Сутнiсть i значення витребування предметiв i документiв як самостiйного способу збирання доказiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
дового розслiдування зявитися за викликом слiдчого виникаСФ з моменту одержання ними повiстки або iншого повiдомлення про виклик. Неявка iх без поважних причин СФ пiдставою для застосування даноi санкцii. Застосування санкцiй у виглядi примусового виконання обовязку характеризуСФться значною репресiСФю тому iх у кримiнально-процесуальному правi мало. Вони охороняють, як правило, тi норми, порушення вимог яких може спричинити суттСФвi негативнi наслiдки для результатiв провадження у справi. Дiйсно, сподiватися на ефективнiсть досудового та судового провадження за умов, коли субСФкти кримiнально-процесуальних вiдносин не виконують покладених на них обовязкiв, не доводиться. Тому слiд цiлком погодитися з думкою про те, що примусове виконання обовязку СФ найбiльш ефективним засобом захисту нормативних приписiв, бо завдяки його застосуванню досягаСФться той результат, який був передбачений нормою права першопочатком 19, с. 162].
Серед каральних (штрафних) санкцiй норм кримiнально-процесуального права СФ й адмiнiстративно-правовi санкцii. Наприклад, за злiсне ухилення свiдка, потерпiлого, перекладача вiд явки до органiв досудового слiдства чи дiзнання передбачена адмiнiстративна вiдповiдальнiсть (ст. 1854 КУпАП).
Отже, у кримiнально-процесуальнiй нормi повинно бути передбачене i примусове виконання приписiв, тобто санкцiя, iнакше вона буде не нормою кримiнально-процесуального права, а лише побажанням, декларацiСФю, гаслом. Саме СФднiсть трьох структурних елементiв норми кримiнально-процесуального права СФ основною характеристикою логiчноi структури кримiнально-процесуальноi норми.
Санкцiя, як структурний елемент кримiнально-процесуальноi норми, характеризуСФться власною структурою. Елементами санкцii у кримiнально-процесуальнiй нормi СФ вказiвки: 1) щодо змiсту заходу примусу; 2) щодо субСФкта, який застосовуСФ цей захiд; 3) щодо форми, процесуального порядку ii застосування [6, с. 23]. Цi структурнi елементи можна вiднайти у кожнiй санкцii кримiнально-процесуальноi норми (кримiнальнiй, адмiнiстративнiй, диiиплiнарнiй, кримiнально-процесуальнiй чи iншiй).
Вид санкцii кримiнально-процесуальних норм залежить вiд тяжкостi кримiнально-процесуального правопорушення. Остання ж визначаСФться завданням чи можливiстю завдання суттСФвоi шкоди для правильного, а отже i справедливого вирiшення кримiнальноi справи.
Якщо прокоментувати дiючий кримiнально-процесуальний закон у частинi збирання доказiв, приходимо до висновку, що у разi невиконання вимог щодо надання певних предметiв або документiв, закон передбачаСФ можливiсть застосування заходiв кримiнально-процесуального примусу, до яких слiд вiднести примусове провадження таких слiдчих дiй, як виiмка або обшук. Але цi слiдчi дii можуть бути проведенi лише пiсля порушення кримiнальноi справи i можуть використовуватися для отримання (вилучення) певних предметiв або готових (виконаних) документiв. Що стосуСФться вiдповiдальностi за невиконання вимог посадовоi особи щодо предявлення певних документiв або предметiв, то чинним законодавством вона не передбачена. Це слiд визнати прогалиною.
Про необхiднiсть передбачення у законi штрафних санкцiй щодо посадових осiб пiдприСФмств, установ, органiзацiй у разi невиконання ними вимоги слiдчого про необхiднiсть предявлення певних матерiалiв, вказуСФ В.В. Ясельська [9, с.18]. Подiбну точку зору маСФ й В.В. Степанов [6, с. 98].
На нашу думку, громадяни, а також посадовi особи пiдприСФмств, установ, органiзацiй у разi невиконання ними вимог уповноважених державних органiв та посадових осiб надати необхiднi предмети або документи повиннi бути притягнутi до адмiнiстративноi вiдповiдальностi. У звязку з чим, Кодекс Украiни про адмiнiстративнi правопорушення слiд доповнити статтею Невиконання вимог особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора та суду наступного змiсту: Невиконання громадянами, посадовою особою пiдприСФмства, установи, органiзацii вимог особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора та суду щодо надання предметiв i документiв, якi мають значення для розслiдування кримiнальноi справи або необхiднi для перевiрки заяв чи повiдомлень про злочин, а також несвоСФчасне виконання зазначених вимог - тягнутьтАж.
Враховуючи вищевикладене, вважаСФмо, що у кримiнально-процесуальному законi слiд визначити правовi строки виконання вимог органiв досудового розслiдування, прокурора та суду щодо надання предметiв i документiв. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 97 КПК Украiни прокурор, слiдчий, орган дiзнання чи суддя зобовязанi по отриманiй заявi чи повiдомленню про злочин не пiзнiше триденного строку прийняти рiшення про порушення кримiнальноi справи або вiдмовити у порушеннi кримiнальноi справи чи передати матерiали за пiдслiднiстю. Тому, ми пропонуСФмо передбачити триденний строк для виконання зазначеноi вимоги. Стосовно стадii досудового розслiдування, то законодавцем передбачений бiльший строк, вiн складаСФ два мiсяцi. Як вже зазначалося для виконання предявленоi вимоги у деяких випадках необхiдно скласти певнi документи, зокрема, за результатами проведення ревiзiй, виконання певних дослiджень та експертиз. Тому, пропонуСФмо в стадii досудового розслiдування передбачити пятнадцятиденний строк виконання вимог уповноважених органiв та посадових осiб про надання певних матерiалiв.
Таким чином, витребування предметiв i документiв можна визначити як спосiб збирання доказiв, який являСФ собою процесуальну дiю i маСФ вираз у владнiй вимо