Судова система США та Францii
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
НАЦРЖОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМРЖЯ УКРАРЗНИ
iменi ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Реферат
на тему:
"Судова система США та Францii"
Виконала: студентка
2 курсу 10 ф-ту 6 групи
Гавлюк Наталiя
Харкiв 2010
Судова влада та ii функцii
Судова влада СФ третьою гiлкою влади, поряд iз законодавчою та виконавчою. У правовiй державi судова влада - незалежна й самостiйна. Судова влада здiйснюСФться судами рiзних рiвнiв. Система судiв держави називаСФться юстицiСФю, а сукупнiсть питань, що входять до iхньоi компетенцii, - юрисдикцiСФю. Дiяльнiсть судiв для розвязання правових суперечок маСФ назву "правосуддя". Конституцii зарубiжних держав, що мiстять окремi роздiли, присвяченi здiйсненню правосуддя. У цих роздiлах проголошено роль судовоi влади - забезпечення панування права, захист прав i законних iнтересiв громадян, визначення покарання за факти порушення демократичноi законностi, встановлення iстини в кожнiй конкретнiй справi. (3 с.46)
Судова система США
Система федеральних судiв. Стаття 3 Конституцii формулюСФ основу федеральноi судовоi системи: "Судова влада Сполучених Штатiв здiйснюСФться Верховним судом та тими нижчими судами, якi будуть час вiд часу засновуватися Конгресом".
Керуючись цим формулюванням, перший Конгрес роздiлив краiну на округи та в кожному з них заснував федеральнi суди. Звiдси починаСФться нинiшня система судiв: Верховний суд, 11 апеляцiйних судiв, 91 окружний суд i 3 суди зi спецiальними повноваженнями. Конгрес i нинi зберiг право засновувати i скасовувати федеральнi суди, як i визначати кiлькiсть судiв у федеральнiй системi судочинства. Однак, вiн не може скасувати Верховний суд.
Верховний суд СФ вищою судовою iнстанцiСФю Сполучених Штатiв та СФдиним судом, створення якого передбачене КонституцiСФю. Рiшення Верховного суду не пiдлягають апеляцii нi в якому iншому судi. Конгрес маСФ право встановлювати кiлькiсть судiв Верховного суду i в певних межах вирiшувати, якi справи пiдлягають розгляду в ньому, але вiн не може змiнити тих прав, якi наданi Верховному суду самою КонституцiСФю.
Конституцiя не розглядаСФ питання про те, якi вимоги, предявляються до суддiв. Нiде не сказано, що вони повиннi бути юристами, хоча насправдi всi федеральнi суддi i суддi Верховного суду СФ членами колегii адвокатiв.
З моменту утворення Верховного суду, майже 200 рокiв тому, в ньому змiнилося лише сто суддiв. У своСФму початковому виглядi Верховний суд складався з голови та пяти членiв суду. Протягом останнiх 80 рокiв кiлькiсть судiв змiнювалася, поки в 1869 р. не був затверджений кiнцевий склад: голова та вiсiм членiв Верховного суду. Голова очолюСФ суд, але при прийняттi рiшень вiн маСФ лише один голос, як i будь-який з членiв суду.
Особиста юрисдикцiя Верховного суду поширюСФться тiльки на двi галузi: випадки, якi стосуються високих посадових осiб iноземних краiн, i випадки, коли одна iз сторiн СФ штатом. Всi iншi справи потрапляють на розгляд Верховного суду тiльки шляхом апеляцii з нижчестоящих судiв.
З кiлькох тисяч справ, якi реСФструють кожен рiк, суд зазвичай розглядаСФ лише близько 150. Бiльшiсть випадкiв повязана з iнтерпретуванням законiв або намiру Конгресу при прийняттi закону. Однак значна частина роботи Верховного суду складаСФться з ви значення того, чи вiдповiдаСФ Конституцii дiяльнiсть законодавчоi або виконавчоi влади. Право подiбного юридичного контролю не було спецiально обговорено КонституцiСФю. Це положення було визначено самим Верховним судом через його читання Конституцii.
Рiшення суду не повиннi бути обовязково одноголосними. Простоi бiльшостi, за наявностi не менше шести суддiв (офiцiйного кворуму) досить для прийняття рiшення. У разi неодноголосних рiшень Верховний суд зазвичай вiдмiчаСФ обидвi думки бiльшостi й меншостi, i кожен з них може стати пiдТСрунтям майбутнього рiшення суду. Часто суддi записують свою особливу думку, якщо вони в принципi згоднi з рiшенням, але за причинами, якi вiдрiзняються вiд доводiв бiльшостi.
Апеляцiйнi й окружнi суди. Другий рiвень федеральноi судовоi системи складають апеляцiйнi суди, якi були створенi в 1891 р. з метою спрощення розподiлу судових справ i полегшення роботи Верховного суду. Територiя Сполучених Штатiв подiляСФться на 11 зон, кожна з яких обслуговуСФться судом у складi вiд 3 до 15 суддiв. Апеляцiйнi суди переглядають рiшення окружних судiв (суд першоi iнстанцii федеральноi юрисдикцii) в межах своiх округiв. Вони також переглядають постанови незалежних арбiтражних агенцiй, таких, наприклад, як федеральна торговельна комiсiя тощо.
Ступенем нижче апеляцiйних судiв йдуть окружнi суди.50 штатiв роздiленi на 89 округiв. На додаток до цього iснуСФ окремий округ Колумбiя i округ Пуерто-Рiко, якi не СФ окремими штатами. В окружному судi може бути вiд одного до 87 суддiв. Залежно вiд масштабiв справи, що розглядаСФться, суддi тимчасово можуть бути переведенi з одного окружного суду до другого. Конгрес встановлюСФ межi округiв залежно вiд кiлькостi населення та обсягу роботи. Деякi невеликi штати створюють один округ, тодi як великi штати (Нью-Йорк, Калiфорнiя, Техас) подiляються на чотири округи кожний.
За винятком округу Колумбiя, суддi всiх окружних судiв повиннi постiйно проживати на територii свог