Сутнiсть i значення витребування предметiв i документiв як самостiйного способу збирання доказiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Сутнiсть i значення витребування предметiв i документiв як самостiйного способу збирання доказiв
У ч. 1 ст. 66 КПК Украiни зазначено право особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суду в справах, якi перебувають у iх провадженнi, вимагати вiд пiдприСФмств, установ, органiзацiй, посадових осiб або громадян предявлення предметiв i документiв, якi можуть встановити необхiднi в справi фактичнi данi.
Вiдповiдно до пункту 17 статтi 11 Закону Украiни Про мiлiцiю [1], мiлiцii для виконання покладених на неi обовязкiв, надаСФться право одержувати безперешкодно i безплатно вiд пiдприСФмств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi та обСФднань громадян на письмовий запит вiдомостi (в тому числi й тi, що становлять комерцiйну та банкiвську таСФмницю), необхiднi у справах про злочини, що знаходяться у провадженнi мiлiцii. При цьому, зазначена норма встановлюСФ правило, що мiлiцiя може отримувати вiд банкiв iнформацiю, яка мiстить банкiвську таСФмницю, у порядку та обсязi, визначених Законом Украiни Про банки i банкiвську дiяльнiсть [7].
Аналiз чинного кримiнально-процесуального закону свiдчить, що законодавець не визначив шляхiв реалiзацii вказаного права. Як в теорii, так i в практичнiй дiяльностi з цього приводу виникаСФ багато питань, серед яких необхiдно зазначити такi: чи слiд включати вищевказане право державних органiв та посадових осiб в систему способiв збирання доказiв; за яких умов допустимо та доцiльно збирати докази шляхом предявлення вимоги про iх надання; як оцiнювати i яке доказове значення мають цi предмети i документи; якi права та обовязки мають особи, якi беруть участь у данiй процесуальнiй дii; у яких випадках i яким документом повинно бути це зафiксовано та iн. Неврегульованiсть зазначених питань призводить до необхiдностi використання при його проведеннi процесуальноi форми, притаманноi детально регламентованим способам збирання доказiв, тобто слiдчим дiям.
Пiзнанню обставин вчиненого злочину, яке здiйснюСФться за допомогою дiй, вказаних у ч. 1 ст. 66 КПК Украiни, притаманна спрямованiсть: вiд слiдчого до субСФкта - носiя вiдомостей про обставини, якi пiдлягають доказуванню. Тобто, у даному випадку мова йде про право особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суду на активний цiлеспрямований пiзнавальний процес, якому вiдповiдаСФ обовязок пiдприСФмств, установ, органiзацiй, посадових осiб та громадян надати слiдчому необхiднi предмети або документи, якi знаходяться у iхньому розпорядженнi.
Ю.М. Грошевий i С.М. Стахiвський вказують, що витребування рiзного роду предметiв i документiв СФ засобом збирання доказiв i вiдноситься до процесуальних дiй [6, с. 52]. Подiбну позицiю мають й iншi науковцi [2, с. 322].
Але не всi процесуалiсти розглядають витребування як окрему процесуальну дiю. Так, на думку Л.В. Воронiноi, витребування субСФктами доказування предметiв i документiв не можна вважати слiдчою дiСФю, хоча воно i повязано зi збиранням доказiв. Науковець вказуСФ, що витребування може бути проведене до порушення кримiнальноi справи, але воно не утворюСФ закiнчену процедуру збирання доказiв. Разом з тим Л.В. Воронiна вважаСФ, що прийняття слiдчим витребуваних ним i наданих йому пiдозрюваним, обвинуваченим, захисником, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем та iх представниками, а також будь-якими громадянами, установами, пiдприСФмствами, органiзацiями предметiв i документiв утворюють слiдчу дiю, хоча процедура ii проведення законом ще не врегульована [9, с. 79].
Погодитися з зазначеною позицiСФю не можна. РЖ ось чому. Кримiнально-процесуальний закон маСФ вичерпний перелiк слiдчих дiй, до числа яких нi витребування, нi подання певних предметiв i документiв не вiднесенi. Тому вiднесення вказаних процесуальних дiй до числа слiдчих з обмовкою, що процедура iх проведення законом ще не врегульована, СФ безпiдставним. Також, слiд зазначити, що збирання доказiв шляхом iх витребування можна вважати завершеним лише пiсля отримання необхiдних матерiалiв, що СФ невiдСФмною складовою всiСФi процедури витребування.
Отже, подiл процедури витребування на двi частини - вимога про надання документа (не слiдча дiя) i отримання витребуваного документа (слiдча дiя) СФ штучним [7, с. 173].
В.РЖ. Федоров маСФ аналогiчну точку зору i в однiй зi своiх робiт зазначаСФ, що було б неправильним розглядати цей прийом доказування лише як вимогу про предявлення предмета чи документа, що спрямована на особу, яка ним володiСФ. Витребування доказiв включаСФ, крiм цього, виконання вимоги (предявлення предмета чи документа в натурi), прийняття обСФкта, що предявляСФться, вiдображення всiх цих дiй, без яких витребування не може вважатися способом одержання доказiв у матерiалах справи [8, с. 140-146].
Г.РЖ. Алейнiков визначаСФ витребування як владну вимогу вiдповiдного органу або особи про надання йому необхiдних предметiв або документiв [4, с. 25]. Дану точку зору пiдтримуСФ i В.В. Ясельська, яка зазначаСФ, що витребування - це владне повноваження вiдповiдного органу або особи про предявлення йому необхiдних предметiв або документiв [6, с. 17].
Н.П. Царьова пiд витребуванням письмових документiв розумiСФ, вiльну вiд примусу самостiйну процесуальну дiю у виглядi запиту, яка може бути проведена на будь-якiй стадii кримiнального судочинства судом, прокурором, слiдчим, органом дiзнання, дiзнавачем i захисником у межах встановлених КПК Украiни повноважень i СФ обовязковою для виконання всiма пiдприСФмствами, установами, органiзацiями, поса