Юриспруденция, право, государство

14881. Судова влада в Україні: захист прав громадян, чи дискредитація системи правосуддя
Доклад пополнение в коллекции 27.01.2010
Правосуддя в Україні здійснюється на наступних засадах:
1. Здійснення правосуддя виключно судами. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами, чи посадовими особами не допускається. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадським обовязком.
2. Право на судовий захист. Усім субєктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, на участь у розгляді своєї справи. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.
3. Рівність перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
4. Правова допомога при вирішенні справ у судах. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У цих випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно.
5. Гласність судового процесу. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду своєї судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду і інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-,відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.
6. Обовязковість судових рішень. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України і після набрання ним законної сили є обовязковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
7. Право на оскарження судового рішення. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
8. Колегіальний та одноособчий розгляд справ. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом,- також судом присяжних. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів.
9. Самостійність судів і незалежність суддів. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх обєднання, а також юридичні особи зобовязані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Гарантії незалежності суддів забезпечуються забороною втручання в здійснення правосуддя, встановленням відповідальності на неповагу до суду та суддів, визначеними законом заходами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей та майна тощо.
10. Недоторканість суддів. Недоторканість суддів і народних засідателів та присяжних на час виконання у суді їхніх обовязків гарантується Конституцією України, Законом про статус суддів та іншими законами.
11. Незмінюваність суддів. Судді, обрані достроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти пяти років.
12. Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судоустрій України" судочинство в Україні проводиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві дозволяється у випадках і порядку, визначених законом. Відповідно до ст.9 ЦПК України та ст. 19 КПК України судочинство проводиться українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості.
13. Суддівське самоврядування. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.
14882. Судова влада та органи, що її здійснюють
Информация пополнение в коллекции 25.04.2010

2. Судова влада в Україні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система, згідно з положеннями Конституції України та Закону України „Про судоустрій” представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судову владу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згідно зі ст. 2 Закону України „Про судоустрій” головними задачами усіх судів є захист гарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Згідно зі ст. 18 Закону України „Про судоустрій”, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, обовязковими для всіх судів правилами судочинства, забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності суддів, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органами судійського самоврядування.
14883. Судова промова
Информация пополнение в коллекции 09.11.2009

Перша умова дійсного пафосу є щирість. Те, що повинне обурювати або зворушити слухачів, повинне бути оратором. Щоб відчути, треба передумати. Роздум над фактом викличе те відчуття, яке природно повинне викликати; роздум з'ясує і те, що саме, які обставини особливо діють на вашу душу; чим довше оратор зупинятиметься в думках над цими обставинами, тим глибше до нових думок буде відчуття. Треба знати і розуміти, що ми набагато чутливіші до того, що оточує, до нещастю ближнього, чим думаємо. Уетлі говорить: «Звичайно думають, що люди завжди або, принаймні, в більшості випадку помиляються під впливом надмірної напруги відчуття. Насправді так же часто зустрічається якраз зворотне явище. Не тільки піднесені відчуття: співчуття, подяка, відданість, але навіть розумний і вірно направлений егоїзм, надія, страх частіше бувають у нас дуже слабкими, чим дуже сильними, і люди твердих етичних правил, розсудливі, справедливі і щирі, самі усвідомлюють це. Їм часто доводиться дивуватися і навіть соромитися своїй холодності, своєї байдужості до події, значення якої вони усвідомлюють, і навіть робити відомі зусилля для того, щоб підсилити свою вразливість, збудити в собі відчуття, які у відомому випадку відповідають вимогам їх розуму. Правда, багато хто помилково приймає в цих випадках за відчуття подяки, співчуття і тому подібне свої навмисні роздуми про предмет і своє переконання в тому, що даний випадок вимагає подяки або співчуття.»
14884. Судова реформа 1864 р. та її проведення в Україні
Дипломная работа пополнение в коллекции 14.05.2011

Нова система судів змінила ту, що введена була Установами для управління губерній 1775 року і частково спрощена в кінці XVIII-першій половині XIX століття. Дореформений суд будувався за становим принципом - суди для дворян (повітовий суд, верхній земський суд), суди для міщан (міський магістрат, губернський магістрат), суди для державних селян (нижня розправа, верхня розправа). Крім того, в Петербурзі і Москві для чиновників і дворян, постійно там проживають, створювалися нижні надвірні суди і верхні надвірні суди. У губернських містах крім верхніх земських судів, губернських магістратів і верхніх розправ створювалися ще палати кримінального і цивільного суду. Всю судову піраміду очолював Сенат. Це судоустрій проіснувало до 1797 року, коли були ліквідовані всі суди другої ланки - верхній земський суд, губернський магістрат, верхня розправа і верхній надвірний суд, а палати кримінального суду і палати цивільного суду об'єднані під загальною назвою палат суду і розправи. Подальші зміни системи судоустрою відбулися в 1801 році, коли указом 9 вересня ліквідовувалися нижні земські суди, управи благочиння і нижні розправи, палати суду і розправи перейменовуються на палати кримінального і цивільного суду. Ця судова система - повітові суди для дворян і державних селян, городові магістрати для міщан, надвірні суди в Петербурзі і Москві для дворян, постійно там проживають, і чинівників, палати кримінального і цивільного суду і Сенат - проіснувала аж до судової реформи і була включена до Зводу законів. Крім того, в дореформений період існувало безліч спеціальних судів - військових, духовних, комерційних, совісних і інш. Серед них особливо виділялися військові і совісні суди.
14885. Судова реформа 1864 року в Україні
Курсовой проект пополнение в коллекции 15.02.2011

Саме завдяки наполегливості суспільної думки того часу про неможливість заперечувати принципове значення адвокатури та ігнорувати принцип змагальності процесу судопровадження, зазначений правозахисний інститут в Російський імперії, до складу якої входила і Україна, за пропозицією нашого земляка з Харківщини Сергія Івановича Зарудного все ж таки був впроваджений введенням в дію Судової реформи царської Росії 1864року. Тоді в Російський імперії згідно „Положення про введення в дію Судових Статутів” від 19 жовтня 1865року був введений інститут присяжної адвокатури, за якою адвокати поділялися на дві категорії: присяжних і приватних повірених («присяжні» тому, що цими повіреними приймалася Присяга, отже по-суті сьогодні кожен з адвокатів України, як такий, що вже прийняв Присягу адвоката України, є присяжним), а на базі судових округів були утворені незалежні органи їх самоврядування. Таке самоврядування здійснювалося за територіальним принципом шляхом обрання адвокатами відповідного судового округу самоврядного органу адвокатів Ради присяжних повірених, що здійснювала адміністративну та дисциплінарну владу відносно адвокатів відповідного судового округу. Присяжними могли бути особи, які досягли 25 років, мали вищу освіту та 5-річний стаж роботи секретарем сенату, судового чиновника чи помічника присяжного повіреного, на яких вони могли набути досвід провадження і вирішення судових справ на практиці. А приватними повіреними громадяни, що досягли 18-річного віку, за винятком жінок, що здали іспит в окружному суді чи судовій палаті. На відміну від присяжних повірених, за участю яких зазвичай розглядалися судові справи в судових округах, приватні повірені могли брати участь лише в тих окружних судах, до яких вони були приписані.
14886. Судова система Італії
Курсовой проект пополнение в коллекции 27.01.2011

Кандидатура магістрату трибуналу, який не менше 11 років перебуває у цій категорії, за умови, що він не менш як 5 років працював в судових органах, може бути представлена на обговорення до судової ради при апеляційному суді для призначення апеляційним магістратом. На підставі вмотивованого висновку цієї ради щодо кваліфікаційної і професійної здатності магістрату впродовж останніх 5 років Вища рада магістратури приймає рішення про призначення його апеляційним магістратом (статті 145 і 146). Критерії оцінки його діяльності викладені у ст. 149 вказаного Уложення. Магістрати, яких не було призначено апеляційними магістратами на підставі незадовільного висновку, можуть бути підтверджені новій оцінці після 2 років. Вказане Уложення в статтях 152, 153 і 154 містить вказівки про юридичні й економічні результати призначення, залишення на попередній посаді через відсутність вакансій, а також у випадках, коли магістрат сам відмовляється від нового призначення[4,c.267].
14887. Судова система США та Франції
Информация пополнение в коллекции 13.12.2010

У Франції існує 34 апеляційних судна, в юрисдикцію яких входить від 2 до 4 департаментів. Склад таких судів різний: у Парижі такий суд має 25 палат, а чотири суди - тільки одну, яка міняє назву залежно від характеру даної справи. Апеляційний суд завжди виносить свої ухвали колегіально, i цивільно-правова частка апеляційного суду включає щонайменше дві палати по цивільних і по соціальних справах. Часто є палата по торгівельних справах. У складі такого суду є звинувачувальна палата - по цивільних і по соціальних справах. Часто є палата по торгівельних справах. У складі такого суду є звинувачувальна палата - однією з її функцій є функція дисциплінарного суду відносно офіцерів судової поліції (офіцерів МВС і військової жандармерії і ін.). У цьому суді також діє палата у справах неповнолітніх. Незалежно від апеляційного суду в кожному департаменті є суд присяжних; є суд присяжних і у справах неповнолітніх; оскарження вирішень цих судів проводиться до Касаційного суду. Склад суду присяжних - три члени, а їх голова обов'язково є членом апеляційного суду. До складу суду входить 9 присяжних, вибраних по списках виборців. Суд діє в сесійному ладі. Перед відкриттям сесії перший голова суду шляхом жеребкування підбирає 35 присяжних і 10 їх заступників; з цих осіб формується колегія присяжних. Виконання обов'язку присяжного обов'язкове під загрозою штрафу.
14888. Судова система України. Конституційний Суд України
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.11.2010

Механізм провадження у КСУ наступний. Спочатку колегія суддів, до якої надійшло конституційне подання або звернення більшістю голосів приймає ухвалу про відкриття провадження в справі, або відмовляє у такому відкритті. У випадку, якщо колегія приймає ухвалу про відкриття провадження по справі, то така справа вноситься Головою КСУ на розгляд пленарного засідання КСУ для вирішення по суті. Якщо ж колегія суддів прийняла ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі, секретар колегії суддів направляє відповідні матеріали Голові КСУ для їх розгляду на засіданні КСУ. В такому випадку засідання КСУ умовно кажучи виконує функцію апеляційної інстанції. Засідання суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів, а рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які беруть участь у засіданні. Прийняте КСУ на його засіданні рішення про відмову у відкритті провадження в справі є остаточним. Якщо ж на засіданні КСУ суддями буде прийняте рішення про відкриття конституційного провадження, справа вноситься на розгляд в пленарне засідання КСУ.
14889. Судова фотографія та відеозапис
Информация пополнение в коллекции 25.04.2010

Термографічний фотографічний метод фіксування зображення це процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення можуть бути тепловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для дальньої інфрачервоної зони. Термографічний метод застосовують для одержання зображення закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накласти термоплівку й підігріти об'єкт зі зворотного боку, то на термоплівці виникне зображення тексту, закритого барвниками. Термографічний метод фіксації поки що перебуває на стадії впровадження, бо у слідчій практиці немає спеціальних тепловізорів для виявлення та фіксації теплових слідів (хоча така можливість існує, наприклад, для виявлення слідів рук, ложа трупа чи будь-якого предмета, який деякий час був на місці події, а потім його забрали).
14890. Судовая сістэма і працэсуальнае права Вялікага княства Літоўскага
Контрольная работа пополнение в коллекции 03.04.2012

Земскі суд павінен быў складацца з суддзі, падсудка і пісара. Яны выбіраліся выбіраліся на зезде з павятовай шляхты. На кожную з пасад, зезд вылучаў чатырох кандыдатаў з мясцовых шляхціцаў-хрысціян, якія павінны былі валодаць беларускай граматай, ведаць правы, а таксама не займаць дзяржаўныя ці духоўныя пасады. Князь зацвярджаў, са спіса кандыдатаў, па аднаму на месца. Ад гэтых абавязкаў ніхто не мог пазбавіцца, нават сам вялікі князь не мог вызваліць суддзяў. Акрамя сваёй службы ім забаранялася займацца іншай працай. [4, с. 64]. А кому с тых обраныхъ тые вряды земъские дадимъ, тые врядники потомъ на перъших рокохь судовыхъ будуть повинъни наперъвей тамъ на местъцу судовомъ передъ воеводою або кашталяномъ, а гд? воеводы и кашталяна нетъ, ино передъ старостою судовымъ и маршалкомъ оного повету при собранью шляхты, а гд? бы воевода, ани кашталянъ, ани староста, ани маръшалокъ не прибылъ, тогды при инъшыхъ врядникох земъскихъ и при собранью шляхты, которые в онъ часъ н[а] тыхъ рокохъ будуть, присягу на тые вряды свои учинити, то ж потомъ вряды своими владнути и шафовати. А присега суд[ь]и и подъсудку мает быти тыми словы: Я, н.[айме], присегаю пану богу вшехмокгонцому, в тройцы едыному, ижъ в томъ повете (н.[айме]) водле бога справедливе и водле права статуту сего, даного великому князству литовъскому, водлугъ жалобы и отпору сторонъ, а не водлугъ ведомости своее, ничого не прикладаючи, ани уймуючы, буду судити, сознан[ь]я и записы приймовати, не фолькгуючы высокимъ и подлымъ станомъ, на достойностях и врядехъ седячих, на богатого и на вбогого, на приятеля кровного заховалаго, ани на неприятеля, на тутошънего, ани на гостя не смотречы, не с приязни, не з вазни, не з боязни, не за посулы и дары, ани сподеваючисе напотомъ даровъ и якого нагороженья и не радечы стороне, ани боячисе казни, помъсты и погрозокъ, але самого бога и его светую справедливость и право посполитое и сумненье свое передъ очима маючи, тежъ роковъ николи не омешкиваючи, кром великое, правдивое зложное хоробы. А якъ на томъ справедливе присегаю - такъ ми, боже, поможи, а естли бы не справедливе - боже, мя убий [5, с. 584].
14891. Судове врегулювання та вирішення господарських спорів
Дипломная работа пополнение в коллекции 12.01.2011

Господарський суд виступає як головний і обовязковий субєкт господарського процесуального правовідношення, права й обовязки якого не суперечать правам та обовязкам інших учасників процесу. На ньому лежить обовязок максимальної реалізації прав та обовязків інших учасників господарського судочинства. Суддя господарського суду в господарському процесі користується всіма необхідними правами по виявленню дійсних обставин справи, встановленню прав і обовязків сторін, які випливають зі спірного правовідношення. Процесуальний стан судді господарського суду закріплений діючим законодавством і характеризується його керівною роллю в процесі та широким колом повноважень, спрямованих на захист прав і інтересів, які охороняються законом, субєктів господарської діяльності. Чинне законодавство не лише наділяє суддів господарського суду повноваженнями, які необхідні для здійснення правосуддя, але і забезпечує гарантії цієї діяльності. Судді незалежні, незмінні, у своєї діяльності користуються лише законами та іншими нормативно-правовими актами, не відповідальні перед іншими гілками державної влади. Вимоги судді господарського суду обовязкові для всіх підприємств, організацій і посадових осіб. Суддя здійснює важливі повноваження на всіх стадіях процесу. Суддя місцевого господарського суду розглядає справу і вирішує спір одноособово, залежно від категорії і складності справи, її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегією суддів відповідних судів. Права судді, якими він наділений для здійснення своїх повноважень, не закріплені в одній конкретній статті, а сформульовані у ряді певних статей, у першу чергу в Конституції України, в Законі України “Про судоустрій України” і Господарському процесуальному кодексі України. Суддя одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви, має право відмовити у її прийнятті або повернути її. Для правильного і своєчасного вирішення спору суддя на підготовчій стадії має право виконувати широке коло повноважень, невичерпний перелік яких містить ст. 65 ГПК. За певних умов суддя може залучити до участі у справі іншого, належного відповідача, витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, призначити судову експертизу, вжити заходів щодо забезпечення позову, прийняти рішення з господарського спору, здійснювати інші дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Важливого значення у забезпеченні обєктивності та неупередженості судді при розгляді справи набуває ст. 20 ГПК, яка встановлює підстави і регламентує процедуру відводу або самовідводу судді. Суддя не може брати участь у розгляді справи, якщо він є родичем осіб, які задіяні в судовому процесі, або встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятися у письмовій формі до початку вирішення спору. Після цього заявити відвід можна, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Задоволення заяви про відвід судді або її відхилення здійснюється головою господарського суду або його заступником. Питання відводу заступника голови вирішує голова господарського суду. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України. Про відвід судді, голови господарського суду, його заступника виноситься ухвала в триденний строк з дня надходження заяви про відвід. Посилання представника на те, що підставою відводу судді є незадоволення суддею позовних вимог заявника з іншої справи або що інший суддя вже вирішує аналогічну справу і ознайомлений з обставинами справи, яка розглядається, тому він скоріше розгляне спір по суті й винесе справедливе рішення, не можуть викликати сумніву в неупередженості судді. Законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для відводу або самовідводу судді господарського суду. Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню. Сторонами в господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення. Особи, які можуть бути позивачами і відповідачами у господарському процесі, зазначені в ст. 1 ГПК, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), а у випадках, передбачених законодавством України, також державні та інші органи, громадяни, що не є субєктами підприємницької діяльності. Стаття 2 ГПК серед осіб, які звертаються до господарського суду з позовними заявами, виокремлює підприємства та організації із заявами про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державні та інші органи у випадках, передбачених законодавством; прокурорів та їхніх заступників в інтересах держави; а також Рахункову палату в інтересах держави у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
14892. Судовий захист прав на комерційне найменування в Україні
Дипломная работа пополнение в коллекции 21.10.2010

Таким чином, навіть з простого перерахування того, яких заходів може вжити суд для того, щоб на момент винесення рішення не тільки реалізувати свої функції встановлення факту порушення, а й забезпечити реальність виконання судового рішення, вбачається відмінність судової процедури захисту порушених прав від інших (позасудових) способів захисту таких прав. Перш за все слід зазначити, що тільки суд наділений повноваженнями припиняти правопорушення (звичайно, якщо сторона-заявник доведе його наявність) ще до того, як розпочнеться безпосереднє дослідження всіх обставин. Винятком є лише діяльність органів внутрішніх справ та прокуратури, а також органів Антимонопольного комітету України. Так, міліція (прокуратура) має повноваження затримувати порушника, присікати його діяльність, наприклад, шляхом вилучення контрафактної продукції, проте навіть такі дії можуть бути одразу оскаржені до суду. Що ж до повноважень органів Антимонопольного комітету України, то вони згідно з ч.1 ст.46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» мають право надавати рекомендації, зокрема, суб'єктам господарювання стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Проте субєкт господарювання, який отримав такі рекомендації, згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зобовязаний лише їх розглянути, а от виконати ні. Ці рекомендації не забезпечені гарантованим державою механізмом виконання. В той же час судові документи, в яких викладаються попередні заходи (по забезпеченню позову, запобіжні), ухвали (постанови в процесі вирішення кримінальних справ), самі по собі є виконавчими документами (за умови, що вони відповідають вимогам, передбаченим у ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»). Після їх отримання заявник (потенційний позивач) може направити такий документ до державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (або органів внутрішніх справ) для здійснення виконавчого провадження. Крім того, такі документи, зокрема, ухвала про вжиття запобіжних заходів (або забезпечення позову), згідно з ст.436 ГПК України та ч.9 ст.153 ЦПК України підлягають негайному виконанню.
14893. Судовий захист прав споживачів
Информация пополнение в коллекции 29.01.2011
Зрештою, слід усунути окремі недоліки в матеріально-правовому регулюванні захисту прав споживачів, що дасть змогу зняти низку питань та недоречностей у судовому розгляді. Серед таких питань:
1. визначити суб'єкта здійснення експертизи технічно складних товарів і порядку призначення (засад здійснення) та проведення такої експертизи, а так само й правовий статус експерта в галузі захисту прав споживачів;
2. закріпити правові підстави для з'ясування питання про оцінку істотного недоліку, якого взагалі не можна усунути; а також вади, що може бути усунута, однак проявляється знову, але на її усунення необхідно менше вказаного законом терміну;
3. визначити критерії оцінки істотного недоліку, який робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, особливо за умови укладення договору в усній формі, на відстані та поза торговельними й офісними приміщеннями;
4. внести суттєві зміни в порядок формування обмінного фонду, разом з порядком створення обмінного фонду, параметрами кількості та безпосереднього асортименту товарів, наявних в обмінному фонді, правовими засадами надання права тимчасового користування об'єктами обмінного фонду особами, що вимагають ремонту придбаного товару.
14894. Судовы лад Вяликага княства Литоускага
Курсовой проект пополнение в коллекции 29.03.2006

7. Феадальна-залежных сялян звычайна судзілі іх уладальнікі. Суды феадала над залежнымі ад яго людзьмі прыгоннымі сялянамі атрымалі назву вотчынных судоў. Яны існавалі на тэрыторыі ВКЛ і Расіі ў 15 першай палове 19 ст. Вотчынны суд дзейнічаў на аснове старажытнага звычаёвага права. Паводле вотчыннага права, юрысдыкцыі феадала падлягалі не толькі залежныя сяляне, але і іншыя асобы, што пражывалі на яго зямлі. У ВКЛ такі суд стаў складацца ў сяр. 15 ст., калі феадалам, дзякуючы вялікакняжаскім прывілеям было дадзена права распараджацца не толькі працай, але і асобай сяляніна. Упершыню юрысдыкцыя князёў, рыцараў, шляхты, баяр над “сялянамі і подданымі” была заканадаўча замацавана ў прывілеі Казіміра 1447 г. па арт. 12 гэтага прывілея: “Також на подавание предреченых княжат, рытерев, шляхтичов, баяр, местичов децких не дамо; олиж бы первей от пана, которому ж тот поддан, который кривду вчинил, правда пожадана была, ач бы он на рок не хотел к праву поставити; тады наш децкий, а любо наших заказников имать быти послан: а виноватый, который вину заслужил пану своему, а не иному будет обязан заплатити”. У гэтым артыкуле замацоўвалася права судзіць залежных сялян, акрамя тых выпадкаў, калі феадал не пажадаў бы сам вырашыць справу. Такім чынам прывілей 1447 г. узаконіў захоп феадаламі функцый дзяржаўнай улады ў адносінах да феадальна-залежнага насельніцтва, што садзейнічала ўзмацненню пазаэканамічнага прымусу. Прызнанне за феадаламі права тычыць суд і расправу над феадальна-залежным насельніцтвам стаіла апошніх у яшчэ большую залежнасць ад паноў, пазбаўляла іх магчымасці шукаць абароны супраць самавольства феадалаў у дзяржаўных органах. Усе гэта даказвае што прывілей 1447 г. зявіўся галоўным прававым актам, што заклаў асновы юрыдычнага афармлення феадальнай залежнасці сялян.
14895. Судопроизводство в исламских государствах
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

В этот период религиозно-обновленческие процессы в Исламе были связаны в первую очередь с проблемой освоения научно-технических достижений Запада. Сторонники реформаторского направления высказывались за модернизацию установлении Ислама, тормозивших процесс внедрения достижений Запада. Им противостояли традиционалисты, выступавшие за возрождение норм и ценностей раннего Ислама, противясь нововведениям западного образца. По мере развития национального самосознания и национально-освободительного движения все более отчетливо стала проявляться политизация Ислама (хотя на протяжении всей истории Ислам никогда не был оторван от политики), выражавшаяся в широком использовании исламских лозунгов в политической борьбе. Религиозно-политические движения, возникавшие в шиитской среде (например, бабизм), вели к отпочкованию “сектантских” общин, в суннитском же Исламе они в большинстве своем не сопровождались пересмотром положений догматики. Антиколониальные выступления нередко сопровождались обращением к мессианским идеям, объявлением их лидеров махди. Для рассматриваемого периода характерна также активизация участия в политической борьбе суфийских братств; на базе некоторых из них возникают мощные новые исламские религиозно-политические движения, как, например, движение сануситов в Северной Африке. С братством кадирийа тесно связано антиколониальное движение в Алжире в середине XIX века под руководством Абд ал-Кадира, принявшего титул аимр ал-муминин. В конце XIX и особенно в начале XX века большой размах по всему мусульманскому миру приобретает движение за реформацию Ислама, представители которого вступают в острую палемику и с мусульманскими традиционалистами, и со сторонниками светских концепций общественного развития. Одновременно начинает складываться и международное исламское движение, основанное на концепции исламской солидарности: в 1926 году была создана первая международная мусульманская организация Всемирный исламский конгресс (Мутамар ал-алам ал-ислами).
14896. Судопроизводство в Республике Беларусь
Вопросы пополнение в коллекции 24.02.2012
14897. Судопроизводство в Российской Федерации
Контрольная работа пополнение в коллекции 21.07.2011

Правилами распределения судебных расходов не исчерпываются возможности компенсации стороне издержек, понесенных ею в связи с рассмотрением гражданского дела. Одни из этих издержек входят в состав судебных расходов и при наличии определенных условий могут быть возмещены стороне государством. Так, если иск был предъявлен в защиту истца другими лицами (ст. 41-42 ГПК), ответчик имеет право на возмещение за счет государства понесенных им расходов полностью или пропорционально той части требований, в удовлетворении которой было отказано (ч. 1 ст. 94 ГПК). Такое же право в этом случае имеет соответчик, привлеченный в процесс по инициативе суда (ст. 36 ГПК). В случае удовлетворения иска об освобождении имущества от ареста истцу возмещаются из средств бюджета понесенные им судебные расходы (ч. 3 ст. 94 ГПК).
14898. Судопроизводство по делам об оспаривании отцовства (материнства)
Дипломная работа пополнение в коллекции 21.08.2012

В п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК РФ в качестве одного из действий судьи по подготовке дела к судебному разбирательству отнесено решение вопроса о замене ненадлежащей стороны. Вопрос о целесообразности сохранения этого института является дискуссионным. Указывая на целесообразность сохранения института замены ненадлежащей стороны, автор предлагает внести в него изменения. Согласно ст. 41 ГПК РФ вопрос о замене ненадлежащего ответчика может быть решен судом только в судебном заседании по ходатайству или с согласия истца. На первый взгляд, п. 4 ч. 1 ст. 150 ГПК РФ и ст. 41 ГПК РФ вступают в противоречие друг с другом. Однако при детальном рассмотрении указанных статей можно прийти к выводу, что это не так. Вероятно, что в стадии подготовки дела к судебному разбирательству судья для себя решает вопрос о том, предъявлен ли иск к надлежащему ответчику. На этой же стадии судья ставит в известность истца о возможности замены ненадлежащего ответчика, предоставляя ему время для обдумывания данного вопроса до судебного разбирательства. Окончательно же вопрос о замене ненадлежащего ответчика суд разрешает только в судебном заседании. Однако предусмотренная настоящим законодательством процедура замены ненадлежащего ответчика приводит, по мнению автора, лишь к необоснованному затягиванию разбирательства дела. В связи с этим предлагается предоставить право замены ненадлежащего ответчика судье, как в судебном заседании, так и в стадии подготовки дела к судебному разбирательству, выслушав по данному вопросу мнение истца. Для чего необходимо внести соответствующие изменения в ст. 41 ГПК РФ. Существенное значение имеют такие подготовительные действия, как извещение истца, ответчика, одновременная беседа со сторонами; решение вопроса о составе свидетелей, подлежащих вызову в судебное заседание.
14899. Судопроизводство по делам об оспаривании решений, действий (бездействия) органов государственной вла...
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.11.2007

В определении о назначении дела к разбирательству должны быть указаны время и место судебного заседания, а также меры по обеспечению явки участвующих в деле лиц в суд. Время разбирательства дела (конкретный день и час) назначается судьей с учетом установленного законом для данной категории дел срока их рассмотрения (ст. 154 ГПК), времени, необходимого для извещения лиц, участвующих в деле, и графика работы суда. Местом разбирательства большинства дел является помещение суда, принявшего дело к своему производству. Если же судья считает целесообразным рассмотреть дело в выездном заседании, то в качестве места разбирательства указывается местонахождение помещения (клуба, комнаты отдыха и т.д.), в котором будет проводиться заседание суда. Судебное заседание по делу о принудительной госпитализации гражданина в психиатрический стационар или о продлении срока его принудительной госпитализации, согласно ч. 1 ст. 304 ГПК, проводится в помещении суда или психиатрического стационара. Однако в случае, если по сведениям, полученным от представителя психиатрического стационара, психическое состояние гражданина не позволяет ему лично участвовать в проводимом в помещении суда судебном заседании по делу, заявление о принудительной госпитализации гражданина или о продлении срока его принудительной госпитализации рассматривается судьей в психиатрическом стационаре.
14900. Судопроизводство по хозяйственному процессу
Информация пополнение в коллекции 27.11.2010

12) Заявителем подано заявление о возврате заявления (жалобы). Право истца подать заявление о возвращении искового заявления это новация действующего ХПК Республики Беларусь. Закрепление за истцом данного права является проявлением принципа диспозитивности и позволяет истцу более гибко распоряжаться средствами процессуальной защиты своих интересов. Отличие заявления о возвращении искового заявления от отказа от иска, влекущего, в случае принятия его судом, прекращение производства по делу, состоит в том, что в первом случае истец отказывается только от продолжения данного процесса, но не от самого материального права на предмет спора. При подаче подобного заявления истцу надлежит чётко указывать в заявлении, ходатайствует ли он об отказе от иска либо о возвращении искового заявления, чтобы исключить возможность вынесения неправильного определения суда. Заявление о возвращении искового заявления подаётся в письменной форме и влечёт оставление иска без рассмотрения лишь в том случае, если ответчик не потребует разбирательства дела по существу, так как судебный процесс призван осуществлять защиту прав не только истца, но и ответчика. Мнение ответчика относительно возможности оставления иска без рассмотрения должно быть изложено им в письменной форме или отражено в протоколе судебного заседания.

Blog

Юриспруденция, право, государство