Сутнiсть процесуальних гарантiй у кримiнальному судочинствi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?го судочинства. Виконання вимог правовоi норми викликаСФ певну поведiнку субСФктiв суспiльних вiдносин, яке i СФ дiСФвим засобом забезпечення вирiшення завдань кримiнального судочинства. Водночас не можна погодитись з тим, що лише кримiнально-процесуальна дiяльнiсть виконуСФ роль гарантiй. По-перше, саме iснування правовоi норми маСФ превентивний вплив на поведiнку субСФктiв кримiнального процесу. По-друге, правовi норми визначають юридичнi факти, вiд яких залежить виникнення, змiна чи припинення правовiдносин. Виходячи з цього, вважаСФмо бiльш правильним розумiння процесуальних гарантiй як СФдностi процесуальних норм, що регламентують права та обовязки субСФктiв кримiнального судочинства, та дiяльностi, спрямованоi на реалiзацiю цих норм.
Ми вже зазначали, що поняття процесуальних гарантiй СФ досить обСФмним i визначити його через один певний засiб доволi важко. Як зазначаСФ В.М. Тертишник, процесуальнi гарантii необхiдно розглядати не як окремi розрiзненi засоби, а як цiлiсну систему, яка й забезпечуСФ правосуддя [3, с. 16]. Цiльове призначення цiСФi системи, на думку А.Н. Ахпанова, полягаСФ в тому, що кожна наступна ланка повинна виконувати роль правозабезпечувального чинника, якщо перед цим було допущено порушення закону [7, с. 5].
Систему процесуальних гарантiй, на думку Л.Д. Удаловоi, становлять: кримiнально-процесуальна форма, принципи кримiнального процесу, процесуальнi обовязки субСФктiв кримiнального процесу, заходи кримiнально-процесуального примусу [4, с. 22]. М.Я. Никоненко додаСФ до цього перелiку такi гарантii, як здiйснення контролю вищестоящих судiв за дiяльнiстю нижчестоящих та прокурорський нагляд у кримiнальному процесi [8, с. 64-65].
Л.В. Карабут вважаСФ, що до процесуальних гарантiй належать: принципи кримiнального процесу; форма кримiнально-процесуальноi дiяльностi; права та обовязки субСФктiв кримiнального процесу; юридична вiдповiдальнiсть; вiдомчий контроль; прокурорський нагляд; обТСрунтування кримiнально-процесуальних рiшень; оскарження дiй i рiшень органiв, якi ведуть кримiнальний процес; застосування заходiв процесуального примусу; взаСФмодiя органiв, якi ведуть кримiнальний процес, з iншими державними та недержавними органами [7, с. 17-18 ].
Е.Ф. Куцова до системи процесуальних засобiв охорони прав та законних iнтересiв осiб, залучених до сфери кримiнального судочинства, вiдносить: обовязки осiб щодо забезпечення прав та законних iнтересiв громадян; сукупнiсть прав, яка надана кожному з них; процесуальнi права представникiв громадськостi, використання яких може активно сприяти охоронi прав та законних iнтересiв громадян, та iн. [2, с. 38].
В.РД. Юрченко оспорюСФ думку, що елементом процесуальних гарантiй прав та свобод особи СФ та сукупнiсть процесуальних прав, яка надаСФться кожному громадянину, залученому до кримiнального судочинства. Вiн вважаСФ, що коли мова йде про конкретнi процесуальнi права особи i процесуальнi гарантii таких прав, незважаючи на тiсну взаСФмодiю, ототожнювати iх неможливо. СубСФктивнi права учасникiв - це те, що необхiдно забезпечувати, а процесуальнi гарантii прав - це засоби, якими вони забезпечуються. Гарантiями прав осiб в кримiнальному судочинствi звичайно виступають не iхнi процесуальнi права, якими вони можуть не скористатися (оскiльки це - право, а не обовязок), а такi процесуальнi засоби забезпечення цих прав, якi повиннi бути реалiзованi в будь-якому випадку [5, с. 56].
В.М. Тертишник видiляСФ такi елементи системи процесуальних гарантiй: юридичне визначення самих прав та свобод; недопущення звуження прав та свобод як за обсягом, так i за змiстом, визначення процедури iх реалiзацii; розяснення учасникам процесу прав та свобод та порядку iх реалiзацii; надання реальноi можливостi для самореалiзацii; утримання вiд порушення прав та свобод людини з боку iнших учасникiв процесу; надання допомоги слiдчим, органом дiзнання, прокурором, захисником, судом в реалiзацii прав та свобод iнших учасникiв процесу; запобiгання порушенням прав та свобод та покладення обовязку щодо реалiзацii попереджувальних заходiв на осiб, якi здiйснюють кримiнальне судочинство чи виконують функцiю процесуального контролю та нагляду; захист прав та свобод; вiдновлення порушених прав; повна реабiлiтацiя та вiдшкодування моральноi шкоди [3, с. 88-89]. Аналогiчну позицiю займаСФ М.РЖ. Мичко [4, с. 169].
Слушною видаСФться думка Т.Н. Добровольськоi, яка стверджуСФ, що кримiнально-процесуальними гарантiями СФ встановленi нормами кримiнально-процесуального закону рiзноманiтнi за своiм змiстом засоби, якi в сукупностi забезпечують можливiсть реалiзувати своi права особам, якi беруть участь у справi [8, с. 133].
Отже, як бачимо, гарантiйними властивостями надiленi рiзноманiтнi процесуальнi засоби. Можна погодитись iз В.С. Шадрiним, що усi процесуальнi засоби, перелiченi вченими як гарантii, певним чином сприяють забезпеченню прав особи [1, с. 38-39], що значно ускладнюСФ iх систематизацiю та не даСФ можливостi навести вичерпний перелiк.
Продовжуючи розвивати думку про вiдкритiсть системи процесуальних гарантiй, важливо вiдмiтити, що iх джерелом може бути не лише кримiнально-процесуальний закон, а й будь-яке iнше джерело кримiнально-процесуального права. Враховуючи це, усi процесуальнi гарантii, що застосовуються у сферi кримiнального судочинства, можемо класифiкувати за юридичною силою iх джерела за трьома групами. Першу з них становлять мiжнародно-правовi засоби забезпечення прав та законних iнтересiв особи в кримiнальному судочинствi, другу