеріали, які свідчать про ознаки привласнення, розтрати чужого майна чи інших правопорушень. На момент призначення ревізії слідчий повинен, як правило, вилучити всі необхідні бухгалтерські документи та інші матеріали, повязані з фінансово-господарською діяльністю організації, що перевіряється. На практиці у більшості випадків такі документи вилучаються працівниками органу дізнання, що проводять дослідчу перевірку, ще до порушення кримінальної справи. Це пояснюється тим, що зацікавлені особи можуть внести виправлення в документи або знищити їх.

  • 14911. Сутність і сфера міжгалузевого управління
    Контрольная работа пополнение в коллекции 05.11.2010

    Державну політику в галузі обліку і статистики проводить Кабінет Міністрів України. Вона спрямована на створення єдиної (уніфікованої) системи обліку і статистики, визначення змісту і пріоритетів статистично-управлінської діяльності на всій території України. Управління обліком і статистикою в Україні покликане забезпечити реалізацію державної політики в цій галузі, збирання, розроблення, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті держави та її регіонах. Змістом загальнодержавної статистики як функції управління є також розроблення і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях, забезпечення достовірності, стабільності та цілісності статистичної інформації. Облік і статистика покликані інформувати про наявність та використання природних, трудових і матеріальних ресурсів в економіці, національний прибуток, прибутки і витрати суб'єктів господарювання, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-політичні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

  • 14912. Сутність і форми експертної профілактики
    Контрольная работа пополнение в коллекции 08.11.2010

    Успіх різних напрямів профілактичної роботи базується на її правильній науковій організації, яка передбачає:

    1. планування всіх напрямків профілактичної діяльності, які здійснюються в експертному закладі;
    2. попереднє вивчення отриманих експертним закладом матеріалів з метою визначення можливостей встановлення обставин (умов), які сприяли правопорушенням;
    3. виявлення обставин (умов), які мають значення для попередження правопорушень у процесі експертизи, участі співробітників експертного закладу в слідчих діях;
    4. створення умов, які б забезпечували проведення при необхідності досліджень і експериментів, вивчення нормативних актів і літератури, консультації зі спеціалістами або вирішення питання про комплексні дослідження;
    5. фіксацію в структурних підрозділах кримінальних фактів, які через ті чи інші причини не відображені у висновку або в іншому документі;
    6. контроль за здійсненням усіх форм профілактичної роботи з боку керівника структурного підрозділу;
    7. облік усіх форм проведеної в експертному закладі профілактичної роботи;
    8. контроль за реалізацією внесених пропозицій;
    9. забезпечення взаємодії експертних закладів з судово-слідчими органами щодо реалізації профілактичних пропозицій;
    10. систематичне проведення наукових досліджень і узагальнень експертної практики з питань експертної профілактики;
    11. надання методичної допомоги співробітникам податкової міліції, МВС, прокуратури щодо використання спеціальних знань для виявлення обставин (умов), які сприяли правопорушенням;
    12. координацію профілактичної роботи з судово-слідчими органами, іншими закладами, в першу чергу експертними;
    13. відображення питань експертної профілактики при проведенні правової роботи (питання лекцій, виступи у пресі, по телебаченню тощо).
  • 14913. Сутність процесуальних гарантій у кримінальному судочинстві
    Информация пополнение в коллекции 10.05.2011

    У процесуальній літературі здавна сформувався такий підхід, що примусовий характер мають лише окремі слідчі дії - обшук, виїмка, освідування [6, с. 144]. Деякі автори до цього переліку додають накладення арешту на кореспонденцію [2, с. 158]. Решту слідчих дій більшість науковців не визнають примусовими. Така ситуація, на нашу думку, обумовлена тим, що примусовий характер таких слідчих дій, як обшук, виїмка є очевидним, оскільки вони супроводжуються активними організаційно-розпорядчими і пошуковими заходами, що обмежують права та свободи особи. В інших слідчих діях примус не настільки очевидний, проте також їм притаманний і полягає в тому, що після прийняття слідчим рішення про проведення слідчої дії обовязки його учасників, сформульовані в законі у загальних рисах, персоніфікуються. Кожна слідча дія, як і будь-яка процесуальна дія в цілому, не може не спиратись на державний примус. Заходи примусу в слідчій дії існують поряд із правовими обовязками учасників і є гарантіями їх виконання [4, с. 106]. Визначені слідчим учасники слідчої дії обмежуються в праві вільного вибору поведінки і можуть бути притягнуті до відповідальності за відмову від виконання вимог відповідної кримінально-процесуальної норми. Підкорення власної волі державній, що спостерігається в таких випадках і реалізується через розпорядження слідчого (наприклад, зявитись на виклик, повідомити ті чи інші відомості або посприяти їх отриманню є істотною правообмежувальною ознакою і свідчить про примусовий характер слідчої дії. Примусовість є обєктивною ознакою тієї чи іншої слідчої дії і обумовлюється тим, що законні вимоги слідчих органів мають обовязкову силу [5, с. 55]. Таку думку підтримують 56,9 % (107) опитаних практичних працівників. Навіть те, що особа добровільно погоджується на проведення певної слідчої дії, не заперечує її примусовості, оскільки не можна не враховувати той факт, що законодавчо закріплена можливість застосування примусу спонукає особу діяти відповідно до правових вимогам.

  • 14914. Сутність та завдання юридичної служби як підрозділу митного органу
    Курсовой проект пополнение в коллекции 19.02.2011

    Відповідно до ст. 178 ЦК виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з Законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і порукою. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між організаціями гарантією. Норма цієї статті чинного ЦК певною мірою застаріла і вже не враховує реальність сьогодення. По-перше, в ній дається вичерпний перелік видів забезпечення зобов'язань, що не узгоджується з принципом диспозитивності, який притаманний цивільно-правовому регулюванню. Спеціальні способи забезпечення зобов'язань прибирають договірної форми, а за ст. 4 ЦК цивільні права та обов'язки виникають як з угод (у т. ч. договорів), передбачених законом, так і з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. По-друге, немає поважних причин обмежуватися застосуванням завдатку тільки для забезпечення зобов'язань між громадянами або з їх участю, а гарантією тільки зобов'язаннями між організаціями (юридичними особами). ЦК не дає вичерпного переліку способів забезпечення виконання зобов'язань, які, крім кодексу; можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами або самими сторонами у конкретному договорі. Названі у ЦК способи забезпечення виконання зобов'язань поділяються на зобов'язально-правові (неустойка, порука, гарантія, завдаток) і речово-правові (застава та утримання). Спільними для усіх видів забезпечення зобов'язань є загальні положення про те, що забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричинює недійсність зобов'язання, яке його забезпечує. Недійсність же угоди щодо забезпечення зобов'язання не спричинює недійсності цього (основного) зобов'язання. Угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладена у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми спричинює недійсність угоди щодо встановлення способів забезпечення виконання зобов'язання.

  • 14915. Сутність та соціальне призначення держави
    Курсовой проект пополнение в коллекции 17.05.2010

    Соціальна держава є наслідком розвитку правової держави, i виражається це у спiввiдношеннi держави та особистоcтi, з позицiй виконання державою соцiальних обов'язкiв перед особистiстю i суспiльством - вiд їx повного заперечення лiберальною державою до їх конституційного визнання соціальною державою. Соціальна держава є складовою частиною концепції демократичної соціальної правової держави. «Соціальна держава» як принцип конституційного ладу закріплена в більш ніж 20 конституцiяx кpaїнах Європи. Концепція соціальної держави виникає як підсумок зусиль громадянського суспільства. Вона реалізується тоді, коли досягає «критичної маси», яка здатна перевлаштувати людське буття. З огляду на це розроблення концепції «культурної держави» розглядається як передумова формування концепції «соціальної держави». Формування концепції «соціальної держави» почалося в XIX СТ. З розвитку соціальної політики, але інтенсивний її розвиток припав на другу половину ХХ ст. після Другої Світової вiйни, що супроводжувалося протиборством двох iдеологiчних i полiтичних систем - соцiалiзму i капiталiзму, концепцiєю конвергенцiї (дифузії) капiталiзму i соцiалiзму, класово-полiтичною боротьбою в країнах заходу за економiчнi й полiтичнi права людини. Переход вiд правової до соцiальної держави - це загальна закономiрнiсть захiдниx держав i загальна тенденцiя еволюцiї суспiльства. Соцiальна держава дуже тicно пов'язана з концепцiєю держави «загального благоденства», або «добробуту». Соцiальна держава визнає людину як найвищу соцiальну цiннiсть, нaдaє соцiальну допомогу iндивiдам, якi потребують її вiдповiдно до принципу соцiальної справедливості, i своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру i злагоди в суспiльствi. Основними ознаками або принципами соціальної держави є: 1) принцип людської гiдностi; 2) принцип соцiальної справедливості; 3) принцип автономії суспільних відносин i процесів; 4) принцип субсидiальностi; 5) принцип соціального партнерства або солiдарностi; 6) трудові i соцiальнi суди, які розглядають конфлікти у вiдповiдних сферах; 7) добре розвинене соціальне законодавство i право. Bci ці принципи - взаємопов'язанi i взаємообумовленi. [13; ст. 97]

  • 14916. Сутність, правова основа та принципи ОРД
    Информация пополнение в коллекции 07.03.2011

    По-перше, це норми, що визначають функції суб'єктів ОРД (через призму закріплених у ст. 7 Закону України «Про ОРД» обов'язків оперативних підрозділів), а саме:

    1. прийняття необхідних оперативно-розшукових заходів для своєчасного попередження й розкриття злочинів, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, здійснення профілактики правопорушень;
    2. виконання письмових доручень слідчого, вказівок прокурора й постанов суду, а також запитів повноважних державних органів, установ і організацій про проведення ОРД;
    3. виконання запитів відповідних міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;
    4. інформування відповідних державних органів про факти й дані, що свідчать про погрозу безпеки суспільства й держави, а також про порушення законодавства, пов'язаних зі службовою діяльністю посадових осіб;
    5. здійснення взаємодії між суб'єктами ОРД і іншими правоохоронними органами, у тому числі відповідними органами іноземних держав і міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого й повного розкриття злочинів і викриття винних;
    6. забезпечення із залученням інших підрозділів безпеки працівників суду й правоохоронних органів, осіб, що здійснюють допомогу й сприяють ОРД, осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб;
    7. участь у заходах щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.
  • 14917. Суть і значення окремого провадження
    Курсовой проект пополнение в коллекции 17.02.2011

    На початку 60-х років у порядку окремого провадження суд розглядав справи: за скаргами на помилки у списках виборців; про стягнення недоїмок і штрафів, за скаргами на дії нотаріусів та інших органів, які виконують нотаріальні дії; про встановлення юридичних фактів; про визначення осіб безвісти відсутніми і безвісно відсутніх померлими; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника (викликне судочинство); про розірвання шлюбу. Отже, у порядку окремого провадження розглядалися не тільки справи безспірного характеру, а й спірні, що виникли з державних, адміністративних, фінансових та сімейних правовідносин. ЦПК України 1963 р. справи, що виникали з державних, адміністративних, фінансових правовідносин, були виділені у самостійний вид «Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин», а справи про розірвання шлюбу віднесені до позовного провадження. Згідно зі ст. 254 ЦПК України 1963 р. справами окремого провадження є: справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Законом України «Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України» (зміни щодо порядку усиновлення дітей)» від 12 липня 1996 р. № 329/96-ВР ЦПК України був доповнений главою 35-А, якою врегульовано порядок розгляду справ про усиновлення дітей. Статтею 234 ЦПК України 2004 р. цей перелік був значно розширений. До окремого провадження також належать справи: про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; про визнання спадщини від умерлою; про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; про надання права на шлюб; про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи, встановлені законом.

  • 14918. Суть та причини прямих зарубіжних інвестицій
    Контрольная работа пополнение в коллекции 15.11.2010

    Оцінити обсяги прямих інвестицій в історичній ретроспективі практично неможливо. Це пов'язано як із відсутністю національної статистики прямих інвестицій, так і з істотними розбіжностями в їх визначенні і композиціями, прийнятими в різних країнах. Історичні дані про прямі інвестиції існують тільки як окремі приклади. У наш час усі прямі іноземні інвестиції оцінюються в поточних ринкових цінах. Це означає періодичну переоцінку активів і пасивів порівняно з початковою ціною у момент їх придбання. Багато статистичних видань містять інформацію про прямі інвестиції в історичних цінах і в поточних ринкових цінах. При цьому для перерахунку використовуються поточні котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах. Найповніші дані про щорічні прямі зарубіжні інвестиції містяться у зведеному платіжному балансі всіх країн світу, що випускає щорічно МВФ. Через те, що до мандату МВФ у початковому періоді його діяльності не входило спостереження за міжнародним рухом капіталу, ця статистика з'явилася у більш-менш повному вигляді тільки з початку 70-х років XX ст. Докладні дані про американські прямі інвестиції за рубежем публікує департамент торгівлі США. Найбільший аналітичний інтерес становлять дані про щорічний вивіз і ввіз прямих інвестицій, а також про накопичувальний (кумулятивний) підсумок їх вивозу і ввозу впродовж кількох років.

  • 14919. Сучасна дипломатія як засіб регулювання міжнародних відносин
    Контрольная работа пополнение в коллекции 28.01.2010

    Разом з тим дипломатія на високому й вищому рівні має й зворотний бік. Насамперед масштаб прийнятих рішень різко збільшує відповідальність за них, а також ціну можливої помилки. Особливо гостро ця проблема встає в кризових ситуаціях, що з очевидністю виявилося, наприклад, під час карибської кризи 1962 р. Варто також мати на увазі, що якщо домовленості, досягнуті на високому або вищому рівні, будуть пораховані помилковими після їхнього підписання, то відмовитися від них значно складніше, ніж від аналогічних, але підписаних на більше низькому рівні, оскільки в цьому випадку дискредитованими виявляються перші особи держав. Іншим обмежувальним моментом розглянутого виду дипломатії є те, що вона значною мірою обумовлена особистими симпатіями й антипатіями, і це впливає на прийняття зовнішньополітичних рішень. Нарешті, необхідно мати на увазі, що дипломатія на високому й вищому рівні може бути лише тоді ефективна, коли вона добре підготовлена. Інакше учасники таких зустрічей можуть виявитися під тиском громадськості, яке очікує швидкого рішення проблеми, і будуть змушені піти на невиправдані кроки. На дипломатію, її форми й методи в другій половині істотно вплинули не тільки посилення взаємозалежності й поява глобальних проблем, але й інші особливості "вербового розвитку. Тут слід зазначити швидку зміну характеру міжнародних відносин, що змушує дипломатію адекватно реагувати на те що відбувається. У зазначений період на міжнародну арену вийшли багато нових держав зі своїми інтересами, національними особливостями, рівнем розвитку. Це наклало свій відбиток і на переговірний процес, і на інші форми дипломатичної діяльності. Ще більш серйозні зміни відбулися наприкінці нинішнього сторіччя. Ми виявляємося свідками ерозії Вестфальської системи національних держав, коли поряд з державами на міжнародну арену усе активніше виходять недержавні учасники (ТНК, неурядові організації й ін.). Крім того, відбувається розмивання ялтинсько-потсдамської системи. Останнє, мабуть, з найбільшою очевидністю виявилося в умовах кризи в Косово, коли ключові рішення приймала НАТО, а ООН фактично виявилася на периферії. У цих умовах від дипломатії залежить, по-перше, чи буде перебудова міжнародних відносин носити керований характер або виявиться спонтанною, з погано прогнозованими кінцевими результатами, по-друге, яка буде сутність знову складної світової системи.

  • 14920. Сучасна зовнішня політика Єгипту
    Информация пополнение в коллекции 11.02.2011

    Стосунки з Росією після тривалого застійного періоду поступово виходять на якісно новий рівень. Єгипет, що був свого часу форпостом радянського впливу на Арабському Сході, на завершуючому етапі холодної війни переорієнтовувався у бік тісної співпраці із Заходом, що привело до погіршення стосунків з Москвою. Після розпаду СРСР російсько-єгипетські стосунки пережили серйозні суспільно-політичні зміни, істотно знизився рівень торговельно-економічних стосунків, скоротилися політичні контакти. Це було пов'язано і зі зниженням значущості арабського світу для Росії. У 1990-2000-і рр. серією угод і меморандумів Єгипет і Росія підвели договірно-правову базу під двосторонні стосунки і далечінь новий імпульс розвитку співпраці. Так, в 1994 р. була врегульована проблема про взаємну заборгованість між колишнім СРСР і АРЕ, а в 2001 р. підписана Довгострокова програма розвитку торгівлі, економічного, промислового і науково-технічного співробітництва, розрахована на 10 років, а також Декларацію про принципи дружніх стосунків і співпраці. Активізація контактів між АРІ і РФ припала на рубіж XX - XXI рр. У 1997,2001,2004 і 2006 рр. президент X. Мубарак чотири рази відвідував Москву. З російського боку Єгипет відвідали прем'єр-міністр Михайло Фрадков (листопад 2004 р.) і президент Володимир Путін (квітень 2005 р.). АРЕ займає одне з провідних місць у арабському світі по рівню політичних і економічних стосунків з Росією, яка "розглядає Єгипет як привілейованого партнера в близькосхідних і африканських справах". В той же час, як відмічають високопоставлені представники обох країн, потенціал торговельно-економічної, військово-технічної, культурної і наукової співпраці реалізується в недостатньо повній мірі. У 2005 р. товарообіг між двома країнами склав 1,1 млрд.дол. В цілях усебічного розвитку і поглиблення двосторонніх стосунків створена Міжурядова російсько-єгипетська комісія з торговельно-економічної і науково-технічної співпраці. Єгипет, незважаючи на тісну співпрацю з США у військово-технічній сфері, залишається потенційним споживачем продукції російського військово-промислового комплексу.