Сутнiсть процесуальних гарантiй у кримiнальному судочинствi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Реферат з теми:
Сутнiсть процесуальних гарантiй у кримiнальному судочинствi
Сучасний етап розвитку кримiнально-процесуального законодавства характеризуСФться, насамперед, посиленням уваги до учасникiв кримiнального процесу, iх прав, свобод та законних iнтересiв, а також гарантiй забезпечення цих прав.
На сьогоднiшнiй день в умовах реформування правоохоронноi системи щодо забезпечення реального захисту прав i свобод людини як найвищоi соцiальноi цiнностi суспiльства постаСФ питання про вiдповiднiсть кримiнально-процесуального законодавства i практичноi дiяльностi державних органiв, що його здiйснюють, Основному Закону та вимогам мiжнародно-правових актiв. Тому кожне втручання уповноважених органiв в особистi права та свободи особи повинне здiйснюватися вiдповiдно до закону та мати достатньо обТСрунтованi пiдстави. У звязку з цим iснуСФ нагальна необхiднiсть дослiдження гарантiй прав i свобод осiб, що потрапляють у сферу кримiнально-процесуальноi дiяльностi, зокрема залучених до провадження слiдчих дiй.
У процесуальнiй лiтературi здавна сформувався такий пiдхiд, що примусовий характер мають лише окремi слiдчi дii - обшук, виiмка, освiдування [6, с. 144]. Деякi автори до цього перелiку додають накладення арешту на кореспонденцiю [2, с. 158]. Решту слiдчих дiй бiльшiсть науковцiв не визнають примусовими. Така ситуацiя, на нашу думку, обумовлена тим, що примусовий характер таких слiдчих дiй, як обшук, виiмка СФ очевидним, оскiльки вони супроводжуються активними органiзацiйно-розпорядчими i пошуковими заходами, що обмежують права та свободи особи. В iнших слiдчих дiях примус не настiльки очевидний, проте також iм притаманний i полягаСФ в тому, що пiсля прийняття слiдчим рiшення про проведення слiдчоi дii обовязки його учасникiв, сформульованi в законi у загальних рисах, персонiфiкуються. Кожна слiдча дiя, як i будь-яка процесуальна дiя в цiлому, не може не спиратись на державний примус. Заходи примусу в слiдчiй дii iснують поряд iз правовими обовязками учасникiв i СФ гарантiями iх виконання [4, с. 106]. Визначенi слiдчим учасники слiдчоi дii обмежуються в правi вiльного вибору поведiнки i можуть бути притягнутi до вiдповiдальностi за вiдмову вiд виконання вимог вiдповiдноi кримiнально-процесуальноi норми. Пiдкорення власноi волi державнiй, що спостерiгаСФться в таких випадках i реалiзуСФться через розпорядження слiдчого (наприклад, зявитись на виклик, повiдомити тi чи iншi вiдомостi або посприяти iх отриманню СФ iстотною правообмежувальною ознакою i свiдчить про примусовий характер слiдчоi дii. Примусовiсть СФ обСФктивною ознакою тiСФi чи iншоi слiдчоi дii i обумовлюСФться тим, що законнi вимоги слiдчих органiв мають обовязкову силу [5, с. 55]. Таку думку пiдтримують 56,9 % (107) опитаних практичних працiвникiв. Навiть те, що особа добровiльно погоджуСФться на проведення певноi слiдчоi дii, не заперечуСФ ii примусовостi, оскiльки не можна не враховувати той факт, що законодавчо закрiплена можливiсть застосування примусу спонукаСФ особу дiяти вiдповiдно до правових вимогам.
Примусове провадження слiдчих дiй обумовлене можливiстю виникнення конфлiктноi ситуацii пiд час розслiдування злочину та здатнiстю врегульовувати ii правовими нормами. Враховуючи те, що необмежених прав i свобод особи не повинно iснувати, необхiднiсть у застосуваннi правообмежувальних заходiв виникаСФ у випадку нехтування учасником слiдчоi дii вiдповiдним приписом закону, оскiльки його неналежна поведiнка посягаСФ на права i свободи iнших учасникiв кримiнального процесу [6, с. 152].
Визнання примусового характеру слiдчих дiй, на нашу думку, зобовязуСФ законодавця створити додаткову систему гарантiй прав та свобод осiб, залучених до iх проведення. РЖ, навпаки, заперечення iх примусових властивостей не лише створюСФ пiдвищену загрозу для необТСрунтованого обмеження цих прав та свобод, а й послаблюСФ значення процесуальноi диiиплiни, обовязковоi для всiх учасникiв слiдчих дiй.
Водночас слiд наголосити, що ми не ототожнюСФмо слiдчi дii з заходами процесуального примусу, як це роблять деякi науковцi [7, с. 51], оскiльки вважаСФмо, що рiзниця мiж ними обумовлена метою iх застосування. Виняток, як ми вже зазначали, становить лише затримання.
Таким чином, проведення слiдчих дiй, спрямоване на вирiшення завдань кримiнального судочинства, неминуче тягне за собою й негативнi наслiдки, обСФктивно обумовленi примусовим характером останнiх та специфiкою кримiнально-процесуальноi дiяльностi загалом, якi полягають в обмеженнi прав та свобод громадян, залучених до iх проведення. Саме це обумовлюСФ необхiднiсть вирiшення питання процесуальних гарантiй забезпечення прав та свобод особи пiд час iх провадження.
Розглядаючи процесуальнi гарантii прав i свобод особи при проведеннi слiдчих дiй, необхiдно, насамперед, визначити сутнiсть процесуальних гарантiй у кримiнальному судочинствi.
Процесуальнi гарантii у сферi кримiнального судочинства СФ похiдними вiд соцiально-економiчних, полiтичних, iдеологiчних та юридичних засобiв [6, с. 153-154], що в сукупностi забезпечують належне виконання завдань кримiнального судочинства.
Соцiально-економiчнi гарантii створюють вiдповiднi економiчнi передумови для забезпечення захисту матерiальних благ особи, ii прав та свобод, iнтересiв суспiльства i держави в ходi кримiнально-процесуальноi дiяльностi. Полiтичнi га